79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
15.03.2021 справа № 914/1735/20
за позовом: Фермерського господарства “Рисовський”, с. Зубра, Пустомитівський р-н, Львівська обл.
до відповідача: Львівської міської ради, м. Львів
про стягнення 417 930,00грн. шкоди
суддя Коссак С.М.
при секретарі Пукач М.В.
За участі представників:
від позивача: Рисовський Іван Григорович;
від відповідача: Синьовський Богдан Васильович - спеціаліст;
На розгляд господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Фермерського господарства “Рисовський”, с. Зубра, Пустомитівський р-н, Львівська обл. до відповідача Львівської міської ради, м. Львів про стягнення 390 728грн. шкоди.
21.07.2020 ухвалою Господарського суду Львівської області прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та підготовче судове засідання призначено на 27.08.2020р. Рух справи відображений в ухвалах суду.
У судове засідання 27.08.2020 року позивач явку у повноваженого представника не забезпечив.
У судове засідання 27.08.2020 року відповідач явку у повноваженого представника не забезпечив. 11.08.2020 року на адресу Господарського суду Львівської області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву за вх.№23929/20 від 11.08.2020 року з документами згідно вказаного додатку, в якому відповідач заперечує проти позовних вимог та просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
27.08.2020 року на електронну адресу суду від представника відповідача надійшло клопотання за вх.№25202/20 про відкладення підготовчого засідання з огляду на те, що представник Львівської міської ради по даній справі буде перебувати в черговій щорічній відпустці з 17.08.2020 року до 31.08.2020 року включно та додано до клопотання копію наказу про надання відпустки від 12.08.2020 року за №132-к.
Ухвалою суду від 27.08.2020 року відкладено підготовче засідання на 17.09.2020 року.
Протокольною ухвалою суду від 17.09.2020 року, заслухавши думку учасників справи, враховуючи право позивача передбачене ст. 46 ГПК України на збільшення позовних вимог до закінчення підготовчого засідання, враховуючи вимогу майнового характеру, суд постановив долучити заяву позивача про збільшення позовних вимог до матеріалів справи, зокрема моральної шкоди до 150 000 грн.(разом 417 930 грн.).
У зв'язку з карантинними заходами судді, судове засідання призначене на 22.10.2020 року не відбулося. Ухвалою суду від 27.10.2020 року розгляд справи призначено на 19.11.2020 року.
Ухвалою суду від 19.11.2020 року відкладено розгляд справи на 03.12.2020 року.
Враховуючи вчинення усіх необхідних процесуальних дій у даній справі для виконання завдань підготовчого провадження, визначених ст.177 ГПК України та вирішення питань які підлягають з'ясуванню у порядку ст.182 ГПК України, ухвалою суду від 03.12.2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті в судовому засіданні на 17.12.2020 р.
За клопотаннями учасників справи протокольними ухвалами суду від 17.12.2020 року, 21.01.2021 року та від 04.02.2021 року розгляд справи відкладався.
В судове засідання 15.03.2021 року позивач явку представника забезпечив та підтримав позовні вимоги в повному обсязі..
В судове засідання 15.03.2021 року відповідач явку уповноваженого представника забезпечив, заперечив проти позову.
У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Правова позиція учасників справи.
Аргументи позивача.
Розпорядженням представника Президента України в Пустомитівському районі від 12.03.1993р. позивача визнано одноосібним фермером 4га землі яку було по рейдерськи захоплено і не повернуто, і тому фермерське господарство вирішило зосередити свою діяльність на виробництві та реалізації продуктів бджільництва.
29.02.2012р. заявою №3-Р-5940 позивач черговий раз звернувся до відповідача надати земельну ділянку пл. 15 кв.м. на найменш обтяжливих умовах для відповідача, для влаштування приміщення по погодженому проекту для ведення ф/господарства для торгівлі продукцією бджільництва, яка не розглядалася з невідомих для мене причин.
