Іменем України
25 березня 2021 рокуСєвєродонецькСправа № 360/491/21
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Кисельова Є.О., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Старобільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
До Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Старобільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області (далі - відповідач, Старобільське ОУПФУ Луганської області), в якому позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Старобільського об'єднаного управління Пенсійного фонду Луганської області від 21.12.2020 №124050003360 про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
- зобов'язати Старобільське об'єднане управління Пенсійного фонду Луганської області призначити з 17.12.2020 пенсію за віком, відповідно до ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з врахуванням до загального стажу періодів роботи у колгоспі ім. Леніна Дяківської сільради Антрацитівського району за 1977, 1978р, 1980-1982, 1987-1992, у КПС ім. Леніна Антрацитівського району Луганської області з 28.06.1992 по 02.11.1999 та періоди перебування на обліку в Антрацитівському центрі зайнятості як безробітного з 01.05.2002 по 24.05.2003 та з 29.04.2003 по 25.10.2003.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що з 1977 року розпочав трудову діяльність, досяг віку 60 років та на теперішній час має загальний стаж роботи 39 років 0 місяців 19 днів. З метою реалізації свого права на отримання пенсії за віком звернувся з заявою та необхідними документами для призначення пенсії. Рішенням від 21.12.2020 відповідачем відмовлено у призначенні пенсії.
Позивач вважає рішення відповідача протиправним та таким, що порушує його права на належний соціальний захист.
Сторони в судове засідання не прибули, про дату, час та місце судового розгляду були повідомлені належним чином, просили розглянути справу без їхньої участі (арк.спр.49-51,79).
15.03.2021 від представника відповідача до відділу діловодства та обліку звернень громадян (канцелярію) суду за вхідним реєстраційним номером 9362/2021 надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечував щодо задоволення позовних вимог у зв'язку з їх необґрунтованістю (арк.спр.49-51).
Відповідно до частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Враховуючи вимоги статті 205 КАС України, суд приходить до висновку про розгляд справи у письмовому провадженні.
Судом по справі вчинено такі процесуальні дії:
- ухвалою суду від 18.02.2021 прийнято позовну заяву до розгляду після усунення її недоліків та відкрито провадження у справі, вирішено подальший розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін (арк.спр.44-45).
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.72-79, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд дійшов наступного.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , виданий 28.12.1998 Антрацитівським РВ УМВС України в Луганській області, ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 є внутрішньо переміщеною особою, про що свідчить відповідна довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 16.11.2020 № 934-5000323923 (арк.спр.14-15,16).
17.12.2020 позивач звернувся до Старобільського ОУПФУ Луганської області із заявою про призначення пенсії за віком, зазначивши при цьому, що пенсія на іншій підставі не призначалась, на момент звернення не працює. Вказана заява разом із додатками була прийнята посадовими особами відповідача 17.12.2020 та зареєстрована за № 3629, про що свідчить відповідна розписка-повідомлення (арк.спр.55).
Судом встановлено, що за результатами розгляду заяви позивача від 17.12.2020 Старобільським ОУПФУ Луганської області було прийнято рішення від 21.12.2020 № 124050003360 про відмову в призначенні пенсії за віком згідно ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» ОСОБА_1 (далі - рішення від 21.12.2020 № 124050003360) (арк.спр.32-33).
Зі змісту рішення вбачається, що за наданими документами страховий стаж роботи ОСОБА_1 складає 16 років 09 місяців 2 дні. До страхового стажу не враховано періоди роботи, записи по яким в трудовій книжці проведенні не у відповідності до вимог порядку ведення та видачі трудових книжок, а саме періоди: 1977 рік, 1978 рік, 1980-1982 роки, 1987-1992 роки, з 28.06.1992 по 02.11.1999, з 01.05.2002 по 25.04.2003 та з 29.04.2003 по 25.10.2003. На підставі викладеного, управлінням прийнято рішення відмовити ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу (арк.спр.32-33).
