Справа № 500/543/21
25 березня 2021 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Мандзія О.П., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру, Головне управління Держгеокадастру у Тернопільській області, про визнання протиправною та скасування постанови, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до Департаменту державної виконавчої служби, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (далі - Держгеокадастр), Головне управління Держгеокадастру у Тернопільській області, в якому просить:
визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про закінчення виконавчого провадження від 04.01.2021 року ВП №61095113 з підстав, визначених п.9 ч.1 ст.39, 40 Закону України "Про виконавче провадження";
поновити виконавче провадження ВП №61095113 про поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника Головного управління Деркомзему у Тернопільській області.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що на виконанні у відділі примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України перебувало виконавче провадження ВП№61095113 по примусовому виконанню виконавчого листа №2-а-3279/10/1970, виданого 28.09.2017 року Тернопільським окружним адміністративним судом, про поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника Головного управління Держкомзему в Тернопільській області з 16.09.2010 року, яке закінчено постановою від 04.01.2021 року. Проте, при винесенні оскаржуваної постанови про закінчення виконавчого провадження від 04.01.2021 року ВП №61095113 державний виконавець не перевірив внесення запису до трудової книжки позивача про поновлення його на роботі, фактичного допуску працівника до роботи і можливості виконання ним своїх обов'язків станом на день винесення оскаржуваної постанови, чим порушив приписи с.65 Закону України "Про виконавче провадження".
На думку позивача, оскільки після видачі наказу про поновлення на роботі фактично до роботи його допущено не було (не надано відповідний кабінет, не надано управлінських повноважень, не звільнився діючий керівник), то оскаржувана постанова про закінчення виконавчого провадження є протиправною та такою, що підлягає скасуванню, що, власне, і зумовило звернення до суду з даним позовом.
Ухвалою суду від 11.02.2021 року визнано поважними причини пропуску та поновлено строк звернення до адміністративного суду. Прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Призначено у справі судове засідання.
У поясненнях Держгеокадастру та Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області, поданих до суду 19.02.2021 року та 23.02.2021 року відповідно, треті особи повідомили, що відповідно до наказу Держгеокадастру від 17.09.2020 року №242-то "Про поновлення на посаді ОСОБА_1 ", оголошеного наказом Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області від 22.09.2020 року №640-к "Про поновлення на посаді ОСОБА_1 " позивача поновлено на посаді начальника Головного управління Держкомзему у Тернопільській області з 16.09.2010 року відповідно до постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.09.2017 року у справі №2-а-3279/10/1970. У зв'язку з фактичним виконанням у повному обсязі рішення суду згідно з виконавчим документом, на підставі заяви Держгеокадастру, винесено оскаржувану постанову від 04.01.2021 про закінчення виконавчого провадження ВП №62095113. Позивачу рекомендованим листом направлено 22.09.2020 року повідомлення про необхідність прибуття в Головне управління Держгеокадастру у Тернопільській області для оформлення відповідних кадрових документів (оновлення облікових даних) та проходження державної служби у зв'язку із прийняттям рішення про поновлення на посаді. Аналогічного змісту повідомлення направлено повторно рекомендованим листом 23.09.2020 року. У подальшому, наказом Держгеокадастру від 20.10.2020 року №279-то позивача звільнено з посади начальника Головного управління Держкомзему у Тернопільській області 22.10.2020 року. З моменту надіслання позивачу повідомлення про оголошення наказу про поновлення на посаді до 04.11.2020 року позивач не прибував до Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області, причин відсутності не повідомив, облікових відомостей не надав.
Нез'явлення позивача на робоче місце та неподання ним трудової книжки унеможливило внесення запису до його трудової книжки про поновлення на посаді та фактичний допуск його до роботи, що само по собі не свідчить про непоновлення його на роботі та, як наслідок, визнання протиправною та скасування постанови від 04.01.2021 року про закінчення виконавчого провадження ВП №62095113. Правомірність поновлення позивача на посаді начальника Головного управління Держкомзему у Тернопільський області додатково підтверджується постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26.01.2021 року у справі №2а-3279/10/1970, якою апеляційну скаргу позивача на ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 09.10.2020 року про відмову у встановленні нового способу виконання рішення суду - поновленні позивача на посаді начальника Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області - залишено без задоволення, а також постановою від 30.09.2020 року про закриття кримінального провадження №62020100000001608.
