25 лютого 2021 року м. Рівне №460/9864/20
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Друзенко Н.В. за участю секретаря судового засідання Головатчик А.А. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі: позивача: ОСОБА_1 , відповідача: представник не прибув, розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
доМіністерства внутрішніх справ України
про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинення певних дій,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністерства внутрішніх справ України про визнання протиправною бездіяльності Міністерства внутрішніх справ України щодо не розгляду та не прийняття рішення за заявою від 16 листопада 2020 року про надання статусу учасника бойових дій, учасника війни та видачу посвідчення встановленого зразка та зобов'язання Міністерства внутрішніх справ України розглянути заяву від 16 листопада 2020 року та прийняти рішення щодо надання статусу учасника бойових дій, учасника війни та видачу посвідчення встановленого зразка.
Обґрунтовуючи позов зазначає, що під час навчання у Рязанській вищій школі МВС СРСР, з 06.02.1990 по 06.04.1990, позивача у складі військової оперативної групи МВС направили проходити в службу районах надзвичайного стану Нагірно-Карабаській автономній області та прилеглої території Азербайджанської РСР, де в той час відбувались бойові дії. Вказує, що пунктами 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України від 13.01.1995 №16 «Про застосування пункту 2 статті 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» установлено, що відповідно до пункту 2 статті 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасниками бойових дій визнаються працівники, які за рішенням Уряду колишнього Союзу PCP працювали в державах, де в цей період велися бойові дії, якщо вони безпосередньо брали участь у бойових діях або в забезпеченні бойової діяльності військ (флоту), тому вважає протиправною бездіяльність відповідача щодо не розгляду та не прийняття рішення за його заявою про надання йому статусу учасника бойових дій, учасника війни та видачу посвідчення встановленого зразка. Враховуючи викладене, позивач просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідач проти задоволення позову заперечив, у встановлений судом строк подав відзив на позов. На обґрунтування заперечення зазначає, що пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1994 № 63 “Про організаційні заходи щодо застосування Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального” затверджено перелік держав, яким надавалася допомога за участю військовослужбовців Радянської Армії, Військово-Морського Флоту, Комітету державної безпеки та осіб рядового, начальницького складу і військовослужбовців Міністерства внутрішніх справ колишнього Союзу РСР, військовослужбовців Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, інших військових формувань, осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ, і періодів бойових дій на їх території та Азербайджанська РСР (Нагірний Карабах) не входить до вказаного переліку. Законодавство не передбачає визнання у часниками бойових дій осіб рядового складу органів внутрішніх справ (курсантів), які в 1990 році перебували у службових відрядження в Азербайджанській РСР для виконання службових обов'язків по охороні громадського порядку. Тому, за відсутності правових підстав, винесення питання надання особі статусу учасника бойових дій на засідання Комісії не передбачено. Крім того, відповідач зазначає, що звернення ОСОБА_1 було розглянуто Департаментом персоналу МВС відповідно до Закону України “Про звернення громадян” та 04.12.2020 за № Т- 23937/22 заявнику надано відповідь. На підставі викладеного, відповідач просив відмовити в задоволенні позову повністю.
Ухвалою суду від 31.12.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі; розгляд справи ухвалено провести за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання у справі призначено на 28.01.2021.
Ухвалою суду від 28.01.2021 закрито підготовче провадження у справі та розгляд справи по суті призначено у відкритому судовому засіданні на 25.02.2021.
Позивач в судовому засіданні позов підтримав з наведених у ньому підстав та просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідач явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, причини не прибуття представника суду не повідомив. Про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином. Відповідно до статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача на підставі наявних доказів.
Заслухавши думку позивача, розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 у період з 01.09.1987 по 26.06.1991 навчався у Рязанській вищій школі МВС СРСР (а.с.7).
Відповідно до довідки Комендатури району надзвичайного стану НКАО і прилеглих районі Азербайджанської ССР, позивач в період з 06.02.1990 по 09.04.1990 проходив службу у складі військової оперативної групи в районі надзвичайного стану НКАО (Азербайджанська РСР (Нагірний Карабах) (а.с.6).
