25 березня 2021 р. № 400/4874/20
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Устинова І.А., розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу
за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1
до відповідача:Головного управління ДПС у Миколаївській області, вул. Лягіна, 6, м.Миколаїв, 54001
про:зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Баштанського управління ГУ ДПС у Миколаївській області з вимогою про визнання протиправною вимоги про сплату боргу (недоїмки) Баштанського управління ГУ ДПС у Миколаївській області від 28.02.2019 року МФ-59-5 1 на суму недоїмки 18265,51 грн.
Ухвалою від 08.12.2020р. суд відкрив провадження у справі та призначив справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження відповідно до ст.260 КАС України (без виклику сторін у судове засідання).
Ухвалою від 25.03.2021 суд замінив у справі відповідача з Баштанського управління ГУ ДПС у Миколаївській області на правонаступника - Головне управління ДПС у Миколаївській області (ідентифікаційний код ВП 44104027), (далі - відповідач).
В обгрунтування позовних вимог позивач зазначив, що з 2006 року не займається підприємницькою діяльністю. Починаючи з 2006 року ОСОБА_1 не подавав до контролюючого органу звітів, не здійснював будь-якої діяльність як підприємниць, доходів від підприємницької діяльності не отримував. Жодних листів, претензій, повідомлень від податкового органу з 2006 року позивач не отримував. Дізнавшись в 2018 році про змінив законодавстві , а саме те, що з 01.01.2017 року набув чинності Закон України від 06.12.2016р. №1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», яким внесені зміни до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010р. № 2464-VI (далі - Закон 2464), зокрема щодо строків сплати фізичними особами-підприємцями, які перебувають на загальній системі оподаткування, єдиного соціального внеску. Разом з тим, як пояснив позивач в позові пунктом 11.30 Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011р. № 1588, чітко визначено, якщо фізична особа-підприємець не звітує перед податковим органом більше року, то такий орган зобов'язаний ініціювати процедуру «закриття» такого ФОП. Позивач вказав, що 05.12.2018р. терміново закрив підприємницьку діяльність у держреєстратора та подав звітність про відсутність діяльності та доходу. Баштанське управління ГУ ДПС у Миколаївській області провівши в свою чергу камеральну перевірку, в акті такої перевірки від 14.07.2020р. зазначило, що підстав для списання суми недоїмки, штрафних санкцій та пенні не має. Листом від 13.08.2020р. Баштанського управління ГУ ДПС у Миколаївській області пояснено позивачу, що останньому відмовлено у списанні недоїмки. Позивач вважає, що ним вжито всі можливі заходи для списання недоїмки, тому звернувся до суду з даним позовом для захисту своїх прав.
Відповідач у відзиві на позовну заяву вказав, що у зв'язку з поданням позивачем звітів про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого внеску за період з 01.01.2017р. по 17.12.2018р., в яких самостійно визначена сума доходу, на яку нараховується єдиний внесок, з урахуванням максимальної величини та сума нарахованого єдиного внеску. ОСОБА_1 подано звіти про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за період з 01.01.2017 по 17.12.2018 роки, в яких самостійно визначена сума доходу, на яку нараховується єдиний внесок, з урахуванням максимальної величини та суми нарахованого єдиного внеску. Відповідно до інформаційної бази даних ІС «Податковий блок» в інтегрованій картці платника існують нарахування за 2017-2018 роки в загальній сумі 18265,51грн., тому в ІС «Податковий блок» в автоматичному режимі сформована вимога про сплату боргу (недоїмки) від 03.01.2019р. № Ф-59-51, яка вручена позивачу 18.01.2019р., що підтверджується копією поштового повідомлення про вручення.
Відповідно до ст. 262 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження. Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).
Дослідивши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази у їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, матеріали, що містяться у справі, суд встановив таке.
На підставі даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, позивач з 24.12.1998 року по 05.12.2018 був зареєстрований як фізична особа-підприємець.
05.12.2018 року позивачем сформовано та подано звіти про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого внеску за 2017-2018 роки, форма Д5 (річна).
Як вбачається із звіту за 2017 рік, в переліку таблиць звіту, позивачем обрано таблицю № 1 «Нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування фізичними особами-підприємцями», в результаті чого в картці платника податку по ЄСВ відображено нарахування по єдиному внеску в сумі 8448,00 грн.
Відповідно до звіту за 2018 рік, в переліку таблиць звіту, позивачем обрано таблицю № 1 «Нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування фізичними особами-підприємцями», в результаті чого в картці платника податку по ЄСВ відображено нарахування по єдиному внеску в сумі 9828,72 грн.
