"15" березня 2021 р.м. Одеса Справа № 916/3460/20
Господарський суд Одеської області у складі судді Бездолі Д.О.,
секретар судового засідання Овчар А.С.
розглянувши справу за позовом: Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (вул. Артилерійська, 1, м. Одеса, 65039)
до відповідача: Колективного підприємства “Костянтин” (вул. Льва Толстого, 10, м. Одеса,65020)
про стягнення 84757,86 грн,
за участю представників учасників справи:
від позивача: Сухінін С.В.;
від відповідача: не з'явився.
Департамент комунальної власності Одеської міської ради звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Колективного підприємства “Костянтин”, в якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача неустойку в сумі 84757,86 грн.
Позиції учасників справи
В обґрунтування підстав позову позивач посилається на обставину безпідставного використання відповідачем у період з 13.04.2019 по 13.10.2020 нежитловим приміщенням першого поверху №510, загальною площею 30,2 кв.м., що розташоване за адресою: вул. Льва Толстого, 10, м. Одеса, яке на праві комунальної власності належить територіальній громаді м. Одеси.
22.02.2021 позивачем було подано до суду письмові пояснення щодо здійсненого розрахунку (а.с.101-108, т.1), в яких останній зазначив, що неустойка позивачем розрахована як подвійна орендна ставка, яка згідно з додатковим договором від 04.02.2009 станом на 01.01.2009 становить 1610,90 грн з ПДВ. Як пояснив позивач, відповідно до умов договору, що передбачають здійснення щомісячного корегування орендної ставки на встановлений Мінстатом індекс інфляції, позивачем визначено орендну плату за березень 2019 року в розмірі 4700,84 грн, шляхом множення ставки оренди в розмірі 1610,90 грн на сукупний індекс інфляції за період з лютого 2009 по березень 2019, який становить 2,91814. Далі орендна плата вирахувана за кожний місяць окремо з врахуванням встановленого у відповідному місяці індексу інфляції.
Під час розгляду справи по суті представник позивача позовні вимоги повністю підтримав, просив суд їх задовольнити.
Відповідач відзив на позов і жодних доказів суду не надав, у судові засідання під час розгляду справи не з'являвся, про час та місце судових засідань повідомлений належним чином, а отже справа згідно з ч. 9 ст. 165 ГПК України вирішується судом за наявними матеріалами.
Процесуальні дії у справі
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 07.12.2020 позовну заяву Департаменту комунальної власності Одеської міської ради було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №916/3460/20; ухвалено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін; судове засідання для розгляду справи по суті було призначено на "23" грудня 2020 о 12год.00хв.
Судове засідання, призначене на 23.12.2020 о 12:00 не відбулось, у зв'язку з проведенням ГУДСНС України в Одеській області спільно з ГУНП в Одеській області оперативно-розшукових заходів з приводу анонімного повідомлення про закладення вибухового приладу в адміністративній будівлі суду, а тому всі працівники та відвідувачі суду були евакуйовані з будівлі суду 23.12.2020 з 11год.45хв. до 13год.00хв., про що складено відповідну довідку за підписом Виконуючого обов'язків голови суду.
Ухвалою суду від 23.12.2020 судом було призначено судове засідання для розгляду справи по суті на "15" січня 2021 о 16:30, в яке викликано представників Департаменту комунальної власності Одеської міської ради та Колективного підприємства “Костянтин”.
У судовому засіданні 15.01.2021 судом було постановлено протокольну ухвалу про перерву у судовому засідання до « 04» лютого 2021 о 17год.00хв.
04.02.2021 у судовому засіданні судом було протокольно ухвалено призначити справу до розгляду за правилами загального позовного провадження та замінено судове засідання для розгляду по суті підготовчим засіданням. Крім цього, 04.02.2021 судом було постановлено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на « 22» лютого 2021 о 14год.40хв.
22.02.2021 судом було протокольно ухвалено закрити підготовче провадження у цій справі та призначено справу для розгляду по суті на « 15» березня 2021 об 11год.00хв.
Під час розгляду справи про оголошені судом вищевказані протокольні ухвали в засіданнях суду представника позивача було повідомлено під розписки, а відповідача шляхом направлення на його адресу відповідних ухвал в порядку ст. 120 ГПК України.
У судовому засіданні 15.03.2021 судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Обставини справи
Згідно з свідоцтвом від 20.10.2008 про право власності на нежитлові приміщення першого поверху №510, об'єкт, який розташований за адресою: м. Одеса, вул. Л. Толстого, 10, площею 30,2 кв.м., належить на праві комунальної власності територіальній громаді м. Одеси в особі Одеської міської ради (а.с.12, т.1).
