25 березня 2021 р. Справа № 480/7904/20
Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Опімах Л.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, мотивуючи позовні вимоги тим, що він працював на станції Конотоп Південно-Західної залізниці з 06.03.1990 р. по 09.09.1997 р. - регулювальником швидкості руху вагонів, з 09.09.1997 р. по 11.12.2013 р. - старшим регулювальником швидкості руху вагонів, з 11.12.2013 р. по 15.05.2020 р. - регулювальником швидкості руху вагонів. 02.06.2020 р. він звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області з заявою про призначення пенсії за вислугу років відповідно до ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення". До заяви було додано усі документи, які підтверджують його право на пенсію за вислугу років, однак йому відмовлено в призначенні пенсії через відсутність необхідного спеціального стажу 12 років 6 місяців при загальному стажі роботи не менше 28 років. За підрахунками відповідача його страховий стаж складає 39 років 22 дні, у тому числі спеціальний стаж - 9 років 7 місяців 27 днів. Вважає таке рішення протиправним та зазначає, що факт зайнятості на зазначеній роботі підтверджується даними трудової книжки та оригіналами відповідних письмових документів. У зв'язку з цим відмова відповідача зарахувати до його страхового стажу період роботи на посаді, що дає право на призначення пенсії за вислугу років, та відмова призначити пенсію за вислугу років є протиправною та такою, що порушує його конституційні права та гарантії на належний соціальний захист. Просив позов задовольнити.
Відповідач позов не визнав, у наданому суду відзиві на позовну заяву зазначив, що необхідною умовою призначення позивачу пенсії за вислугу років відповідно до ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" є наявність спеціального стажу роботи не менше 12 років 6 місяців. Станом на 11.10.2017 р. позивачу зарахований спеціальний стаж 9 років 7 місяців 27 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за вислугу років. Вважає, що порушень чинного законодавства під час розгляду заяви позивача про призначення пенсії за вислугу років ним не допущено. Просив у задоволенні позову відмовити.
Вивчивши матеріали справи й оцінивши докази у справі, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області з заявою про призначення пенсії за вислугу років, до якої було додано усі документи, які підтверджують його право на пенсію за вислугу років.
Листом від 02.09.2020 р. відповідач відмовив у призначенні пенсії позивачу через відсутність необхідного спеціального стажу 12 років 6 місяців. За підрахунками відповідача його страховий стаж складає 39 років 22 дні, у тому числі спеціальний стаж по 11.10.2017 р. - 9 років 7 місяців 27 днів (а.с.3).
Суд не погоджується з таким рішенням відповідача та вважає відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області зарахувати до страхового стажу позивача спірний період роботи та призначити йому пенсію за вислугу років необґрунтованою з огляду на таке.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Загальні засади державного пенсійного забезпечення визначені в Законі України "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон), який відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.
Відповідно до ст. 51 Закону окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком, встановлюються пенсії за вислугу років.
Відповідно до ст. 52, пункту "а" ч. 1 ст. 55 Закону право на пенсію за вислугу років мають робітники локомотивних бригад і окремі категорії працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та метрополітенах, - за списками професій і посад, що затверджуються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, - після досягнення 55 років і при стажі роботи: для чоловіків - не менше 30 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначеній роботі; для жінок - не менше 25 років, з них не менше 10 років на зазначеній роботі.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не зараховано до страхового стажу позивача період роботи з 09.09.1997 р. по 11.12.2013 р. на посаді старшого регулювальника швидкості руху вагонів.
Списком професій і посад робітників локомотивних бригад і окремих категорій працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та в метрополітенах і користуються правом на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1992 р. N 583, передбачено серед іншого професію регулювальників швидкості руху вагонів.
Професія регулювальника швидкості руху вагонів передбачена також у Довіднику кваліфікаційних характеристик професій працівників, затвердженому наказом Міністерства транспорту України від 17 грудня 1999 р. N 601 та погодженому Міністерством праці та соціальної політики України (чинному на час роботи позивача старшим регулювальником швидкості руху вагонів у період з 09.09.1997 р. по 11.12.2013 р.). Зокрема, у розділі 66 Довідника визначені завдання та обов'язки регулювальника швидкості руху вагонів та кваліфікаційні вимоги до нього. У примітці до вказаного розділу вказано, що старший регулювальник швидкості руху вагонів, крім безпосереднього виконання робіт, які передбачені у кваліфікаційній характеристиці, виконує обов'язки керівника бригади регулювальників швидкості руху вагонів і тарифікується на один розряд вище регулювальників.
Згідно з класифікатором професій ДК 003:2010, затвердженим наказом Держспоживстандарту України від 28 липня 2010 р. N 327 (на заміну ДК 003:2005), професійна назва роботи за кодом професії КОД КП 8312, КОД ЗКППТР 17863 - регулювальник швидкості руху вагонів, а на підставі Додатку В (обов'язковий) "Похідні слова до професій (професійних назв робіт)" слово "старший" є похідним словом до професій (професійних назв робіт) та може застосовуватися за умови збереження галузевої та функціональної належності, кваліфікаційних вимог, виключення дублювання, збереження коду новоутвореної професії.
Таким чином, посада старшого регулювальника швидкості руху вагонів належить до професій і посад робітників локомотивних бригад і окремих категорій працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та метрополітені, та які відповідно до ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" мають право на пенсію за вислугу років.
Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Відповідно до п. 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 р. N 637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Як вбачається з матеріалів справи, факт зайнятості позивача на зазначеній роботі підтверджується даними трудової книжки, тимчасовою місцевою інструкцією по роботі регулювальників швидкості руху вагонів в дві особи на станції Конотоп, листом спостереження № 2 індивідуального фотографування робочого дня або виробничого процесу (а.с.4-5,6-8,9-10).
Таким чином, період роботи позивача на посаді, що дає право на призначення пенсії за вислугу років, підтверджений належними та допустимими доказами, що, у свою чергу доводить протиправність дій відповідача щодо відмови в призначенні йому даного виду пенсії.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Враховуючи, що відповідач, не зарахувавши спірний період роботи до стажу позивача, що дає право на призначення пенсії за вислугу років, не дотримався вимог Закону України "Про пенсійне забезпечення", такі дії не можуть відповідати приписам ч. 2 ст. 2 КАС України, а тому позовні вимоги про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи, який дає право на призначення пенсії за вислугу років, період роботи з 09.09.1997 р. по 11.12.2013 р. на посаді старшого регулювальника швидкості руху вагонів, та призначити пенсію за вислугу років з 02.06.2020 р. є обгрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України суд вважає за необхідне присудити позивачу за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області 840,80 грн в рахунок відшкодування судового збору (а.с.12).
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (40009, м. Суми, вул. Пушкіна, 1, ідентифікаційний код 21108013) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії - задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за вислугу років.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 період роботи з 09.09.1997 р. по 11.12.2013 р. на посаді старшого регулювальника швидкості руху вагонів та призначити пенсію за вислугу років з дати звернення з заявою про призначення пенсії - 02.06.2020 р.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області на користь ОСОБА_1 840,80 грн в рахунок відшкодування судового збору.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Л.М. Опімах