Господарський суд
Житомирської області
10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65
Від "10" серпня 2006 р. Справа № 12/1580
Господарський суд Житомирської області у складі:
Головуючого судді
судді Сікорської Н.А.
судді
за участю представників сторін
від позивача Лавринець В.С. - представник за довіреністю, Павліченко Г.А. - представник за довіреністю;
від відповідача АрхангельськийВ.Ю. - представник за довіреністю.
В судовому засіданні від 07.08.06 та 09.08.06 давав пояснення експерт Шанін В.М.
В судовому засіданні від 09.08.06 та 10.08.06 давала пояснення головний бухгалтер позивача Гнатюк З.П.
Розглянув справу за позовом Відкритого акціонерного товариства "Житомирагрохім" (м.Житомир)
до Акціонерного товариства закритого типу міжнародної торгової фірми "Інтермаркет" (м. Житомир)
про стягнення 219176,13 грн.
В судовому засіданні оголошувалась перерва з 07.08.06 до 14:05 год. 09.08.06 до 17:10 год. 09.08.06; до 17:30 год 10.08.06.
В порядку ч. 3 ст. 69 ГПК України, спір вирішено у більш тривалий термін, ніж передбачено ч. 1 ст. 69 ГПК україни.
В судовому засіданні оглядались матеріали справи № 14/76"Д".
Відкритим акціонерним товариством "Житомирагрохім" подано позов до Акціонерного товариства закритого типу міжнародної торгової фірми "Інтермаркет" про стягнення доходів, які міг отримати останній від безпідставно набутого магазину "Путятинський" за період з 01.08.01 по 31.10.05 в сумі 202885,65 грн., 3% річних в сумі 6086,56 грн. та інфляційних в сумі 10203,92 грн. Всього 219176,13 грн.
В судовому засіданні представники позивача позов підтримали в повному обсязі.
В процесі вирішення спору позивач подав письмове уточнення від 07.06.06 № 01-8/43 (а.с. 78 т.1) та письмове пояснення від 02.08.06 № 01-8/58 (а.с.145,146 т.1), згідно яких позов підтримав в повному обсязі.
Представник відповідача заперечує проти позовних вимог відповідача. Свої заперечення виклав у відзиві на позовну заяву від 06.06.06 № 110/ІМ (а.с.80 т.1) та в письмових додаткових поясненнях від 10.08.06 № 157/ІМ (а.с.23 т.2).
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оглянувши матеріали справи № 14/76"Д", господарський суд
01 листопада 1995 року позивачем та відповідачем підписано договір про спільну фінансово-господарську діяльність у сфері роздрібної торгівлі на базі торгівельних площ за адресою м. Житомир, вул. 1 Травня шляхом відкриття та експлуатації магазину.
На виконання договору відповідачу було передано магазин «Путятинський» загальною площею 352,1 м кв.
Згідно договору відповідач зобов»язався сплачувати позивачу щорічно 60% від прибутку, а в разі відсутності прибутку сплачувати суму в розмірі орендної плати, обчисленої згідно діючих нормативів.
01.08.01 відповідачу була пред'явлена претензія про звільнення приміщення магазину (а.с. 28 т.1).
Листом від 15.08.01 № 105/ІМ відповідач в задоволенні вимог позивача відмовив, оскільки вважав, що договір припинив свою дію з 17.10.97 - дня підписання акту передачі-приймання частини незавершеного будівництва приміщення магазину (а.с. 29 т.1).
Постановою апеляційного господарського суду від 06.06.05 договір про спільну діяльність від 01.11.95 було визнано не укладеним (а.с.20-22 т.1).
На думку позивача, відповідач свідомо прийняв на себе обов»язок сплачувати за користування магазином щорічно вищеназвану суму, однак зобов»язання свої не виконував.
Оскільки Акціонерне товариство закритого типу міжнародної торгової фірми "Інтермаркет" володіло і користувалось магазином без достатніх правових підстав і не сплачувало ніяких коштів, позивач вважає, що в порядку ст. 1214 ЦК України, відповідач зобов»язаний відшкодувати всі доходи, які він міг отримати з часу коли дізнався, що володіє майном без достатніх правових підстав.
Позивач подав позов з метою стягнення з відповідача отриманих ним доходів в мінімально можливому розмірі, починаючи з 01.08.01 - дата, коли була надіслана претензія про звільнення магазину і до 31.10.05 - дата звільнення магазину.
В зв'язку з тим, що встановити дійсний розмір отриманого доходу відповідачем за користування магазином являється для позивача неможливим, він просить стягнути доходи за вищевказаний період в мінімально можливому розмірі, яким би могла бути орендна плата.