Відповідно до записів у трудовій книжці колгоспника № НОМЕР_3 від 22.07.1977 у межах спірних правовідносин, судом встановлено, що вона містить наступні записи про роботу ОСОБА_1 :
- за період з 1977 рік, 1978 рік, 1980-1982 роки, 1987-1992 роки працював в колгоспі ім. Леніна Дьяківської сільради Антрацитівського району Ворошиловградської області;
- за період з 28.06.1992 по 02.11.1999 працював в колгоспі ім. Леніна Антрацитівського району Луганської області;
- за періоди з 01.05.2002 по 24.04.2003 та з 29.04.2003 по 25.10.2003 виплати по безробіттю в Антрацитівському центрі зайнятості.
Інші періоди роботи позивача не є спірними, а тому судом не досліджуються (арк.спр.28-30).
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Законом, який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам є Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV.
Абзацом 4 частини третьої статті 4 Закону № 1058-IV передбачено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються, серед іншого: пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат.
Відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати, зокрема: пенсія за віком (пункт 1 частина перша статті 9 Закону № 1058-IV).
Як встановлено частиною першою статті 26 Закону № 1058-IV, яка визначає умови призначення пенсії за віком, починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років.
Згідно абзацу 2 частини 4 статті 26 Закону № 1058-IV, наявність страхового стажу, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, який дає право на призначення пенсії за віком, визначається на дату досягнення особою відповідного віку і не залежить від наявності страхового стажу на дату звернення за призначенням пенсії.
Частиною першою статті 24 Закону № 1058-IV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (частина друга статті 24 Закону № 1058-IV).
Суд зазначає, що відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 04.06.1998 № 794 «Про затвердження Положення про організацію персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування», на виконання Указу Президента України від 04.05.1998 № 401 (401/98) «Про заходи щодо впровадження персоніфікованого обліку відомостей у системі обов'язкового державного пенсійного страхування» Кабінет Міністрів України постановив Пенсійному фонду разом із Міністерством праці та соціальної політики, Міністерством фінансів України та Державної податковою адміністрацією забезпечити з 01.10.1998 впровадження персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
Відповідно до пункту 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 04.06.1998 № 794 «Про затвердження Положення про організацію персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування», установити, що починаючи з 01.07.2002 обчислення пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» (1788-12) здійснюється із заробітку особи за період роботи після 01.07.2000 за даними систем персоніфікованого обліку.
Відповідно до статті 44 Закону № 1058-IV заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Пунктом першим частини першої статті 45 Закону № 1058-IV передбачено, що пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Порядок № 22-1).
Положеннями пункту 1.7 Порядку № 22-1 визначено, що днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.
У разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис. Якщо вони будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата, зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви.
Якщо поданих документів достатньо для визначення права особи на призначення пенсії, пенсія призначається на підставі таких документів. При надходженні додаткових документів у визначений строк розмір пенсії переглядається з дати призначення. У разі надходження додаткових документів пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність їх подання пенсія перераховується зі строків, передбачених частиною четвертою статті 45 Закону.
Відповідно до пункту 4.1. Порядку № 22-1 орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 2).
Заяви про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії й поновлення виплати раніше призначеної пенсії приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів.
Заяви осіб про призначення, перерахунок, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший реєструються в журналі реєстрації рішень органу, що призначає пенсію. Особі або посадовій особі органом, що призначає пенсію, видається розписка із зазначенням дати прийняття заяви, а також переліку одержаних і відсутніх документів, які необхідно подати у тримісячний строк з дня прийняття заяви. Копія розписки зберігається в пенсійній справі.
Із змісту рішення від 21.12.2020 № 124050003360 вбачається, що до страхового стажу не враховані спірні періоди, оскільки записи в трудовій книжці проведено з порушеннями порядку ведення трудових книжок.
Суд вважає посилання відповідача, викладені в рішенні про відмову в призначення пенсії від 21.12.2020 № 124050003360 безпідставними та необґрунтованими з огляду на наступне.
