ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"15" лютого 2021 р. справа № 300/2104/19
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
судді Скільського І.І.,
за участі: секретаря судового засідання - Гевак Л.І.,
представника позивача - Говзана М. М.,
представника відповідача - Яремака Т.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Карпаттехноцентр» до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 09.10.2019 №0000071401,-
Товариство з обмеженою відповідальністю «Карпаттехноцентр» звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000071401, №0000081401 від 09.10.2019.
Позовні вимоги мотивовані тим, що оскаржені податкові повідомлення-рішення ґрунтуються на висновках акту документальної планової виїзної перевірки №770/09-19-14-01/30983573 від 23.08.2019р., які не відповідають дійсності та нормам податкового законодавства, а зроблені виключно на припущеннях контролюючого органу. Зокрема, позивач посилається на те, що посадові особи, які здійснювали перевірку дійшли необґрунтованого висновку про заниження товариством доходу в сумі 954 707,00 грн., по кредиторській заборгованості щодо якої минув термін позовної давності, а саме по: ФО ОСОБА_1 , в сумі 57 145,00 грн.; ФО ОСОБА_2 , в сумі 514 490,00 грн.; ФО ОСОБА_3 , в сумі 205 397,50 грн., КП «Івано-Франківськ Водоекотехпром» в сумі 240,00 грн.; ФО ОСОБА_4 , в сумі 50 000,00 грн.; ФОП ОСОБА_5 в сумі 80 000,00 грн.; ТзОВ «Вторсхідресурс» в сумі 12 940,00 грн.; Могильов-подольський завод в сумі 4 994,49 грн.; ТзОВ «Спец Консалт сервіс» в сумі 29 500,00 грн., оскільки контролюючий орган, даючи оцінку кредиторській заборгованості щодо якої минув термін позовної давності, взято за початок перебігу строку позовної давності дату виникнення в бухгалтерському обліку заборгованості, а не строк виконання зобов'язання за цією заборгованістю, як це передбачено ст.260,261 ЦК України. Крім того, позивач зазначив, що по операціях з наведеними фізичними та юридичними особами, строки виконання зобов'язань не встановлювались, вимог про сплату їм коштів, вказані особи не пред'являли, а тому безпідставними є висновки податкового органу про заниження товариством доходу по кредиторській заборгованості щодо якої минув термін позовної давності. Також на переконання позивача посадові особи, які здійснювали перевірку дійшли необґрунтованого висновку про нереальність здійснення господарських операцій (фактичного постачання товарів) від ТзОВ «Карпаттехноцентр» до ТОВ «Феррогруп» та ТОВ «Агата Консалт» у перевіряємому періоді з 01.01.2016 по 31.12.2018, заниження ТзОВ «Карпаттехноцентр» доходу від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків) визначеного за правилами бухгалтерського обліку всього в сумі 1 244 245,00 грн., в.т.ч. по періодах: 2017 рік 341501 грн., 2018 902 744 грн., не відображення в фінансовій звітності та не врахування при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток товариством протягом 2016-2018 коштів, отриманих від ТОВ «Феррогруп» в сумі 902 743,78 грн., та ТОВ «Агата Консалт» в сумі 341 501,30 грн., перерахування яких не пов'язано з постачанням товарів, оскільки роблячи такі висновки, перевіркою встановлено незмінність задекларованої ТзОВ «Карпаттехноцентр» суми доходів від реалізації товарів при не підтвердженні реальності операцій з продажу товарів саме «покупцям» - ТОВ «Феррогруп» та ТОВ «Агата Консалт» і одночасному встановленні реалізації товарів іншим особам, що є абсурдним. Відповідачем не наведено жодного доказу відсутності поставки товару ТзОВ «Карпаттехноцентр» до ТОВ «Феррогруп» та ТОВ «Агата Консалт», окрім припущень. Щодо висновків контролюючого органу про заниження ТзОВ «Карпаттехноцентр» доходів у рядку 2240 «Інші доходи», форми №2 «Звіт про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід)» всього в сумі 330 750,00 грн., в тому числі за 2018 рік в сумі 330 750,00 грн., позивач зазначив, що роблячи такі висновки контролюючий орган лише процитував, але повністю проігнорував положення п.5.4 договору поставки від 01.06.2018 №К/220-15, яким передбачено у випадку не поставки металобрухту протягом з-ох календарних днів з моменту отримання попередньої оплати повернути суму попередньої оплати протягом 2-ох банківських днів з моменту закінчення строку поставки металобрухту. Після спливу строку повернення попередньої оплати відповідно до п.5 ст.261 ЦК України починається перебіг позовної давності, строк якої у відповідності із п.2 ст.260 ЦК України не може бути скорочений сторонами договору та складає у відповідності до п.2 ст.257 ЦК України 3 роки. І тільки у випадку не оплати ТзОВ «Карпаттехноцентр» новому кредитору (ТзОВ «Ломінвест Проект») грошових коштів до закінчення спливу строку позовної давності може розцінюватись як безнадійна заборгованість в розумінні норм ПК України, по якій виникає об'єкт оподаткування податком на прибуток. Щодо висновків контролюючого органу про нереальність здійснення господарських операцій (реальність фактичного постачання товарів) від ТОВ «Еко практик» до ТзОВ «Карпаттехноцентр» та як наслідок безпідставного включення до складу витрат собівартості