25 березня 2021 р. № 400/5042/20
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мельника О.М., розглянув в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1
до відповідача:Міністерства у справах ветеранів України, пров. Музейний, 12, м. Київ, 01001
про:визнання протиправним рішення від 27.12.2019 р. № 1, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі-позивач) звернувся до суду з позовом до Міністерства у справах ветеранів України (далі - відповідач), де просить:
- визнати протиправним рішення від 27.12.2019 року № 1 міжвідомчої комісії Міністерства у справах ветеранів України щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні одноразової грошової допомоги відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у зв'язку з призначенням одноразової грошової допомоги відповідно до Закону України «Про національну поліцію посилаючись на лист Департаменту фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Національної поліції України від 19.12.2019р. №5421/29/2/03-2019р.».
- визнати право ОСОБА_1 на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у розмірі 250- кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому встановлено інвалідність.
- зобов'язати Міністерство у справах ветеранів України виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що відповідно до свідоцтва про хворобу № 94 від 16 грудня 2016р. встановлено, що захворювання пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ. Постановою Медичної військово-лікарської комісії від 09.06.2017р. встановлений причинний зв'язок захворювання відмінити та викласти в наступній редакції: Захворювання так, пов'язане з проходженням служби в поліції. У 2017р. набув інвалідність II групи, та 05.07.2017р. призначено одноразову грошову допомогу на підставі підпункту «б» пункту 4 частини 1 статті 97 Закону України «Про національну поліцію». При повторному огляді відповідно до довідки до акта огляду медико - соціальної експертної комісії від 08.04.2019р. встановлено ІІІ третя група інвалідності, причина інвалідності, захворювання, так, одержане під час безпосередньої участі в АТО забезпечення її проведення, інвалідність встановлено терміном до 01.04.2021р. Під час повторного огляду згідно довідки до акта огляду медико - соціальної експертної комісії від 01.07.2019р. встановлено ІІІ третя група інвалідності від 25.03.2019р., причина інвалідності, захворювання, так, одержане під час безпосередньої участі в АТО забезпечення її проведенню, інвалідність встановлено терміном безстроково. 21.05.2019р. позивач звернувся із заявою до відповідача про призначення одноразової грошової допомоги відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у зв'язку з встановленням інвалідності. 08.01.2020р. відповідачем відмовлено у призначенні та виплаті відповідної одноразової грошової допомоги через відсутність на те правових підстав. Вказане рішення слугувало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.
Від представника відповідача надійшов відзив, в якому останній заперечував проти задоволення позовних вимог, вказавши про те, що міжвідомча комісія, рішення якої оскаржує позивач, та Державна служба України у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції є окремими суб'єктами владних повноважень, відтак, оскільки Державна служба України у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції не уповноважена призначати одноразову грошову допомогу, позовна вимога про зобов'язання Служби її призначити не підлягає задоволенню. При цьому, представником відповідача наголошено на правомірності оскаржуваного рішення, з огляду на те, що грошова допомога виплачується лише один раз, а тому, оскільки позивачу вже була виплачена одноразова грошова допомога у зв'язку зі встановленням інвалідності, відповідно до Закону України «Про Національну поліцію», міжвідомча комісія прийняла рішення про відмову у призначенні ще однієї одноразової допомоги, відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Відповідно до ч. 9 ст.205 КАС України, суд перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження. Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).
Дослідивши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази у їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, матеріали, що містяться у справі, суд встановив таке.
ОСОБА_1 , колишній майор поліції - роти патрульної служби поліції особливого призначення «Кривбас» ГУНП в Дніпропетровській області, командир взводу перебував на службі із 1998року та є учасником бойових дій.
Відповідно до свідоцтва про хворобу № 94 від 16 грудня 2016р. встановлено, що захворювання пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ.
Постановою Медичної військово-лікарської комісії від 09.06.2017р. встановлений причинний зв'язок захворювання відмінити та викласти в наступній редакції: захворювання так, пов'язане з проходженням служби в поліції.