Постановою Пустомитівського районного суду Львівської області по справі №450/4743/13 від 25.12.14р. задоволено адміністративний позов позивача до Львівської міської ради, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 3.06.2015р. та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 29.09.2017р., яким визнано бездіяльність відповідача щодо розгляду заяви та зобов'язано розглянути заяву про надання земельної ділянки пл. 15 кв.м. по договору суперфіцію для влаштування приміщення для торгівлі продуктами бджільництва. На виконання постанови суду Львівською міською радою був підготовлений проект на розгляд сесії 6 скликання і не був розглянутий, а на чергове звернення позивача від 22.05.2017р. відповідач надав відповідь від 12.06.17р. про те що питання надання землі не може бути вирішене.
Рішенням господарського суду Львівської області від 24.09.18р. у справі №914/1633/17 присуджено до стягнення моральної шкоди з відповідача за період з листопада 2015р. по червень 2017р. в сумі 39 218грн. Постановою західного апеляційного господарського суду від 10.01.2018р. у справі №914/977/18 стягнуто з Львівської м/ради за період з липня 2017р. по лютий 2018р. 32 000 грн. моральної шкоди.
Оскільки відповідача рішенням судів визнано винним, позивачу завдано матеріальних та моральних збитків (з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог), а відтак просить стягнути моральну шкоду у розмірі 150 000,00грн. та матеріальну шкоду у розмірі 267 930,00грн., разом - 417 930,00грн. (розрахунок додається).
Аргументи відповідача.
Просить у задоволенні позову відмовити повністю. У відзиві на позовну заяву (вх.№ 23929/20) зокрема зазначає, що стягнення моральної шкоди вже було предметом розгляду судами. Зокрема, справа №914/340/15, №914/977/18, 914/263/19. Звертає увагу, що моральна шкода відшкодовується одноразово. Надає суду відповідні копії судових рішень.
У запереченнях на відповідь на відзив (вх.№ 28946/20) зазначає, що підставою для стягнення моральної шкоди був не розгляд заяв ОСОБА_1 «що мало наслідком невідомість перспектив діяльності фермерського господарства» (висновок у справі Господарського суду №914/340/15 з якої почався відлік стягнення моральної шкоди). Господарським судом Львівської області від 13.06.2019 у справі № 914/263/19 вказано: «визначальним в контексті предмету спору у розглядуваній справі № 914/263/19 є сам факт розгляду відповідачем поданих заяв та підтверджене матеріалами справи повідомлення про результат їх розгляду позивача 18.09.2018 року, при цьому не має значення чи розглянуті і вирішені вони саме так як це вважає правильним позивач».
Водночас інформуємо суд, що на даний час Львівська міська рада прийняла ухвалу від 07.09.2020 року за № 6805 «Про відмову гр. ОСОБА_1 у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок на АДРЕСА_1 ».
Обставини, встановлені судом.
Постановою Пустомитівського районного суду Львівської області від 25.12.2014 р. у справі №450/4743/13-а (залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 03.06.2015 у справі №876/4359/15, та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 29.09.2017 р. у справі № К/800/30683/15), визнано протиправною бездіяльність Львівської міської ради щодо розгляду заяви ОСОБА_1 про надання йому земельної ділянки площею 38 кв.м. на АДРЕСА_2 по представленому погодженому проекту та земельної ділянки площею 15 кв.м під реконструкцію частини галереї торгового центру на АДРЕСА_2 по договору суперфіцію, згідно представленого проекту. Поновлено порушені права ОСОБА_1 та зобов'язано Львівську міську раду розглянути заяви ОСОБА_1 щодо передачі в оренду: земельної ділянки площею 38 кв.м на АДРЕСА_2 по представленому погодженому проекту та земельної ділянки площею 15 кв.м. під реконструкцію частини галереї торгового центру на АДРЕСА_2 по договору суперфіцію, згідно представленого проекту.
