ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"26" березня 2021 р. справа № 300/117/21
м. Івано-Франківськ
Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Кафарський В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фітофарм-Трейд» до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000/87/0402 від 21.10.2020, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фітофарм-Трейд» (далі - позивач, ТзОВ«Фітофарм-Трейд») звернулося в Івано-Франківський окружний адміністративний судз позовною заявою до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області (далі - відповідач)про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000/87/0402 від 21.10.2020, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларовану за липень 2020 року в розмірі 24 349,00 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 6 087,0 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що контролюючим органом при проведенні камеральної перевірки та при винесенні оскарженого податкового повідомлення-рішення №0000/87/0402 від 21.10.2020в порушення положень Податкового кодексу України не враховано те, що у додатку №1, таблиці №2 до декларації з ПДВ за січень 2019 було відкориговано (зменшено) суму ПДВ, а коригування відбулося на повну суму податкової накладної №101 від 30.10.2018, сума ПДВ - мінус 49 950,00 грн.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18.01.2021 відкрито провадження у даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідач 01.02.2021 через канцелярію Івано-Франківського окружного адміністративного суду подав відзив, в якому представник відповідача проти заявлених позовних вимог заперечив з підстав, наведених у відзиві, який міститься в матеріалах справи (а.с. 65-69). Просив суд в задоволенні позову відмовити, з урахуванням тієї обставини, що внесення змін до податкової звітності за результатами самостійного виявлення помилок здійснюється у порядку, визначеному статтею 50 розділу II Кодексу. У разі виправлення помилок у рядках поданої раніше декларації, до яких повніші додаватися додатки, до уточнюючою розрахунку повинні бути додані відповідні додатки, що містять інформацію щодо уточнених показників (пункти 2, 3 розділу IV Порядку №21). Враховуючи наведене, надання ТзОВ «Фітофарм-Трейд» до контролюючого органу пояснення, заперечення чи скарги, в яких повідомляється про помилку в поданій звітності не може бути підставою для виправлення такої помилки. Такі помилки мають виправлятись платником податків шляхом подання відповідної звітності за формою та у порядку, встановленими ПК України та Порядком №21.З наведених підстав представник відповідача просить відмовити в задоволенні позову.
Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечення на позов, встановив наступне.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фітофарм-Трейд» 10.09.2013 зареєстроване як юридична особа, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 90).
Головним управлінням ДПС у Івано-Франківській області відповідно до п. 200.10 ст. 200 розділу V Податкового кодексу України в порядку, встановленому ст. 76 глави 8 розділу ІІ Податкового кодексу України проведено камеральну перевірку достовірності нарахування ТзОВ «Фітофарм-Трейд» сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за липень 2020 року, за результатами якої складено акт перевірки №3048/09-19-04-02-11/38891921 від 17.09.2020 (а.с. 33-41).
Актом перевірки встановлено порушення вимог: п.198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, абз. «б» п. 200.4, п. 200.7.1 ст. 200 Податкового кодексу України, Наказу Міністерства фінансів України від 28.01.2016 за №21 щодо «Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість» (із змінами та доповненнями), в результаті чого завищено податковий кредит в сумі 24 349,00 грн. та завищено від'ємне значення в розмірі 24 349,00 грн., та в результаті зазначених порушень завищено розмір суми заявленого відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку, задекларованого у декларації за липень 2020 року в розмірі 151 290,00 грн.
22.10.2020 на підставі акта перевірки №3048/09-19-04-02-11/38891921 від 17.09.2020 відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення:
- форми «В1» від 21.10.2020 за №0000/87/0402, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларовану за липень 2020 року в розмірі 24 349,00 грн. та штрафні санкції у розмірі 6 087,00 грн. (а.с. 27);
- форми «В3» від 21.10.2020 за №0000/88/0402, яким виявлено завищення бюджетного відшкодування за липень 2020 та відсутність права на врахування такої суми від'ємного значення при наданні бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 126 941,00 грн. (а.с. 30).
Не погодившись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся із скаргою до Державної податкової служби України.
За результатами розгляду скарги, ДПС України прийнято рішення, яким скаргу позивача задоволено частково. Податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС в Івано-Франківській області від 21.10.2020форми «В3» за №0000/88/0402 скасовано, податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС в Івано-Франківській області від 21.10.2020форми «В1» за №0000/87/0402 залишено без змін.
Надалі, не погоджуючись з винесеним податковим повідомленням-рішенням №0000/87/0402 від 21.10.2020, представник позивача звернувся за захистом порушеного права до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Згідно вимог частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Статтею 67 Конституції України передбачено обов'язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України від 02.12.2010 за №2755-VI.
Відповідно до підпункту 61.1 статті 61 ПК України, податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Способи здійснення податкового контролю перелічені у статті 62 ПК України, згідно якої до них, серед іншого відноситься здійснення податкового контролю шляхом проведення перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.
Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Відповідно до підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України, камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.
Як уже встановлено судом, податковим органом проведено камеральну перевірку позивача, а саме перевірку достовірності нарахування ТзОВ «Фітофарм-Трейд» сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за липень 2020 року.
Відповідно пункту 14.1.178 пункту 14.1 ст.14 ПК України податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.
Згідно підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Згідно з підпунктом 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 ПК України до обов'язків платника податків, серед іншого, належить подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.
Глава 2 розділу ІІ ПК України врегульовано процедуру подання платниками податків податкової звітності контролюючим органам.
Відповідно до пункту 46.1 статті 46 ПК України, податкова декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов'язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.