03.04.2007 між Представництвом по управлінню комунальною власністю міськради (орендодавець) та Колективним підприємством “Костянтин” (орендар) було укладено договір оренди нежитлового приміщення №8063 (а.с.9-10, т.1), згідно з п.1.1. якого орендодавець передає орендарю у строкове платне користування нежитлове приміщення першого поверху, розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Л. Толстого, 10, площею 32,90 кв.м. під розміщення перукарні на строк до 01.03.2010.
Згідно з п.п.2.1., 2.2., 2.5. договору орендна плата визначається на підставі ст.19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2006 №1846. За орендоване приміщення орендар зобов'язується сплачувати орендну плату відповідно до розрахунку, приведеного у додатку 1 до договору, що становить за перший місяць після підписання договору оренди 1037,19 грн в місяць без урахування податку на додану вартість та індексу інфляції. За повідомленням орендодавця розмір орендної плати змінюється у випадках зміни методики її розрахунку, цін і тарифів та в інших випадках, передбачених законодавчими актами України та рішеннями міської ради з дня їх вступу у законну силу.
Відповідно до п.п.3.4., 4.7. договору орендодавець зобов'язується передати орендарю в оренду приміщення згідно з п.1.1. цього договору за актом приймання-передачі, який підписується обома сторонами. Після закінчення строку дії договору чи у випадку його дострокового розірвання, орендар зобов'язується у 15 денний термін передати орендодавцю приміщення за актом у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду та відшкодувати орендодавцеві збитки, у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) об'єкта оренди.
Пунктом 4.10. договору сторони погодили, що у випадку припинення дії цього договору у зв'язку з закінченням строку чи достроково розірвання договору, орендар сплачує орендну плату по день підписання акта приймання-передачі приміщення.
Згідно з розрахунком, який є додатком до вищевказаного договору (а.с.11, т.1), сторони погодили, що місячна орендна станом на 01.03.2007 без ПДВ становить 1037,19 грн.
04.02.2009 між сторонами було укладено додаткове погодження до договору оренди (а.с.13, т.1), яким змінено площу об'єкта оренди з 32,90 кв.м. на 30,20 кв.м. та внесено зміни щодо розрахунку орендної плати, яка станом на 01.01.2009 становить 1342,42 грн без ПДВ та 1610,90 грн з ПДВ.
Додатковим погодженням від 10.06.2010 сторони продовжили термін дії договору до 09.06.2012 (а.с.14, т.1). Додатковим погодженням від 28.12.2012 сторони змінили найменування орендодавця на Департамент комунальної власності Одеської міської ради, а також продовжили термін дії договору до 28.12.2013 та виклали п.4.2. договору в новій редакції (а.с.15, т.1). 28.03.2014 між сторонами був укладений додатковий договір №4 (а.с.16, т.1), яким сторони продовжили термін дії договору до 28.03.2015, виклали п.4.2.(є) в новій редакції.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 10.09.2019 у справі №916/1256/19 за позовом позивача до відповідача було виселено КП «Костянтин» з орендованого приміщення та встановлено, що укладений між сторонами договір оренди від 03.04.2007 №8063 припинив свою дію у зв'язку з закінченням строку, на який його було укладено, тобто 28.03.2019 (а.с.21-24, т.1). Вказане рішення було залишено без змін постановами Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.12.2019 та Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 20.02.2020 (а.с.25-39, т.1).
07.08.2020 позивачем було направлено відповідачу претензію з пропозицією виконати в добровільному порядку вищевказане судове рішення та сплатити згідно з ч.2 ст.785 ЦК України неустойку на рахунок Департаменту комунальної власності Одеської міської ради, яка, станом на день направлення вимоги за розрахунком позивача становила 80121,44 грн (а.с.17-18, т.1).
13.10.2020 орендоване відповідачем приміщення за договором оренди від 03.04.2007 №8063, загальною площею 30,2 кв.м., було передано позивачу за актом прийому-передачі (а.с.20, т.1).
Водночас, як пояснив позивач, вимога позивача в частині сплати неустойки відповідачем не була виконана, що стало підставою для звернення позивача до суду з позовною заявою, яка розглядається судом в межах цієї справи.
Так, звернувшись до господарського суду з позовом до відповідача, позивач нарахував та заявив до стягнення неустойку в сумі 84757,86 грн. Згідно з розрахунком, долученим до позовної заяви (а.с.19, т.1), орендна плата відповідачем станом на 12.04.2019 сплачена в добровільному порядку, а тому позивачем розрахунок неустойки здійснено за період з 13.04.2019 по 13.10.2020 та з врахуванням здійснених відповідачем у спірному періоді часткових оплат на загальну суму 89395,52 грн. При цьому, як встановлено судом, при розрахунку неустойки позивач до її складу включив податок на додану вартість.