запасів, постачальником яких зазначено ТОВ «Еко практик» всього на суму 459 996 грн., позивачем зазначено, що на підтвердження здійснення господарських операцій з ТОВ «Еко практик» позивачем під час проведення перевірки надавались оригінали всіх первинних документів фінансово-господарської діяльності складених оформлених у відповідності до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Висновки контролюючого органу ґрунтуються на припущеннях та не мають документального підтвердження. При цьому, позивач також зазначив, що чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочину, а також реальності господарської операції та виникнення податкових зобов'язань платника податків, в залежність від стану фінансового/податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації, наявності чи відсутності основних фондів, кількості працівників, а тим більше у наступних контрагентів по ланцюгу. Щодо проведених операцій ТзОВ «Карпаттехноцентр» з приймання металобрухту від ФО ОСОБА_1 на суму 416 174, 40 грн., ФО ОСОБА_3 на суму 105 000,00 грн., жодної вимоги Закону України «Про металобрухт» не порушено, а тому на переконання позивача, висновки контролюючого органу про завищення позивачем показників у рядку 2050 «Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)» форми №2 «Звіт про фінансові результати» на загальну суму 521 174, 00 грн., в тому числі за 2016 рік в сумі 141 674 грн., за 2017 рік в сумі 379 500 грн., є безпідставними. Враховуючи наведене позивач вважає прийняті відповідачем податкові повідомлення - рішення від 09.10.2019 такими, що не ґрунтуються на вимогах податкового законодавства і такими що підлягають скасуванню.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28.10.2019 року відкрито провадження в даній адміністративній справі, ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідач скористався правом подання відзиву на позовну заяву, що надійшов на адресу суду 13.11.2019 за №1194/09-19-08-02 від 12.11.2019 (том 1, а.с.113-123). У відзиві представник відповідача зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені на підставі та у межах чинного законодавства. Щодо виявленого під час проведення перевірки порушення позивачем п.44.1 ст.44 , пп.134.1 ст.134 ПКУ, п.5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку №11 «Зобов'язання», затверджене наказом Міністерства фінансів України №20 від 31.01.2000, пункту 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід» затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999№290, заниження доходу у рядку 2240 «Інші доходи» форми №2 «Звіт про фінансові результати (звіт про сукупний дохід)» в сього сумі 954 707 гривень, зазначив що зважаючи на те, що станом на 01.01.2016 контрагентах позивача ФО ОСОБА_1 , ФО ОСОБА_6 , ФО ОСОБА_2 , ФО ОСОБА_3 , КП «Івано-Франківськ Водоекотехпром», ФО ОСОБА_4 , ФОП ОСОБА_5 , ТзОВ «Вторсхідресурс», Могильов-подольський завод, ТзОВ «Спец Консалт сервіс», уже рахувалась кредиторська заборгованість, яка не погашена ні станом на 31.12.2018 (3 роки), ні на час перевірки (з 29.07.19 по 16.08.19), пояснень, вимог, претензій посадовими особами позивача не надано то контролюючий орган правомірно дійшов висновку про те, що термін позовної давності виконання зобов'язань минув. Щодо взаємовідносин з ТОВ «Агата Консалт» (сума 341501,30 грн.,) зазначив, що за даними інформаційно-аналітичної системи ДФС України ТОВ «Агата Консалт» з серпня 2016 не звітує, податкова звітність з податку на прибуток, баланси та форма №2, податкові розрахунки сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма 1-ДФ) не подавалися. Згідно єдиного реєстру судових рішень наявна ухвала від 04.04.2018 Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська, згідно якої за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.212 КК України .Досудовим розслідуванням встановлено, що ТОВ «Агата Консалт» та ТОВ «Агро-Рост-Компанія» відкриті рахунки у АТ «ОТП Банк», які використовуються в незаконній діяльності. Щодо взаємовідносин з ТОВ «Феррогруп» (сума 902743,78 грн.) зазначив, що ТОВ «Феррогруп» з березня 2018 не звітує. Згідно податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користьплатників податку, і сум утриманого з них податку (форма 1-ДФ), поданих ТОВ «Феррогруп» до податкового органу згідно поданого 1-ДФ, всі працівники звільнені з 31.07.2017. Згідно єдиного реєстру судових рішень: - ухвали слідчого судді Ордженікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 22.07.2019, згідно якої за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.205, ч.3 ст.212 КК України - досудовим розслідуванням встановлено, що протягом 2015-2018 років, службові особи ТОВ «МП «ПМК» здійснювали закупівлю металобрухту у підприємств з ознаками «фіктивності», а саме: в т.ч. ТОВ «Феррогруп»; - ухвали від 09.02.2017 Печерського районного суду м.