26 березня 2021 року справа №480/809/21
Суддя Сумського окружного адміністративного суду Бондар С.О., розглянувши у спрощеному провадженні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/809/21 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про стягнення грошового забезпечення,-
ОСОБА_1 звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України якій просить стягнути середній заробіток/грошове забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільнені за період з 22.07.2020 по 31.12.2020 в сумі 57 843,72 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що станом на день прийняття наказу про виключення позивача зі списків особового складу відповідач не провів з ним розрахунків щодо виплати компенсації за неотримане речове майно у розмірі 29660,84 грн. На думку позивача, бездіяльність відповідача щодо невиплати компенсації вартості за неотримане майно є протиправною, оскільки право позивача на неї передбачено чинним законодавством. Також позивач вважає, що оскільки грошову компенсацію за неотримане речове майно не виплачено в день його виключення із списків особового складу, то він має право на виплату середнього заробітку за весь період затримки розрахунку при звільненні на підставі ст. 117 КЗпП України.
Представник відповідача надав відзив на позов, у якому проти позову заперечував та зазначив, що військова частина є бюджетною організацією, яка фінансується з державного бюджету. Оскільки фінансування здійснюється виключно з Державного бюджету України, військова частина не мала можливості сплатити відповідну компенсацію. Також відповідач зазначив, що грошова компенсація за неотримане речове майно не входить до складу грошового забезпечення військовослужбовця, а є самостійним видом допомоги, яка виплачується за певних умов. Тобто норми ст. 117 Кодексу Законів про працю України не можуть бути застосовані до затримки виплати грошової компенсації за неотримане речове майно.
Позивачем подана відповідь на відзив, в якій зазначено, що позиція відповідача, викладена у відзиві на позов є необґрунтованою, тому наполягав на своїх вимогах.
Ухвалою суду від 02.02.2021 відкрито провадження по справі, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (по стройовій частині) від 21.07.2020 №149 позивача було звільнено у запас відповідно до підпункту “а”, пункту 2 частини п'ятої ст. 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу” та виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення (а.с.7).
Згідно вказаного наказу грошова компенсація вартості за не отримане речове майно згідно довідки-розрахунку від 21.07.2020 № 33 складає 29660,84 грн. з урахуванням ПДФО складає в сумі 34999,79 грн.
10.07.2020 до виключення зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення, позивач звернувся з рапортом на ім'я командира військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування йому грошової компенсації вартості за неотримане речове майно.
Під час звільнення зі служби ОСОБА_1 не здійснювалася виплата компенсації вартості за неотримане речове майно.
Відповідачем частково було сплачено грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно у сумі 29215,93 грн, що підтверджується копією виписки по картці/рахунку ОСОБА_1 .
Не погодившись із бездіяльністю відповідача щодо невиплати грошової компенсації за неотримане речове майно, позивач звернувся до суду.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 20 січня 2021 року у справі № 480/7737/20 задоволено позовну заяву ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання бездіяльності протиправною та стягнення грошової компенсації. Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо затримки розрахунку при звільненні та не виплати ОСОБА_1 грошової компенсації вартості за неотримане речове майно. Стягнути з військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості за неотримане під час проходження військової служби речове майно із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44 у розмірі 5783грн. 86 коп.
31.12.2020 військовою частиною був проведений розрахунок з ОСОБА_1 в розмірі 29215,93 грн.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.
Згідно із ч. 1 ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Відповідно до ч. 7 ст. 43 Конституції України право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-XII (далі по тексту - Закон України № 2011-XII) відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
За приписами статті 9 Закону України № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Частиною 1 ст. 9 Закону України № 2011-XII речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, у тому числі для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.
