Справа № 500/605/21
25 березня 2021 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, в складі головуючого судді Баранюка А.З., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії
ОСОБА_1 (далі - відповідач) звернувся до Тернопільського окружного адміністративну справу з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (далі - відповідач), в якому просить визнати неправомірними дії відповідача та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії (2017-2019 рік), починаючи з 23.06.2020 року і здійснити виплату пенсії з урахуванням виплачених за цей період сум.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що до 23.06.2020 позивач отримував пенсію по інвалідності III групи внаслідок загального захворювання відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне забезпечення" № 1058-IV від 09.07.2003.
Оскільки, 06.04.2020 позивачу виповнилось 55 років, то 23.06.2020 він звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області із заявою про призначення йому нового виду пенсії - пенсії за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення" №1788-ХІІ від 05.11.1991.
За результатом звернення позивача, йому призначено пенсію за вислугу років в розмірі 3276,07 грн на період з 01.08.2020 по 30.11.2020 та в розмірі 3277,21 грн на період з 01.12.2020 і довічно.
Однак, при визначенні розміру належної йому пенсії, відповідач, не застосував показник середньої заробітної плати в Україні за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, натомість орган Пенсійного фонду застосував показники відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне забезпечення", що застосовуються при переході з одного виду пенсії на інший в межах даного закону.
Проте, позивач не погоджується із такими діями, оскільки вважає, що оскільки він здійснював перехід з пенсії в межах двох різних законів - із пенсії по інвалідності - по Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне забезпечення", на пенсію за вислугу років - по Закону України "Про пенсійне забезпечення".
В наслідок чого, позивач 24.12.2020 року звернувся до відповідача із заявою в якій просив повторно здійснити перерахунок розміру призначеної йому пенсії за алгоритмом розрахунку "пенсія за вислугою років" на підставі розрахунку розміру середньої заробітної плати із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме за 2019 - 2017 роки, проте, своїм листом №57-6951/002/8-1900/21 від 06.01.2021 відповідач відмовив йому у такому перерахунку, що і слугувало підставою для звернення до суду.
Ухвалою судді від 16.02.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №500/605/21.
25.02.2021 представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволенні позову та, зокрема вказує, що з 01.01.2004 Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне забезпечення" є основним законом, який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду.
Положеннями частини першої статті 9 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне забезпечення" року закріплено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
З часу набрання чинності Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне забезпечення" більшість положень Закону України "Про пенсійне забезпечення" втратили чинність, у зв'язку з чим пенсійні виплати, у тому числі і пенсії по інвалідності, пенсії за віком, призначаються на підставі Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне забезпечення" і на підставі цього ж Закону здійснюється перерахунок раніше призначених пенсій.
Зазначив, що вперше позивачу було призначено пенсію по інвалідності III групи внаслідок загального захворювання відповідно до Закону №1058-IV з 15.11.2016. Розмір пенсії обчислено із середньомісячного заробітку за періоди роботи згідно даних, наявних в системі персоніфікованого обліку з 01.07.2000 по 31.10.2016 при страховому стажі тривалістю 36 років 05 днів та додатковому стажі - 06 років 01 місяць 06 днів (обчислено по 28.02.2019).
В подальшому відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України №251 від 01.04.2020 з 01.05.2020 перерахунок пенсійної виплати проведено із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії в розмірі 1,11. Тобто розмір середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої обчислюється пенсія позивача становить 4888,83 грн. (4404,35х1,11).
Після проведеного перерахунку з 01.05.2020 розмір пенсії позивача становив 2100,00 грн., де:
- 1935,40 грн. - розмір пенсії по інвалідності, обчислений в розмірі 50% від пенсії за віком (3870,80х50%). Розмір пенсії за віком складається з основного розміру пенсії 3791,70 грн. (4888,83х1,84299х0,42083, де 4888,83 грн. - показник середньої заробітної плати, 1,84299 - індивідуальний коефіцієнт заробітної плати за вказані вище періоди, 0,42083 - коефіцієнт страхового стажу із врахуванням величини оцінки одного року страхового стажу 1%); 79,10 грн. - доплата за 7 років понаднормативного стажу (1130,00х7%);
- 164,60 грн. - доплата до пенсії у сумі, що не вистачає до розміру 2100 грн.