Як вбачається із змісту мотивувальної частини вищевказаної постанови Пустомитівського районного суду Львівської області від 25.12.2014 р. у справі №450/4743/13-а згідно реєстраційної карти № 3-Р-5954 від 29.02.2012 р. ОСОБА_1 звернувся до Львівської міської ради із заявою, у якій просив надати йому в оренду земельну ділянку для встановлення павільйону торгівлі власною квітковою продукцією площею 38 кв.м.; згідно реєстраційної картки № 3-Р 5940 ОСОБА_1 звернувся до Львівської міської ради із заявою у якій просив надати йому в користування земельну ділянку площею 15 кв.м. під приміщення торгівлі продуктами бджільництва.
Судом встановлено, що питання наслідків не розгляду заяви про надання земельної ділянки, а відтак про стягнення з відповідача матеріальної та моральної шкоди, були предметом розгляду в судових інстанціях.
Судові рішення.
1. 03 лютого 2015 року, ФГ «Рисовський» звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Львівської міської ради про відшкодування завданої моральної та матеріальної шкоди.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 18.11.2015 у справі №914/340/15 відмовлено повністю в задоволенні позовних вимог про відшкодування завданої шкоди.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 29.06.2016, яка залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 28.09.2016, рішення Господарського суду Львівської області від 18.11.2015 у справі № 914/340/15 скасовано в частині відмови в стягненні 6 090, 00 грн моральної шкоди. В цій частині прийнято нове рішення, позов задоволено. В решті рішення суду залишено без змін.
2. 07.08.2017 ФГ “Рисовський” звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до Львівської міської ради про стягнення 56,5 мінімальних заробітних плат завданої шкоди.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 25.09.2017 у справі №914/1633/17 позовні вимоги задоволено частково. Присуджено до стягнення з Львівської міської ради на користь ФГ “Рисовський” 39 218, 00 грн моральної шкоди. Присуджено до стягнення з Львівської міської ради 558, 18 грн судового збору в дохід Державного бюджету України. Відмовлено в задоволенні решти позовних вимог.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 16.01.2018 задоволено апеляційну скаргу Львівської міської ради. Рішення Господарського суду Львівської області від 25.09.2017 у справі № 914/1633/17 скасовано в частині задоволення позову про стягнення з Львівської міської ради на користь ФГ “Рисовський” 39 218,00 грн моральної шкоди. В цій частині ухвалено нове рішення. Відмовлено у позові ФГ “Рисовський” до Львівської міської ради про стягнення 39 218,00 грн. моральної шкоди. В решті рішення Господарського суду Львівської області від 25.09.2017 у справі № 914/1633/17 залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 03.07.2018 скасовано постанову Львівського апеляційного господарського суду від 16.01.2018, справу № 914/1633/17 передано на новий розгляд до Львівської апеляційного господарського суду.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 24.09.2018, залишеною без змін постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 19.12.2018, апеляційну скаргу Львівської міської ради залишено без задоволення, а рішення Господарського суду Львівської області від 25.09.2017 у справі №914/1633/17, яким присуджено до стягнення моральну шкоду за період з листопада 2015 року по червень 2017 року, залишено без змін.
3. 17.04.2018 ФГ “Рисовський” звернулося з позовом до Львівської міської ради про стягнення 179 869, 00 грн шкоди, з якої 32 000, 00 грн моральної шкоди та 147 896, 00 грн матеріальної шкоди.
Рішенням господарського суду Львівської області у справі №914/977/18 від 16.10.2018 в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Постановою Західного апеляційного господарського суду від 10 січня 2019 року у справі №914/977/18 рішення господарського суду Львівської області від 16.10.2018 скасовано в частині відмови в стягненні 32 000, 00 грн моральної шкоди. В цій частині прийняти нове рішення, яким позов задоволено та стягнуто з Львівської міської ради, на користь Фермерського господарства «Рисовський», 32 000, 00 грн моральної шкоди. В решті рішення суду залишено без змін.
Предметом спору в даній справі була вимога ФГ «Рисовський» про стягнення з Львівської міської ради моральної шкоди за не розгляд заяви позивача про надання земельної ділянки площею 15 кв.м. під реконструкцію частини галереї торгового центру для торгівлі продуктами бджільництва і, відтак, невиконання рішення Пустомитівського районного суду з липня 2017 року по лютий 2018 рік в розмірі 32 000, 00 грн, а також матеріальної шкоди, як неотриманого доходу від продажу бджолопродукції у розмірі 147 896, 00 грн.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 20 лютого 2019 року у справі №914/977/18 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ФГ «Рисовський» на рішення господарського суду Львівської області від 16.10.2018 року у справі №914/977/18.