Суд зауважує, що відповідно до п. 1 та п. 8 Розділу І Інструкції про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в мирний час та особливий період, яка затверджена Наказом Міністерства оборони України 29.04.2016 № 232 (далі по тексту - Інструкція №232) визначає завдання, організацію та порядок речового забезпечення військовослужбовців, які проходять військову службу в органах військового управління, з'єднаннях, військових частинах, військових навчальних закладах, установах та організаціях Збройних Сил України (далі - військові частини), курсантів, військовозобов'язаних, призваних на навчальні та спеціальні збори, резервістів, мобілізованих, студентів цивільних навчальних закладів, які направляються на навчальні збори (далі - військовослужбовці). Військовослужбовцям речове майно особистого користування та інвентарне майно видається за встановленими нормами і порядком, визначеними цією Інструкцією.
Відповідно до пункту 1 Розділу ІІІ Інструкції №232 офіцери, прапорщики, мічмани набувають права на отримання речового майна за встановленими нормами одночасно з присвоєнням їм першого офіцерського звання чи військового звання прапорщик або мічман. Наступна видача предметів речового майна вказаним категоріям військовослужбовців проводиться після закінчення встановлених строків носіння раніше отриманих речей.
Приписами пункту 4 Розділу ІІІ Інструкції №232 визначено, що військовослужбовці, які звільняються в запас або відставку, за їх бажанням отримують речове майно, яке не було отримане під час проходження служби, або грошову компенсацію за нього, виходячи із закупівельної вартості такого майна.
Відповідно до п. 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента від 10.12.2008 №1153/2008 (далі по тексту - Положення) після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за вибраним місцем проживання.
Згідно з абз. 3 п. 242 Положення, особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.
Щодо правової природи компенсації за неотримане речове майно, суд вважає, що таку слід розглядати як особливий, окремий вид належних військовослужбовцю сум.
За правилами статті 116 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Статтею 117 КЗпП України обумовлено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Отже, стаття 116 КЗпП України оперує поняттям «всі суми, що належать працівнику», а стаття 117 цього Кодексу передбачає санкцію за невиплату відповідних сум при звільненні.
Чинне законодавство передбачає обов'язок виплатити військовослужбовцю, який звільняється зі служби, грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно на день виключення зі списків особового складу військової частини.
Умовою для виникнення такого обов'язку є подання військовослужбовцем відповідного рапорту під час проходження служби.
Отже, компенсація вартості за неотримане речове майно, у разі подання військовослужбовцем відповідного рапорту під час проходження служби, належить до складу належних звільненому працівникові сум у розумінні статті 116 КЗпП України.
Таким чином, застосування передбаченої статтею 117 КЗпП України відповідальності здійснюється у разі невиплати згаданої компенсації на день виключення особи зі списків особового складу військової частини.
Верховний Суд у постанові від 30 листопада 2020 року у справі № 480/3105/19 зазначив, що указані висновки корелюються з позицією Великої Палати Верховного Суду, наведеною в постанові від 26 лютого 2020 року у справі № 821/1083/17, згідно з якою під «належними звільненому працівникові сумами» необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).
Тобто Верховний Суд у постанові від 30 листопада 2020 року в справі № 480/3105/19 дійшов висновку, що компенсація вартості за неотримане речове майно належить до складу належних звільненому працівникові сум у розумінні статті 116 КЗпП України та застосування передбаченої статтею 117 КЗпП України відповідальності здійснюється у разі невиплати згаданої компенсації на день виключення особи зі списків особового складу військової частини.
В той же час судова палата зауважила, що умовою для виникнення обов'язку виплатити військовослужбовцю, який звільняється зі служби, грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно на день виключення зі списків особового складу військової частини є подання військовослужбовцем відповідного рапорту під час проходження служби.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 року № 178 "Про затвердження Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно" (далі по тексту - Порядок № 178) грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі: звільнення з військової служби за заявою (рапортом) особи на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації.
Отже, у разі звільнення військовослужбовця з військової служби у нього виникає право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно, яке реалізується шляхом подання військовослужбовцем відповідної заяви (рапорту) за місцем військової служби. Військовослужбовці після звільнення їх з військової служби зберігають право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно.
Вищевказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка була висловлена в постановах від 14.08.2019 по справі №820/3719/17 та від 03.10.2018 по справі №803/756/17.