У 2017 році позивач набув інвалідність II групи. 05.07.2017р. позивачу призначено одноразову грошову допомогу на підставі підпункту «б» пункту 4 частини 1 статті 97 Закону України «Про національну поліцію», а саме, в зв'язку із встановленням з 17.01.2017р. другої групи інвалідності, внаслідок захворювання, пов'язаного із проходженням служби в поліції.
Позивачу було виплачено одноразову грошову допомогу у зв'язку із встановленням другої групи інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в поліції, у розмірі 144000,00 грн. у 2017 році.
При повторному огляді відповідно до довідки до акта огляду медико- соціальної експертної комісії від 08.04.2019р. встановлено ІІІ група інвалідності, причина інвалідності, захворювання, так, одержане під час безпосередньої участі в АТО забезпечення її проведення, інвалідність встановлено терміном до 01.04.2021р.
Під час повторного огляду згідно довідки до акта огляду медико - соціальної експертної комісії від 01.07.2019р. встановлено третя група інвалідності від 25.03.2019р., причина інвалідності, захворювання, так, одержане під час безпосередньої участі в АТО забезпечення її проведенню, інвалідність встановлено терміном безстроково.
Крім того, 03.11.2015року Позивач отримав посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_1 , а 23 липня 2019 року позивачу видано посвідчення особи з інвалідністю 3 групи внаслідок війни.
21.05.2019 року позивач звернувся з заявою до відповідача про призначення одноразової грошової допомоги відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у зв'язку з встановленням інвалідності. 08.01.2020р. відповідач повідомив, що згідно з протоколом міжвідомчої комісії від 27.12.2019р. № 1 прийнято рішення відмовити в призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у зв'язку з призначенням, одноразової грошової допомоги відповідно до Закону України «Про національну поліцію".
Вважаючи протиправним рішення відповідача щодо відмови у призначенні одноразової грошової допомоги, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII (далі - Закон №580-VIII).
Одноразова грошова допомога в разі загибелі (смерті), визначення втрати працездатності поліцейського (далі - одноразова грошова допомога) є соціальною виплатою, гарантованою допомогою з боку держави, яка призначається і виплачується особам, які за цим Законом мають право на її отримання, у разі: визначення поліцейському інвалідності внаслідок захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва), пов'язаних з проходженням ним служби в органах внутрішніх справ або поліції, протягом шести місяців після звільнення його з поліції внаслідок причин, зазначених у цьому пункті (пункт 4 частини першої статті 97 Закону № 580-VIII).
Частиною третьою статті 100 Закону № 580-VIII передбачено, що у разі визначення інвалідності або часткової втрати працездатності без визначення інвалідності поліцейському, особі, звільненій зі служби в органах поліції, який (яка) на день отримання інвалідності, визначення відсотка часткової втрати працездатності без визначення інвалідності або на день його (її) звільнення з органів поліції займав (займала) посаду в державному органі, установі, організації або у вищому навчальному закладі, які виконують роботу в інтересах держави та її безпеки, із залишенням на службі в поліції, виплата одноразової грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів тих органів державної влади, до яких вони були відряджені.
Як вже зазначалося, позивач звільнений з органів Національної поліції України та йому первинно встановлено ІІ групу інвалідності із зазначенням причини інвалідності "захворювання, пов'язане з проходженнями служби в поліції", у зв'язку з чим у 2017 році позивач отримав одноразову грошову допомогу, що сторонами не заперечується.
У свою чергу, правовий статус ветеранів війни та учасників бойових дій визначено Законом від 22.10.1993 № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Відповідно до статті 7 вказаного Закону до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать особи з числа військовослужбовців діючої армії та флоту, партизанів, підпільників, працівників, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини.
До осіб з інвалідністю внаслідок війни належать також особи з інвалідністю, до яких серед інших, віднесено поліцейських, осіб рядового, начальницького складу, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України та стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, а також працівників підприємств, установ, організацій, які залучалися до забезпечення проведення антитерористичної операції, до забезпечення здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях і стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час забезпечення проведення антитерористичної операції безпосередньо в районах та у період її проведення, під час забезпечення здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів (пункт 11 частини другої статті 7 вказаного Закону).