01.07.2020р. позивач звернувся до відповідача з заявою про списання списання боргу (недоїмки) за 2017-2018 роки на підставі пункту 915 Закону 2464.
В свою чергу відповідачем проведено камеральну перевірку звітів поданих позивачем за період з 01.01.2017 по 05.12.2018р., за результатами якої складено Акт від 14.07.2020р. Відповідно до висновків такого Акту, дані камеральної перевірки свідчать про самостійно визначене платником зобов'язання по єдиному соціальному внеску за період з 01.01.2017 року по 05.12.2018 року, чим не дотримано умови передбачені 915 Закону № 2464 для списання сум недоїмки, а також штрафів та пені, нарахованих на ці суми недоїмки.
Відповідно до інформаційної бази даних ІС «Податковий блок» в інтегрованій картці позивача існують такі нарахування:
нараховано за 2017р. - 09.02.2018 р. - 8448,00 грн.;
нараховано за І кв. 2018р. - 19.04.2018 р.- 2 457,18 грн.;
нараховано за II кв. 2018р. - 19.07.2018 р. -2 457,18 грн.;
нараховано за III кв. 2018р.- 19.10.2018 р. -2 457,18 грн.;
нараховано за IV кв. 2018р.- 21.01.2019 р. - 2 457,18 грн.
На підставі відомостей з облікових даних інформаційної системи органу доходів і зборів, ГУ ДПС в Миколаївській області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 28.02.2019 № Ф-59-51 у розмірі 18265,51 грн.
Позивач не погодившись із вказаною вимогою, звернувся до суду із позовом про її скасування.
Вирішуючи спір по суті, суд виходить з такого.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до п. 4 ст. 4 Закону України від 08.07.2010 №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - ЄСВ), умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку регулюються Законом України від 08.07.2010 №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 1 Закону №2464 недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом. Законом №2464 (стаття 25) передбачено, що рішення, прийняті органами доходів і зборів та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов'язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами. Положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. У випадках, зазначених в абзаці дев'ятому цієї частини, орган доходів і зборів також має право звернутися до суду з позовом про стягнення недоїмки. Вимога органу доходів і зборів про сплату недоїмки або рішення суду щодо стягнення суми недоїмки виконується державною виконавчою службою в порядку, встановленому законом. Строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується.
Згідно з ч. 2 статті 11 Закону №2464 із страховими коштами, акумульованими на рахунках органів доходів і зборів, здійснюються, зокрема такі операції:1) перерахування на рахунки Пенсійного фонду фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, Накопичувального фонду, а у випадках, передбачених законом, - недержавних пенсійних фондів відповідно до встановлених законом пропорцій розподілу за видами загальнообов'язкового державного соціального страхування; 2) повернення платникам єдиного внеску надміру або помилково сплачених сум; 3) повернення безпідставно стягнених сум єдиного внеску.
Згідно пункту 3 розділу 4 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування затвердженої Наказ Міністерства фінансів України 20.04.2015 року № 499 (далі - Інструкція № 499), органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій. У випадку, передбаченому абзацом другим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) приймається відповідним органом доходів і зборів протягом десяти робочих днів з дня, що настає за днем вручення платнику акта перевірки, а за наявності заперечень платника єдиного внеску до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки. Орган доходів і зборів надсилає (вручає) вимогу про сплату боргу (недоїмки) платнику єдиного внеску протягом трьох робочих днів із дня її винесення. Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень. Вимога про сплату боргу (недоїмки), окрім загальних реквізитів, повинна містити відомості про розмір боргу, у тому числі суми недоїмки, штрафів та пені, обов'язок погасити борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк. Вимога про сплату боргу (недоїмки) є виконавчим документом.
Відповідно до пункту 3 розділу 6 Інструкції № 449 вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів.
Відповідно до пункту 4 розділу 6 Інструкції № 449 після надсилання (вручення) вимоги про сплату боргу (недоїмки) платнику корінець такої вимоги з відміткою про вручення підшивається до справи платника та якщо вимога органу доходів і зборів скасовується чи змінюється судом (господарським судом), то підшивається примірник (копія) рішення суду (господарського суду) до справи платника поряд з корінцем від вимоги, щодо якої відбувся судовий розгляд.
Форми та строки подання звіту про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, надбавки, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі Звіт) передбачено Порядком формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.04.2015 р. № 435 (далі Порядок № 435).