Законом, який відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій є Закон України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 за № 1788-XII (далі - Закону № 1788-XII).
Відповідно до частини 1 статті 1 Закону № 1788-XII, громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку із втратою годувальника та інших випадках, передбачених цим Законом.
Відповідно до частини 1 статті 56 Закону № 1788-XII, до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Статтею 62 Закону № 1788-XII передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок № 637), передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Абзацом першим пункту 3 Порядку № 637 визначено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Порядок ведення трудових книжок колгоспників врегульований Основними положеннями про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспників, які затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 № 310, які чинні на час розгляду справи (далі - Основні Положення).
Відповідно до п. 1, 2 Основних Положень трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів.
Трудові книжки ведуться на всіх членів колгоспу з моменту їх вступу в члени колгоспу.
До трудової книжки колгоспника зокрема заносяться: відомості про колгоспника: прізвище, ім'я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: призначення на роботу, переведення на іншу роботу, закінчення роботи; відомості про трудову участь: прийнятий в колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, його виконання (п. 5 Основних Положень).
Згідно із п. 6 Основних Положень всі записи в трудовій книжці засвідчуються у всіх розділах за час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженої правлінням колгоспу особи та печаткою.
У свою чергу, відповідно до пункту 13 Основних Положень, відповідальність за організацію робіт по веденню, обліку, зберігання та видачі трудових книжок покладається на голову колгоспу. Відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, їх облік, зберігання та видачу несе спеціально уповноважена правлінням колгоспу особа.
Вказані положення кореспондуються із пунктом пункту 18 постанови Ради Міністрів СРСР та Всесоюзної центральної ради професійних спілок від 06.08.1973 № 656 «Про трудові книжки робітників і службовців», яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, відповідальність за організацію роботи з ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. Відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несе спеціально уповноважена особа, яка призначається наказом (розпорядженням) керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а у передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Враховуючи положення пункту 18 постанови Ради Міністрів СРСР та Всесоюзної центральної ради професійних спілок від 06.08.1973 № 656 «Про трудові книжки робітників і службовців», суд приходить до висновку, що власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для позивача, а отже, й не може впливати на його особисті права.
Крім того, аналогічні за змістом положення містить також Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджена наказом Міністерством праці України, Міністерством юстиції України, Міністерством соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за № 110.
Враховуючи положення пункту 18 постанови Ради Міністрів СРСР та Всесоюзної центральної ради професійних спілок від 06.08.1973 № 656 «Про трудові книжки робітників і службовців» та норми Основних Положень, суд приходить до висновку, що власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для позивача, а отже, й не може впливати на його особисті права.
Відповідач не врахував, що не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці, і право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов'язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки (вина позивача відсутня).
Наведене в повній мірі узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеній у постанові № 687/975/17 від 21.02.2018, в якій суд касаційної інстанції вказав, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пільгової пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Отже, формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
Таким чином, за наслідками судового розгляду судом встановлено, що відповідачем при призначенні позивачу пенсії за віком за заявою від 07.12.2020, зареєстрованою за № 3629 протиправно не зараховано до страхового стажу ОСОБА_1 періодів його роботи: за 1977 рік, 1978 рік, 1980-1982 роки, 1987-1992 роки, з 28.06.1992 по 02.11.1999, з 01.05.2002 по 25.04.2003, з 29.04.2003 по 25.10.2003, внаслідок чого неправильно обчислено розмір страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
За таких обставин, суд дійшов висновку, що належним та допустимим доказом, а саме трудовою книжкою колгоспника № НОМЕР_3 підтверджується, що він має право на включення спірних періодів роботи до його страхового стажу.
Аналіз застосованих відповідачем підзаконних нормативно-правових актів при прийнятті рішення від 21.12.2020 № 124050003360 свідчить, що вони суперечать положенням норм діючих законів, які регламентують пенсійне забезпечення позивача, відтак вони безпідставно були прийняті до уваги відповідачем при вирішенні питання щодо відмови у призначенні пенсії за віком.
