25 березня 2021 року справа №380/849/21
Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Сподарик Н.І., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Західного оперативного-територіального об'єднання національної гвардії України про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити дії,-
05.01.2021 на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_2 ) з вимогами до Військової частини НОМЕР_1 Західного оперативного-територіального об'єднання національної гвардії України (79026, м. Львів, вул. Стрийська, 146, код ЄДРПОУ: 14323385), про:
- визнання протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Західного оперативно-територіального об'єднання національної гвардії України щодо непроведення розрахунку при звільненні, невиплату ОСОБА_1 грошової компенсації за неотримане речове майно;
- зобов'язання Військову частину НОМЕР_1 Західного оперативно-територіального об'єднання національної гвардії України виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за неотримане речове майно під час проходження військової служби сумі 17 545,40 грн.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 19.08.2020 його було виключено із списків особового складу військової частини та усіх видів забезпечення. При виключенні зі списків особового складу військової частини відповідач не провів позивачу виплату грошової компенсації за неотримане речове майно в розмірі 17545,40 грн. Позивач вважає такі дії відповідача протиправними, просить позов задовольнити.
Ухвалою судді від 15.12.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
22.02.2021 за вх. №11675 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, позовні вимоги заперечив, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. Вказав, що військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини. Позивач не оскаржував Наказ №193 від 19.08.2019 про виключення його зі списків особового складу, з рапортом (заявою ) про не виключення його зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 не звертався, з наказом був ознайомлений та не заперечував, трудову книжку отримав. Вказує, що грошове забезпечення виплачується в межах асигнувань, передбачених кошторисом військової частини на грошове забезпечення військовослужбовців. Також відповідач подав клопотання про залишення позову без розгляду, мотивуючи тим, що позивач пропустив місячний строк для звернення до суду, оскільки позивача було виключено зі списків особового складу 19.08.2019, а з позовною заявою звернувся лише 15.01.2021.
Щодо посилань представника відповідача про пропущення строку на звернення до суду. Відповідно до частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого вказаним Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частини друга статті 122 КАС України).
Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи вказаним Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Приписами частини п'ятої статті 122 КАС України передбачено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Законом, який відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі, є Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон України № 2011-XII).
Як зазначено у статті 1 вказаного Закону, соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Статтею 9 (у редакції до 1 січня 2007 року) та статтею 9-1 (у редакції після 1 січня 2007 року) Закону України № 2011-XII передбачено право військовослужбовців на отримання за рахунок держави речового майна.
За змістом частини першої статті 9-1 Закону України № 2011-XII продовольче та речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Порядок здійснення всіх видів матеріального забезпечення військовослужбовців, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних навчальних закладів, та виплати грошової компенсації вартості за речове майно, що не отримано такими військовослужбовцями, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
На виконання вищевказаної статті постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 № 178 затверджений Порядок виплати військовослужбовцям грошової компенсації вартості за неотримане речове майно (надалі - Порядок № 178), пунктами 2,3 якого визначено, що виплата грошової компенсації здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу. Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі: звільнення з військової служби; загибелі (смерті) військовослужбовця.
Відповідно до пунктів 4,5 вказаного Порядку грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації, а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації. Довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним, управлінням. Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв'язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком.
Згідно з пунктом 15 розділу ІІІ Інструкції з організації речового забезпечення в Національній гвардії України в мирний час та особливий період, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.06.2017'№475 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції'України-29 червня 2017 року за № 797/30665 (далі - Інструкція № 475), військовослужбовці, які звільняються з військової служби в запас або відставку, отримують грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно відповідно до затвердженого Урядом Порядку № 178.
Військовослужбовці, які звільняються з військової служби в запас або відставку з правом носіння військової форми одягу, за їх бажанням можуть отримати речове майно, яке не було отримане під час проходження служби. Закупівельна вартість речового майна, що використовується для нарахування грошової компенсації, доводиться ВРЗ до військових частин на початку року.
Аналіз вищевказаних норм законодавства свідчить про те, що позивач має право на грошову компенсацію замість неотриманого речового майна.
Суд зазначає, що приписами Порядку №178 не визначений строк, протягом якого військовослужбовці після звільнення повинні звернутися за отриманням грошової компенсації вартості за неотримане речове майно.
Суд встановив, що позивачу при звільненні не виплачена компенсація за неотримане під час проходження військової служби речове майно.
Позивач неодноразово звертався до відповідача із проханням про виплату такої компенсації.
Як зазначає позивач, він звернувся до відповідача з метою встановлення розміру компенсації за неотримане речове майно.
У відповідь на вказане звернення відповідачем сформовано та направлено довідку №224 про вартість речового майна, що належить до видачі ОСОБА_1 .