Алгоритм призначення і отримання одноразової грошової допомоги особам, які брали участь в антитерористичній операції, здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, визначений Порядком призначення та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності деяких категорій осіб відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2016 № 336.
Судом встановлено, що позивачу у 2019 році було змінено причину інвалідності, зокрема встановлено, що захворювання, одержане під час безпосередньої участі в антитерористичній діяльності.
Таким чином, з встановлених судом обставин, видно, що позивачу при первинному огляді (2017 році) встановлено інвалідність, причинами якої зазначено "захворювання, так, пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ", а в 2019 році останньому змінено причини інвалідності, зокрема, що "захворювання, так, пов'язане із захистом Батьківщини".
Пунктом 6 Порядку № 336 передбачено, що одноразова грошова допомога в разі встановлення інвалідності внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання призначається та виплачується особам, зазначеним в абзацах другому, третьому, четвертому та п'ятому пункту 2 цього Порядку, залежно від групи інвалідності в таких розмірах, зокрема, 250 прожиткових мінімумів, установлених законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності IIІ групи.
Якщо протягом двох років особам, зазначеним в абзацах другому - п'ятому пункту 2 цього Порядку, після первинного встановлення інвалідності при повторному огляді встановлено вищу групу інвалідності згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата проводиться з урахуванням раніше виплаченої суми (абзац шостий пункту Порядку № 336).
Крім того, згідно з частиною сьомою статті 16-3 Закону № 2011-ХІІ, якщо особа одночасно має право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, та одноразової грошової допомоги або компенсаційної виплати, встановлених іншими нормативно-правовими актами, виплата грошових сум здійснюється за однією з підстав за її вибором.
У свою чергу, пунктом 4 Порядку № 336 передбачено, що у разі коли одержувачі одноразової грошової допомоги одночасно мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", та одноразової грошової допомоги відповідно до інших законів, виплата грошових сум здійснюється за однією з підстав за вибором одержувача одноразової грошової допомоги.
Суд відхиляє доводи позивача, що виплата одноразової грошової допомоги на підставі одного закону жодним чином не впливає на можливість отримання грошової допомоги за іншим законом, оскільки у 2019 році позивачу не встановлювалась група інвалідності, а лише відбулась зміна групи інвалідності, яка йому була встановлена у 2017 році.
Вищезазначеними законодавчими актам передбачено, що грошова допомога є одноразовою, тобто виплачується лише один раз.
Отже, позивач, звертаючись до відповідача з заявою при призначення одноразової грошової допомоги, вже отримав одноразову грошову допомогу у зв'язку з встановленням інвалідності, що самим позивачем не оспорюється.
Таким чином, оскільки позивачу вже була виплачена одноразова грошова допомога у зв'язку із встановленням інвалідності відповідно до Закону України "Про Національну поліцію" відповідач прийняв правомірне рішення про відмову у призначенні ще однієї одноразової грошової допомоги відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
Крім того, постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року №769 "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України" пункт 6 Порядку №336 було доповнено абзацом згідно якого у разі повторного встановлення (зміни) групи інвалідності, причин її виникнення або ступеня втрати працездатності понад дворічний строк після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги не здійснюється.
Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
На думку суду, позивачем не доведено протиправність дій та рішення відповідача, тоді як відповідачем доведено правомірність його дій щодо відмови у призначенні грошової допомоги, а тому, адміністративний позов не підлягає задоволенню.
Питання про розподіл судових витрат судом не вирішувалось, так як позивач на підставі ст. 5 Закону України "Про судовий збір" звільнений від сплати судового збору, а доказів понесення інших судових витрат сторони суду не подали.
Керуючись статтями 77, 246, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) до Міністерства у справах ветеранів України (пров. Музейний, 12, м. Київ, 01001, ідентифікаційний код 42657144) відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням пункту 15.5 Розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.М. Мельник