Києва, згідно якої управлінням з розслідування кримінальних проваджень у сфері економіки Департаменту з розслідування особливо важливих справ у сфері економіки Генеральної прокуратури України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.212, ч.1 ст.205 КК України. Згідно листа Департаменту контр розвідувального захисту інтересів держави в сфері інформаційної безпеки СБ України встановлено, що під координацією ОСОБА 3, до суб'єктів господарювання, які пов'язані з незаконним обготівкуванням грошових коштів, наданням послуг по незаконному формуванню сум податкового кредиту за ПДВ реально діючим суб'єктам підприємницької діяльності шляхом несанкціонованого втручання в діяльність автоматизованої бази ДФС України та документального оформлення безтоварних господарських операцій відносяться ряд підприємств, у тому числі ТОВ «Феррогруп». Наведене на переконання відповідача спростовує реальність здійснення господарських операцій (реальність фактичного постачання товарів) від ТзОВ «Карпаттехноцентр» до ТОВ «Феррогруп» та ТОВ «Агата Консалт» у перевіряємому періоді з 01.01.2016 по 31.12.2018, в частині фінансово-господарських операцій. Жодного первинного документа про поставку продукції саме ТОВ «Феррогруп» та ТОВ «Агата Консалт» не надано. Також зазначено, що перевіркою встановлено одержання передоплати від ТОВ «Компанія Вторресурс» за брухт чорних металів в сумі 330 750 грн., згідно банківської виписки від 01.06.2018 відповідно до укладеного договору поставки від 01.06.2018№К/220-15 на поставку брухту та відходів чорних металів. Документів щодо звернення кредитора про виконання зобов'язань по договору від 01.06.2018 №К/220-15 не представлено і зобов'язанням по даному договору є поставка брухту та відходів чорних металів. Враховуючи наведене ТзОВ «Карпаттехноцентр» занижено доходи у рядку 2240 «Інші доходи» форми №2 «Звіт про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід)» всього в сумі 330 750 грн. Письмових пояснень посадовими особами товариства не надавалось. Щодо віднесення ТзОВ «Карпаттехноцентр» до складу витрат операцій з придбання брухту чорних металів від ТОВ «Еко практик» на загальну суму 459 996,25 грн., зазначив, що до перевірки представлено формально складені шляхові листи без зазначення конкретного місця навантаження. Згідно даних інформаційної бази ДФС України Додаток АМ до податкової декларації за 2017 рік (30.03.2018 №29057238) у ТОВ «Еко практик» наявні тільки основні засоби група 6 - інструменти, прилади, інвентар, меблі. Згідно ЄРПН не встановлено придбання металобрухту чи інших ТМЦ, які можуть бути в подальшому утилізовані. Крім того, в ЄРПН також відсутні доходи від послуг утилізації, тобто неможливо встановити джерело походження товару. Також зазначено, що в ході проведення перевірки контролюючим органом встановлено, що ТзОВ «Карпаттехноцентр» придбало побутовий брухт від фізичних осіб в кількості 109 632 кг., на загальну суму 521 174,4 грн., зокрема у 2016р. в ФО ОСОБА_6 ; у 2017р. в ФО ОСОБА_6 , ФО ОСОБА_1 , ФО ОСОБА_3 , однак до перевірки не представлено ідентифікаційні відомості реєстраційного номеру облікової картки платника податків зазначених постачальників - фізичних осіб а тому неможливо підтвердити факт придбання побутового брухту у вказаних фізичних осіб. Крім того у актах приймання металів чорних (вторинних) відсутня інформація щодо транспортних засобів, якими проводилось транспортування металобрухту. ТзОВ «Карпаттехноцентр» не відображено у податкових розрахунках сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, за відповідні звітні періоди, інформації щодо операцій з придбання брухту чорних металів від вищезазначених фізичних осіб. На переконання відповідача вказані фізичні особи протягом 2016-2017 років здійснювали діяльність, спрямовану на здійснення операцій , пов'язаних з наданням податкової вигоди для ТзОВ «Карпаттехноцентр» в частині формування ним витрат. Також перевіркою встановлено, що відповідно до договору від 01.01.2014 №14-01/01 ТОВ «Карпаттехноцентр» передало а ТОВ «Кам-мет» у періоді з 01.01.2016 по 31.12.2018 прийняло в господарське відання виробничі будівлі та споруди, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 1450,6 кв.м, для ведення господарської діяльності. Умовами даного договору не передбачена плата за користування майном, жодних рахунків в період з 01.01.2016 по 31.12.2018 не виставлялось, тобто дане майно надано на безоплатній основі. Відповідно до поданих позивачем, податкових декларацій з плати за землю за 2016-2018 роки до Калуської ОДПІ сума орендної плати за землю становить: з 2016- 49 699,87 грн., за 2017 - 52 681,86 грн., за 2018 - 52 681,43 грн., сума амортизаційних відрахувань ТОВ «Карпаттехноцентр» по об'єктах, що передано в користування ТОВ «Кам-мет» становить за 2016- 23 543,0 грн., за 2017 -23543,0 грн., за 2018 рік -23 543,0 грн. В торушення п.44.2 ст.44 , пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПКУ, п.5, п.6, п.7 «Положення» (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України №318 від 31.12.1999, ТзОВ «Карпаттехноцентр» завищено показники у рядку 2050 «Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)» форми №2 «Звіт про фінансові результати» на загальну суму 225692 грн. Також в ході перевірки встановлено, що відповідно до договору оренди від 01.02.2014 №02-14/2 ТОВ «Карпаттехноцентр» надало в оренду ТОВ «Кам-мет» 500 м.кв.