Законодавство, застосоване судом до спірних відносин
За змістом ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
За змістом ч.2 ст.16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Згідно з ч.1, 6 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
За змістом ч.ч.1, 3 ст.762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном.
Положеннями ст.1. 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (в редакції до 01.02.2020) орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються для об'єктів, що перебувають у державній власності, Кабінетом Міністрів України. Методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються органами, уповноваженими Верховною Радою Автономної Республіки Крим (для об'єктів, що належать Автономній Республіці Крим), та органами місцевого самоврядування (для об'єктів, що перебувають у комунальній власності) на тих самих методологічних засадах, як і для об'єктів, що перебувають у державній власності. Орендна плата, встановлена за відповідною методикою, застосовується як стартова під час визначення орендаря на конкурсних засадах.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (в чинній редакції) орендна плата встановлюється у грошовій формі і вноситься у строки, визначені договором. Орендна плата визначається за результатами аукціону. У разі передачі майна в оренду без проведення аукціону орендна плата визначається відповідно до Методики розрахунку орендної плати, яка затверджується Кабінетом Міністрів України щодо державного майна та представницькими органами місцевого самоврядування - щодо комунального майна. У разі якщо представницький орган місцевого самоврядування не затвердив Методику розрахунку орендної плати, застосовується Методика, затверджена Кабінетом Міністрів України. Орендна плата підлягає коригуванню на індекс інфляції згідно з Методикою розрахунку орендної плати. Якщо орендар отримав майно в оренду без проведення аукціону, відповідне коригування орендної плати на індекс інфляції здійснюється щомісячно. Орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків провадження господарської діяльності. Порядок розподілу орендної плати для об'єктів, що перебувають у державній власності, між державним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначається Порядком передачі майна в оренду. Порядок розподілу орендної плати для об'єктів, що належать Автономній Республіці Крим, між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначається органами, уповноваженими Верховною Радою Автономної Республіки Крим. Порядок розподілу орендної плати для об'єктів, що перебувають у комунальній власності, між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначається представницьким органом місцевого самоврядування. Стягнення заборгованості з оплати орендної плати може здійснюватися в безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса.
Відповідно до ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
Згідно з ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частиною 1 статті 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пунктом 185.1. статті 185 ПК України визначено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів на митну територію України; вивезення товарів за межі митної території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом. З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.
Відповідно до п.188.1. ст.188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних від простроченої суми та інфляційні витрати, відшкодування шкоди, у тому числі відшкодування упущеної вигоди за рішеннями міжнародних комерційних та інвестиційних арбітражів або іноземних судів, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов'язань.
Відповідно до ч.ч.1-3 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Частиною 1 статті 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ч.4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ч.2 ст.237 ГПК України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.
Позиція суду
Департамент комунальної власності звернувся до господарського суду з позовом до відповідача про стягнення з останнього суми неустойки, нарахованої відповідно до ч.2 ст.785 ГПК України, внаслідок невиконання відповідачем обов'язку щодо вчасного повернення орендованого майна за укладеним між сторонами договором після закінчення строку, на який його було укладено.
Так, під час розгляду справи судом була встановлена обставина щодо укладення між сторонами договору оренди нежитлового приміщення від 03.04.2007 №8063, за яким позивач передав, а відповідач прийняв у строкове платне користування нежитлове приміщення, що перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради. Між цим, оскільки обставина щодо припинення дії цього договору 28.03.2019 була встановлена рішенням суду у справі №916/1256/19 за участі сторін цієї справи та вказане рішення набрало законної, ця обставина в межах розгляду справи №916/3460/20 в силу ч.4 ст.75 ГПК України доказуванню не підлягає.
Як встановлено судом, не зважаючи на припинення укладеного між сторонами договору 28.03.2019, відповідач в порушення умов договору та вищевказаних положень законодавства орендоване майно за актом повернув позивачу лише 13.10.2020, а тому позивач цілком правомірно заявив до відповідача вимогу про сплату неустойки у розмірі подвійної плати за весь час прострочення, зокрема в межах спірного у цій справі періоду з 13.04.2020 по 13.10.2020.
Між цим, вирішуючи питання щодо вірності та правомірності розрахунку позивача, який при його здійсненні до складу неустойки включив податок на додану вартість, суд виходить з такого.
В силу статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Так, при розгляді у подібних правовідносинах справи №916/1319/19 Верховним Судом у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 20.11.2020 було викладені висновки про таке.
