25 березня 2021 р. № 400/210/21
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Гордієнко Т. О. розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу
за позовом:Військової академії (м.Одеса), вул. Фонтанська дорога, 10, м. Одеса, Одеська область, 65009
до відповідача:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1
про:стягнення витрат, пов'язаних з утриманням у навчальному закладі в сумі 358 750,31 грн.,
Позивач, Військова академія (м. Одеса), звернувся до суду з позовом до відповідача - ОСОБА_1 , Миколаївська область, Кривоозерський район, с.Секретарка про стягнення коштів в сумі 358 750,31грн. на відшкодування витрат, пов'язаних з його утриманням під час навчання
Позов обґрунтовано тим, що відповідач повинен відшкодовувати фактичні витрати, пов'язані з утриманням його у навчальному закладі відповідно до вимог чинного законодавства.
Відповідач відзив на позов не надав, про розгляд справи повідомлявся ухвалою від 18.01.2021, яка отримана ним 23.01.2021, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.
Справа слухається за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання в порядку письмового провадження. Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).
Дослідив докази, суд дійшов висновку:
Наказом начальника військової академії(м. Одеса) від 20.07.2018 № 374 ОСОБА_1 зараховано курсантом на 1-ий курс навчання до Військової академії та на підставі наказу начальника Військової академії від 20.07.2018 № 49-РС призначено на посаду курсанта.
Наказом начальника Військової академії(м. Одеса) від 27.082018 № 178 відповідача призначено на посаду курсанта першого курсу навчання та з 28.08.2018 зараховано на всі види забезпечення за курсантськими нормами.
Відповідно до контракту від 20.07.2018 року про проходження військової служби (навчання) у Збройних Силах України курсантами вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу вищого навчального закладу, укладеного між Міністерством оборони в особі начальника Військової академії та ОСОБА_1 курсант ОСОБА_1 бере на себе зобов'язання відшкодувати Міністерству оборони України витрати, пов'язані з утриманням у вищому навчальному закладі, в якому проходить військову службу (навчання), в разі дострокового розірвання Контракту через небажання продовжувати навчання або недисциплінованість чи відмови від подальшого проходження військової служби на посадах офіцерського складу після закінчення цього закладу у випадках, визначених ст. 25 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу”.
Наказом начальника Військової академії від 10.12.2020 № 85-РС, відповідно до підпункту 3.2, п.3.9 Інструкції, затвердженої наказом Міністра оборони України від 24 грудня 1997 року №490, старшого солдата ОСОБА_1 відраховано з числа курсантів відповідно до п.35,36,195 “Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України” у зв'язку із розірвання контракту через небажання продовжувати навчання.
10.12.2020 відповідача виключено із списків особового складу Військової академії, знято зі всіх видів забезпечення та направлено у розпорядження Кривоозерського РВК Миколаївської області для постановки на військовий облік.
Довідка-розрахунок витрат, пов'язаних з утриманням курсанта ОСОБА_1 від 10.12.2020 № 1/55/1503 свідчить, що загальна сума витрат складає 358750,31 грн., з якою курсант ознайомлений та згодний. Вказаний загальний розрахунок витрат містить графи щодо зобов'язання оплатити суму в касу або на рахунок Військової академії , але не зазначено, коли ОСОБА_1 зобов'язується повернути ці кошти, оскільки ці графи не заповнені, тобто відповідач зобов'язався оплатити витрати , але строк повернення коштів розрахунком не визначений.
Предметом спору у цій справі є стягнення коштів, які витрачено на навчання ОСОБА_1 у Військовій академії, у зв'язку з достроковим розірванням контракту, укладеного між ним та військовою академією з виключенням із списків особового складу.
Позов поданий засобами поштового зв'язку, який надійшов до суду 13.01.2021.
Відповідно до частини першої статті 122 КАС України, в редакції чинній на час подання подову, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
За приписами частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень.
Частиною третьої статті 122 КАС України визначено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
За змістом частини п'ятої статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Спірні правовідносини виникли з підстав припинення проходження відповідачем військової служби (навчання) у Збройних Силах України, зокрема у Військовій академії, тому до спірних правовідносин застосовуються приписи частини п'ятої статті 122 КАС України, якою передбачено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Перевіряючи питання, з якого саме часу починається відлік місячного строку для звернення з цим позовом до адміністративного суду, суд зазначає таке.
