26 березня 2021 року м. ПолтаваСправа № 440/1266/21
Полтавський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Сич С.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
19 лютого 2021 року до Полтавського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (надалі - позивач; ОСОБА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (надалі - відповідач; ГУ ПФУ в Полтавській області), у якій позивач просить:
- визнати протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області № 61 від 21.01.2021 про відмову ОСОБА_1 у переведенні з пенсії за віком на загальних підставах на пенсію за віком згідно Закону України "Про державну службу";
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області зарахувати до стажу державної служби період роботи з 03.01.1994 по 31.12.2020 в органах державної податкової служби;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області призначити та перевести ОСОБА_1 з 15 січня 2021 року на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" у розмірі 60 відсотків місячного заробітку, який складається із посадового окладу - 7800,00 грн., надбавки за ранг - 700,00 грн., надбавки за вислугу років - 3900,00 грн., надбавки за інтенсивність праці - 18930,60 грн., премії - 2340,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що відповідачем неправомірно не зараховано до стажу державної служби позивача періоди роботи в податкових органах з 03.01.1994 по 03.06.2013 та з 27.12.2013 по 31.12.2020, внаслідок чого протиправно відмовлено позивачу в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" з 15 січня 2021 року. Вказує, що на момент звернення до відповідача із заявою про переведення на пенсію за віком згідно з Законом України "Про державну службу" позивач мав стаж державної служби 26 років 11 місяців 29 днів, а тому вважає безпідставними твердження відповідача про відсутність у ОСОБА_1 необхідного стажу для призначення пенсії за віком згідно з Законом України "Про державну службу".
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №440/1266/21, клопотання позивача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження задоволено, вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), витребувано докази від відповідача.
16 березня 2021 року до суду надійшов відзив відповідача на позовну заяву /а.с. 49-51/, у якому представник ГУ ПФУ в Полтавській області просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на те, що за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 15.01.2021 та доданих до неї документів встановлено, що згідно довідки Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області №1Б/16-31-11-27 від 15.01.2021 ОСОБА_1 працював в органах податкової служби з 03.01.1994 по 31.12.2020, позивачу встановлено ранг державного службовця за період роботи з 04.06.2013 по 26.12.2013, стаж роботи на посаді, віднесений до відповідної категорії посад державної служби, визначених статтею 25 Закону №3723 та актами Кабінету Міністрів України, становить 6 місяців 23 дні, станом на 01.03.2021 страховий стаж (повний) позивача становить 46 років 2 місці 12 днів. У зв'язку з чим Управлінням прийнято рішення №61 від 21.01.2021 про відмову ОСОБА_1 у перерахунку пенсії за віком згідно Закону України "Про державну службу" за відсутністю 20 років стажу роботи на посадах державної служби.
Справу розглянуто судом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось на підставі частини 4 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України.
Дослідивши письмові докази і письмові пояснення сторін, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини та спірні правовідносини.
У позовній заяві позивачем надано пояснення про те, що ОСОБА_1 призначено пенсію за віком згідно Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та він перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Полтавській області, що відповідачем не заперечується.
Трудовою книжкою ОСОБА_1 та довідкою Головного управління ДПС у Полтавській області від 15.01.2021 №1/Б/16-31-11-27 підтверджено, що 03.01.1994 ОСОБА_1 був призначений на посаду головного державного податкового інспектора відділу комп'ютеризації, обліку та звітності Державної податкової інспекції по Полтавській області в порядку переводу з Полтавського заводу штучних алмазів та алмазних інструментів, 01.04.1994 - переведений на посаду головного спеціаліста цього ж відділу, 01.04.1994 позивачу присвоєно звання державний службовець одинадцятого рангу, 01.09.1995 ОСОБА_1 переведений на конкурсній основі на посаду начальника відділу телекомунікацій та технічного забезпечення Державної податкової інспекції по Полтавській області, 01.04.1996 позивачу присвоєно спеціальне звання радника податкової служби 1 рангу, 25.11.1996 у зв'язку з ліквідацією Державної податкової інспекції по Полтавській області та утворенням Державної податкової адміністрації позивач звільнений із займаної посади в Державну