Справа № 420/15110/20
26 березня 2021 рокуОдеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Радчука А.А.,
розглянувши в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду в порядку спрощеного провадження без виклику сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Ліквідаційної комісії ГУМВС України в Одеській області (вул.Єврейська, 14, м.Одеса, 65014, код ЄДРПОУ 40108740) про визнання протиправною відмови, зобов'язання вчинити дії,-
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Ліквідаційної комісії ГУМВС України в Одеській області, в якому позивач просить визнати протиправною відмову ГУ МВС України в Одеській області Ліквідаційна комісія щодо винесення наказу про сплату ОСОБА_1 відповідно до положення статті 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», грошової допомоги в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за 8 років, та зобов'язати відповідача вчинити дії щодо виплати ОСОБА_1 грошової допомоги в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за 8 років.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 був звільнений з ГУМВС України в Одеській області 10.02.2014 року, мав більш 5 років стажу та продовжив роботу в органах національної поліції, у зв'язку з чим позивач вважає, що він має право на одноразову грошову допомогу в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. Згідно з наказом ГУМВС України в Одеській області від 10.02.2014 року № 58о/с вислуга складала в календарному обчисленні 08 років 04 місяці 12 днів, у зв'язку з чим він вважає, що має право на отримання грошової допомоги в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за 8 років. Дана виплата ОСОБА_1 сплачена не була. Позивач звертався до відповідача з заявою про виплату йому зазначеного грошового забезпечення, проте відповідачем було відмовлено у її виплаті. Вважаючи таку відмову протиправною позивач звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою суду від 25.01.2021 року відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Статтею 258 КАС України визначено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч. 1 ст. 120 КАС України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Згідно з ч.6 ст.120 КАС України якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.
11.03.2021 року від Відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого, представник Відповідача просить суд відмовити у задоволенні позову, зазначивши, що позивач не набув права на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні, у зв'язку з тим, що він після звільнення не працював в органах Національної поліції та МВС України через що на законних підставах йому було відмовлено у задоволенні вимог його заяв х даних питань.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, судом встановлено наступне.
ОСОБА_2 проходив службу в збройних силах України та ГУМВС України в Одеській області з 23.11.2005 року по 12.02.2014 року. З ГУМВС України в Одеській області його було звільнено “за власним бажанням” (наказ ГУМВС в Одеській області від 10.02.2014 року № 58о/с).
Після звільнення позивач проходив службу в Південному міжрегіональному управлінні з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції на посаді старшого інспектора штурмового взводу воєнізованого формування “ЦИКЛОН- ПІВДЕНЬ”.
Наказом в.о начальника Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції від 23.12.2019 року № 205/ОС ОСОБА_1 старшого лейтенанта внутрішньої служби” було звільнено відповідно до пункту 2 (через хворобу - за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції) частини 1 статті 77 Закону України “Про національну поліцію”(далі Закон).
Загальний стаж роботи з урахуванням служби в збройних силах України у календарному обчисленні (з 23.11.2005 року по 23.12.2019 року) складає 14 років 1 (один) місяць.
Позивач з заявою від 06.04.2020 року звернувся до, серед інших, Ліквідаційної комісії ГУМВС України в Одеській області, в якій просив винести наказ про сплату йому відповідно до положення статті 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», грошової допомоги в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за 8 років, та сплатити цю допомогу на рахунки, які будуть надано після винесення відповідного наказу.
Листом від 16.04.2020 року №14/1-С-191 йому було повідомлено, що відповідно до ст. 9 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб", особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби, особам які мають право на пенсію за цим Законом, при звільненні зі служби за власним бажанням, через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, які мають вислугу 10 років і більше виплачується грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. Наказом ГУМВС України в Одеській області від 10.02.2014 № 58 о/с Вас звільнено у запас Збройних Сил за п.64 «ж» (за власним бажанням) «Положення про проходження служби рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України» з 12.02.2014 року із вислугою у календарному обчисленні 08 років 04 місяці 12днів. Ураховуючи викладене, а також те, що права на пенсію за вислугу років або за власним бажанням на момент звільнення Ви не набули, правових підстав для виплати одноразової грошової допомоги при звільненні з органів внутрішніх справ немає.
Позивач, вважаючи що йому було протиправно відмовлено у виплаті грошової допомоги звернувся до суду з даним позовом.
Відповідно до ч. 5 ст. 23 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України», на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюється соціальний захист поліцейських, визначений Законом України "Про Національну поліцію", а також порядок і умови проходження служби, передбачені для поліцейських. Умови і розміри грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ст. 102 Закону України «Про національну поліцію» пенсійне забезпечення поліцейських та виплата одноразової грошової допомоги після звільнення їх зі служби в поліції здійснюються в порядку та на умовах, визначених Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Відповідно до положень ч. 1 та 2 ст. 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», (в редакції станом на час звільнення позивача з органів внутрішніх справ) особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом та звільняються зі служби за станом здоров'я, працівникам міліції (особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), які на момент опублікування Закону України "Про Національну поліцію" проходили службу в органах внутрішніх справ, мали календарну вислугу не менше п'яти років і до 7 листопада 2015 року були звільнені із служби в органах внутрішніх справ незалежно від підстав звільнення та продовжили роботу в Міністерстві внутрішніх справ або Національній поліції (їхніх територіальних органах, закладах і установах) на посадах, що заміщуються державними службовцями відповідно до Закону України "Про державну службу", а в навчальних, медичних закладах та науково-дослідних установах - на будь-яких посадах, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення зі служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв'язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 16 років одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.
Особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, при звільненні зі служби за власним бажанням, через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, які мають вислугу 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
З огляду на вищенаведені положення законодавства, обов'язковою умовою для отримання одноразової грошової допомоги при звільненні, окрім звільнення із служби в органах внутрішніх справ до 7 листопада 2015 року, є продовження роботи в Міністерстві внутрішніх справ або Національній поліції (їхніх територіальних органах, закладах і установах).
В свою чергу позивач після звільнення з органів внутрішніх справ проходив службу в Південному міжрегіональному управлінні з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України.
На підставі викладеного суд дійшов висновку, що на момент звільнення з ГУМВС України в Одеській області позивач не набув права на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні, у звязку з чим суд вважає, що відповідачем на законних підставах було відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні вимог його заяви про виплату одноразової грошової допомоги.
Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі “Серявін та інші проти України” від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
В пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі “Бендерський проти України” від 15 листопада 2007 року, заява № 22750/02, зазначено, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися в світлі обставин кожної справи.
Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.
Згідно зі ст. 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що у задоволенні адміністративного позову слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 9, 72, 77, 90, 139, 205, 229, 242-246, 255, 293, 295 КАС України, суд -
В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Ліквідаційної комісії ГУМВС України в Одеській області (вул.Єврейська, 14, м.Одеса, 65014, код ЄДРПОУ 40108740) про визнання протиправною відмови, зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст. 255 КАС України.
Рішення може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст. ст. 293, 295 КАС України.
Суддя А.А. Радчук
.