На підставі вищевикладеного, рішення Старобільського ОУПФУ Луганської області від 21.12.2020 № 124050003360 про відмову в призначенні пенсії за віком згідно ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» ОСОБА_1 є протиправним та таким, що не відповідає критеріям, визначеним частиною другою статті 2 КАС України, дотримання яких перевіряє адміністративний суд у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, внаслідок чого підлягає скасуванню.
Що стосується позовних вимог щодо зобов'язання відповідача призначити пенсію за віком з 17.12.2020 відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» суд зазначає наступне.
Частиною другою статті 245 КАС України визначено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про:
- визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень (пункт 2);
- визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій (пункт 3);
- визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії (пункт 4);
- інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (пункт 10).
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до пунктів 2-4 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язати утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Окрім того, суд звертає увагу відповідача на те, що частиною третьою статті 245 КАС України передбачено право суду у разі скасування індивідуального акта зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Статтею 58 Закону № 1058 визначено, що Пенсійний фонд є органом, який, зокрема, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.
Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч. 3 ст. 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.
Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - ключовим завданням якого є здійснення правосуддя. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішення.
Оскільки вирішення питання призначення пенсії є виключною компетенцією відповідача, з метою ефективного захисту прав позивача, про захист яких він просить, суд на підставі частини другої статті 9 КАС України вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, самостійно обравши спосіб захисту, який відповідає об'єкту порушеного права та у спірних правовідносинах є достатнім і необхідним (ефективним), а саме:
- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 21.12.2020 № 124050003360 про відмову в призначенні пенсії за віком згідно ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Старобільське ОУПФУ Луганської області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди його роботи: за 1977 рік, 1978 рік, 1980-1982 роки, 1987-1992 роки, з 28.06.1992 по 02.11.1999, з 01.05.2002 по 25.04.2003, з 29.04.2003 по 25.10.2003;
- зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 17.12.2020 № 3629 про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням правової оцінки, наведеної судом у рішенні.
Так, відповідач повинен зарахувати страховий стаж позивача за даними трудової книжки, а також вирішити питання про призначення пенсії з урахуванням положень пункту 1 частини першої статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Суд наголошує, що при повторному розгляді заяви позивача відповідач не може прийняти рішення, яке по суті повторює рішення, що визнане судом протиправним, і повинен вирішити заяву позивача з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цій справі.
Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку про задоволення вимог позивача з обранням належного способу захисту порушених прав.
Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.
При зверненні до суду із позовом позивачем сплачено судовий збір у розмірі 908,00 грн, що підтверджується квитанцією № 0.0.1993642819.1 від 26.01.2021 (арк.спр.9).
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Зважаючи на те, що суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з обранням належного способу захисту порушених прав позивача, відповідно до приписів частини першої статті 139 КАС України судовий збір у розмірі 908,00 грн підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 9, 77, 90, 139, 241-246, 255, 262, 263, 295, п.15.5 Розділу VІІ Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Старобільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області (код ЄДРПОУ: 41246506, місцезнаходження: Луганська обл., Старобільський р-н, місто Старобільськ, кв. Дружби, буд. 1 А) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Старобільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області від 21 грудня 2020 року № 124050003360 про відмову в призначенні пенсії за віком згідно ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» ОСОБА_1 .
Зобов'язати Старобільське об'єднане управління Пенсійного фонду України Луганської зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди його роботи: за 1977 рік, 1978 рік, 1980-1982 роки, 1987-1992 роки, з 28.06.1992 по 02.11.1999, з 01.05.2002 по 25.04.2003, з 29.04.2003 по 25.10.2003.
Зобов'язати Старобільське об'єднане управління Пенсійного фонду України Луганської повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 17.12.2020, зареєстровану за № 3629 про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням правової оцінки, наведеної судом у рішенні.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Старобільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 908 (дев'ятсот вісім) гривень 00 копійок.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Є.О. Кисельова