25 березня 2021 року Справа № 280/388/21 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Батрак І.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області
про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - ГУ ПФУ в Запорізькій області, відповідач), в якому просить:
визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у перерахунку раніше призначеного позивачу довічного грошового утримання судді у відставці з 19.02.2020 у розмірі 90% суддівської винагороди працюючого судді;
зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 90% суддівської винагороди працюючого судді згідно з довідкою Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області від 24.03.2020 №08/02/1022, починаючи з 19.02.2020 з урахуванням раніше проведених виплат за вказаний період;
на підставі ст. 371 КАС України зазначити в рішенні про негайне виконання рішення за цим позовом;
на підставі ст. 382 КАС України зобов'язати відповідача подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
На обґрунтування позовних вимог у позовній заяві зазначає, що відсоткове співвідношення вже призначеного щомісячного грошового утримання судді у відставці щодо суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, є сталим. Зауважує, що застосування показника, передбаченого ч. 3 ст. 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», до перерахунку його щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці є помилковим, оскільки стосується призначення нового щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, а не перерахунку раніше призначеного, так і з огляду на те, що законодавчо діє принцип незворотності нормативно-правових актів у часі в силу прямих приписів ст. 58 Конституції України. Звідси, вважає, що відмова відповідача здійснити позивачу, як судді у відставці на підставі рішення суду, перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 90% суддівської винагороди працюючого судді згідно з довідкою територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області від 24.03.2020 №08/02/1022, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19.02.2020, є незаконною, у зв'язку із чим просить зобов'язати відповідача здійснити відповідний перерахунок та виплату позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді.
Ухвалою судді від 25.01.2021 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами в порядку, визначеному статтею 262 КАС України. Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.
Відповідач позов не визнав, 15 лютого 2021 року на адресу суду надіслав відзив (вх. №8937), у якому пояснює, що на виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 14.09.2020 по справі №280/5119/20 ГУ ПФУ в Запорізькій області проведено перерахунок пенсії позивачу згідно з рішенням 923060821280 від 08.10.2020, при цьому відповідно до приписів ч. 3, 4 та 5 ст. 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, оскільки згідно з розрахунком суддівський стаж ОСОБА_1 складає 14 років 0 місяців 12 днів. З урахуванням зазначеного, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.
Враховуючи приписи частини 5 статті 262 КАС України справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (частина 5 статті 250 КАС України).
На підставі приписів частини 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.
ОСОБА_1 відповідно до наказу голови Бердянського міськрайонного суду Запорізької області № 52-к від 03.10.2016 був відрахований зі штату Бердянського міськрайонного суду Запорізької області на підставі постанови Верховної Ради України №1600-VII від 22.09.2016 про звільнення з посади судді.
Відповідно до записів у трудовій книжці НОМЕР_1 , виданої на ім'я ОСОБА_1 , розрахунку його стажу судді, повідомлення Бердянського об'єднаного управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області, правонаступником якого є ГУ ПФУ в Запорізькій області,: з 09.11.1985 до 10.12.1987 він проходив військову службу (що складає 02 роки 01 місяць 02 дні), з 01.09.1988 до 30.06.1993 навчався за денною формою у Харківському юридичному інституті (Українській юридичній академії) (1/2 частина - 02 роки 05 місяців), з 29.07.1993 до 13.09.2002 працював на посадах слідчого, старшого слідчого, начальника слідчого відділення в органах внутрішніх справ України (що складає 09 років 01 місяць 15 днів), з 23.09.2002 до 30.03.2004 працював суддею Бердянського місцевого суду та з 01.04.2004 до 03.10.2016 - суддею Бердянського міськрайонного суду Запорізької області (стаж роботи суддею - 14 років 12 днів).
Згідно з розпорядженням, оформленим протоколом № 4259 від 18.10.2016, з 04.10.2016 Бердянським об'єднаним УПФУ в Запорізькій області ОСОБА_1 , враховуючи його стаж роботи суддею 14 років 12 днів, було призначено довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 18560,00 грн., що складає 80% від посадового окладу, який він мав на момент звільнення і який становив 23200,00 грн.
На звернення позивача Бердянське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області листами № 170/Р-4 від 18.11.2016 та № 19/Р-4 від 15.02.2017 повідомили позивача, що для визначення розміру довічного утримання судді у відставці враховується лише час його фактичної роботи на посаді судді - 14 років 12 днів.