Таким чином, суд вважає, що позивач добросовісно очікував на добровільну у позасудовому порядку виплату грошової компенсації вартості за неотримане речове майно.
Однак, тривала бездіяльність відповідача зумовила необхідність звернення позивача до суду за захистом свого права на отримання грошової компенсації вартості за неотримане речове майно.
З огляду на вказане, суд вважає, що строк звернення до суду позивачем не пропущено.
Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті прави, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
Згідно з витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 Західного оперативно-територіального об'єднання Національної гвардії України (по стройовій частині від 19.08.2020 № 193 припинено (розірвано) контракт про проходження громадянином України військової служби у Національній гвардії України та виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів грошового забезпечення старшого солдата ОСОБА_1 .
Станом на день виключення позивача із списків особового складу військової частини, з останнім не було проведено розрахунків щодо нарахування та виплати йому грошової компенсації за неотримане речове майно, у зв'язку з чим він звернувсяся до відповідача із заявою про виплату грошової компенсації вартості за неотримане речове майно.
У відповідь на вказане звернення відповідач сформував та направив позивачу довідку №224 про вартість речового майна.
Згідно з довідкою №224 про вартість речового майна, що належить до видачі солдату ОСОБА_1 сума компенсації до отримання становить 14868,98 грн. без урахування податку з доходів фізичних осіб, з урахуванням податку з доходів фізичних осіб - 17545,40 грн.
Вважаючи, що відповідач протиправно не виплатив йому грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно в сумі 17545,40 грн, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи спір, суд застосовує наступні норми права.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правовідносини, з приводу яких виник спір, регулюються Законом України від 20.12.1991 №2011-ХІІ Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей (далі Закон №2011-ХІІ), який відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Згідно з частиною 1 статті 9 Закону №2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Відповідно до статті 9-1 вказаного Закону продовольче забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що встановлюються Кабінетом Міністрів України. Речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, у тому числі для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 №178 затверджено Порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно (далі - Порядок №178), який визначає механізм виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, Держспецзв'язку і Управління державної охорони (далі військовослужбовці) грошової компенсації вартості за неотримане речове майно (далі - грошова компенсація).
Відповідно до пунктів 3-5 Порядку №178 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі: звільнення з військової служби; загибелі (смерті) військовослужбовця. Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації (далі - військова частина), а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації.
Довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв'язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком.
Таким чином грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі звільнення з військової служби ( пункт 3), за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини (пункт 4) та довідки про вартість речового майна (пункт 5).
Судом встановлено, що відповідно до довідки №224 про вартість речового майна, що належить до видачі ОСОБА_1 від 01.09.2020 вартість речового майна, що належить до виплати позивачу становить 17545,40 грн.
Проте, на момент виключення позивача зі списків особового складу, відповідачем не було виплачено позивачу грошову компенсацію за неотримане речове майно в сумі 17545,40 грн.
Як слідує із рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 №6-рп/2007, невиконання державою своїх соціальних зобов'язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави.
В пунктах 23, 26 рішення у справі "Кечко проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними.
Європейський суд з прав людини не прийняв аргумент Уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Отже, суд дійшов висновку, що якщо держава задекларувала певні правила проведення розрахунку при звільненні військовослужбовця, то вона зобов'язана вжити всіх заходів для забезпечення реалізації цих правил.
З урахуванням того, що відповідачем не забезпечено позивачу реалізацію його прав, гарантованих Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Порядком № 178, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо не проведення повного розрахунку при звільненні - невиплату ОСОБА_1 грошової компенсацїї за неотримане речове майно на день виключення із списків військової частини в сумі 17545,40 грн та зобов'язання відповідача здійснити виплату ОСОБА_1 грошової компенсації за неотримане речове майно згідно довідки про вартість речового майна, що належить до видачі №224 від 01.09.2020 в сумі 17545,40 грн є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Судові витрати відповідно до ст.139 КАС України стягненню зі сторін не підлягають.
Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, 262, 291, 382, підп.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 Західного оперативного-територіального об'єднання національної гвардії України (79026, м. Львів, вул. Стрийська, 146, код ЄДРПОУ: 14323385) про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити дії - задоволити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Західного оперативного-територіального об'єднання національної гвардії України щодо не проведення повного розрахунку при звільненні - невиплату ОСОБА_1 грошової компенсацїї за неотримане речове майно на день виключення із списків військової частини в сумі 17545 грн.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 Західного оперативного-територіального об'єднання національної гвардії України здійснити виплату ОСОБА_1 грошової компенсації за неотримане речове майно згідно довідки про вартість речового майна, що належить до видачі №224 від 01.09.2020 в сумі 17545,40 грн. з урахуванням податків, зборів та інших обов'язкових платежів.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Сподарик Н.І.