4. У лютому 2019 року Фермерське господарство "Рисовський" звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Львівської міської ради про стягнення матеріальної та моральної шкоди за період з листопада 2015 року по жовтень 2018 року на загальну суму 1 528 344,00 грн, з яких: 147 600,00 грн моральна шкода та 1 380 744,00 грн матеріальна шкода.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 13.06.2019 у справі №914/263/19, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 30.10.2019, позов задоволено частково. Стягнуто з Львівської міської ради на користь ФГ "Рисовський" 90 435,80 грн моральної шкоди. В решті вимог відмовлено.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 26 лютого 2020 року у справі №914/263/19 касаційну скаргу Фермерського господарства "Рисовський" залишено без задоволення, постанову Західного апеляційного господарського суду від 30.10.2019 та рішення Господарського суду Львівської області від 13.06.2019 у справі № 914/263/19 залишено без змін.
Зокрема, стягнуто з відповідача на користь позивача 90 435, 80 грн. моральної шкоди за період з листопада 2015 року по 18 вересня 2018 року.
5. У липні 2020 року Фермерське господарство “Рисовський” звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом про стягнення з Львівської міської ради завданої шкоди за період з листопада 2018 року по червень 2020 року на загальну суму 542 140,00 грн., з яких: 94 460,00 грн. - моральна шкода та 447 780,00 грн. - матеріальна шкода.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що відповідачем не розглянуто заяву позивача №3-Р-5954 про надання земельної ділянки на АДРЕСА_2 площею 38 кв.м. для встановлення приміщення торгівлею квітковою продукцією.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 20.10.2020 у справі №914/1734/20 у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Західного апеляційного господарського суду від 22 лютого 2021 року у справі №914/1734/20 рішення Господарського суду Львівської області від 20.10.2020 у справі №914/1734/20 скасовано та прийнято нове рішення. Позов задоволено частково. Стягнуто з Львівської міської ради на користь Фермерського господарства “Рисовський” 85 860 грн. моральної шкоди. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Як вбачається з матеріалів цієї справи, 28.09.2020 заступником начальника Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Львів) винесено постанову про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа №450/4743/13-а, виданого 23.11.2016 Пустомитівським районним судом Львівської області про зобов'язання Львівської міської ради розглянути заяви ОСОБА_1 щодо передачі в оренду: земельної ділянки площею 38 м2 на АДРЕСА_2 по представленому погодженому проекту та земельної ділянки площею 15 м2 під реконструкцію частини галереї торгового центру на АДРЕСА_2 по договору суперфіцію, згідно представленого проекту, у зв'язку з виконанням рішення суду.
Зокрема, державним виконавцем встановлено, що на виконання рішення суду на пленарному засіданні сесії, яке відбулось 04.09.2020-07.09.2020 Львівською міською радою прийнято ухвалу від 07.09.2020 №6805 «Про відмову гр. ОСОБА_1 у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок на АДРЕСА_1 », якою відмовлено гр. ОСОБА_1 у виданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на АДРЕСА_1 в оренду за рахунок земель, що не надані у власність або користування орієнтованою площею 0,0015га для реконструкції частини галереї торгового центру у зв'язку з відсутністю реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна (п. 1.2).
Мотиви суду та норми права.
Предметом спору є стягнення матеріальної та моральної шкоди за не розгляд заяви позивача про надання йому земельної ділянки площею 15 кв.м. під приміщення торгівлі продуктами бджільництва (що було предметом спору у справах № 914/1633/17, № 914/977/18) за період з 01.03.18 року по 01.10.2020 року (з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог вх.№2266/20 від 17.09.20р.) у розмірі 150 000,00грн. моральної шкоди та матеріальної шкоди у розмірі 267 930,00грн., разом - 417 930,00грн.