Вказані обставини встановлені постановою Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 25.04.2017 у справі №310/1289/17, що залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13.06.2017, якою позов ОСОБА_1 задоволено:
визнано протиправними дії Бердянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо призначення позивачу з 04 жовтня 2016 року щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в меншому розмірі, ніж передбачено законодавством, а саме, у розмірі 80 % від суддівської винагороди судді;
зобов'язано Бердянське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці позивачу з 04 жовтня 2016 року з розрахунку 90% суддівської винагороди судді без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання, з урахуванням раніше виплачених сум.
В силу приписів частини 4 статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду в адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, в якій беруть участь ті самі особи, або особа, стосовно якої встановлені ці обставини.
24 березня 2020 року територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області на підставі Закону України від 02.06.2016 №1402-VII «Про судоустрій і статус суддів» (зі змінами), Закону України від 14.11.2019 №294-ІХ «Про Державний бюджет України на 2020 рік», рішення Конституційного Суду України від 18.02.2020 №2-р/2020 у справі №1-15/2018(4086/16) видано ОСОБА_1 довідку №08-02/1022 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, в якій зазначено, що станом на 18.02.2020 його суддівська винагорода, яка враховується при призначенні/перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці складає 110985,60 грн., у т.ч. посадовий оклад - 69366,00 грн., доплата за вислугу років - 41619,60 грн.
27 березня 2020 року позивач звернувся до відповідача з заявою про перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці на підставі вказаної довідки, але листом від 27.04.2020 №3030-2684/Р-02/8-0800/20 позивачу відмовлено у проведення перерахунку довічного грошового утримання.
Позивач, не погодившись з правомірністю відмови у проведенні перерахунку довічного грошового утримання, звернувся з позовом до суду.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 14.09.2020 по справі №280/5119/20 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено:
визнано протиправними дії ГУ ПФУ в Запорізькій області щодо відмови ОСОБА_1 у здійсненні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 19.02.2020, на підставі довідки територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області №08-02/1022 від 24.03.2020;
зобов'язано ГУ ПФУ в Запорізькій області здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 , відповідно до довідки територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області №08-02/1022 від 24.03.2020 та здійснити виплати з урахуванням фактично отриманих сум, починаючи з 19.02.2020.
На виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 14.09.2020 по справі №280/5119/20, яке набрало законної сили 14.10.2020, ОСОБА_1 з 19.02.2020 було здійснено перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до ч. 3 ст. 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у розмірі 50% суддівської винагороди судді, у результаті чого розмір довічного грошового утримання з 19.02.2020 склав 55492,80 грн. Про прийняття вказаного рішення позивача повідомлено листом ГУ ПФУ в Запорізькій області від 29.10.2020 №9802-9661/Р-02/8-0800/20.
Згідно з рішенням 923060821280 про перерахунок від 08.10.2020 суддівський стаж ОСОБА_1 складає 14 років 0 місяців 12 днів.
У грудні 2020 року позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив повернути йому раніше призначене довічне утримання судді у відставці в розмірі 90% суддівської винагороди працюючого судді або відмовити у цьому.
Так, листом від 14.12.2020 №11073-11003/Р-02/8-0800/20 ГУ ПФУ в Запорізькій області повідомило, що під час винесення рішення суду питання застосування відсотку суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, для обчислення щомісячного грошового утримання судді у відставці, з якого слід робити позивачу перерахунок пенсії, не досліджувалось з огляду на заявлені позовні вимогу, а тому рішення суду виконано управлінням відповідно до покладених зобов'язань, в установленому чинним законодавством порядку.
Вважаючи дії відповідача щодо відмови у перерахунку раніше призначеного довічного грошового утримання судді у відставці з 19.02.2020 у розмірі 90% суддівської винагороди працюючого судді протиправними, позивач звернувся із даним позовом до суду.
Ураховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною першою статті 126 Конституції України незалежність і недоторканність судді гарантуються Конституцією і законами України.
Частиною першою статті 126 Конституції України визначено, що незалежність і недоторканність суддів гарантується Конституцією і законами України. Підставою для звільнення судді є, зокрема, подання заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням.
Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд визначає Закон України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII (далі - Закон № 1402-VIII).
Згідно із пунктом 2 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII визнано таким, що втратив чинність з дня набрання чинності цим Законом, Закон України від 07.07.2010 № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів», крім положень, зазначених у пунктах 7, 23, 25, 36 цього розділу.