виробничої площадки для зберігання брухту та відходів чорних металів за адресою:м.Івано-Франківськ, вул.Автоливмашівська,6Г, для ведення господарської діяльності. Умовами договору визначена орендна плата за користування майном розмірі 100 грн., в місяць. Відповідно до представлених до перевірки первинних документів ТОВ «Карпаттехноцентр» понесло витрати зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою за адресою: м.Івано-Франківськ, вул.Автоливмашівська,6Г,- за 2016 в сумі- 31 014 грн., за 2017 в сумі - 74 149,04 грн., та за 2018 в сумі 1114 902,04 грн., на підставі укладеного договору оренди. Загальна площа орендованої ділянки складає 8978 м.кв. Не перевиставлена сума на ТОВ «Кам-мет» понесених витрат з оренди площадки складає: за 2016 -1727 грн., за 2017 -4130 грн., та за 2018 - 6399 грн., у зв'язку з чим ТзОВ «Карпаттехноцентр» завищено показники у рядку 2050 «Собівартість реалізованої продукції (товарів,робіт,послуг)» форми№2 «Звіт про фінансові результати» на загальну суму 12256 грн. Щодо ППР № 0000081401 (ПДВ 7885 грн.) зазначив, що позивачем не наведено доводів неправомірності даного ППР. Просив у задоволенні позову відмовити.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 09.12.2019 року задоволено клопотання позивача про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15.02.2021 року провадження у справі в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 09.10.2019 №0000081401 - закрито.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, викладених в позовній заяві та додаткових письмових поясненнях до позову, надав аналогічні за їх змістом пояснення. Просив позов задовольнити.
Представник відповідача проти позову заперечив з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву, надав аналогічні за їх змістом пояснення. Просив відмовити у задоволенні позову.
Вислухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши в сукупності письмові докази, якими обґрунтовуються позовні вимоги та заперечення на позов, суд зазначає таке.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Карпаттехноцентр» є юридичною особою, перебуває на податковому обліку, як платник податків, і є платником податку на додану вартість з 05.07.2000 року.
На підставі направлень від 26.07.2019 № 1189,1187 та 1188 відповідно до пункту 20.1 статті 20, статі 77, пункту 82.1 статті 82 глави 8 Податкового кодексу України, плану-графіка проведення документальних планових виїзних перевірок платників податків на 2019 на підставі наказу Головного управління ДФС в Івано-Франківській області від 12.07.2019 №1105, відповідачем проведено планову виїзну документальну перевірку ТзОВ «Карпаттехноцентр» з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та іншого законодавства за період з 01.01.2016 по 31.12.2018.
За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт від 23.08.2019 за №770/09-19-14-01/30383573 (надалі, також - акт перевірки) (том 1, а.с.15-85), відповідно до змісту якого, перевіркою встановлено порушення ТзОВ «Карпаттехноцентр»:
1. п.44.1, п.44.6 ст.44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.135.1 ст.135 Податкового кодексу України №2755-УІ від 02.12.2010 року (із змінами та доповненнями)/розділу ІII Національного положення (стандарт) бухгалтерського обліку №1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затвердженого наказом Міністерства фінансів України №73 від 07.02.2013 року/п.5, п.6, п.7, п.10, п.11 Національного положення (стандарт) бухгалтерського обліку №16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України №318 від 31.12.1999 року/п.5,п.7,п.8,п.21 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку №15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України №290 від 29.11.1999 року/п.5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку №11 «Зобов'язання», затверджене наказом Міністерства фінансів України №20 від 31.01.2000 року/п.5 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 «Запаси» Затверджено наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999р. №246 Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 02.11.1999р. за №751/4044 (зі змінами та доповненнями)/ст.1, ст.4, ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996-X1V від 16.07.1999 року (із змінами та доповненнями)/пп.1.2 п.1, пп.2.1, пп.2.4, пп.2.15, пп.2.16 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995 року, в результаті чого занижено податок на прибуток в загальній сумі 674 910 грн., в т.ч. за 2016 рік в сумі 38 996 грн., за 2017 рік в сумі 227 043 грн., за 2018 рік в сумі 408 871 грн.
2. п.185.1, ст.185 ст.185, п.187.1. ст.187, п.189.1 ст.189 та п.198.5 ст.198, п. 201.1, п. 201.10 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (зі змінами та доповненнями) в результаті чого встановлено завищення відємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (ряд.21 Декларації) всього в сумі7885 грн., у тому числі за квітень 2017 в сумі 6900 грн., за січень 2018 року в сумі 506 грн., за лютий 2018 року в сумі 344 грн., за вересень 2018 року в сумі 15 грн., за жовтень 2018 року в сумі 90 грн., за листопад 2018 року в сумі 30 грн.