Пунктом 2 розділу V Порядку № 435 передбачено, що у разі виявлення страхувальником у Звіті після закінчення строку подання такого Звіту помилки в реквізитах (крім сум), що стосується страхувальника або застрахованої особи, подаються скасовуючі документи, тобто страхувальник повинен сформувати та подати Звіт за попередній період, який містить перелік таблиць Звіту, відповідну таблицю із зазначенням типу форми "скасовуюча" з відомостями, які були помилкові, на одну або декількох застрахованих осіб та відповідну таблицю із зазначенням типу форми "початкова" із зазначеними правильними відомостями на одну або декількох застрахованих осіб, при цьому таблиця 6 додатка 4 до цього Порядку має містити дані щодо кожної застрахованої особи окремо.
Звіт, сформований для виправлення помилок за попередні звітні періоди, не має містити таблиць 1-4 додатка 4 до цього Порядку. При цьому внесення змін до сум нарахованої заробітної плати або доходу та у зв'язку з цим до нарахованих сум єдиного внеску за звітний місяць при формуванні і поданні скасовуючих документів не допускається.
Якщо потрібно повністю скасувати відомості, зазначені в таблицях 5, 7 додатка 4 до цього Порядку, подаються тільки скасовуючі документи щодо виявлених недостовірних відомостей про застраховану особу.
Відповідно до п.6 розділу V Порядку № 435 у разі якщо страхувальник подає за один і той самий звітний період таблиці із зазначенням типу форми "скасовуюча" та "додаткова", вони подаються з окремими титульними аркушами (як два окремих Звіти).
Позивачем не надано до справи доказів звернення до податкового органу з заявою про скасування звітів як помилково поданих.
ідповідно до пункту 2 частини 1 статті 1 Закону № 2464-VI, єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Пунктами 3, 10 частини 1 статті 1 Закону № 2464-VI надано визначення поняттям:
- застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок;
- страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов'язані сплачувати єдиний внесок.
Згідно з абзацом 2 пункту 1 частини 1 статті 4 Закону № 2464-VI, платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою-підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Пунктом 4 частини 1 статті 4 Закону № 2464-VI, до платників єдиного внеску віднесено фізичних осіб-підприємців, в тому числі тих, які обрали спрощену систему оподаткування.
Відповідно до абзацу 2 пункту 2 частини 1 статті 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", у разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Слід вернути увагу, що норми ст. 7 цього закону, які визначають базу оподаткування для фізичних особі-підприємців, в незалежності від системи оподаткування, спрощена чи загальна, всі містять застереження про мінімальний розмір суми єдиного внеску, який не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску.
Зазначене спростовує доводи позивача про те, що єдиний внесок сплачується тільки у випадку отримання доходу.
Відповідно до частини 3 статті 9 Закону № 2464-VI, обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.
Згідно Акту перевірки від 14.07.2020р., станом на 10.07.2020 року, відповідно інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 , сума заборгованості зі сплати єдиного внеску складає - 18265,51 грн. У зв'язку з набранням чинності Закону № 592-ІХ на списання сум недоїмки, штрафних санкцій і пені, за період 01.01.2017р. до 02.06.2020р. податковим органом може бути прийнято рішення про відмову списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені, за умови якщо за результатами перевірки буде встановлено, що:
1) платник податків отримав дохід (прибуток), за ознакою « 157» (за наявності), протягом періоду з 01 січня 2017 року до дня набрання чинності Законом № 592;
2) суми недоїмки, а також штрафи та пеня, нараховані на суми недоїмки, були в повному обсязі самостійно сплачені платником або стягнуті у порядку, передбаченому цим Законом.
Враховуючи викладене вище, фізичною особою - підприємцем не дотримано умови передбачені 915 Закону № 2464 для списання сум недоїмки, а також штрафів та пені, нарахованих на ці суми недоїмки, а саме заборгованість в сумі 18265,51 грн. не підлягає списанню, у тому числі: недоїмка 18265,51 грн.
Висновки вказаного Акту перевірки зводяться до того, що дані камеральної перевірки свідчать про самостійно визначене платником зобов'язання по єдиному соціальному внеску за період з 01.01.2017 року по 05.12.2018 року, чим не дотримано умови передбачені 915 Закону № 2464 для списання сум недоїмки, а також штрафів та пені, нарахованих на ці суми недоїмки.
Проте, суд зауважує, що подані позивачем звіти про суми нарахованого доходу за 2017-2018 роки є підставою для сплати останнім єдиного соціального внеску відповідно до Закону 2464.
Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до вимог ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб?єкта владних повноважень обов?язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачі, які є суб'єктами владних повноважень, довели свою позицію суду та обґрунтували її належним чином.
За таких обставин позов задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м.Миколаїв, 54001, код ЄДРПОУ 44104027) відмовити.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя І. А. Устинов