Відповідно до частини 1 статті 142 Закону №1402-VIII судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку:
1) 61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року;
2) 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року.
При цьому, суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (частина 2 статті 142 Закону №1402-VIII).
Частиною 3 статті 142 Закону №1402-VI передбачено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
Частинами 4 та 5 цієї ж статті передбачено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
Як випливає з матеріалів справи, позивач є суддею у відставці та до 19.02.2020 отримував щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, у розмірі 90% сум грошового забезпечення, встановлений постановою Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 25.04.2017 у справі №310/1289/17.
У подальшому, ГУ ПФУ в Запорізькій області, на виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 14.09.2020 по справі №280/5119/20, здійснив з 19 лютого 2020 року, перерахунок щомісячного довічного грошового утримання позивача, на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області від 24.03.2020 №08/02/1022 та основний розмір щомісячного довічного грошового утримання після перерахунку склав 50% суддівської винагороди, який працює на відповідній посаді.
Надаючи оцінку діям відповідача, які виразились у зменшенні основного розміру щомісячного грошового утримання судді у відставці із 90% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді до 50%, суд виходить з наступного.
Конституційний Суд України в рішенні від 18.02.2020 № 2-р/2020 зазначив, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує повноважний суддя. У разі збільшення розміру такої винагороди перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має здійснюватися автоматично. Встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності.
Отже, з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 №2-р/2020 Закон №1402-VIII не містить норм, які б по-різному визначали порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.
Таким чином, з 19 лютого 2020 року, наступного дня з дати ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 у справі №2-р/2020, для всіх судді у відставці незалежно від проходження кваліфікаційного оцінювання на підтвердження відповідності займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або конкурсу, визначено однаковий підхід для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з розміру, встановленого Законом України №1402-VIII.
Суд звертає увагу, що розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, встановлений Законом України №1402-VIII, визначається з урахуванням трьох складових: 1) стажу роботи на посаді судді; 2) розміру суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді; 3) відсоткового значення суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
При цьому, на думку суду, розрахунок щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці не може бути здійснений одночасно із застосуванням двох різних законів, а саме щодо відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді по Закону України від 07.07.2010 №2453-VI «Про судоустрій і статус суддів», а розмір суддівської винагороди по Закону №1402-VIII, оскільки такий перерахунок ставить суддів, які вийшли або вийдуть у відставку по Закону №1402-VIII, у нерівне становище з тими суддями, які вийшли у відставку за Законом №2453-VI, так як Закон №2453-VI передбачав, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 80 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді за 20 років, а Закон №1402-VIII - 50 відсотків за 20 років суддівського стажу.
Частина 3 статті 142 Закону №1402-VIII не визнавалась Конституційним судом України не конституційною.
На переконання суду, до спірних правовідносин застосуванню підлягають норми одного Закону №1402-VIII, а не вибірково з різних законів.
Крім того, слід звернути увагу, що перерахунок грошового утримання судді у відставці в розмірі 90% від заробітної плати працюючого судді, ставить діючих суддів у нерівне становище з тими суддями, які вийшли у відставку за Законом України №2453-VI.
Отже, суд вважає безпідставними твердження позивача про наявність у нього права на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці виходячи з відсоткового розміру суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, встановленого Законом України №2453-VI.
Вказане свідчить про те, що щомісячне довічне грошове утримання позивача не буде співмірним із щомісячним довічним грошовим утримання суддів, які отримають право на відставку за нормами Закону України №1402-VIII, що буде свідчити про дискримінаційність.
Таким чином, при визначенні відсоткового значення суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, необхідно враховувати розмір, встановлений частиною 3 статті 142 Закону України №1402-VIII, а саме: 50 відсотків зі збільшенням на 2 відсотки за кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір.
Разом з тим, суд вважає також безпідставним є і зменшення відповідачем відсоткового значення розміру суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, який враховується при обчисленні щомісячного довічного грошового утримання позивача, до 50%, оскільки абзацом четвертим пункту 34 розділу ХІІ Закону № 1402-VIІІ визначено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).
Тобто, при здійсненні обрахунку стажу, що дає право на відставку, необхідно враховувати порядок призначення (обрання) судді на посаду вперше, оскільки при призначенні (обранні) суддів на посаду вперше до стажу, необхідного для зайняття посади судді, застосовувалися різні вимоги, які діяли на момент такого призначення (обрання).