Ухвалою суду від 23.02.2021 року, постановленою в судовому засіданні, без виходу до нарадчої кімнати, згідно ч.7, 8 ст.243 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), замінено неналежного відповідача Департамент державної виконавчої служби на належного - Міністерство юстиції України.
Заперечуючи проти позову, відповідач у відзиві від 01.03.2021 року послався на безпідставність доводів позивача, оскільки 22.10.2020 на адресу відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції надійшло повідомлення Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області №2/424 від 22.10.2020 року про виконання рішення суду боржником, що підтверджується наказом Головного Управління Держгеокадастру у Тернопільській області №640-к від 22.09.2020 року. Водночас, листом Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області від 22.09.2020 року №31-19-0.12-5296/2-20 ОСОБА_1 було запрошено для відповідного оформлення кадрових документів (внесення записів у трудову книжку, оформлення особової картки державного службовця), врученим позивачу 30.10.2020 року.
За таких обставин, вважає, що постанова ВП №61095113 про закінчення виконавчого провадження від 04.01.2021 року винесена відповідно до вимог Закону України "Про виконавче провадження" та є правомірною. Просив у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Учасниками справи подано заяву про розгляд справи без їх участі.
Враховуючи положення ч.3 ст.194, ч.9 ст.205, ч.4 ст.229 та ч.3 ст.268 КАС України, суд дійшов висновку про наявність підстав розгляду справи у порядку письмового провадження без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Дослідивши матеріали справи та з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, суд при прийняті рішення виходить з наступних підстав і мотивів.
Судом встановлено, що за заявою позивача (а.с.92-92), 31.01.2020 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України відкрито виконавче провадження ВП№61095113 (а.с.94-95) по примусовому виконанню виконавчого листа №2-а-3279/10/1970, виданого 28.09.2017 року Тернопільським окружним адміністративним судом, про поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника Головного управління Держкомзему в Тернопільській області з 16.09.2010 року (а.с.111).
Наказом Держгеокадастру від 17.09.2020 року №242-то "Про поновлення на посаді ОСОБА_1 " (а.с.132), оголошеного наказом Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області від 22.09.2020 року №640-к "Про поновлення на посаді ОСОБА_1 " (а.с.133), позивача поновлено на посаді начальника Головного управління Держкомзему у Тернопільській області з 16.09.2010 року.
Листом Головного управління Держкомзему в Тернопільській області від 22.09.2020 року №31-19-0.12-5296/2-20 (а.с.104) ОСОБА_1 запрошувався для відповідного оформлення кадрових документів (внесення записів у трудову книжку, оформлення особової картки державного службовця тощо) та проходження державної служби. Зазначений лист був надісланий рекомендованим поштовим повідомленням із штриховим кодовим ідентифікатором № 4600203081539 та отриманий позивачем 30.09.2020 року (а.с.105), що і підтвердив представник позивача.
На адресу відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України 22.10.2020 року надійшла заява Держгеокадастру про закінчення виконавчого провадження, у зв'язку з виконанням боржником рішення суду (а.с.100-101).
Керуючись вимогами п.9 ч.1 ст.39, ст.40 Закону України "Про виконавче провадження", 04.01.2021 року державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №61095113 (а.с.109-110).
Не погоджуючись з таким рішенням суб'єкта владних повноважень, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Згідно з ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість висновків відповідачів, і винесеного на підставі них спірного правового акта індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.2 ст.2 КАС України, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частинами 1 та 2 ст.129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.
Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України "Про виконавче провадження".
У відповідності до ст.1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 року №1404-VІІІ (далі - Закон №1404-VІІІ) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" (ч.1 ст.5 Закону №1404-VІІІ).
Згідно з п.1 ч.1 ст.26 Закону №1404-VІІІ виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
За приписами ч.5 ст.26 Закону №1404-VІІІ виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
Відповідно до п.9 ч.1 ст.39 Закону №1404-VІІІ виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Порядок виконання рішення про поновлення на роботі регламентовано у ст.65 Закону №1404-VІІІ, згідно з ч.1 якої рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника виконується невідкладно в порядку, визначеному статтею 63 цього Закону.