Як зазначено судом вище, предметом спору у справі №914/977/18 була вимога ФГ «Рисовський» про стягнення з Львівської міської ради моральної шкоди за не розгляд заяви позивача про надання земельної ділянки площею 15 кв.м. під реконструкцію частини галереї торгового центру для торгівлі продуктами бджільництва і, відтак, невиконання рішення Пустомитівського районного суду за період з липня 2017 року по лютий 2018 рік та матеріальної шкоди, як неотриманого доходу від продажу бджолопродукції у розмірі 147 896, 00 грн.
Щодо матеріальної шкоди
Позивача просить стягнути 267 930,00грн. матеріальної шкоди у вигляді неотриманого доходу від реалізації продуктів бджільництва з власної пасіки за наслідками ненадання земельної ділянки, що фактично, на його думку, унеможливлює займатися обраним видом діяльності за період з 01 березня 2018 року по 01 жовтня 2020 року.
Так, відповідно до частини другої ст.22 ЦК України збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Статтею 225 ГК України передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані.
Позивач повинен довести також, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 18.05.2016 у справі № 6-237цс16, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 у справі № 750/8676/15-ц (провадження № 14-79цс18).
Частина 2 ст. 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Загальні положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної майнової шкоди передбачені статтею 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Згідно з ст. 1173 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи (ст. 1174 ЦК України).
Таким чином, на відміну від загальної норми ст. 1166 ЦК України, яка вимагає встановлення усіх чотирьох елементів цивільного правопорушення (протиправна поведінка, наявність шкоди, причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою, вина заподіювача шкоди), спеціальні норми статей 1173, 1174 Цивільного кодексу України передбачають відшкодування шкоди незалежно від вини державного органу та його посадової або службової особи.
Необхідною умовою для стягнення шкоди, завданої внаслідок неправомірних рішень органу місцевого самоврядування, є факт неправомірних дій цього органу чи його посадових або службових осіб, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою. У разі відсутності хоча б одного з наведених елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.
Важливим елементом доказування наявності неодержаних доходів (упущеної вигоди) є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої особи. Слід довести, що протиправна поведінка, дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи - наслідком такої протиправної поведінки.
Неодержаний дохід (упущена вигода) - це розрахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб'єктом господарювання грошових сум (чи інших цінностей), якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив правопорушення. Якщо ж кредитор не вжив достатніх заходів, щоб запобігти виникненню збитків чи зменшити їх, шкода з боржника не стягується. Наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання доходу ще не є підставою для його стягнення.
Відтак, враховуючи, що предметом спору є стягнення шкоди у вигляді неодержаного доходу (упущеної вигоди) внаслідок протиправної поведінки відповідача, то позивачу необхідно було довести підстави та розмір неодержаних доходів.
Суд відзначає, що сам по собі розгляд заяви про надання земельної ділянки не гарантує рішення про її надання, а тому твердження позивача про те, що лише бездіяльність Львівської міської ради щодо розгляду спірної заяви призвела до понесення позивачем матеріальних збитків, є передчасним.
Матеріали справи не містять документів, які свідчать про ведення позивачем господарської діяльності, відтак можливість одержання доходів є теоретичною та не може бути підставою для її стягнення.
Таким чином, позивачем не доведено причинно-наслідкового зв'язку між неправомірними діями (бездіяльністю) відповідача щодо не розгляду заяви та завданою позивачу матеріальною шкодою.
Слід також зазначити, що у згаданих вище справах № 914/340/15, № 914/1633/17, № 914/977/18, №914/263/19, №914/1734/20 розглянутих за позовами про бездіяльність Львівської міської ради і судові рішення у яких набрали законної сили, було відмовлено Фермерському господарству “Рисовський” у стягненні матеріальної шкоди у вигляді неотриманого доходу.
З огляду на вищенаведене, щодо вимог позивача про стягнення матеріальної шкоди в розмірі 267 930,00грн. у вигляді неотриманого доходу від реалізації продуктів бджільництва з власної пасіки за період з 01 березня 2018 року по 01 жовтня 2020 року суд доходить висновку про їх безпідставність та необгрунтованість, і відповідно, про відмову у їх задоволенні.