податкову адміністрацію в Полтавській області, 26.11.1996 ОСОБА_1 прийнятий в порядку переводу на посаду начальника відділу технічних засобів системного програмного забезпечення та захисту інформації управління комп'ютеризації Державної податкової адміністрації в Полтавській області, 01.12.1998 позивач переведений на конкурсній основі на посаду заступника начальника управління - начальника цього ж відділу, 15.12.1999 ОСОБА_1 призначений з резерву кадрів на посаду начальника управління інформатизації Державної податкової адміністрації в Полтавській області, 03.04.2000 управління перейменовано в управління автоматизованого адміністрування податків, 21.08.2002 управління перейменовано в управління інформатизації та обліку, 01.09.2003 управління перейменовано в управління автоматизації процесів оподаткування, 01.09.2005 позивач переведений виконуючим обов'язки начальника управління інформатизації процесів оподаткування Державної податкової адміністрації в Полтавській області, 19.10.2005 - затверджений на посаді начальника цього ж управління, 30.01.2012 ОСОБА_1 звільнений у зв'язку з переведенням до ДПС у Полтавській області за п. 5 ст. 36 КЗпП України, 31.01.2012 позивач призначений в порядку переведення з ДПА у Полтавській області на посаду начальника управління інформатизації та обліку платників податків Державної податкової служби у Полтавській області, 03.06.2013 - звільнений у зв'язку з переведенням до Головного управління Міндоходів у Полтавській області за п. 5 ст. 36 КЗпП України, 04.06.2013 позивач призначений в порядку переведення з ДПС у Полтавській області на посаду на посаду начальника управління ІТ та обліку податків Головного управління Міндоходів у Полтавській області, 04.06.2013 позивачу присвоєно 9 ранг державного службовця, 27.12.2013 - присвоєно спеціальне звання радника податкової та митної справи І рангу, 02.12.2014 ОСОБА_1 звільнений у зв'язку з переведенням до Головного управління ДФС у Полтавській області за п. 5 ст. 36 КЗпП України, 03.12.2014 позивач призначений в порядку переведення з Головного управління Міндоходів у Полтавській області на посаду начальника управління ІТ Головного управління ДФС у Полтавській області, 17.02.2016 у зв'язку із змінами в організації праці, скороченням чисельності і штату ОСОБА_1 переведений на посаду начальника відділу інформаційних технологій Головного управління ДФС у Полтавській області, 01.12.2016 позивач переведений у зв'язку зі скороченням штату працівників на посаду начальника управління інформаційних технологій, 28.08.2019 ОСОБА_1 звільнений із займаної посади в порядку переведення до Головного управління ДПС у Полтавській області відповідно до п. 2 частини 1 статті 41 Закону України "Про державну службу" та п. 5 частини 1 ст. 36 КЗпП України, 28.08.2019 ОСОБА_1 призначений в порядку переведення з Головного управління ДФС у Полтавській області на посаду начальника управління інформаційних технологій Головного управління ДПС у Полтавській області, 28.08.2019 позивачу присвоєно 4 ранг державного службовця, 22.09.2020 у зв'язку із змінами в організаційній структурі і штатному розписі позивач переведений на посаду заступника начальника управління - начальника відділу технічної підтримки та адміністрування баз даних управління електронних сервісів Головного управління ДПС у Полтавській області, 31.12.2020 припинено державну службу та звільнено ОСОБА_1 у зв'язку з ліквідацією Головного управління ДПС у Полтавській області відповідно до пункту 1-1 частини 1 статті 87 Закону України від 10.12.2015 №889-VІІІ "Про державну службу" зі змінами та доповненнями та пункту 1 частини 1 статті 40 КЗпП України /а.с. 16-33, 63-77/.
Головним управлінням ДПС у Полтавській області видано ОСОБА_1 довідки від 13.01.2021 №9/10/16-31-10-02-12 про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) та від 13.01.2021 №10/10/16-31-10-02-12 про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією) за формами, передбаченими Постановою правління Пенсійного фонду України 17 січня 2017 року №1-3 /а.с. 34-/.
15.01.2021 ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою, у якій просив призначити пенсію за віком за Законом України "Про державну службу" /а.с. 57/. До цієї заяви позивач додав пакет документів, у тому числі, довідки, видані Головним управлінням ДПС у Полтавській області, від 13.01.2021 №9/10/16-31-10-02-12 та від 13.01.2021 №10/10/16-31-10-02-12, довідку Головного управління ДПС у Полтавській області від 15.01.2021 №1/Б/16-31-11-27 про підтвердження стажу державної служби та трудову книжку /а.с. 58-77/.
Рішенням управління пенсійного забезпечення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 21.01.2021 №61 ОСОБА_1 відмовлено у перерахунку пенсії за віком згідно Закону України "Про державну службу" у зв'язку з відсутністю 20 років стажу роботи на посадах віднесених до відповідних категорій посад державної служби /а.с. 9/.
