Справа № 420/14792/20
25 березня 2021 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Білостоцького О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, визначеного ч. 5 ст. 262 КАС України, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,-
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо не поновлення виплати пенсії за віком ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області перерахувати розмір та поновити виплату пенсії за віком ОСОБА_1 з дати припинення, із застосуванням всіх підвищень, індексацій, надбавок та доплат, передбачених пенсійним законодавством України, здійснити осучаснення пенсії відповідно до пенсійної реформи України, починаючи з 01.10.2017 року та виплачувати на визначений пенсіонером банківський рахунок, відкритий в АТ КБ «ПриватБанк».
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що він до грудня 2015 року проживав на території України в м. Одеса та отримував пенсію за віком. Наділі позивач виїхав на постійне місце проживання до Ізраїлю, у зв'язку із чим з 01.01.2015 року йому пенсійним органом було припинено виплату пенсії.
13.01.2020 року представник позивача (за нотаріально посвідченою довіреністю) ОСОБА_2 звернулась до Малиновського відділу обслуговування громадян (сервісний центр) Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою про перерахунок та поновлення виплати пенсії позивачу за віком з дати її припинення, а також із застосуванням всіх підвищень, індексацій, надбавок та доплат, передбачених пенсійним законодавством України, як не працюючому пенсіонеру, та здійснити осучаснення пенсії з 01.10.2017 року відповідно до пенсійної реформи України.
25.05.2020 року представник позивача (за нотаріально посвідченою довіреністю) ОСОБА_3 вдруге звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області та просив письмово за його адресою повідомити підстави неприйняття та ненадання йому рішення за результатом розгляду заяви від 13.01.2020 року про поновлення позивачу пенсії за віком.
В подальшому представник позивача 01.09.2020 року та 26.11.2020 року втретє та вчетверте звертався до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявами аналогічного змісту заяві від 25.05.2020 року та просив відповідача прийнятий рішення за його зверненнями і поновити виплату пенсії ОСОБА_1 .
Водночас, як зазнає позивач, пенсійним органом було допущено протиправну бездіяльність щодо розгляду його заяв та не поновлено йому виплату пенсії до цього часу, що слугувало підставою звернення до суду з даним адміністративним позовом.
Ухвалою суду від 25.01.2021 року позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області було прийнято до розгляду, у справі було відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін. Відповідачу запропоновано в 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на адміністративний позов.
16.02.2021 року через канцелярію суду від Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області надійшов відзив на адміністративний позов (а.с. 53-58), з якого вбачається, що відповідач позов не визнає та зазначає, що відповідно до п. 1.5 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного Фонду України 25 листопада 2005 року № 22-1 (надалі Порядок №22-1) заява про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії, про виплату пенсії у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, поновлення виплати пенсії, про припинення перерахування пенсії на банківський рахунок та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, про виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, про виплату пенсії за довіреністю, термін дії якої більше одного року, через кожний рік дії такої довіреності, подається пенсіонером особисто або його законним представником до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії.
Відтак, заява про поновлення виплати пенсії має бути подана пенсіонером особисто через електронний портал Пенсійного фонду України або безпосередньо через територіальний орган Пенсійного фонду України за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії. При цьому, не допускається подання заяви про поновлення пенсії поштою або через осіб, які не є законними представниками особи, яка звертається за поновленням пенсії.
Відповідно до абзацу 2 п. 1.1 Порядку №22-1 у разі якщо особа, якій призначається пенсія, не досягла повноліття або є недієздатною, заява подається батьками, усиновителями, батьками-вихователями, прийомними батьками, патронатними піклувальниками за місцем їх проживання (реєстрації), представниками закладів (органів опіки і піклування), які виконують функції опікунів і піклувальників (далі - законні представники).
Таким чином, на думку відповідача, представник за довіреністю не може вважатися законним представником особи.
Відповідач зазначив, що 13.01.2020 року представником позивача ОСОБА_2 до Малиновського відділу обслуговування громадян (сервісний центр) управління обслуговування Головного управління було надано заяву про поновлення пенсії за віком ОСОБА_1 . Листом №993/02-14 від 23.01.2020 року зазначеному представнику було надано відповідь на його звернення від 13.01.2020 року.