Щодо моральної шкоди
Статтею 56 Конституції України визначено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Приписами частин 1, 2 статті 1167 ЦК України визначено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.
Згідно з п. п. 3, 5 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31.03.1995 № 4 під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Щодо періоду нарахування моральної шкоди суд зазначає таке.
Предметом спору в справі №914/977/18, яку суд досліджував в судовому засіданні, була вимога ФГ «Рисовський» про стягнення з Львівської міської ради моральної шкоди за не розгляд заяви про надання земельної ділянки площею 15 кв.м. під приміщення торгівлі продуктами бджільництва, відповідно, невиконання рішення Пустомитівського районного суду за період з липня 2017 року по лютий 2018 рік.
Рішенням господарського суду Львівської області у справі №914/977/18 від 16.10.2018 в задоволенні позовних вимог відмовлено. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 10 січня 2019 року у справі №914/977/18 рішення господарського суду Львівської області від 16.10.2018 скасовано в частині відмови в стягненні 32 000, 00 грн моральної шкоди. В цій частині прийняти нове рішення, яким позов задоволено та стягнуто з Львівської міської ради, на користь Фермерського господарства «Рисовський», 32 000, 00 грн моральної шкоди за період з липня 2017 року по лютий 2018 рік.. В решті рішення суду залишено без змін.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 20 лютого 2019 року у справі №914/977/18 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ФГ «Рисовський» на рішення господарського суду Львівської області від 16.10.2018 року у справі №914/977/18.
У справі №914/1735/20 позивачем заявлено до стягнення моральну шкоду за наступний період з березня 2018 року до жовтня 2020 року в розмірі 150 000,00грн. за не розгляд відповідачем заяви позивача про надання йому земельної ділянки площею 15 кв.м. під приміщення торгівлі продуктами бджільництва.
Слід зазначити, що невиконання відповідачем постанови Пустомитівського районного суду Львівської області від 25.12.2014 у справі № 450/4743/13-а вже було підставою для звернення позивача до суду у справі № 914/340/15, в якій задоволено позовні вимоги ФГ «Рисовський» до Львівської міської ради в частині відшкодування моральної шкоди, завданої бездіяльністю Ради з червня по жовтень 2015 року та у справі № 914/1633/17, якою задоволено позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди за період з листопада 2015 року по червень 2017 року в розмірі однієї мінімальної заробітної плати за кожен місяць завданої шкоди. Аналогічно у справі №914/1734/20.
Отже, позов у цій справі в частині вимог про відшкодування моральної шкоди, завданої зокрема зниженням престижу і довіри до діяльності фермерського господарства та інших немайнових прав позивача, подано з тих самих підстав незаконної бездіяльності міської ради, з яких було частково задоволено позов про відшкодування моральної шкоди у справах № 914/340/15, №914/1633/17, №914/1734/20, які набрали законної сили.
Таким чином, позов у цій справі подано через те, що підстави, з яких було частково задоволено позови у зазначених справах, не відпали, і внаслідок цього завдання шкоди триває, тому вона підлягає відшкодуванню за наступний період.
Відтак суд відхиляє як необґрунтовані аргументи відповідача про відсутність підстав для відшкодування позивачу завданої моральної шкоди, яка вже присуджена до стягнення за судовими рішеннями за попередні періоди, які набрали законної сили.
Безпідставними також є позиція відповідача про відсутність правових підстав щодо стягнення моральної шкоди враховуючи розгляд заяви позивача про надання земельної ділянки. У відзиві на позов відповідач зазначає, що стягнення моральної шкоди вже було предметом розгляду судами, а відтак підстави для стягнення моральної шкоди відпали. Однак суд відхиляє таке твердження як безпідставне.