Вказав, що згідно заяви позивача від 23.06.2020 проведено перерахунок пенсії в зв'язку з переведенням на пенсію за вислугу років. Розмір пенсії обчислено із середньомісячного заробітку згідно даних, наявних в системі персоніфікованого обліку, відповідно до наявного страхового стажу з 01.07.2000 по 31.05.2020. Страховий стаж становить 37 років 03 місяці 06 днів (обчислено по 31.05.2020).
Після проведеного перерахунку розмір пенсії позивача за вислугу років станом на 01.01.2021 становить 3277,21 грн, де:
- 3241,83 грн - основний розмір пенсії (4888,83х1,78016х0,37250, де 1,78016 - індивідуальний коефіцієнт заробітної плати за вказані вище періоди роботи, 0,37250 - коефіцієнт страхового стажу із врахуванням величини оцінки одного року страхового стажу 1%);
- 35,38 грн - доплата за 2 роки понаднормативного стажу (1769,00х2%).
Також, у даному відзиві представник відповідача вказує на те, що позивачем пропущено строк на звернення до суду із даним позовом.
05.03.2021 представник позивача подав до суду відповідь на відзив.
Судове засідання 15.03.2021 не проводилося у зв'язку із перебуванням головуючого судді у відпустці.
В судове засідання позивач та його представник не прибули, представник позивача подав заяву про розгляд даної справи без їх участі. Позовні вимоги підтримують в повному обсязі та просять їх задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання також не прибув, подав до суду заяву, в якій вказує, що позовні вимоги не визнає з підстав наведених у відзиві на позовну заяву та просить розглядати дану справу у письмовому провадженні.
Відповідно до ч.3 ст.194 КАС України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.
Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 до 23.06.2020 отримував пенсію по інвалідності III групи внаслідок загального захворювання відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне забезпечення" № 1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон № 1058-ІV).
Оскільки з 26.01.1988 по 07.08.2019 ОСОБА_1 працював на пункті технічного огляду позакласної станції Тернопіль AT "Укрзалізниця", що відповідно до Постанови КМУ №583 від 12.10.1992р. "Про затвердження списку професій і посад робітників локомотивних бригад і окремих категорій працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та в метрополітенах і користуються правом на пенсію за вислугу років", після досягнення ним 55 річного віку, 23.06.2020 він звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області із заявою про призначення йому нового виду пенсії - пенсії за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення" №1788-ХІІ від 05.11.1991 (далі по тексту - Закон №1788-ХІІ).
За результатом звернення ОСОБА_1 , йому було призначено пенсію за вислугу років в розмірі 3276,07 грн на період з 01.08.2020 по 30.11.2020 та в розмірі 3277,21 грн на період з 01.12.2020 і довічно, що підтверджується рішеннями відповідача, які долучені до листа Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області №6229-6278/002/8-1900/20 від 09.11.2020 (аркуші справи12-16).
Вподальшому, ОСОБА_1 ознайомившись із розрахунком страхового стажу та заробітної плати, взятої для розрахунку його пенсії, надісланим листом Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області №6241-6298/С-02/8-1900/20 від 10.11.2020 (аркуші справи 17-20), позивач встановив, що при визначенні розміру належної йому пенсії, відповідач, не застосував показник середньої заробітної плати в Україні за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, натомість орган Пенсійного фонду застосував показники відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне забезпечення", що застосовуються при переході з одного виду пенсії на інший в межах даного закону.
Не погодившись із такими діями ОСОБА_1 24.12.2020 звернувся до відповідача із заявою, в якій просив повторно здійснити перерахунок розміру призначеної йому пенсії за алгоритмом розрахунку "пенсія за вислугою років" на підставі розрахунку розміру середньої заробітної плати із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме за 2019 - 2017 роки (аркуш справи 21).
За результатами розгляду вказаної заяви, відповідач листом №57-6951/002/8-1900/21 від 06.01.2021 (аркуш справи 22) повідомив позивача, що пенсія призначена та виплачується відповідно до вимог чинного законодавства.
У даному листі відповідач також зазначив, що відповідно до ч.3 ст. 45 Закону №1058-IV, при переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії. Якщо особа після призначення пенсії по інвалідності продовжувала працювати та набула не менш як 24 місяці страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі, при переведенні вперше з пенсії по інвалідності на пенсію за віком застосовується середня заробітна плата (дохід), визначена частиною другою статті 40 цього Закону для призначення пенсії.
