25 березня 2021 р. № 400/5895/20
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Гордієнко Т. О. розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу
за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1
до відповідача:Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру управління Держгеокадастру у Миколаївській області, пр-т Миру, 34, м. Миколаїв, 54034 Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, пр. Миру, 34, м. Миколаїв, 54034
про:визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся з позовом до Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру управління Держгеокадастру у Миколаївській області про визнання протиправними дії щодо залишення клопотання без розгляду про затвердження проекту землеустрою для відведення земельної ділянки (кадастровий номер 4823980200:01:000:1508) сільськогосподарського призначення державної власності площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства на території Берізківської сільської ради Кривоозерського району Миколаївської області за межами населеного пункту; зобов'язання затвердити проект землеустрою для відведення земельної ділянки (кадастровий номер 4823980200:01:000:1508) сільськогосподарського призначення державної власності площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства на території Берізківської сільської ради Кривоозерського району Миколаївської області за межами населеного пункту.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач всупереч нормам Земельного кодексу України не надав протягом трьох місяців висновків щодо затвердження або відмову у затвердженні проекту землеустрою на клопотання позивача, поданого 26.08.2020 р. Позивач вважає, що його клопотання відповідач протиправно залишив без розгляду, а тому наявні підстави для зобов'язання відповідача затвердити проект землеустрою.
Від Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області надійшла заява, відповідно до якої зазначено, що позивачем визначено відповідачем у даній справі - Державну службу з питань геодезії, картографії та кадастру управління Держгеокадастру у Миколаївській області щодо якої відсутні відомості в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, при цьому ідентифікаційний код позивачем зазначений Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області. У заяві Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області відмовилось у подані відзиву, оскільки не є відповідачем у справі.
Ухвалою від 19.02.2021 р. судом залучено в якості відповідача - Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області та запропоновано надати відзив на позовну заяву.
Відповідач, Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області, надав відзив на позов, просить відмовити у задоволенні позову, оскільки затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки є адміністративною послугою, надання якої згідно ч. 3 ст. 2 прикінцевих положень Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19)” від 18.04.2020 № 530-1Х (зі змінами) зупинено з дня оголошення карантину. 16.01.2021 р. відповідачем прийнято Наказ №295-СГ про відмову позивачу у затвердженні документації із землеустрою та наданні у власність земельної ділянки, у зв'язку з тим, що проект землеустрою не скріплений особистою печаткою сертифікованого інженера-землевпорядника, який відповідає за якість робіт із землеустрою.
Відповідно до ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку письмового провадження. Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).
Дослідив докази, суд дійшов висновку:
26.08.2020 р. позивач звернувся із клопотанням до відповідача 2, із заявою про затвердження проекту землеустрою для відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 2,0 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту, яка знаходиться на території Берізківської сільської ради Кривоозерського району Миколаївської області із земель державної власності у межах норм безоплатної приватизації.
06.10.2020 позивач звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області із запитом щодо повідомлення результатів розгляду його заяви від 26.08.2020 р.
Листом від 19.10.2020 р. відповідачем 2 повідомлено, що згідно з автоматизованою системою діловодства ДОК ПРОФ було зареєстровано клопотання позивача 01.09.2020 року.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 Прикінцевих положень Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню корона вірусної хвороби (COVID-19)” від 18.04.2020 року №530-ІХ (зі змінами) з дня оголошення карантину зупиняється перебіг строків звернення за отриманням адміністративних та інших послуг та строків надання цих послуг, визначених законом. Від дня припинення карантину перебіг цих строків продовжується з урахуванням часу, що минув до його зупинення. Також звернуто увагу, що видача рішення про затвердження документів із землеустрою та надання земельної ділянки у власність є адміністративною послугою, тому
Головне управління не має можливості видати наказ про затвердження проекту із землеустрою та надання земельної ділянки у власність до закінчення обмежувальних заходів пов'язаних із запобіганням виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) (карантину). Після закінчення карантинних обмежень відділом розпорядження землями сільськогосподарського призначення управління землеустрою та охорони земель Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області буде здійснено реєстрацію наказу Головного управління.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правовідносини у сфері забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель урегульовано Земельним кодексом України.
Відповідно до ч. 1-3 ст. 116, ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Згідно ч. 1, 5 ст.186-1 Земельного кодексу України проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності підлягає обов'язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
Органи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, зобов'язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов'язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері.
Частиною дев'ятою статті 118 ЗК України встановлено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.
Відповідно до ч. 6,8 ст. 186-1 Земельного кодексу України, підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації. У висновку про відмову погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки органами, зазначеними в частинах першій - третій цієї статті, має бути надано вичерпний перелік недоліків проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та розумний строк для усунення таких недоліків (який за письмовим проханням розробника проекту може бути продовжений). Органами, зазначеними в частинах першій - третій цієї статті, може бути відмовлено у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки лише у разі, якщо не усунено недоліки, на яких було наголошено у попередньому висновку. Не можна відмовити у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з інших причин чи вказати інші недоліки.
Відтак, підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою може бути: 1) лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації, 2) та у разі, якщо не усунено недоліки, на яких було наголошено у попередньому висновку.