Позивач звернувся з заявою від 16.11.2020 до Міністерства внутрішніх справ України про надання йому статусу учасника бойових дій, учасника війни та видати посвідчення встановленого зразка (а.с.8).
Департамент персоналу Міністерства внутрішніх справ України листом від 04.12.2020 за вих. № Т-23937/22 повідомив позивача, що правові підстави для винесення на розгляд комісії Міністерства внутрішніх справ України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни питання про надання позивачу відповідного статусу, відсутні (а.с. 9).
Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Вирішуючи адміністративний спір по суті, суд зазначає наступне.
Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяння формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них визначає Закон України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального статусу” від 22.10.1993 № 3551-XII (далі - Закон № 3551-XII).
Відповідно до статті 5 Закону № 3551-XII, учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з'єднань, об'єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час. Перелік підрозділів, що входили до складу діючої армії, та інших формувань визначається Кабінетом Міністрів України.
За приписами пункту 2 частини першої статті 6 Закону № 3551-XII, учасниками бойових дій визнаються, зокрема учасники бойових дій на території інших країн - військовослужбовці Радянської Армії, Військово-Морського Флоту, Комітету державної безпеки, особи рядового, начальницького складу і військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ колишнього Союзу РСР (включаючи військових та технічних спеціалістів і радників), працівники відповідних категорій, які за рішенням Уряду колишнього Союзу РСР проходили службу, працювали чи перебували у відрядженні в державах, де в цей період велися бойові дії, і брали участь у бойових діях чи забезпеченні бойової діяльності військ (флотів).
Пунктами 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України від 13.01.1995 № 16 “Про застосування пункту 2 статті 6 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” установлено, що відповідно до пункту 2 статті 6 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” учасниками бойових дій визнаються працівники, які за рішенням Уряду колишнього Союзу РСР працювали в державах, де в цей період велися бойові дії, якщо вони безпосередньо брали участь у бойових діях або в забезпеченні бойової діяльності військ (флоту).
Участь громадян, зазначених у пункті 1 цієї постанови, у бойових діях або в забезпеченні бойової діяльності військ (флоту) визначається комісіями, що створюються у міністерствах і відомствах, які направляли своїх працівників на роботу в держави, де в цей період велися бойові дії. Якщо працівників направляли на роботу міністерства, відомства колишнього Союзу РСР, а також Української РСР, що згодом були ліквідовані або реорганізовані, комісії створюються у міністерствах, відомствах України, у віданні яких перебувають чи перебували підприємства, установи та організації, з яких відряджалися зазначені працівники.
Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 23.05.2019 № 395 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07.06.2019 за № 588/33559, затверджено Положення про комісію Міністерства внутрішніх справ України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни (далі - Положення № 395).
Відповідно до пункту 2 розділу І Положення № 395, Комісія утворюється в апараті МВС з метою вивчення документів та прийняття рішення щодо надання (позбавлення) статусу учасника бойових дій особам (осіб) рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ, статусу учасника війни особам (осіб) з числа працівників апарату МВС, територіальних органів з надання сервісних послуг МВС, закладів, установ і підприємств, що належать до сфери управління МВС.
Основними завданнями Комісії є вивчення документів та прийняття рішення щодо надання (позбавлення) статусу учасника бойових дій, статусу учасника війни особам (осіб), що зазначені у пункті 2 розділу I цього Положення, відповідно до Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” та особам, які у складі добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, брали безпосередню участь в антитерористичній операції у період її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, за умови, що в подальшому такі добровольчі формування були включені до складу МВС (пункт 1 розділу ІІ Положення № 395)
Відповідно до пункту 2 розділу ІІ Положення № 395, у місячний строк із дня надходження документів (уточненої інформації) за наявності передбачених законодавством України підстав приймається рішення комісії Міністерства внутрішніх справ України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни за формою, наведеною в додатку до цього Положення.