Відповідальність за неподання, порушення порядку заповнення документів податкової звітності, порушення строків їх подання контролюючим органам, недостовірність інформації, наведеної у зазначених документах, несуть юридичні особи, постійні представництва нерезидентів, які відповідно до цього Кодексу визначені платниками податків, а також їх посадові особи (підпункт 47.1.1 пункту 47.1 статті 47 ПК України).
Згідно з пунктом 48.1 статті 48 ПК України податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання. Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов'язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору.
Стаття 50 ПК України регламентує порядок внесення змін до податкової звітності. Так, відповідно до частин першої та другої підпункту 50.1 цієї статті у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.
Аналогічні положення містяться і у пунктах 1-3 Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 за №21 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.01.2016 за№159/28289 (далі - Порядок №21).
Крім того, у пункті 6 розділу І Порядку №21 встановлено, що до податкової звітності з податку на додану вартість (далі - податкова звітність) належать:
- податкова декларація з податку на додану вартість з додатками;
- уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок з додатками;
- розрахунок податкових зобов'язань, нарахованих отримувачем послуг, не зареєстрованим як платник податку на додану вартість, які постачаються нерезидентами, у тому числі їх постійними представництвами, не зареєстрованими платниками податків, на митній території України.
Внесення змін до податкової звітності за результатами самостійного виявлення помилок здійснюється у порядку, визначеному статтею 50 розділу II Кодексу. У разі виправлення помилок у рядках поданої раніше декларації, до яких повинні додаватися додатки, до уточнюючого розрахунку повинні бути додані відповідні додатки, що містять інформацію щодо уточнених показників (пункти 2, 3 розділу ІV Порядку №21).
Порядок заповнення уточнюючого розрахунку визначено у Розділі VІ Порядку №21.
Пунктом 76.3 статті 76 ПК України встановлено, що камеральна перевірка податкової декларації або уточнюючого розрахунку може бути проведена лише протягом 30 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку їх подання, а якщо такі документи були надані пізніше, - за днем їх фактичного подання.
Із змісту наведених правових норм слідує, що подання платниками податків податкової звітності здійснюється саме в порядку та за формою, встановленою ПК України та Порядком №21 (чинного на час спірних правовідносин). При цьому уточнюючий розрахунок слід вважати невід'ємною частиною податкової декларації у разі, якщо останній був прийнятий контролюючим органом за відсутності підстав для відмови у його прийнятті, передбачених підпунктом 49.11 статті 49 ПК України. Існування вимог, зокрема, до форми подання податкової декларації та уточнюючого розрахунку до неї спрямоване на забезпечення правильного відображення контролюючим органом задекларованих платником податків показників податкової звітності.
При цьому Податковим кодексом України передбачено лише два способи виправлення помилок у податковій звітності: подання уточнюючого розрахунку або відображення уточнених показників в податкових деклараціях наступних податкових періодів.
Аналогічне правозастосування наведене і у постанові Верховного Суду від 24.02.2020 у справі №822/1868/15 та у постанові Верховного Суду від 01.10.2019 у справі №822/1868/15.
Крім того, суд враховує, що чинне податкове законодавство не визначає саме порядку внесення виправлень до поданого з помилками уточнюючого розрахунку, але, враховуючи приписи статті 50 ПК України у взаємозв'язку з положеннями Порядку №21, суд вважає, що виправлення такої помилки має відбуватись шляхом подання нового уточнюючого розрахунку до податкової декларації, з урахуванням показників попередньо поданого уточнюючого розрахунку (з помилками).
Оскільки відповідальність за подання податкової звітності покладається саме на платника податку, що, в свою чергу, зобов'язує останнього здійснювати таке подання у чіткій відповідності до вимог ПК України, а не на власний розсуд, колегія суддів не вбачає підстав для застосування у даному випадку приписів підпункту 4.1.1 пункту 4.1 статті 4 ПК України.
При цьому, суд критично оцінює посилання позивача в обґрунтування своєї позиції на правові висновки, викладені в постановах Верховного Суду від 28.05.2019 по справі №826/19473/14 та від 24.05.2019 по справі №821/1275/16, оскільки у вказаних справах касаційним судом ухвалено рішення за інших фактичних обставин.
Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.
Слід зазначити, що частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статей 1 та 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Так, згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до пункту 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 09.12.1994, серія A, №303-A, пункт 29).
Крім того, згідно пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
У відповідності зі статтею 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір, водночас частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім того, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (частина 1 статті 90 КАС України).
Системний аналіз наведених вище норм чинного податкового законодавства України у сукупності з обставинами, встановленими судом в процесі розгляду даної справи на підставі доказів, наявних в матеріалах справи, дозволяє суду дійти висновку про відсутність з боку позивача обґрунтування належними доказами в розумінні статей 73, 74 КАС України незаконного та необґрунтованого характеру оскарженого податкового повідомлення-рішення №0000/87/0402 від 21.10.2020.
Як наслідок, оскаржене податкове повідомлення-рішення №0000/87/0402 від 21.10.2020є прийнятим відповідачем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень та з метою, з якою це повноваження надано, а також своєчасно, що виключає протиправний характер оскарженого податкового повідомлення-рішення.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивачем наведені обставини, які не підтверджуються достатніми доказами, що свідчить про не обґрунтованість позовних вимог та, як наслідок, позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Враховуючи вимоги статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат, понесених позивачем, відсутні.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «Фітофарм-Трейд» (вул. Промислова, 2Б/8-9, м. Івано-Франківськ, 76018, код ЄДРПОУ 38891921) до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області (вул. Незалежності, 20, м. Івано-Франківськ, 76018, код ЄДРПОУ 43142559) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000/87/0402 від 21.10.2020 - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статей 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя Кафарський В.В.