Так, судом апеляційної інстанції у справі 914/1734/20 зазначено, що адміністративним судом у справі №450/4743/13-а було здійснено розгляд позовної заяви ОСОБА_1 як фізичної особи і констатовано факт порушення його прав з боку Львівської міської ради як фізичної особи, в той час, як у даному господарському спорі суб'єктний склад учасників справи є іншим, а саме розглядається спір між двома юридичними особами, позивачем не подано суду доказів для стягнення моральної шкоди саме як юридичній особі, відтак такі задоволенню не підлягають.
У п. 60 рішення Європейського суду з прав людини від 20.10.2011 справа «Рисовський проти України» вказано, що одноосібний власник товариства може вважати себе потерпілим від втручання в його особисті права за статтею 1 Першого протоколу в результаті дій, спрямованих проти його товариства (див., серед інших джерел, ухвали щодо прийнятності у справах «Анкаркрона проти Швеції» (Ankarcrona v. Sweden), заява № 35178/97, від 27 червня 2000 року, «Носов проти Росії» (Nosovv. Russia), заява № 30877/02, від 20 жовтня 2005 року, а також зазначене вище рішення у справі «Гумбатов проти Азербайджану» (Humbatov v. Azerbaijan), п. 21). У нещодавній справі «Хамідов проти Росії» (Khamidov v. Russia) (заява № 72118/01, п. 125, ECHR 2007-XII (витяги)).
Відтак суд вважає, що висновки про тісний зв'язок між інтересом заявника щодо діяльності фермерського господарства як фізичної особи та як власника фермерського господарства так само стосуються і цієї справи.
Як вбачається із змісту позовної заяви Фермерського господарства “Рисовський”, доданого до неї розрахунку матеріальної та моральної шкоди, інших документів, позовні вимоги заявлені за не розгляд (на виконання постанови Пустомитівського районного суду Львівської області від 25.12.2014 р. у справі №450/4743/13-а) звернення позивача виключно стосовно надання в користування земельної ділянки площею 15 кв.м. під приміщення торгівлі продуктами бджільництва (копію вказаної позовної заяви, доданого до неї розрахунку матеріальної та моральної шкоди, та доданої до неї заяви №3-Р-5940 поданої 29.02.2012 р. про надання земельної ділянки на проспекті Червоної Калини у м. Львові площею 15 кв.м. під приміщення торгівлі продуктами бджільництва. Також це вбачається із змісту судового рішення у справі № 914/977/18.
Так, у постанові у справі 914/1734/20 Західний апеляційний господарський суд зазначив, що відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що рішенням Господарського суду Львівської області від 13.06.2019 у справі № 914/263/19, залишене без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 30.10.2019 та постановою Верховного Суду від 26.02.2020, встановлено факт виконання Львівською міською радою постанови Пустомитівського районного суду Львівської області від 25.12.2014 у справі № 450/4743/13-а щодо розгляду заяв ОСОБА_1 18.09.2018.
Однак, як вбачається з рішення Господарського суду Львівської області від 13.06.2019 у справі № 914/263/19, вказаний висновок суду базується на тому, що з 18.09.2018 Фермерське господартво «Рисовський» в особі його керівника ОСОБА_1 було обізнано, що на виконання постанови Пустомитівського районного суду Львівської області від 25.12.2014 у справі №450/4743/13-а, Львівською міською радою на пленарному засіданні сесії Львівської міської ради 21.06.2018-27.06.2018 р. розглядався проект відповідної ухвали про надання гр. ОСОБА_1 дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок на АДРЕСА_2 , однак не набрав необхідної кількості голосів депутатського корпусу на підтримку.
Як вбачається з матеріалів справи, вважаючи, що такі дії Львівської міської ради не є виконанням постанови Пустомитівського районного суду Львівської області від 25 грудня 2014 року у справі №450/4743/13-а, ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Львівської міської ради, в якому просив: - визнати бездіяльність та протиправні дії відповідача невиконанням рішення Пустомитівського районного суду у справі №450/4743/13-а та зобов'язати Львівську міську раду передати в користування по договору оренди земельну ділянку пл.38 кв.м. на АДРЕСА_1 , по представленому погодженому проекту для влаштування приміщення для торгівлі квітами.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 13.03.2020 закрито провадження у справі №380/148/20 за вказаним позовом ОСОБА_1 .