На підставі порушень, зазначених в акті перевірки відповідачем 09.10.2019 винесено податкове повідомлення-рішення за №0000071401 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств в загальній сумі 843 638 грн., з яких за податковими зобов'язаннями 674 910грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями 168 728 грн. (том 1, а.с.103).
Та податкове повідомлення-рішення за №0000081401 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість 7885 грн. (том 1, а.с.104), яке позивачем не оскаржується.
Не погоджуючись з винесеним податковим повідомленням-рішенням №0000071401 від 09.10.2019р., вважаючи його протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся за захистом свого порушеного права до суду.
Суд зазначає, що позивач не оскаржує призначення планової перевірки, її проведення, а також дій посадових осіб відповідача щодо проведення перевірки.
Згідно вимог частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС) України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Згідно з пп.20.1.4 п.20.1 ст.20 ПК України, контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Пункт 75.1 ст.75 ПК України передбачає, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Відповідно до пп.75.1.2 п.75.1 ст.75 ПК України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Підпункт 14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України передбачає, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Відповідно до п.44.1 ст.44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
За приписами статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року №996-XIV (із змінами та доповненнями) для цілей цього Закону терміни вживаються у такому значенні: господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію; активи - ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до отримання економічних вигод у майбутньому; доходи - збільшення економічних вигод у вигляді збільшення активів або зменшення зобов'язань, яке призводить до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників).
Стаття 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачає, що бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтується, зокрема на таких принципах: повне висвітлення - фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки господарської операції та подій, здатних вплинути на рішення, що приймаються на її основі (абзац другий); превалювання сутності над формою - операції обліковується відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми (абзац сьомий).
Згідно з п.3 розділу III Положення (Стандарту) бухгалтерського обліку №1 фінансова звітність повинна бути достовірною (правдивою).
Положення (Стандартом) бухгалтерського обліку №15 «Дохід», затверджене наказом Міністерства фінансів України №290 від 29 листопада 1999 року передбачає, що дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов'язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.
Відповідно до п.7 цього Положення доходи класифікуються в бухгалтерському обліку за такими групами: дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); інші операційні доходи; фінансові доходи; інші доходи.
Згідно з ч.1,2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
З системного аналізу вищенаведених правових норм вбачається, що правові наслідки у виді виникнення права платника податку на формування витрат настають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції. Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов'язковою умовою для формування об'єкту оподаткування податком на прибуток та витрат.
Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції. Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити, зокрема, наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку. При цьому, кожна з вказаних вище обставин не може бути самостійним беззаперечним свідченням (доказом) відсутності реального характеру господарських операцій, проте наявність таких обставин в сукупності, що має бути встановлено судом, може свідчити на користь висновку про неможливість фактичного проведення (вчинення) господарських операцій.
При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема, якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що обов'язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб'єктом владних повноважень покладається на суб'єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову. У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків сформував витрати, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи.
Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, враховуючи специфіку таких операцій та договорів, що їх регламентують, платник повинен мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема і щодо можливостей здійснення господарюючими суб'єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.
Як вбачається з матеріалів справи, за період з 2016 року ТзОВ «Карпаттехноцентр» працювало з наступними контрагентами:
- з ТОВ «Феррогруп» ( договір №19/12-17 від 19.12.2017 року).
- з ТОВ «Агата Консалт» (Договір №АК-17/05 від 17.05.2017 року та договір АР-27/10Б від 19.05.2017 року).
Суд не погоджується з думкою представника відповідача про те, що дані єдиного реєстру судових рішень: ухвали по кримінальних провадженнях та що ТОВ «Карпаттехноцентр» не надало в повному обсязі на момент перевірки інформації та належним чином оформлених первинних документів, що підтверджують факт реалізації брухту чорних металів саме з ТОВ «Феррогруп» та ТОВ «Агата Консалт», свідчить що перерахування коштів від даних товариств не було пов'язано з постачанням товарів.
В підтвердження реальності здійснення господарських операцій з ТзОВ «Карпаттехноцентр», позивачем надано суду копії транспортних накладних, відомість про рух товарно-матеріальних цінностей, приймально-здавальні акти, видаткові накладні.
Таким чином, наявними в матеріалах справи доказами підтверджено, що господарські операції з придбання товару, проведені між ТОВ «Феррогруп», ТОВ «Агата Консалт», в період 2016-2018 роки, є реальними, оскільки товар було поставлено залізничним транспортом та оплачено, що підтверджується належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами наявними в матеріалах справи.
Крім цього, суд зазначає, що покликання відповідача на факт наявності стосовно керівників ТОВ «Феррогруп», ТОВ «Агата-Консалт», кримінальних проваджень за ознаками вчинення ним кримінального правопорушення, є необґрунтованими, оскільки сам факт наявності порушеного кримінального провадження не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого підлягає перевірці доведеність кожного податкового правопорушення і слід здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій з урахуванням обставин, встановлених в рамках відповідного кримінального провадження.
Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 04 вересня 2020 року у справі №826/12625/17.