В обґрунтування вказаного рішення зазначено, що стаж роботи позивача на посаді, віднесеній до відповідної категорії посад державної служби, визначених статтею 25 Закону №3723 та актами Кабінету Міністрів України становить 0 років 6 місяців 23 дні.
Зі змісту рішення встановлено, що відповідачем зараховано до стажу державної служби період роботи ОСОБА_1 з 04.06.2013 по 26.12.2013 та не зараховано до стажу державної служби періоди роботи ОСОБА_1 з 03.01.1994 по 03.06.2013 та з 27.12.2013 по 31.12.2020.
Не погодившись з рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області № 61 від 21.01.2021 та з відмовою відповідача зарахувати до стажу державної служби ОСОБА_1 періоду роботи з 03.01.1994 по 31.12.2020 в органах державної податкової служби, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним відносинам та відповідним доводам сторін, суд виходить з наступного.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості й в інших випадках, передбачених законом (ст. 44 Конституції України).
Статтею 10 Закону "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV встановлено, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором.
01.05.2016 набув чинності Закон України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VІІ (надалі - Закон № 889-VІІ), згідно частини 2 Прикінцевих та перехідних положень якого визнано такими, що втратили чинність, зокрема, Закон України "Про державну службу" №3723-ХІІ від 16.12.1993 року (надалі - Закон №3723-ХІІ), крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.
Відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. До досягнення віку, встановленого першим реченням частини першої цієї статті, право на пенсію за віком мають державні службовці - чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 60 років - які народилися по 31 грудня 1952 року; 60 років 6 місяців - які народилися з 1 січня 1953 року по 31 грудня 1953 року; 61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року; 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року.
Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що необхідною умовою для наявності у осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, права на пенсію відповідно до згаданої статті є досягнення такими особами певного віку та наявність страхового стажу, передбаченого абз. 1 ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Відповідно до приписів частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Таким чином, до 01.05.2016 (дата набрання чинності Законом № 889-VIII) право на пенсію державного службовця мали особи, які:
а) досягли певного віку та мають передбачений законодавством страховий стаж;
б) мали стаж державної служби не менш як 10 років, та на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців; а також особи, які мали не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Після 01.05.2016, відповідно до ст. 90 Закону № 889-VIII, пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
При цьому законодавець визначив певні умови, за дотримання яких у осіб зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону 3723-ХІІ.
Так, відповідно до п. 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Згідно п. 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Тобто Прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 889-VIII передбачено, що за наявності у особи станом на 01.05.2016 певного стажу держслужби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу держслужби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на держслужбі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону №3723-ХІІ, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Водночас, для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, ст. 37 Закону № 3723-ХІІ передбачає додаткові умови для наявності права на призначення пенсії державного службовця: певний вік і страховий стаж.
Аналізуючи зазначені норми чинного законодавства, суд дійшов висновку, що обов'язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону №3723-ХІІ після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених ч. 1 ст. 37 Закону № 3723-ХІІ і Прикінцевих та перехідних положень Закону, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.
Отже, після 01.05.2016 (дата набрання чинності Законом України від 10.12.2015 № 899 "Про державну службу") зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно до ст. 37 Закону № 3723-ХІІ лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений п. 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 889-VIII, та мають передбачені ч. 1 ст. 37 Закону 3723-ХІІ вік і страховий стаж.
Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права висловлений у постанові Верховного Суду від 10.07.2018 у справі №591/6970/16-а.
Як встановлено судом, 15.01.2021 ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою, у якій просив призначити пенсію за віком за Законом України "Про державну службу" /а.с. 57/. До цієї заяви позивач додав пакет документів, у тому числі, довідки, видані Головним управлінням ДПС у Полтавській області, від 13.01.2021 №9/10/16-31-10-02-12 та від 13.01.2021 №10/10/16-31-10-02-12, довідку Головного управління ДПС у Полтавській області від 15.01.2021 №1/Б/16-31-11-27 про підтвердження стажу державної служби та трудову книжку /а.с. 58-77/.
На час звернення до органу Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії за віком згідно Закону України "Про державну службу" ОСОБА_1 досяг віку 64 роки та мав загальний страховий стаж 46 років 2 місяці 12 днів.
Зі змісту оскаржуваного рішення та відзиву на позовну заяву вбачається, що єдиною підставою для відмови у призначенні позивачу пенсії за віком згідно Закону України "Про державну службу" є недостатність стажу державної служби, а саме, не зарахування до державної служби періодів роботи позивача з 03.01.1994 по 03.06.2013 та з 27.12.2013 по 31.12.2020.