Положеннями ч.2 ст.65 Закону №1404-VІІІ визначено, що рішення вважається виконаним боржником з дня видання відповідно до законодавства про працю наказу або розпорядження про поновлення стягувача на роботі та внесення відповідного запису до трудової книжки стягувача, після чого виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
У п.34 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.12.1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" роз'яснено, що стосовно до правил ст.24 КЗпП України рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу.
Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку про те, що виконання рішення вважається закінченим з дня видачі відповідного наказу або розпорядження власником або уповноваженим ним органом, який прийняв незаконне рішення про звільнення, після чого державний виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
Так, на виконання постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.09.2017 року у справі № 2-а-3279/10/1970, наказом Держгеокадастру від 17.09.2020 року №242-то "Про поновлення на посаді ОСОБА_1 " (а.с.132), оголошеного наказом Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області від 22.09.2020 року №640-к "Про поновлення на посаді ОСОБА_1 " (а.с.133), позивача поновлено на посаді начальника Головного управління Держкомзему у Тернопільській області з 16.09.2010 року.
Суд відзначає, що представником позивача підтверджено оголошення ОСОБА_1 наказу №242-то "Про поновлення на посаді ОСОБА_1 " безпосередньо за його часті в м. Києві.
Разом з ти представник позивача повідомив, що ОСОБА_1 з 18.09.2020 року перебував на лікарняному і поновленим себе на посаді не вважав.
Причин не подання до Держгеокадастру чи Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області лікарняного листа про перебування на лікарняному з 18.09.2020 року, - позивачем і його представником не повідомлено.
Листом Головного управління Держгеокадастру в Тернопільській області від 22.09.2020 року №31-19-0.12-5296/2-20 (а.с.104) ОСОБА_1 запрошувався для відповідного оформлення кадрових документів (внесення записів у трудову книжку, оформлення особової картки державного службовця тощо) та проходження державної служби.
Зазначений лист був надісланий рекомендованим поштовим повідомленням із штриховим кодовим ідентифікатором №4600203081539 та отриманий ОСОБА_1 30.09.2020 року (а.с.105), що не заперечується позивачем.
Аналогічного змісту повідомлення направлено повторно Головним управлінням Держгеокадастру в Тернопільській області листом від 23.09.2020 року №31-19-0.12-5315/2-20 (а.с.44).
Таким чином, матеріали справи свідчать про обізнаність позивача про наявність наказу про поновлення його на роботі та про необхідність подання трудової книжки для внесення відповідних записів.
Однак, листами від 28.09.2020 року №21-19-0.12-5437/2-20 (а.с.45) та від 22.10.2020 року №21-19-0.12-5927/2-20 (а.с.46) Держгеокадастр проінформовано, що станом на 28.09.2020 року та на 22.10.2020 року відповідно ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру в Тернопільській області не прибув, до роботи не приступив, складені акти про відсутність.
Наказом Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області від 22.10.2020 року№706-к оголошено наказ Держгеокадастру від 20.10.2020 року №279-то "Про звільнення ОСОБА_1 ", для ознайомлення з яким запрошено позивача листом Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області від 22.10.2020 року №31-19-0.12-5928/2-20 (а.с.74), врученому ОСОБА_1 30.10.2020 року.
Листом від 06.11.2020 року №21-19-0.9-6175/2-20 (а.с.47) Держгеокадастр проінформовано, що 04.11.2020 року ОСОБА_1 прибув у Головне управління Держгеокадастру у Тернопільській області, ознайомився з наказом від 22.10.2020 року№706-к "Про звільнення ОСОБА_1 " та докладним розрахунком від 22.10.2020 року №41, про що свідчить його підпис та дата (а.с.73). Водночас трудової книжки для занесення відповідних записів та номера рахунку для здійснення виплат не надав.
Отже, поновлення позивача на роботі було здійснено відповідно до вимог законодавства України. При цьому невнесення відповідного запису до трудової книжки ОСОБА_1 не вказує на протилежне, оскільки в даному випадку відсутність відповідного запису у трудовій книжці є наслідком бездіяльності позивача, який не надав трудову книжку, а відсутність такого запису не може вказувати на непоновлення його на роботі.