Враховуючи зазначене, позивач має стаж роботи на посаді судді 26 років 08 місяців 20 днів, що встановлено постановою Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 25.04.2017 у справі №310/1289/17 та в силу приписів частини 4 статті 78 КАС України не підлягає доказуванню при розгляді даної справи.
За таких обставин, відповідно до частини 3 статті 142 Закону України №1402-VIII при обчисленні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 відповідач повинен був врахувати стаж роботи позивача на посаді судді у розмірі повних 26 років.
Отже, при визначенні позивачу розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відсоткове значення суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, становить 62%, а саме: 50% (20 років роботи на посаді судді) + 6 *2% (за кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років).
Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку, що дії ГУ ПФУ в Запорізькій області щодо проведення ОСОБА_1 перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, з 19.02.2020, в розмірі 50% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області від 24.03.2020 №08/02/1022, є протиправним та таким, що не відповідають нормам чинного законодавства, у зв'язку із чим відповідача слід зобов'язати здійснити відповідний перерахунок та виплату позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 62% суддівської винагороди працюючого судді згідно з вказаною вище довідкою, з урахуванням раніше проведених виплат за вказаний період.
Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частинами 1 та 2 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню.
Щодо вимоги позивача щодо зазначити в рішення про його негайне виконання, суд зазначає наступне.
За приписами статті 371 КАС України, негайно виконуються рішення суду про: присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів у межах суми стягнення за один місяць; 2) присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби у межах суми стягнення за один місяць; 3) поновлення на посаді у відносинах публічної служби; 4) припинення повноважень посадової особи у разі порушення нею вимог щодо несумісності; 5) уточнення списку виборців; 6) усунення перешкод та заборону втручання у здійснення свободи мирних зібрань; 7) накладення арешту на активи, що пов'язані з фінансуванням тероризму та стосуються фінансових операцій, зупинених відповідно до рішення, прийнятого на підставі резолюцій Ради Безпеки ООН, зняття арешту з таких активів та надання доступу до них.
Негайно також виконуються рішення суду, прийняті в адміністративних справах, визначених пунктами 1, 5 частини 1 статті 263, пунктами 14 частини 1 статті 283 цього Кодексу.
У зв'язку із задоволенням похідної позовної вимоги про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, суд вважає відсутніми підстави для звернення судового рішення до негайного виконання, яке застосується у разі присудження (стягнення) грошових коштів в порядку, встановленому статтею 371 КАС України.
Щодо встановлення судового контролю за виконанням рішення суду шляхом покладення обов'язку на відповідача подати у встановлений судом строк звіт про виконання рішення суду у цій справі, слід зазначити про таке.
Відповідно до частин 1, 2 статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Проаналізувавши наведені положення КАС України, суд приходить до висновку, що встановити судовий контроль за виконанням рішення суб'єктом владних повноважень - відповідачем у справі, суд наділений правом саме під час прийняття рішення у справі.
Такий контроль здійснюється судом шляхом зобов'язання надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту на виконання рішення суду першої інстанції, а в разі неподання такого звіту - встановлення нового строку для подання звіту та накладенням штрафу.
При цьому, зазначені процесуальні дії є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об'єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами.
Зазначена правова позиція підтверджується практикою Верховного Суду, що викладена у додатковій постанові по справі №235/7638/16-а від 31.07.2018.
Проаналізувавши обставини справи, суд не вбачає достатніх підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення по вказаній адміністративній справі, оскільки судове рішення є обов'язковим до виконання, у тому числі, в примусовому порядку, а за невиконання рішення суду передбачена відповідальність.
З огляду на зазначене, суд зазначає про відсутність підстав для задоволення заяви про встановлення судового контролю.
Відповідно до частини 3 статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
У зв'язку із частковим задоволенням позовних вимог, суд вважає за необхідне стягнути на користь ОСОБА_1 документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору у сумі 908,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Запорізькій області пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 9, 139, 242-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 158-б, код ЄДРПОУ 20490012) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо проведення ОСОБА_1 перерахунку та виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, з 19.02.2020, в розмірі 50% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області від 24.03.2020 №08/02/1022.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити з 19 лютого 2020 року перерахунок ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи із 62% суддівської винагороди працюючого судді згідно з довідкою Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області від 24.03.2020 №08/02/1022, та виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
В задоволенні заяв ОСОБА_1 про звернення рішення суду до негайного виконання та встановленні судового контролю відмовити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 суму судового збору у розмірі 908,00 грн. (дев'ятсот вісім гривень 00 копійок).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя І.В. Батрак