В подальшому пенсійним органом на заяву представника позивача Акермана О.М., листом від 04.09.2020 №7926-20 в порядку розгляду звернень громадян на підставі Закону України «Про звернення громадян» було також надано відповідь, в якій роз'яснено про відсутність законодавчих підстав для поновлення виплати пенсії позивачу.
Відповідач зазначає, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не є законними представниками ОСОБА_1 , а представляють позивача за довіреністю, що не передбачено Порядком №22-1.
З огляду на зазначене пенсійний фонд, на думку відповідача, не мав права приймати будь-яке рішення щодо поновлення виплати пенсії позивачеві та надавати будь-яку відповідь на заяви, подані представниками ОСОБА_1 , а отже позовні вимоги є безпідставними та задоволенню не підлягають.
Відповідно до ст. 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Згідно частини 2 ст. 262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.
Судом під час розгляду справи встановлено наступне.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області та з 05.06.2009 року отримував пенсію за віком, що підтверджується матеріалами пенсійної справи та пенсійним посвідченням позивача №17898100075 від 15.09.2010 року (а.с. 8, 46, 48)
Як зазначає у позові ОСОБА_1 , він до грудня 2015 року проживав на території України в м. Одеса, а надалі виїхав на постійне місце проживання до держави Ізраїлю. У зв'язку із зазначеним пенсійним органом йому з 01.12.2015 року було припинено виплату пенсії.
З огляду на вищезазначене 13.01.2020 року представник позивача Богач В.І. (за нотаріально посвідченою довіреністю) звернулась до Малиновського відділу обслуговування громадян (сервісний центр) Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою, в якій просила здійснити перерахунок та поновити виплату пенсії за віком ОСОБА_1 з дати її припинення, а також із застосуванням всіх підвищень, індексацій, надбавок та доплат, передбачених пенсійним законодавством України, як не працюючому пенсіонеру, та здійснити осучаснення пенсії з 01.10.2017 року відповідно до пенсійної реформи України (а.с. 5-7).
Листом від 23.01.2020 року №993/02-14 Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області на звернення представника позивача від 13.01.2020 року зазначило, що заява про поновлення виплати пенсії повинна подаватись пенсіонером особисто або його законним представником (а.с. 52).
25.05.2020 року представник позивача Акерман О.М. (за нотаріально посвідченою довіреністю) вдруге звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області та просив письмово за його адресою повідомити підстави ненадання рішення за результатом розгляду заяви від 13.01.2020 року, а також прийняти та надіслати на його адресу рішення за результатом розгляду заяви від 13.01.2020 року про поновлення пенсій за віком ОСОБА_1 (а.с. 12).
01.09.2020 року представник позивача ОСОБА_3 втретє звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою, в якій просив прийняти рішення за результатом розгляду заяви від 13.01.2020 року про поновлення пенсії за віком ОСОБА_1 (а.с. 28).
04.09.2020 року Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області листом №7926-7802/К-02/8-1500/20 надало ОСОБА_3 відповідь на його звернення та зазначило, що по суті порушеного питання детальні роз'яснення пенсійним фондом були надані у листі від 23.01.2020 року №993/02-14. Також відповідач додатково зазначив, що відповідно до п. 1.5 Порядку №22-1 заява про поновлення виплати пенсії має бути подана пенсіонером особисто через електронний портал Пенсійного фонду України або безпосередньо через територіальний орган Пенсійного фонду України за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії. Оскільки представник позивача не є законним представником ОСОБА_1 , а діє на підставі довіреності, що не передбачено Порядком №22-1 підстав для звернення за поновленням пенсії у представника позивача не має (а.с. 49).
26.11.2020 року представник позивача ОСОБА_3 вчетверте звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою в якій просив повідомити йому підстави ненадання відповіді на заяву від 25.05.2020 року (а.с. 29).
При цьому як було зазначено представником позивача у адміністративному позові ним жодної відповіді за результатами розгляду його заяв від пенсійного фонду так отримано і не було.