З матеріалів справи вбачається, що рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 20 січня 2021 року у справі № 480/7737/20 було встановлено, що 03 вересня 2019 року позивач звернувся до командира ВЧ НОМЕР_2 Національної гвардії України із заявою щодо виплати грошової компенсації за неотримане речове майно.
Згідно з частиною четвертою статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Враховуючи, що згідно з рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 20 січня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до військової частини із рапортом щодо виплати грошової компенсації за неотримане речове майно під час проходження служби, у відповідача виниклі правові підстави для виплати такої компенсації під час звільнення позивача.
Що стосується вимоги позивача про зобов'язання нарахувати та виплатити середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні, суд зазначає, що ні Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу", ні Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008, не врегульовано порядок відшкодування за час затримки розрахунку при звільненні військовослужбовця з військової служби.
Так, за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовані спірні правовідносини.
Слід зауважити, що непоширення норм Кодексу Законів про працю України (далі по тексту - КЗпП України) на військовослужбовців стосується саме порядку та умов визначення норм оплати праці (грошового забезпечення) та порядку вирішення спорів щодо оплати праці.
Питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні військовослужбовців не врегульовані положеннями спеціального законодавства, що регулює порядок, умови, склад, розміри виплати грошового забезпечення. У той же час такі питання врегульовані положеннями ст.ст. 116, 117 Кодексу законів про працю України.
Таким чином, у разі виплати частини (не всіх) належних звільненому працівникові сум зменшується відповідно розмір відповідальності. Оскільки в день звільнення ОСОБА_1 відповідачем не було здійснено з ним остаточного розрахунку, а саме не було виплачено компенсацію за неотримане речове майно, позивач має право на застосування статті 117 КЗпП України в частині стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Вирішуючи питання щодо розміру суми компенсації середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні суд зазначає наступне. Механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв встановлення справедливого та розумного балансу між інтересами звільненого працівника та його колишнього роботодавця. Суд може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, і таке зменшення має залежати від розміру недоплаченої суми (висновок Верховного Суду України, висловлений у постанові від 27 квітня 2016 року у справі №6-113цс16; висновки Великої Палати Верховного Суду, висловлені у постанові від 26 червня 2019 року у справі №761/9584/15-ц, щодо відступлення від частини висновків Верховного Суду України, наведених у постанові від 27 квітня 2016 року у справі №6-113цс16). Зменшуючи розмір відшкодування, визначений відповідно до статті 117 КЗпП України, виходячи із середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні, необхідно враховувати наступне:
- розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором; - період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов'язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; - ймовірний розмір пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника; - інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність можливого розміру пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні (пункт 91 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц). Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення та, зокрема, визначених Великою Палатою Верховного Суду критеріїв, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20.05.2020 року у справі №816/1640/17.
Згідно з довідкою Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, фактичний розрахунок грошового забезпечення з ОСОБА_1 проведений згідно наказу від 21 липня 2020 року № 149 в повному обсязі:
- грошове забезпечення з 01 по 21 липня 2020 року в розмірі 4517,70 грн. (14.07.2020)
- премія за попередній місяць ( відпрацьований червень) в розмірі 4356,00 грн. (14.07.2020)
- індексація грошового забезпечення з 01 по 21 липня 2020 року в розмірі 153,29 грн. (14.07.2020)
-премія за період з 01 по 21 липня 2020 року в розмірі 145 відсотків посадового окладу в сумі 2769,97 грн. (21.07.2020)
- грошова компенсація за невикористані 84 КД додаткової відпустки як учасник бойових дій за 2015,2016,2017,2018,2019,2020 роки в сумі 29887,20 грн.. (21.07.2020)
- грошова компенсація за невикористані 5 КД основної відпустки в сум 1779,00 грн. (21.07.2020)
Разом з тим, позивач просить нарахувати та виплатити середній заробіток у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні в сумі 57843,72 грн. за період з 22.07.2020 по 31.12.2020.
Суд вважає, що вказана сума у порівнянні із виплаченою позивачу сумою компенсації за неотримане речове майно 29660,84 грн. з урахуванням ПДФО склала в сумі 34999,79 грн, є неспівмірною.