Більше того, позивачу зараховано стаж державної служби за час з 17.09.2020 року по 22.10.2020 року та нараховану відповідну зарплату (а.с. 73).
Не заслуговують на увагу і доводи позивача про те, що державний виконавець не перевірив фактичного допуску працівника до роботи і можливості виконання ним своїх обов'язків станом на день винесення оскаржуваної постанови, оскільки саме позивач не з'являвся до Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області для проходження державної служби у зв'язку з прийняттям рішення про поновлення на посаді.
Правомірність поновлення позивача на посаді начальника Головного управління Держкомзему у Тернопільський області додатково підтверджується постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26.01.2021 року у справі №2а-3279/10/1970, якою апеляційну скаргу позивача на ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 09.10.2020 року про відмову у встановленні нового способу виконання рішення суду - поновленні позивача на посаді начальника Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області - залишено без задоволення.
Відтак посилання позивача на протиправність оскаржуваної постанови про закінчення виконавчого провадження від 04.01.2021 року ВП №61095113 з огляду на непоновлення його на посаді начальника Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області є безпідставними.
Слід зауважити, що наказ Держгеокадастру від 17.09.2020 року №242-то "Про поновлення на посаді ОСОБА_1 " не оскаржувався ним в судовому порядку і є чинним. Натомість 23.11.2020 року до Тернопільського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 у справі №500/3760/20 до Держгеокадастру, Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області про визнання протиправним та скасування наказу за №279-то від 20.10.2020 року, стягнення середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення та стягнення моральної шкоди.
Водночас предметом судового розгляду Тернопільським окружним адміністративним судом у справі №500/3830/20 є бездіяльність стосовно не проведення з ОСОБА_1 повного розрахунку всіх сум належних йому при звільненні. Як слідує з докладного розрахунку від 22.10.2020 року №41 вихідної допомоги у розмірі двох середньомісячних заробітних плат та грошової компенсації за невикористану відпустку, така надається за період поновлення на роботі позивача з 17.09.2020 року у зв'язку із звільненням 22.10.2020 року з посади начальника Головного управління Держкомзему у Тернопільській області.
З огляду на викладене, суд відзначає суперечливість позиції позивача щодо невиконання судового рішення у справі №2а-3279/10/1970 про поновлення його на посаді начальника Головного управління Держкомзему у Тернопільській області, оскільки можливо звільнити лише ту особу яка перебувала на посаді і оскаржуючи своє неправомірне звільнення від 22.10.2020 року позивач фактично визнає своє поновлення на посаду начальника Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській з 17.09.2020 року.
У зв'язку чим винесено оскаржувану постанову про закінчення виконавчого провадження, з характером спірних правовідносин та змістом правових вимог ОСОБА_1 у справах №500/3760/20 та №500/3830/20.
Відтак, встановлені судом обставини справи та системний аналіз наведених законодавчих норм свідчать про фактичне виконання рішення суду у справі №2-а-3279/10/1970 боржником, що підтверджується наказом від 17.09.2020 року №242-то "Про поновлення на посаді ОСОБА_1 " та дає підстави для висновку про правомірність закінчення виконавчого провадження постановою від 04.01.2021 року ВП №61095113, тому суд визнає оскаржуване рішення таким, що прийняте у відповідності до положень Закону №1404-VIII, згідно вимог ч.2 ст.2 КАС України, а доводи позивача та представлені ним докази наразі не спростовують вказаних висновків суду, у зв'язку з чим позов підлягає залишенню без задоволення за встановленої судом безпідставності його вимог.
Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (ч.1 ст.9 КАС України).
Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 09.12.1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
За наслідками судового розгляду, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, надав суду достатні беззаперечні докази на обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються їх заперечення, і довів правомірність оскаржуваного рішення, про що описано вище.
Таким чином, виходячи з встановлених обставин справи, оцінивши добуті докази в їх сукупності за правилами ст.90 КАС України та наведені положення чинного законодавства, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню.
Підстави для розподілу судових витрат відповідно до ст.139 КАС України відсутні.
Керуючись ст.139, 241-246, 250 КАС України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру, Головне управління Держгеокадастру у Тернопільській області, про визнання протиправною та скасування постанови, зобов'язання вчинити дії відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 25 березня 2021 року.
Головуючий суддя Мандзій О.П.