Таким чином, відповідачем під час розгляду адміністративної справи не наведено об'єктивних доводів щодо наявності в діях позивача ознак заниження інших доходів, не надано доказів узгодженості дій позивача з фіктивним суб'єктом підприємницької діяльності (покупцем).
Щодо господарської діяльності ТОВ «Карпаттехноцентр» з ТОВ «Компанія Вторресурс» то з матеріалів справи вбачається що між сторонами укладено Договір №ЛТ-26/09/2018-25 від 26.09.2018 (м. Київ) про відступлення права вимоги, де ТОВ «Компанія Вторресурс» (41923345) - «первісний кредитор», ТОВ «Ломінвест Проект» (42138190) - «новий кредитор», ТзОВ «Карпаттехноцентр» (30983573) - «боржник» на суму 330 750,0 грн.
Відповідно до змісту п.5.4 Договору поставки від 01.06.2018р. №К/220-15 передбачено у випадку не поставки металобрухту протягом 3-х календарних днів з моменту отримання попередньої оплати повернути суму попередньої оплати протягом 2-х банківських днів з моменту закінчення строку поставки металобрухту.
Суд погоджується з думкою позивача, що тільки, після спливу строку повернення попередньої оплати відповідно до п.5 ст.261 Цивільного кодексу України починається перебіг позовної давності, строк якої у відповідності із п.2 ст.260 Цивільного кодексу України не може бути скорочений навіть сторонами договору, та складає у відповідності із п.2 ст.257 Цивільного кодексу України 3 (три) роки.
Тільки у випадку не оплати ТзОВ «Карпаттехноцентр» новому кредитору ТзОВ «Ломінвест Проект») грошових коштів до закінчення спливу строку позовної давності може розцінюватись як безнадійна заборгованість в розумінні пп. 14.1.11 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, по якій у відповідності із пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України виникає об'єкт оподаткування податком на прибуток.
Тому твердження відповідача у акті перевірки №770/09-19-14-01/30983573 від 23.08.2019р., про порушення позивачем п. 44.1 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року №2755-УІ (із внесеними змінами та доповненнями), п.5 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку №11 «Зобов'язання» затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 № 20, пункту 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід» затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290 занижено доходи у рядку 2240 «Інші доходи» форми №2 «Звіт про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід)» всього в сумі 330 750 грн., в тому числі за 2018 рік в сумі 330 750 грн. є передчасним.
Щодо висновків відповідача наведених в акті перевірки № 770/09-19-14-01/30983573 від 23.08.2019р., щодо незаконного віднесення позивачем до складу витрат ТзОВ «Карпаттехноцентр» операцій з придбання брухту чорних металів від ТОВ «Еко практик» (код 37853089) на загальну суму 459 996,25 грн. в т.ч. ПДВ 0 грн., то суд вважає їх необґрунтованими.
Зокрема при розгляді справи позивачем надано суду видаткові накладні та акти приймання чорних металів (вторинних) від постачальника які підписано ОСОБА_7 - директор ТОВ «Еко практик», з 30.03.2017 ОСОБА_8 - директор ТОВ «Еко практик». Станом на 31.12.2018 розрахунки за ТМЦ розрахунки проведено повністю.
Мотивація відповідача про безтоварність господарської операції в зв'язку із тим, що в 2017 році ТзОВ «Еко практик» перебувало на обліку в ГУ ДФС у Черкаській області (м.Черкаси) з видом діяльності 38.31 - демонтаж (розбирання) машин і устаткування, а згідно даних інформаційної бази ДФС України Додаток AMдо податкової декларації за 2017 рік (30.03.2018 № 29057238) у ТОВ «Еко практик» наявні тільки основні засоби група 6 - інструменти, прилади, інвентар, меблі.
Крім того відповідач вважає, що оскільки згідно даних ЄРПН не встановлено придбання металобрухту чи інших ТМЦ, які можуть бути в подальшому утилізовані та те, що ЄРПН також відсутні доходи від послуг утилізації, які в сукупності спростовують реальність здійснення господарських операцій (реальність фактичного постачання товарів) від ТОВ «Еко практик» до ТзОВ «Карпаттехноцентр».
Проте, судом досліджено всі первинні письмові документи фінансово-господарської діяльності позивача по взаємовідносинах з ТОВ «Еко практик», зокрема і оборотно-сальдові відомості бухгалтерського обліку та розрахункові документи, що підтверджують факт оплати товару.
Судом встановлено, що ТОВ «Еко практик» реально виконали, з метою отримання господарської вигоди, свої господарські зобов'язання. При цьому, результати проведення господарських операцій позивачем належним чином задекларовані в податкових деклараціях відповідних звітних періодах та враховані при розрахунках з бюджетом.
Первинні документи бухгалтерського обліку між ТзОВ «Карпаттехноцентр» та ТОВ «Еко практик» оформлені у повній відповідності до вимог Закону України «Про бухгалтерських облік та фінансову звітність в Україні».
В судовому засіданні відповідач, не заперечував наявність у позивача первинних документів, фізичних і технічних можливостей для здійснення такого роду операцій які воно провадить, реальність господарської діяльності, факт виникнення змін у майновому стані Товариства (шляхом зміни стану активів і зобов'язань) та зв'язку між фактом придбанням робіт (послуг) та товару і подальшою господарською діяльністю.