Відповідно до положень частини 10 статті 25 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу” від 25 березня 1992 року № 2232-XII курсанти в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість, систематичне невиконання умов контракту військовослужбовцем, невиконання освітньої програми (індивідуального навчального плану - за його наявності) та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення закладу вищої освіти, а також особи офіцерського складу, які звільняються з військової служби протягом п'яти років (десяти років - для осіб офіцерського складу, які оволоділи спеціальностями льотного складу авіації) після закінчення вищого військового навчального закладу або військового навчального підрозділу закладу вищої освіти відповідно до підпунктів "д", "е", "є", "з", "и" пункту 1 та підпунктів "д", "е", "є", "ж", "з" пункту 2 частини п'ятої статті 26 цього Закону, відшкодовують Міністерству оборони України та іншим центральним органам виконавчої влади, яким підпорядковані ці заклади освіти, витрати, пов'язані з їх утриманням у закладі вищої освіти, відповідно до порядку і умов, встановлених Кабінетом Міністрів України. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється у судовому порядку.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2006 року N 964 затверджений Порядок відшкодування курсантами та особами офіцерського складу витрат, пов'язаних з їх утриманням у закладах вищої освіти (надалі Порядок № 964), який визначає механізм відшкодування курсантами в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість, систематичне невиконання умов контракту військовослужбовцем, невиконання освітньої програми (індивідуального навчального плану за його наявності) та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення закладу вищої освіти, а також особами офіцерського складу, які звільняються з військової служби протягом п'яти років (десяти років - для осіб офіцерського складу, які оволоділи спеціальностями льотного складу авіації) після закінчення вищого військового навчального закладу або військового навчального підрозділу закладу вищої освіти (далі - заклади вищої освіти) відповідно до підпунктів "д","е","є", "з","и" пункту 1 та підпунктів "д", "е", "є", "ж", "з" пункту 2 частини п'ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", витрат, пов'язаних з їх утриманням у закладі вищої освіти (далі - витрати).
Так, пунктом 7 Порядку № 964 передбачено, що у разі відмови курсанта або особи офіцерського складу добровільно відшкодувати витрати стягнення їх сум здійснюється у судовому порядку.
Спори стосовно проходження публічної служби охоплюють спори, які виникають з моменту прийняття особи на посаду і до її звільнення, зокрема й питання відповідальності за невиконання договору підготовки фахівця, що зумовлює відшкодування фактичних витрат, пов'язаних з утриманням у навчальному закладі, навіть якщо подання відповідного позову про відшкодування витрат відбувається після її звільнення з публічної служби, а тому до таких спорів підлягають застосуванню приписи частини п'ятої статті 122 КАС України.
Тобто у цьому випадку підлягає застосуванню місячний строк звернення до суду, який обчислюється з наступного дня після закінчення строку для добровільного відшкодування витрат, оскільки право на звернення до суду з позовом про стягнення таких витрат виникає у Військової академії, саме після того, як курсант відмовся добровільно відшкодувати витрати.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20 листопада 2020 року у справі № 160/11957/19 та від 21.01.2021 р. по справі № 560/1389/20.
Матеріали справи містять докази того, що відповідач взяв на себе обов'язок з відшкодування витрат на навчання, проте не містять відомостей та доказів на їх підтвердження щодо строку протягом якого відповідач має виконати таке зобов'язання та добровільно відшкодувати витрати на навчання, оскільки загальний розрахунок коштів відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням курсанта ОСОБА_1 від 10.12.2020 не містить строку (графи у розрахунку не наповнені), протягом якого відповідач має здійснити добровільне відшкодування витрат.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що відсутність доказів повідомлення відповідача про строки на добровільне відшкодування витрат на навчання та відсутність при цьому письмової відмови відповідача, свідчить про ненастання такої обставини як “відмова у добровільному відшкодуванні витрат на навчання”. Вказане має наслідком те, що у відповідача не розпочався відлік часу протягом якого він може звернутись до суду з позовом про стягнення витрат на навчання, які не відшкодовані відповідачем добровільно у визначений строк.
Враховуючи відсутність встановленого між сторонами строку на добровільне відшкодування витрат на навчання та як наслідок відсутність факту відмови відповідача добровільно відшкодувати витрати на навчання (тобто відсутність порушеного права), та те, що стягнення таких витрат здійснюється у судовому порядку у разі відмови курсанта добровільно відшкодувати витрати на навчання (п. 7 Порядку № 964), суд дійшов висновку про передчасність заявлених позовних вимог в цій справі, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.
Згідно зі ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до вимог ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Позивач передчасно звернувся до суду, тому позов задоволенню не підлягає.
Судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись ст. 2, 19, 139, 241 - 246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позову Військової академії (м.Одеса) (вул. Фонтанська дорога, 10, м. Одеса, Одеська область, 65009, ідентифікаційний код 24983020) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення витрат, пов'язаних з утриманням у навчальному закладі в сумі 358 750,31 грн. - відмовити.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Строк на апеляційне оскарження рішення суду - 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження - 30 днів з дня складання повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається в порядку та строки, визначені ст.ст. 295-297 КАС України і п. 15.5 Перехідних положень КАС України.
Суддя Т. О. Гордієнко