Пунктом 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII передбачено, що стаж державної роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.
Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 283 від 03.05.1994 (чинним до 01.05.2016, тобто в період проходження позивачем служби в податкових органах) визначались посади і органи, час роботи в яких зараховується до стажу державної служби.
Згідно пункту 2 цього Порядку до стажу державної служби зараховується робота (служба), зокрема, на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв'язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів.
При цьому, відповідно до статті 1 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" від 04.12.1990 N 509-XII (у редакції, що діяла з 01.02.1994) Державна податкова служба складається з Головної державної податкової інспекції України, державних податкових інспекцій по Республіці Крим, областях, районах, містах і районах у містах.
За визначенням статті 1 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" від 04.12.1990 N 509-XII (у редакції, що діяла з 14.02.1998) до системи органів державної податкової служби належать: Державна податкова адміністрація України, державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах (далі - органи державної податкової служби).
Згідно з приписами статті 1 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" від 04.12.1990 N 509-XII (у редакції, що діяла з 01.01.2011) до системи органів державної податкової служби належать: Державна податкова адміністрація України, спеціалізовані державні податкові інспекції, державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах (далі - органи державної податкової служби).
Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо державної податкової служби та у зв'язку з проведенням адміністративної реформи в Україні" від 05.07.2012 №5083-VI, який набрав чинності 12.08.2012, доповнено Податковий кодекс України розділами XVIII-1 та XVIII-2, у тому числі "Статтею 344. Пенсійне забезпечення посадових осіб органів державної податкової служби 344.1. Пенсійне забезпечення посадових осіб органів державної податкової служби України здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України "Про державну службу". При цьому період роботи зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання) в органах державної податкової служби зараховується до стажу державної служби та до стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу" незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого Законом України "Про державну службу".".
Аналізуючи наведені норми, суд дійшов висновку, що до стажу державної служби ОСОБА_1 підлягає зарахуванню робота (служба) на посадах в Державній податковій інспекції по Полтавській області з 03.01.1994 по 25.11.1996, на посадах в Державній податковій адміністрації в Полтавській області з 26.11.1996 по 30.01.2012, на посадах в Державній податковій службі у Полтавській області з 31.01.2012 по 03.06.2013, на посадах у Головному управлінні Міндоходів у Полтавській області з 04.06.2013 по 02.12.2014, на посадах у Головному управлінні ДФС у Полтавській області з 03.12.2014 по 27.08.2019 та на посадах в Головному управлінні ДПС у Полтавській області з 28.08.2019 по 31.12.2020.
Однак, у порушення наведених вище норм права, відповідачем не зараховано до стажу державної служби роботу (службу) ОСОБА_1 у періоди з 03.01.1994 по 03.06.2013 та з 27.12.2013 по 31.12.2020 на посадах державної податкової служби, зокрема, на посадах в Державній податковій інспекції по Полтавській області, в Державній податковій адміністрації в Полтавській області, в Державній податковій службі у Полтавській області, у Головному управлінні Міндоходів у Полтавській області, в Головному управлінні ДФС у Полтавській області та в Головному управлінні ДПС у Полтавській області, у разі зарахування цих періодів стаж державної служби ОСОБА_1 складає більше 26 років 11 місяців 29 днів.
При цьому, стаж державної служби ОСОБА_1 станом на 01.05.2016 складав 22 роки 4 місяці.
Підсумовуючи вищевикладене, враховуючи встановлені обставини справи та наведені вище норми законодавства, якими врегульовані спірні відносини, суд дійшов висновку, що рішення управління пенсійного забезпечення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 21.01.2021 №61, яким ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком згідно Закону України "Про державну службу", прийняте відповідачем не на підставі та не у спосіб, що визначені законодавством України, без урахування всіх обставин, що мають значення для його прийняття, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.
Висновки суду у даній справі відповідають висновкам щодо застосування норм права, викладеним у постанові Верховного Суду від 19.06.2018 у справі №465/7218/16-а.
Статтею 44 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV передбачено, що заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Згідно з приписами частини 1 статті 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку:
1) пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку. При відстрочці часу призначення пенсії за віком пенсія з урахуванням положень статті 29 цього Закону призначається за заявою пенсіонера з дня, що настає за останнім днем місяця, в якому набуто повний місяць страхового стажу (у тому числі сумарно) для відстрочки часу виходу на пенсію, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з такого дня;
2) пенсія по інвалідності призначається з дня встановлення інвалідності, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня встановлення інвалідності; У такому самому порядку призначається пенсія по інвалідності в розмірі пенсії за віком, якщо вимоги частини другої статті 33 цього Закону виконані на день встановлення інвалідності, і з дня виникнення такого права - якщо вимоги частини другої статті 33 цього Закону виконані в період після встановлення інвалідності до дня звернення за призначенням пенсії по інвалідності.