З огляду на наявність письмових доказів в матеріалах справи та пояснень сторін, суд приходить до висновку про необґрунтованість тверджень контролюючого органу щодо фіктивності господарських операцій між ТзОВ «Карпаттехноцентр» та ТОВ «Еко практик».
Суд не погоджується з твердженням відповідача наведеним в відзиві до позовної заяви та акті перевірки №770/09-19-14-01/30983573 від 23.08.2019р., щодо заниження позивачем показників в частині не відображення у складі доходів кредиторської заборгованості, щодо якої минув термін позивної давності, а саме ФО ОСОБА_1 , ФО ОСОБА_6 , ФО ОСОБА_2 , ФО ОСОБА_3 , ФО ОСОБА_4 , ФОП ОСОБА_9 , ТзОВ «Вторсхідресурс» та ТзОВ «Спецконсалт Сервіс», Могильов-подільський завод Газприлад, Івано-Франківськ водоекотехпром.
Як вбачається із долучених до матеріалів справи доказів в господарських операціях з ФО ОСОБА_1 , ФО ОСОБА_6 , ФО ОСОБА_2 , ФО ОСОБА_3 , ФО ОСОБА_4 , ФОП ОСОБА_9 , ТзОВ «Вторсхідресурс» та ТзОВ «Спецконсалт Сервіс», Могильов-подільський завод Газприлад, Івано-Франківськ водоекотехпром строки виконання зобов'язань не встановлювались.
Так, відповідно до пункту 1 статті 260 Цивільного кодексу України, позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 5 статті 261 Цивільного кодексу України, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Згідно пункту 6 статті 261 Цивільного кодексу України, за зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.
За таких обставин, висновки контролюючого органу про заниження доходу по кредиторській заборгованості що до якої минув термін позовної давності по ФО ОСОБА_1 , ФО ОСОБА_6 , ФО ОСОБА_2 , ФО ОСОБА_3 , ФО ОСОБА_4 , ФОП ОСОБА_9 , ТзОВ «Вторсхідресурс» та ТзОВ «Спецконсалт Сервіс», Могильов-подільський завод Газприлад, Івано-Франківськ водоекотехпром є безпідставними.
Суд також не погоджується з висновком відповідача про завищення Товариством показників у рядку 2050 «Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)» форми №2 «Звіт про фінансові результати» на загальну суму 521 174,4 грн., що стосується придбання ТзОВ «Карпаттехноцентр» побутового брухту від фізичних осіб в кількості 109 632 кг., зокрема у 2016р. в ФО ОСОБА_6 ; у 2017р. в ФО ОСОБА_6 , ФО ОСОБА_1 , ФО ОСОБА_3 , з підстав неможливості реального здійснення таких операцій.
Висновок податкового органу щодо не можливості реального здійснення операцій з наведеними фізичними особами з придбання брухту чорних металів, спростовується актами приймання чорних (вторинних металів), що складені у відповідності до вимог Закону України «Про металобрухт», містять паспортні дані фізичних осіб, кількість придбаного брухту та виплачену вартість на користь фізичних осіб.
Згідно вимог частини 5,7 статті 4 Закону України «Про металобрухт» (в редакції чинній на час здійснення операцій), приймання побутового металобрухту від фізичних осіб дозволяється лише при пред'явленні ними документа, який засвідчує особу, та обов'язково оформляється актом приймання. В акті приймання побутового металобрухту від фізичних осіб зазначаються дані документа, який засвідчує особу, та опис металобрухту. Фізичні особи можуть здійснювати операції лише з побутовим металобрухтом. Приймання промислового брухту у фізичних осіб, які не є суб'єктами господарювання, забороняється. Збирання, заготівля, переробка, реалізація промислового металобрухту фізичними особами забороняються.
Як встановлено перевіркою та відповідає фактичним обставинам справи, позивачем дотримано вимоги Закону «Про металобрухт» в частині перевірки документа, який засвідчує особу та оформлено акти приймання.
Факту приймання позивачем промислового металобрухту від наведених фізичних осіб, відповідачем не встановлено та доказів такого не надано.
Зважаючи на відсутність спеціальної норми оформлення виплати коштів фізичним особам-продавцям побутового металобрухту, таким документом на переконання суду є акт приймання побутового металобрухту від фізичних осіб, в якому зазначено вартість металобрухту, що фактично є єдиним законодавчо визначеним підтвердженням виплати коштів таким фізичним особам.
Посилання контролюючого органу на положення статті 6 Закону України «Про металобрухт» є безпідставними так як вимоги вказаної норми стосуються продавця металобрухту - суб'єкта господарювання, а не продавців фізичних осіб.
Відтак, вищенаведені висновки податкового органу є необґрунтованими.
Що стосується висновків податкового органу про завищення ТзОВ «Карпаттехноцентр», показника рядка 2050 «Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт,послуг)» форми №2 «Звіт про фінансові результати» на загальну суму 237 948 (225 692+12256) грн., є протиправними та такими, що суперечать положенням розділу ІІ Податкового кодексу Українита Положенню (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати».