За таких умов, враховуючи протиправну бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо розгляду його заяв і не прийняття рішення про поновлення ОСОБА_1 виплати пенсії, представник позивача Акерман О.М. в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Дослідивши адміністративний позов, відзив ГУ ПФУ в Одеській області, інші письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному і об'єктивному дослідженні, проаналізувавши положення чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд доходить висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначаються Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року №1058-ІV (далі - Закон № 1058-ІV).
Відповідно до ст.7 Закону №1058-ІV принципами загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, поряд з іншими, є рівноправність застрахованих осіб щодо отримання пенсійних виплат, державна гарантія реалізації застрахованими особами своїх прав, передбачених цим Законом, відповідальність суб'єктів системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування за порушення норм цього Закону, а також за невиконання або неналежне виконання покладених на них обов'язків.
Відповідно до ст.44 якого заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Відповідно до ч.2 ст.49 Закону №1058-ІV поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону.
Питання щодо подання та оформлення документів для призначення пенсій урегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного Фонду України 25 листопада 2005 року № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року №13-1).
Відповідно до п.1.5 Порядку №22-1 заява про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії, про виплату пенсії у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, поновлення виплати пенсії, про припинення перерахування пенсії на банківський рахунок та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, про виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, про виплату пенсії за довіреністю, термін дії якої більше одного року, через кожний рік дії такої довіреності, подається пенсіонером особисто або його законним представником до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії, а пенсіонерами, які зареєстровані на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і не отримують пенсії від уповноважених органів Російської Федерації, - до органу, що призначає пенсію, визначеного Пенсійним фондом України. При цьому у заяві про виплату частини пенсії непрацездатним членам сім'ї особи, яка знаходиться на повному державному утриманні, вказується адреса одержувача цієї частини пенсії.
При поновленні виплати пенсії та переведенні з одного виду пенсії на інший до наявних документів особа може додати: документи про страховий стаж за період роботи до 01 січня 2004 року, який не врахований у пенсійній справі, у тому числі після призначення пенсії. За період роботи, починаючи з 01 січня 2004 року, відділ персоніфікованого обліку подає довідку із бази даних реєстру застрахованих осіб за формою згідно з додатком 1 до Положення, а у разі необхідності за формою згідно з додатком 3 до Положення; довідку про заробітну плату відповідно до абзаців другого і третього підпункту 3 пункту 2.1 цього розділу; документи про обставини, що впливають на розмір пенсії (наприклад, зміна кількості членів сім'ї, які перебували на утриманні пенсіонера чи померлого годувальника, виникнення (втрата) права на надбавку на непрацездатних членів сім'ї і надбавку на догляд за ними, визнання заявника одиноким і таким, що потребує сторонньої допомоги, визнання заявника інвалідом або учасником війни тощо).
Особи, які одержували пенсію від інших органів і звертаються до органів, що призначають пенсію, надають документ, що підтверджує розмір пенсії, строки її виплати та дату зняття з обліку за попереднім місцем отримання.
Орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 2).
Заяви про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії й поновлення виплати раніше призначеної пенсії приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів.
Заяви осіб про призначення, перерахунок, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший реєструються в журналі реєстрації рішень органу, що призначає пенсію. Особі або посадовій особі органом, що призначає пенсію, видається розписка із зазначенням дати прийняття заяви, а також переліку одержаних і відсутніх документів, які необхідно подати у тримісячний строк з дня прийняття заяви. Копія розписки зберігається в пенсійній справі.
При прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1)перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2)перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3)перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).
Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Пунктом 4.3 Порядку передбачено, що не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.
Таким чином, із системного аналізу вищенаведених законодавчих приписів вбачається, що у разі звернення особи до пенсійного органу із заявою про призначення (поновлення) пенсії, останній зобов'язаний розглянути подану особою заяву із доданими до неї документами, та прийняти відповідне рішення щодо призначення (поновлення) пенсії, або про відмову в цьому протягом 10 днів, у якому зазначаються мотиви і підстави його прийняття.