До відзиву відповідач 2 надав суду наказ № 295 від 16.01.2021 «Про відмову у затвердженні документації із землеустрою та надання у власність земельної ділянки», оскільки проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки прошитий, проте не скріплений особистою печаткою сертифікованого інженера-землевпорядника, який відповідає за якість робіт із землеустрою ст.25 Закону України « Про землеустрій».
Згідно зі ст.25 Закону України « Про землеустрій» документація із землеустрою розробляється у вигляді схеми, проекту, робочого проекту або технічної документації. Види документації із землеустрою та їх склад встановлюються виключно цим Законом. Відповідність документації із землеустрою положенням нормативно-правових актів, норм і правил у сфері землеустрою засвідчується: у паперовій формі - підписом та особистою печаткою сертифікованого інженера-землевпорядника, який відповідає за якість робіт із землеустрою; в електронній формі - електронним цифровим підписом сертифікованого інженера-землевпорядника, який відповідає за якість робіт із землеустрою, згідно із законодавством про використання електронного цифрового підпису.
Матеріали справи(арк.с.16) містять титульний лист Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства, який містить підпис та печатку директора ПП «Мередіан» та печатку і підпис сертифікованого інженера-землевпорядника (сертифікат № 002290) ОСОБА_2 .
Відповідач не надав суду доказів, на підтвердження викладених у наказі обставин щодо невідповідності наданого позивачем проекту ст.25 Закону України « Про землеустрій».
За таких обставин, суд вважає за необхідне, для захисту прав та інтересів позивача на підставі ст.ст.9,245 КАС України вийти за межі позовних вимог та визнати протиправним та скасувати наказ від 16.01.2021 № 295-СГ.
Спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Зазначена позиція повністю кореспондується з висновками Європейського суду з прав людини, відповідно до яких, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).
Верховний Суд у своїй практиці неодноразово зазначав, що “ефективний засіб правового захисту” у розумінні ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації - не відповідає зазначеній нормі Конвенції. (Постанова Великої палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №705/552/15-а, постанови Верховного Суду від 18.04.2018 у справі №826/14016/16 СМ, від 11.02.2019 у справі № 2а-204/12 ).
Суд відхиляє посилання відповідача2 на дискреційні повноваження щодо затвердження проекту землеустрою, з огляду на таке.
Верховний Суд у постанові від 24.12.2019 у справі №823/59/17 виклав правовий висновок, відповідно до якого повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку.
Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.
Повноваження щодо затвердження або відмову у затвердженні проекту землеустрою регламентовано статтею 118 ЗК України.
Умови, за яких орган відмовляє у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, орган повинен прийняти відповідне рішення про затвердження проекту землеустрою. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - затвердити проект землеустрою або відмовити в його затвердженні, якщо для цього є законні підстави. За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями. Тому зазначені повноваження не є дискреційними.
Частиною третьою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
У постанові від 28.05.2020 у справі №819/654/17 Верховний Суд зазначив, що у разі, якщо суб'єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками розгляду звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб'єктом звернення дотримано усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов'язати суб'єкта владних повноважень прийняти певне рішення.
Як встановлено судом, відповідач протиправно відмовив позивачу у затвердженні проекту з землеустрою.
З урахуванням наведеного, зважаючи на дотримання позивачем порядку розроблення землевпорядної документації з метою отримання земельної ділянки у власність у межах норм безоплатної приватизації та не доведення відповідачем факту наявності визначених законом підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою, суд дійшов висновку, що належним та ефективним способом захисту порушених прав позивача у даному випадку буде саме зобов'язання Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області затвердити позивачу проект землеустрою для відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства на території Берізківської сільської ради Кривоозерського району Миколаївської області за межами населеного пункту.
Позовна вимога про визнання протиправними дій відповідача щодо залишення клопотання без розгляду про затвердження проекту землеустрою задоволенню не підлягає, оскільки його клопотання було розглянуте 16.01.2021 р., що підтверджується наказом.
За таких обставин, позов належить задовольнити частково.
Судові витрати розподіляються відповідно до ст. 139 КАС України.
Керуючись ст. 2, 19, 139, 241 - 246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру управління Держгеокадастру у Миколаївській області (пр-т Миру, 34, м. Миколаїв, 54034), Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області (пр. Миру, 34, м. Миколаїв, 54034, ідентифікаційний код 39825404) задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області № 295-СГ від 16.01.2021 р. "Про відмову у затвердженні документації із землеустрою та наданні у власність земельної ділянки".
3. Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області (пр. Миру, 34, м. Миколаїв, 54034, ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) затвердити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) проект землеустрою для відведення земельної ділянки (кадастровий номер 4823980200:01:000:1508) сільськогосподарського призначення державної власності площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства на території Берізківської сільської ради Кривоозерського району Миколаївської області за межами населеного пункту.
4. В решті позову відмовити.
5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області (пр. Миру, 34, м. Миколаїв, 54034, ідентифікаційний код 39825404) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір в розмірі 420,40 грн. (чотириста двадцять гривень 40 коп.), сплачений квитанцією № 0.0.1937315447.1 від 11.12.2020 року.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Строк на апеляційне оскарження рішення суду - 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження - 30 днів з дня складання повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається в порядку та строки, визначені ст.ст. 295-297 КАС України і п. 15.5 Перехідних положень КАС України.
Суддя Т.О. Гордієнко