Орендну плату позивач нарахував, згідно Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду майна комунальної власності, затвердженої рішенням дев'ятої сесії четвертого скликання від 25.12.02 № 110 (а.с.15-18 т.1).
Відповідно до п. 9 Методики, розмір річної орендної плати за нерухоме майно визначається за формулою Опл.=Вп*Сор, де Вп - вартість визначена експертним шляхом оредованого майна; Сор - орендна ставка.
В основу розрахунку позивач поклав дані Звіту про незалежну оцінку ринкової вартості магазину, що належить ВАТ "Житомирагрохім"(а.с. 30-60 т.1).
Згідно висновку експерта, ринкова вартість об'єкта оцінки становить 597016 грн. без ПДВ (а.с.58 т.1). Однак враховуючи, що не всі приміщення були в користування відповідача, експерт позивачу видав цінову довідку (а.с 113 т.1, а.с.1 т.2), згідно якої вартість таких приміщень становить 65596,00 грн. Таким чином, ринкова вартість об'єкта, який використовував відповідач становить 531420,00 грн. В основу розрахунку позивач поклав суму 530420,00 грн. замість 531420,00 грн.
Згідно додатку 2 до Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду майна комунальної власності (а.с.18 т.1), орендна ставка відсотків до вартості нерухомого майна, яке використовується для торгівлі продовольчими товарами, визначеної експертним шляхом становить 9 %.
Таким чином, розмір річної орендної плати за магазин становить 47737,80 грн. (530420,00 грн. *9%).
Згідно розрахунку позивача розмір доходів позивача за період з 01.08.01 до 31.10.05, який дорівнює розміру орендної плати, становить 202885,65 грн. (а.с.24 т.1).
Позивач вважає, що відповідач прострочив грошове зобов'язання, а тому, в порядку ст. 625 ЦК України, нарахував йому інфляційні та 3% річних за період з 01.08.01 до 31.10.05 відповідно 10203,92 грн. 6086,56 грн.
Відповідач заперечує проти позовних вимог позивача. Вказав, що обставини, щодо користування магазином без достатньої правової підстави йому стали відомі лише 06.06.05, згідно постанови Житомирського апеляційного господарського суду, коли суд встановив, що договір від 01.11.95 не був укладений, а тому порушувати питання про стягнення доходів, які міг отримати відповідач, можливо лише за період з 07.06.05 (з дня прийняття постанови Житомирським апеляційним господарським судом) і до 31.10.05 (день фактичного звільнення приміщення).
Відповідач вважає необгрунтованим вимоги позивача щодо стягнення з АТЗТ МТФ "Інтермаркет" відшкодування доходів у вигляді можливо отриманої орендної плати, яку міг отримувати останній від передачі в оренду приміщення магазину. Відповідач наголосив, що приміщення в оренду не передавав, оскільки використовував його для здійснення торгівельної діяльності. Крім того, свідоцтво на право власності на магазин видано ВАТ "Житомирагрохім", а без правовстановлюючого документа неможливе укладення договору оренди.
Нарахування позивачем інфляційних та 3% річних вважає безпідставним з підстав застосування їх лише в зобов'язальному праві (а.с.80,81 т.1; 23 т.2).
Оцінивши в сукупності матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення представників сторін, господарський суд вважає, що позов задоволенню не підлягає на підставі слідуючого.
Відповідно до ст 1212 ЦК України безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або зберережене нею за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.
Відповідно до ст.ст. 32,35 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Постановою Житомирського апеляційного господарського суду по справі № 14/76"Д" від 06.06.05 за позовом Відкритого акціонерного товариства "Житомирагрохім" до Акціонерного товариства закритого типу міжнародної торгової фірми "Інтермаркет" про розірвання договору та звільнення приміщення та за зустрічним позовом Акціонерного товариства закритого типу міжнародної торгової фірми "Інтермаркет" до Відкритого акціонерного товариства "Житомирагрохім" про визнання угоди такою, що відбулася, про визнання права власності на приміщення, про визнання недійсним свідоцтва про право власності (а.с.20-22 т.1) було встановлено, що відповідач в приміщенні магазину здійснював торгівельну діяльність на підставі посвідчення № 1532 від 24.09.96 виданого відділом торгівлі, громадського харчування та побутового обслуговування Житомирського місьвиконкому на виконання умов договору про спільну фінансово-господарську діяльність.
У відповідності з п.3.1.1 договору, Відкрите акціонерне товариство "Житомирагрохім" надало об'єкт незавершеного будівництва загальною площею 570 кв.м. та частково обладнання загальною балансовою вартістю 2735,7 млн. крб. згідно додатку №1.