Як вбачається з матеріалів справи, до ГУ ПФУ в Одеській області із заявою звернулась представник позивача Богач В.І., яка діє на підставі нотаріально посвідченої довіреності від 29.07.2019 року (зі строком дії три роки) з проставленим апостилем від 15.08.2019 року №114931/18.
Водночас судом встановлено, що за результатами розгляду заяви позивача про поновлення виплати пенсії, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області, в порушення вимог ч. 5 ст. 45, ч. 2 ст. 49 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та п. 4.3 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року №22-1, рішення про призначення (поновлення) пенсії, або про відмову в призначенні (поновленні) пенсії, не приймалось.
При цьому відповідач в обґрунтування своєї правової позиції посилається на необхідність особистого подання позивачем заяви про поновлення виплати пенсії до ГУ ПФУ в Одеській області.
Суд не погоджується із зазначеним твердженням пенсійного органу, оскільки ст.49 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", яка регулює питання поновлення виплати пенсії, такої вимоги не містить.
При цьому пунктом 1.5 розділу 1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 р. № 22-1, серед іншого, передбачено, що заява про поновлення виплати пенсії подається пенсіонером особисто або його законним представником до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку, як одержувача пенсії.
З викладеного слідує, що заява про поновлення пенсії може бути подана як пенсіонером особисто, так і його законним представником, яким, в свою чергу, є не лише особа, яка представляє майнові права та законні інтереси недієздатних та обмежено дієздатних осіб, як це встановлено ст. 242 ЦК України, а й особа, яка представляє майнові права та інтереси дієздатних осіб, але таких, що через свій фізичних стан (старість, хвороба) не можуть особисто здійснювати свої права та виконувати свої обов'язки.
Частиною 1 статті 44 Закону №1058-ІV встановлено право особи уповноважувати іншу особу на вчинення дій щодо призначення та перерахунку пенсії на підставі нотаріально посвідченої довіреності.
Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 237 Цивільного Кодесу України, представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.
У відповідності до положень ч.ч. 1, 3 ст. 244 ЦК України представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами.
Форма довіреності повинна відповідати формі, в якій відповідно до закону має вчинятися правочин (ч. 1 ст. 245 ЦК України).
Наявними в матеріалах справи доказами підтверджено, що ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , та ОСОБА_2 на підставі нотаріально завіреної довіреності від 29.07.2019 року (посвідченої нотаріусом у місті Тель Авів, Ізраїль, з проставленим апостилем від 15.08.2019 року №114931/18) є представниками інтересів громадянина України ОСОБА_1 , у тому числі в управліннях Пенсійного фонду України, у всіх державних органах, підприємствах, установах та організаціях, органах слідства, прокуратурі та поліції, органах місцевого самоврядування, відділах реєстрації актів цивільного стану, комунальних підприємствах, органах зв'язку та поштових відділеннях перед всіма юридичними та фізичними особами. Зазначені представники наділені правом вчиняти всі необхідні дії для призначення, поновлення, нарахування, перерахунку та виплати, а також одержанні належної пенсії позивачем.
Таким чином, звернення позивача через свого представника, на підставі належним чином засвідченої довіреності, апостильованої нотаріусом держави Ізраїль, відповідає вимогам чинного законодавства.
Аналогічна правова позиція з цього питання викладена в постанові Верховного Суду від 31.01.2019 року по справі №520/9721/16-а.
Водночас суд зауважує, що за результатами розгляду заяви позивача відповідачем було складено листи від 23.01.2020 року №993/02-14 та від 04.09.2020 №7926-7802/К-02/8-1500/20, а не прийнято рішення, як того вимагає ч.5 ст. 45 Закону №1058-IV та абз.6 п.4.3. Порядку №22-1.
На думку суду, листи-відповіді ГУ ПФУ в Одеській області лише повідомляють представника позивача про необхідність особистого звернення позивача з відповідною заявою про поновлення пенсії, однак фактично ж відповідач не розглянув заяву позивача по суті та не виніс передбаченого спеціальним законодавством рішення за результатами розгляду заяви.