Так, відповідно до пункту 11 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «витрати», собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат.
До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються: прямі матеріальні витрати; прямі витрати на оплату праці; інші прямі витрати; змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати.
Перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) установлюються підприємством.
Згідно пункту 15 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16«витрати», до складу загальновиробничих витрат включаються: 15.2. Амортизація основних засобів загальновиробничого (цехового, дільничого, лінійного) призначення. 15.4. Витрати на утримання, експлуатацію та ремонт, страхування, операційну оренду основних засобів, інших необоротних активів загальновиробничого призначення. 15.9. Інші витрати (внутрішньозаводське переміщення матеріалів, деталей, напівфабрикатів, інструментів зі складів до цехів і готової продукції на склади; нестачі незавершеного виробництва; нестачі і втрати від псування матеріальних цінностей у цехах; оплата простоїв тощо).
Відповідно до пункту 16 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «витрати»,загальновиробничі витрати поділяються на постійні і змінні. До змінних загальновиробничих витрат належать витрати на обслуговування і управління виробництвом (цехів, дільниць), що змінюються прямо (або майже прямо) пропорційно до зміни обсягу діяльності. Змінні загальновиробничі витрати розподіляються на кожен об'єкт витрат з використанням бази розподілу (годин праці, заробітної плати, обсягу діяльності, прямих витрат тощо), виходячи з фактичної потужності звітного періоду.
До постійних загальновиробничих витрат відносяться витрати на обслуговування і управління виробництвом, що залишаються незмінними (або майже незмінними) при зміні обсягу діяльності. Постійні загальновиробничі витрати розподіляються на кожен об'єкт витрат з використанням бази розподілу (годин праці, заробітної плати, обсягу діяльності, прямих витрат тощо) при нормальній потужності. Нерозподілені постійні загальновиробничі витрати включаються до складу собівартості реалізованої продукції (робіт,послуг) у періоді їх виникнення. Загальна сума розподілених та нерозподілених постійних загальновиробничих витрат не може перевищувати їх фактичну величину.
Перелік і склад змінних і постійних загальновиробничих витрат установлюються підприємством.
Судом встановлено, що витрати зі сплати орендної плати основних засобів (в тому числі за земельні ділянки) та амортизаційні відрахуваня по об'єктах, які знаходяться за адресою: м.Калуш, вул.Б.Хмельницького,117, м. Івано-Франківськ, вул. Автоливмашівська 6Г, підприємством визначено як постійні нерозподілені загальновиробничі витрати, а тому вони у відповідності із п.16 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати» включаються до складу собівартості реалізованої продукції (робіт,послуг) у періоді їх виникнення.
Посилання контролюючого органу на порушення ТзОВ «Карпаттехноцентр» вимог ст.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України, є некоректними, оскільки Кодекс, визначає що прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу. Якщо до положень цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: змешення відємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).
Розділом ІІІ ПК України не передбачено будь-якого коригування фінансового результату платника податку на прибуток на суму фактично понесених витрат, пов'язаних з безоплатним наданням в користування об'єктів оренди, або з неповним пере виставленням орендарю будь-яких витрат за оплатними договорами оренди об'єктів оренди.
Суд зазначає, що інші зазначені відповідачем в відзиві обставини, крім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.
Суд також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів відповідача), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).
Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України (пункт 1); обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) (пункт 3); безсторонньо (пункт 4); добросовісно (пункт 5); з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації (пункт 7); пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) (пункт 8); своєчасно, тобто протягом розумного строку (пункт 10).
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
При цьому в силу положень частини 2 статті 77 вказаного Кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, уході судового розгляду даної справи судом встановлено, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0000071401 від 09.10.2019р., згідно якого ТзОВ «Карпаттехноцентр» визначено суму грошового зобов'язання за платежем податок прибуток приватних підприємств в розмірі 843 638 грн., з них за податковим зобов'язанням 674 910 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями 168 728 грн., винесене необґрунтовано, тобто без урахуванням усіх обставин, що мали значення для його прийняття, тому є протиправним та підлягає скасуванню.
Відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи, що позивачем при зверненні з вказаним позовом до суду сплачено судовий збір у розмірі 12 654, 00 грн., що підтверджено платіжним дорученням №1491 від 24.10.2019, то підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача понесені ним судові витрати зі сплати судового збору.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС України в Івано-Франківській області від 09.10.2019 №0000071401.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Карпаттехноцентр» 12 654 (дванадцять тисяч шістсот п'ятдесят чотири) гривні 57 копійок сплаченого судового збору.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Карпаттехноцентр», код ЄДРПОУ - 30983573, вулиця Автоливмашівська, 6-Г, с. Хриплин, Івано-Франківської міської ради, 76495;
відповідач: Головного управління ДПС України в Івано-Франківській області, код ЄДРПОУ 43142559, вулиця Незалежності, 20, м. Івано-Франківськ, 76018.
Суддя /підпис/ Скільський І.І.
Рішення складене в повному обсязі 19.03.2021 р., у зв'язку із перебуванням головуючого судді на листку непрацездатності.