Податковим Кодексом України, як спеціальним нормативним актом, що визначає будь-які питання щодо оподаткування, елементи податку, підстави для надання податкових пільг та порядок їх застосування, не передбачено включення до бази оподаткування податком на додану вартість будь-яких заходів юридичної відповідальності за порушення господарських зобов'язань юридичною особою, а навпаки, прямо зазначено про те, що до складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені). При цьому, для цілей оподаткування законодавцем не передбачено виключень щодо спеціальної неустойки, передбаченої частиною другою статті 785 ЦК України.
Виходячи з аналізу частини другої статті 785 ЦК України, неустойка у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення її повернення, враховуючи природу її виникнення, не генерує додану вартість, оскільки не є товаром або послугою, її виникнення не пов'язане з впливом дій виробника/надавача послуг, розмір такої неустойки не залежить від вартості використаних продавцем/надавачем послуг сировини, інших товарів та додаткових послуг.
Неустойка, нарахована на підставі частини другої статті 785 ЦК України є спеціальною санкцією за порушення законодавства, вона не може бути об'єктом оподаткування податком на додану вартість в силу своєї правової природи як міри відповідальності.
З огляду на таке, Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що при розрахунку розміру неустойки згідно з частиною другою статті 785 ЦК України за неповернення майна з оренди після припинення дії договору найму до її складу не включається податок на додану вартість, який мав би сплачуватися орендарем орендодавцю у випадку правомірного користування майном.
З врахуванням викладеного, суд дійшов висновку про необхідність виключення з наданого позивачем розрахунку суми ПДВ та здійснити власний розрахунок неустойки. Так, згідно з додатковим погодженням від 04.02.2009 до договору сторонами погоджено розмір місячної орендної плати виходячи з експертної вартості приміщення та з урахуванням індексу інфляції станом на 01.01.2009 в розмірі 1342,42 грн без ПДВ, яка застосовується з 04.02.2009. Як вбачається з пояснень позивача, при визначенні орендної плати за березень 2019 позивач застосував сукупний індекс інфляції 2,91814, опублікований за період з лютого 2009 по березень 2019. Так, сукупний індекс інфляції за вказаний період за підрахунком суду є дещо більшим, разом з цим, враховуючи положення ч.2 ст.237 ГПК України, суд вважає необхідним застосувати сукупний індекс інфляції застосований позивачем. Отже, за здійсненим судом розрахунком орендна плата, виходячи зі ставки 1342,42 грн, за березень 2019 становить 3917,37 грн (1342,42*2,91814). Далі, при розрахунку розміру неустойки за спірний період (13.04.2019 - 13.10.2020) судом було визначено суму орендної плати з врахуванням встановленого індексу інфляції у відповідному місяці розрахунку та помножено на два. За результатом здійснення розрахунку таким чином розмір неустойки у спірному періоду становить: квітень 2019 - 4743,16 грн; травень 2019 - 7984,40 грн; червень 2019 - 8040,30 грн; липень 2019 - 8000,10 грн; серпень 2019 - 7950,10 грн; вересень 2019 - 7928,24 грн; жовтень 2019 - 7983,74 грн; листопад 2019 - 8039,62 грн; грудень 2019 - 8047,66 грн; січень 2020 - 8031,56 грн; лютий 2020 - 8047,62 грн; березень 2020 - 8023,48 грн; квітень 2020 - 8087,66 грн; травень 2020 - 8152,36 грн; червень 2020 - 8176,82 грн; липень 2020 - 8193,18 грн; серпень 2020 - 8144,02 грн; вересень 2020 - 8127,74 грн; жовтень 2020 - 3425,44 грн. Всього неустойка за спірний період становить 145127,20 грн, водночас, як вбачається з розрахунку позивача, відповідачем в цей період в рахунок орендної плати було сплачено кошти в загальному розмірі 89395,52 грн, а тому залишок несплаченої неустойки становить 55731,68 грн.
За вищевикладених обставин, позов Департаменту комунальної власності Одеської міської ради до Колективного підприємства “Костянтин” слід задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача неустойку в сумі 55731,68 грн.
Розподіл судових витрат
Згідно з ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір у спорах: що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Приймаючи до уваги часткове задоволення позову, судовий збір покладається на сторін пропорційно розміру задоволених вимог та з відповідача слід стягнути на користь позивача 1382,15 грн судового збору.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Колективного підприємства “Костянтин” (вул. Льва Толстого, 10, м. Одеса, 65020, код ЄДРПОУ 19043710) на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (вул. Артилерійська, 1, м. Одеса, 65039, код ЄДРПОУ 26302595) неустойку в сумі 55731 /п'ятдесят п'ять тисяч сімсот тридцять одну/грн 68 коп та судовий збір в сумі 1382 /одну тисячу триста вісімдесят дві/грн 15 коп.
3. В іншій частині позову відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги у строки, визначені ст. 256 ГПК України.
Повний текст складено 25 березня 2021 р.
Суддя Д.О. Бездоля