Таким чином, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області не вчинено дій, передбачених Порядком №22-1 щодо розгляду заяви про поновлення, виплати та перерахунку пенсії позивача, у зв'язку із чим суд доходить висновку про допущення протиправної бездіяльності відповідачем щодо неприйняття рішення за результатом розгляду заяви про поновлення виплати та перерахунок пенсії ОСОБА_1 від 13.01.2020 року
Водночас суд зазначає, що позовні вимоги в частині зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області перерахувати розмір та поновити виплату пенсії за віком ОСОБА_1 з дати припинення, із застосуванням всіх підвищень, індексацій, надбавок та доплат, передбачених пенсійним законодавством України, здійснити осучаснення пенсії відповідно до пенсійної реформи України, починаючи з 01.10.2017 року та виплачувати на визначений пенсіонером банківський рахунок, відкритий в АТ КБ «ПриватБанк» задоволенню не підлягають, з огляду на наступне.
Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.
Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - ключовим завданням якого є здійснення правосуддя.
Відповідно до ч. 4 ст. 245 КАС України, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, і давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, що належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.
Статтею 58 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та готує документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.
Водночас, згідно з ч. 2 ст. 9 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Як роз'яснив Верховний Суд України у пункті 3 постанови Пленуму №14 від 18 грудня 2009 року "Про судове рішення", вихід за межі позовних вимог - це вирішення, зокрема, незаявленої вимоги.
Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять. З цього випливає, що вихід за межі позовних вимог можливий за наступних умов: лише у справах за позовами до суб'єктів владних повноважень, оскільки лише в цьому випадку відбувається захист прав та інтересів позивача; повний захист прав позивача неможливий у спосіб, про який просить позивач. Повнота захисту полягає в ефективності відновлення його прав; вихід за межі позовних вимог повинен бути пов'язаний із захистом саме тих прав, щодо яких подана позовна заява.
З огляду на встановлені обставини у справі №420/14792/20, враховуючи, що відповідачем не розглядалась заява позивача по суті, суд вважає необхідним для повного захисту прав та інтересів позивача на підставі ч. 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України вийти за межі позовних вимог та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути по суті заяву про поновлення виплати та перерахунок пенсії ОСОБА_1 від 13.01.2020 року та прийняти рішення з урахуванням висновків суду, викладених у судовому рішенні.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Згідно ч.1 ст.132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
ОСОБА_1 при подачі адміністративного позову у справі №420/14792/20 ухвалою суду від 25.01.2020 року сплату судового збору було відстрочено на підставі положень ст. 8 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року.
За подання адміністративного позову у справі з урахуванням заявлення позивачем похідних позовних вимог він повинен був сплатити судовий збір у розмірі 840,80 грн. (0,4 розміру прожиткового мінімуму 2020 року для працездатних осіб).
Враховуючи наявність підстав для задоволення однієї немайнової вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльності пенсійного органу суд вважає за необхідне суму судового збору, яка підлягала сплаті за подання адміністративного позову у справі №420/14792/20, стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, який є суб'єктом владних повноважень, за рахунок його бюджетних асигнувань на користь Державного бюджету України (отримувач УК у м. Одесі Київський район, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код отримувача (код за ЄДРПОУ), 38016923, р/р UA928999980000034310206084032, МФО 899998).
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Керуючись вимогами ст.ст. 2, 6-11, 12, 77, 90, 241-246, 255, 257, 258, 262, 291, 293, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо неприйняття рішення за наслідками розгляду заяви про поновлення виплати пенсії ОСОБА_1 від 13.01.2020 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області розглянути по суті заяву від 13.01.2020 року про поновлення виплати пенсії ОСОБА_1 та прийняти рішення відповідно до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005 року (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 № 13-1), з урахуванням висновків суду, викладених у рішенні.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь Державного бюджету України (отримувач УК у м. Одесі Київський район, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код отримувача (код за ЄДРПОУ), 38016923, р/р UA928999980000034310206084032, МФО 899998) суму судового збору у розмірі 840,80 грн.
Рішення суду може бути оскаржене до П'ятого апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, встановлені статтями 293, 295 та пп.15.5 п.15 ч.1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 255 КАС України.
Суддя Білостоцький О.В.