Тому, при вирішенні питання про розмір стягнення середнього заробітку у зв'язку з несвоєчасною виплатою компенсації за неотримане речове майно, суд враховує такі обставини, як розмір недоплаченої суми, істотність цієї частки порівняно із середнім заробітком працівника, обставини за яких було встановлено наявність заборгованості, дії відповідача щодо її виплати, розмір майнових втрат позивача спричинених невиплатою йому суми компенсації.
Вказаний підхід застосований Касаційним адміністративним судом під час вирішення справи № 806/2473/18 і наведений в постанові від 30.10.2019.
Так, згідно довідки військової частини НОМЕР_1 про середньоденній заробіток ОСОБА_1 розмір грошового забезпечення позивача за два місяці перед звільненням травень - червень 2020 становить 21781,02 грн. (травень 10 890,51 грн. + червень 10 890,51 грн.) (а.с.14).
Для обчислення середнього заробітку з 22.07.2020 - виплати компенсації за неотримане речове майно при звільненні необхідно застосовувати показник 357,06 грн. в день (21781,02 грн. /61 день).
Як вбачається з копії наказу № 149 від 21.07.2020, позивача виключено зі списків особового складу 21.07.2020.
Тобто, право на отримання середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні виникло у позивача з наступного дня після звільнення - з 22.07.2020.
Таким чином, розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні позивача за невиплату компенсації за речове майно, з 22.07.2020 по 31.12.2020 складає 57486,66 грн. (357,06 грн. х 161 день).
9 днів (липень) +31 день (серпень) + 30 днів (вересень) + 31 день (жовтень)+30 днів (листопад) + 30 днів (грудень)=161 день.
Разом з тим, як вбачається з довідки про фактичний розрахунок з ОСОБА_1 за липень 2020 року, при звільненні позивачу було виплачено грошове забезпечення з 01 по 21 липня 2020 року в розмірі - 4 517,70 грн.; премія за попередній місяць в розмірі - 4356,00 грн.; індексація грошового забезпечення з 01 по 21 липня 2020 року в розмірі - 153,29 грн; премія за період з 01 по 21 липня 2020 в розмірі 145 відсотків посадового окладу в сумі - 2769,97 грн; грошова компенсація за невикористані 84 календарні дні додаткової відпустки як учасника бойових дій за 2015-2020 роки в сумі - 29 887,20 грн; грошову компенсацію за невикористані 5 календарних днів щорічної основної відпустки за 2020 рік - 1 779,00 грн.;
Загальна виплачена сума складає 43463,16 грн. (4517,70 грн +4356,00грн.+ 153,29грн. + 2769,97 грн.+ 29 887,20 грн.+ 1 779,00 грн.)
При цьому, відповідач повинен був сплатити позивачу суму у розмірі 73124грн. (загальна виплачена сума 43 463,16 грн.+компенсація за неотримане речове майно 29660,84грн.).
При цьому, процентна частка невиплачених при звільненні сум складає 40,56% (29 660, 84 грн./ 73 124,00 грн.*100%).
Тобто сума своєчасно виплаченого грошового забезпечення позивачу є більшою, ніж несвоєчасно виплачені суми.
Таким чином, в даному випадку, при визначенні розміру компенсації за затримку розрахунку необхідно враховувати розмір середнього заробітку позивача, суму заборгованості, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком працівника, а також те, що в/ч НОМЕР_1 є органом державної влади, фінансування якого здійснюється з державного бюджету.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18 липня 2018 року у справі № 825/325/16.
Враховуючи викладене, на користь ОСОБА_1 необхідно стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 23461,41 грн. (57486,66 х 40,56% /100).
Враховуючи положення статті 139 КАС України, питання про розподіл судових витрат судом не вирішується, оскільки позивач звільнений від їх сплати під час звернення до суду із даним позовом.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про стягнення грошового забезпечення - задовольнити частково.
Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 23461,41 грн (двадцять три тисячі чотириста шістдесят одна грн. 41 коп.).
У іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя С.О. Бондар