Оскільки страховий стаж набутий після останнього перерахунку пенсії по інвалідності становить менше ніж 24 місці, тому відсутні підстави для обчислення пенсії за вислугу років з урахуванням показника середньої заробітної плати 7763,17 грн та враховано показник середньої заробітної плати 4888,83 грн.
Не погодившись із такими діями відповідача та вважаючи їх неправомірними, позивач звернувся до суду із відповідним позовом.
Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходить з того, що відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України № 2747-IV від 06.07.2005 (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Європейська соціальна хартія (переглянута) від 03.05.1996, ратифікована Законом України від 14.09.2006 № 137-V, яка набрала чинності з 01.02.2007 (далі - Хартія), визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (пункт 23 частини І). Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов'язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії.
Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов'язаннями України.
У відповідності до ст.1 Закону №1788-ХІІ громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
За цим Законом призначаються: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років (ст.2 Закону №1788-ХІІ).
З набранням чинності 01.01.2004 Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне забезпечення", частина положень Закону №1788-ХІІ не втратили свою силу, а були більш деталізовані та адаптовані до нових умов, а саме що стосуються механізму функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, нарахування, перерахунку та виплат пенсій.
В свою чергу, в статті 9 Закон №1058-IV чітко визначено перелік видів пенсійних виплат, що призначаються відповідно до цього закону, а саме: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Оскільки в наведеній статті не передбачено, що пенсія за вислугою років, призначається відповідно до вказаного закону, слід дійти висновку, що така пенсія призначається саме за Законом №1788-ХІІ.
Окрім цього, відповідно до п. 2-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону №1058- IV, особам, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України "Про пенсійне забезпечення". Розмір пенсії за вислугу років визначається відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. Пенсії за вислугу років фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України.
Пунктом 16 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону №1058-IV визначено, що положення Закону України "Про пенсійне забезпечення" застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії.
Враховуючи те, що станом на 03.10.2017, дату набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій", у позивача вже було більше 36 років стажу, з яких більше 28 років на посадах, що дають право на пенсію за вислугу років, тобто значно більше ніж передбачено ст. 55 Закону №1788-ХІІ, то відповідно призначення йому пенсії мало відбуватися саме на підставі Закону №1788-ХІІ.
Як зазначалося вище, пенсія по інвалідності, яку позивач отримував до 23.06.2020 була призначена саме відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне забезпечення" №1058-IV.
Суд звертає увагу на те, що частина 3 ст. 45 Закону №1058-IV, на яку посилається відповідач, регламентує порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом, на інший. При цьому, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом № 1058-IV.
Поряд із цим, суд зауважує, що у спірних правовідносинах мало місце призначення іншої пенсії за іншим законом, а тому має враховуватись показник середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії (пенсії за віком)
Вищенаведене також узгоджується із правовою позицією висловленою Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 31.10.2018 по справі №577/2576/17 (876/5312/17) року щодо особливостей призначення пенсій згідно законів №1058-IV та №1788-ХІІ.
Відтак, з урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що розмір пенсії позивача за вислугу років має розраховуватися із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників за три календарні роки, що передують року звернення, а саме за 2019 - 2017 роки.
Щодо посилання представника відповідача на пропуск позивачем строку звернення до суду із даним позовом, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Як підтверджується матеріалами справи, позивачу стало відомо про те, що при визначенні розміру належної йому пенсії, відповідач, не застосував показник середньої заробітної плати в Україні за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії саме з листа Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області №6241-6298/С-02/8-1900/20 від 10.11.2020.
З даним позовом позивач звернувся до суду 11.02.2021, а тому суд приходить до висновку, що він поданий у строк визначений ст.122 КАС України.
Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (частина перша статті 2 КАС України).
Закріплений у частині першій статті 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини другої статті 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За змістом частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Суд зазначає, що відповідач належним чином не виконав обов'язок щодо доказування з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 КАС України.
Згідно із ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Визнати неправомірними дії Головного управління пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні за три календарні роки, що передують року звернення.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії (2017-2019 рік), починаючи з 23.06.2020 року та здійснити виплату пенсії з урахуванням виплачених за цей період сум.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 908,00 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Реквізити учасників справи:
позивач - ОСОБА_1 місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ;
відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, місцезнаходження: Майдан Волі, 3, м. Тернопіль, 46001, код ЄДРПОУ 14035769.
Головуючий суддя Баранюк А.З.