Відповідно до частини 3 цієї ж статті переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
Суд враховує, що умови, за яких пенсійний орган відмовляє у призначенні пенсії, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, пенсійний орган повинен призначити пенсію. Повноваження пенсійного органу та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу, за умови звернення особи з усіма необхідними для призначення пенсії документами, - призначити пенсію. За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями. Тому зазначені повноваження не є дискреційними.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.
Аналогічний висновок щодо застосування норм права висловлено у постанові Верховного Суду від 08 листопада 2019 року у справі № 227/3208/16-а.
Зазначена позиція повністю кореспондується з висновками Європейського суду з прав людини, відповідно до яких, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).
Отже, "ефективний засіб правого захисту" в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату.
Враховуючи вищевикладене, обираючи належний та ефективний спосіб захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати рішення управління пенсійного забезпечення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 21 січня 2021 року №61 та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області зарахувати до стажу державної служби ОСОБА_1 період роботи з 03 січня 1994 року по 31 грудня 2020 року на посадах у Державній податковій інспекції по Полтавській області, в Державній податковій адміністрації в Полтавській області, в Державній податковій службі у Полтавській області, у Головному управлінні Міндоходів у Полтавській області, в Головному управлінні ДФС у Полтавській області, в Головному управлінні ДПС у Полтавській області та призначити ОСОБА_1 з 15 січня 2021 року пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" №3723-ХІІ від 16.12.1993 та Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу" № 889-VІІІ від 10.12.2015.
Стосовно позовних вимог в частині зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області призначити пенсію у розмірі 60 відсотків місячного заробітку, який складається із посадового окладу - 7800,00 грн., надбавки за ранг - 700,00 грн., надбавки за вислугу років - 3900,00 грн., надбавки за інтенсивність праці - 18930,60 грн., премії - 2340,00 грн., суд виходить з наступного.
Відповідач відмовив ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" з мотивів недостатності у ОСОБА_1 стажу державної служби. Спір щодо відсоткового розміру заробітної плати для перерахунку пенсії та щодо конкретних складових місячного заробітку, з якого обчислюється пенсія, на час звернення позивача до суду між сторонами відсутній, оскільки пенсія за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" позивачу не була призначена.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Зі змісту статей 2, 5 Кодексу адміністративного судочинства України слідує, що захисту адміністративним судом підлягають порушені права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин, тому обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або законних інтересів особи на момент її звернення до суду, суд не може під час прийняття рішення вирішувати питання щодо правовідносин, які можливо будуть мати місце у майбутньому.
Таким чином, оскільки судовому захисту підлягають порушені права чи інтереси особи, а не ті, що можливо/ймовірно будуть порушені у майбутньому, у задоволенні позовних вимог у вказаній частині слід відмовити, як передчасних.
Отже, адміністративний позов, ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково.
Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з частиною 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
При зверненні до суду з даним позовом позивачем сплачено судовий збір у сумі 2724 грн., що підтверджується квитанцією №24-9609088/с від 24.02.2021 /а.с. 42/ та випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.
Зважаючи на вищевикладене, оскільки адміністративний позов задоволено частково, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в розмірі 1861 грн.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 9, 77, 139, 229, 243-246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (ідентифікаційний код 13967927, вул. Соборності, 66, м. Полтава, 36014) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення управління пенсійного забезпечення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 21 січня 2021 року №61.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області зарахувати до стажу державної служби ОСОБА_1 період роботи з 03 січня 1994 року по 31 грудня 2020 року на посадах у Державній податковій інспекції по Полтавській області, в Державній податковій адміністрації в Полтавській області, в Державній податковій службі у Полтавській області, у Головному управлінні Міндоходів у Полтавській області, в Головному управлінні ДФС у Полтавській області, в Головному управлінні ДПС у Полтавській області та призначити ОСОБА_1 з 15 січня 2021 року пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" №3723-ХІІ від 16.12.1993 та Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу" № 889-VІІІ від 10.12.2015.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в розмірі 1861 грн. (одна тисяча вісімсот шістдесят одна гривня).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Другого апеляційного адміністративного суду.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII.
Суддя С.С. Сич