Комісія приймає рішення про: надання статусу учасника бойових дій; надання статусу учасника війни; відмову в наданні статусу учасника бойових дій; відмову в наданні статусу учасника війни; позбавлення статусу учасника бойових дій; позбавлення статусу учасника війни.
Відповідно до розділу IV Положення № 395, формою роботи Комісії є засідання, що проводяться не рідше одного разу на місяць (за наявності документів для розгляду). Засідання Комісії є правомочним, якщо на ньому присутні не менше половини її загального складу. Рішення Комісії приймаються відкритим голосуванням та вважається ухваленим, якщо за нього проголосувала більшість членів її загального складу. У разі незгоди з прийнятим рішенням член Комісії може письмово викласти обґрунтування своєї незгоди з прийнятим рішенням в доповідній записці, що додається до протоколу засідання Комісії і є його невід'ємною частиною.
Результати засідання Комісії оформлюються протоколом засідання Комісії, який підписують голова Комісії, його заступник, секретар та інші члени Комісії, що брали участь у засіданні.
З аналізу викладених норм слідує, що повноваження на прийняття рішення про надання статусу учасника бойових дій; надання статусу учасника війни; відмову в наданні статусу учасника бойових дій; відмову в наданні статусу учасника війни; позбавлення статусу учасника бойових дій; позбавлення статусу учасника війни є виключною компетенцією Комісії, яка утворюється в апараті МВС.
Отже, всупереч вимогам Закону № 3551-XII та Положення № 395, відповідач не розглянув у жоден спосіб заяву ОСОБА_1 та додані до неї документи.
При цьому, з аналізу змісту пунктів 3, 4 Положення № 395 встановлено, що наслідком розгляду заяви особи про надання їй статусу учасника бойових дій у разі звернення до Комісії є рішення про надання/відмову у наданні статусу учасника бойових дії.
В той же час, як свідчать матеріали справи, на звернення позивача до Комісії Міністерства внутрішніх справ України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни, він отримав лист від Департаменту персоналу Міністерства внутрішніх справ України про відсутність правових підстав для винесення на розгляд комісії МВС матеріалів про надання позивачу статусу учасника бойових дій.
При цьому, Положенням № 395 не встановлено повноважень Департаменту персоналу Міністерства внутрішніх справ України приймати рішення про наявність або відсутність правових підстав для винесення на розгляд комісії МВС матеріалів про надання позивачу статусу учасника бойових дій.
Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач не забезпечив належний розгляд заяви позивача про надання йому статусу учасника бойових дій, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню в шляхом визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не розгляду та не прийняття рішення за заявою позивача від 16.11.2020 про надання йому статусу учасника бойових дій, учасника війни та видачу посвідчення встановленого зразка; зобов'язання Міністерства внутрішніх справ України розглянути заяву позивача від 16.11.2020 та прийняти рішення у відповідності до вимог Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” та Положення про комісію Міністерства внутрішніх справ України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України №395 від 23.05.2019.
Згідно з частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням зазначеного, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково.
Правові підстави для застосування положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, а доказів понесення інших судових витрат не надав.
Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Міністерства внутрішніх справ України (код ЄДРПОУ 00032684, вул. Богомольця, буд.10, м. Київ, 01024) - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Міністерства внутрішніх справ України щодо не розгляду та не прийняття рішення за заявою ОСОБА_1 від 16.11.2020 про надання йому статусу учасника бойових дій, учасника війни та видачу посвідчення встановленого зразка.
Зобов'язати Міністерство внутрішніх справ України розглянути заяву ОСОБА_1 від 16.11.2020 про надання йому статусу учасника бойових дій, учасника війни, видачу посвідчення встановленого зразка та прийняти рішення у відповідності до вимог Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та Положення про комісію Міністерства внутрішніх справ України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України №395 від 23.05.2019.
В решті вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.
Повний текст рішення складений 02 березня 2021 року
Суддя Н.В. Друзенко