Акціонерне товариство закритого типу міжнародної торгової фірми "Інтермаркет" зобов'язалось забезпечити магазин обіговими коштами, товарами народного споживання та частково торгівельним обладнанням, транспортними та іншими засобами згідно додатку №2 (п.3.1.2 договору), здійснювати ведення бухгалтерського обліку спільної діяльності, щомісячно подавати Відкритому акціонерному товариству "Житомирагрохім" баланси та фінансові звіти, а також проводити розрахунки з бюджетом по податкам та обов'язковим платежам (п.4.2.2) та розрахунки за послуги зв'язку, електроенергію, опалення, комунальні послуги та інші витрати, що виникатимуть при експлуатації майнового комплексу.
Постановою Житомирського апеляційного суду по справі № 14/76"Д" встановлено, що акт передачі-прийомки частини незавершеного будівництвом приміщення магазину від 17.11.97р., було підписано сторонами на підставі договору про спільну діяльність від 01.11.95р.
З огляду на викладене, суд вважає , що у відповідача були підстави вважати, що майно, а саме магазин «Путятинський» знаходився у нього в правомірному користуванні відповідно до договору та акту приймання-передачі.
При винесені постанови Житомирський апеляційний господарський суд по справі № 14/76 "Д" суд дійшов висновку, що договір про спільну фінансово-господарську діяльність у сфері роздрібної торгівлі від 01.11.95 є неукладеним, оскільки сторони не узгодили істотну умову - не встановили, які саме внески та у якому вигляді повинні були вноситись до сумісної діяльності зі сторони АТЗТ "Інтермаркет".
Крім того Житомирський апеляційний господарський суд встановив, що на день підписання акту прийому-передачі від 17.11.1997р. ВАТ "Житомирагрохім" не мав права відчужувати спірне приміщення, так як згідно п.8.2.1 статуту ВАТ "Житомирагрохім" вищим органом управління товариством є загальні збори акціонерів товариства. В період до проведення перших загальних зборів акціонерів та набуття в процесі приватизації прав власності на акції товариства іншими акціонерами Вищим органом товариства є засновник в особі регіонального відділення ФДМУ по Житомирській області, яке дозволу на відчуження приміщення магазину не надавало.
Враховуючи викладене, суд погоджується з твердженнями відповідача, що про факт безпідставного користування приміщенням магазину він дізнався тільки після прийняття постанови Житомирським апеляційним судом, тобто 06.06.05.
Відповідно до ст. 1214 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов'язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави.
Відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 31.03.99 № 87 "Про затвердження Положень (стандартів) бухгалтерського обліку", доходи це збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов'язань, які призводять до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників).
Як наголошувалось вище, в приміщенні магазину «Путятинський» відповідач на підставі посвідчення № 1532 від 24.09.96, виданого відділом торгівлі, громадського харчування та побутового обслуговування Житомирського місьвиконкому здійснював торгівельну діяльність , отже отримувати доходи від цього майна він міг саме в процесі здійснення торгівельної діяльності.
Суд погоджується з твердженнями відповідача, яке відповідає приписам ст. 761 ЦК України, що право передання майна у найм має власник речі.
Як вбачається з свідоцтва про право власності, що видане на підставі рішення виконкому Житомирської міської ради від 22.02.01 за № 103 (а.с.19 т.1) магазин, який розташований по вул. 1-го Травня,63 належить ВАТ «Житомирагрохім», отже і передавати в оренду його міг саме ВАТ "Житомирагрохім".
Таким чином Акціонерне товариство закритого типу міжнародної торгової фірми "Інтермаркет" не могло передавати (і як було встановлено в засіданні не передавало) в оренду приміщення магазину, а отже і отримувати доходи (збільшення економічних вигод) від цього виду діяльності.
Враховуючи викладене, суд вважає безпідставними вимоги позивача в частині стягнення з відповідача доходів від передачі в оренду магазину.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Оскільки суд дійшов висновку про безпідставність вимог позивача в частині стягнення доходів, то не підлягає задоволенню і вимога позивача про стягнення інфляційних та 3% річних.
З огляду на викладене, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог позивача та, в порядку ст. 49 ГПК України, покладає на нього судові витрати.
На підставі ст. 625, 761, 1212, 1214 Цивільного кодексу України, керуючись ст.ст. 22, 33, 35, 49, 69, 82-85 ГПК України, господарський суд
У позові відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України.
Суддя Сікорська Н.А.
Дата підписання: 01 вересня 2006 року.
Віддрукувати:
1 - в справу
2,3 - сторонам