Ухвала суду мотивована тим, що обраний позивачем спосіб захисту є одним із способів виконання постанови Пустомитівського районного суду Львівської області від 25 грудня 2014 року у справі №450/4743/13-а. Отже, спір у справі є тотожним, виник між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, але на стадії виконання судового рішення, відповідно провадження у справі підлягає - закриттю, оскільки такий спір не може бути вирішений в жодній юрисдикції.
Разом з тим, адміністративний суд зазначив наступне:
Згідно ст. 122 ЗК України повноваження органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування. Сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Згідно ст. 123 ЗК України, надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, здійснюється на підставі рішень зазначених органів, яке в свою чергу приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок.
Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Таким чином, аналізуючи вказані вимоги Земельного кодексу, суд переконаний в тому, що відповідач зобов'язаний був на виконання вищевказаного судового рішення або надати відповідний дозвіл за заявою позивача або надати мотивовану відмову у його наданні.
Повідомлення позивачу про те, що відповідний проект ухвали не набрав відповідної кількості голосів, а відтак є відхиленим, не є тим законним рішенням, який б відповідав вказаним вимогам закону із вичерпних на думку суду підстав відмови у надання відповідного дозволу.
Відповідно судом встановлено, що відповідачем жодним чином не виконано вищевказане рішення суду.
Ухвала Львівського окружного адміністративного суду від 13.03.2020 у справі №380/148/20 залишена без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12.05.2020.
При цьому, суд апеляційної інстанції зазначив, що доводи Львівської міської ради про те, що факт виконання Львівською міською радою постанови Пустомитівського районного суду Львівської області від 25 грудня 2014 року у справі №450/4743/13-а констатований рішеннями суду першої, апеляційної та касаційної інстанцій у справі №914/263/19, не беруться судом апеляційної інстанції до уваги, оскільки такі обставини не можуть встановлюватись в межах розглядуваної справи в порядку позовного провадження, натомість такі повинні розглядатись в порядку, визначеному статтею 383 КАС України, тобто, в особливому порядку судового контролю. В межах даної справи ні суд першої інстанції, ні суд апеляційної інстанції такими повноваженнями в силу вимог КАС України не наділений.
Обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (ч. 4 ст. 75 ГПК України).
Судом встановлено, що 04.09.2020-07.09.2020 Львівською міською радою прийнято ухвалу від 07.09.2020 №6805 «Про відмову гр. ОСОБА_1 у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок на АДРЕСА_1 », якою відмовлено гр. ОСОБА_1 у виданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на АДРЕСА_1 в оренду за рахунок земель, що не надані у власність або користування орієнтованою площею 0,0015га для реконструкції частини галереї торгового центру у зв'язку з відсутністю реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна (п. 1.2).
На підставі цього, 28.09.2020 заступником начальника Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Львів) винесено постанову про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа №450/4743/13-а, виданого 23.11.2016 Пустомитівським районним судом Львівської області про зобов'язання Львівської міської ради розглянути заяви ОСОБА_1 щодо передачі в оренду: земельної ділянки площею 38 м2 на АДРЕСА_2 по представленому погодженому проекту та земельної ділянки площею 15 м2 під реконструкцію частини галереї торгового центру на АДРЕСА_2 по договору суперфіцію, згідно представленого проекту, у зв'язку з виконанням рішення суду.
За змістом ст. 23 ЦК України, при відшкодуванні моральної шкоди слід виходити із характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
За таких обставин, враховуючи, що позов в частині вимог про відшкодування моральної шкоди, завданої зокрема зниженням престижу і довіри до діяльності фермерського господарства та інших немайнових прав позивача, подано з тих самих підстав незаконної бездіяльності Львівської міської ради з яких було частково задоволено позов про відшкодування моральної шкоди у справах № 914/340/15, № 914/977/18, № 914/1633/17, №914/263/19, №914/1734/20 рішення в яких набрали законної сили, а завдання шкоди Львівською міською радою позивачу було припинено лише 07.09.2020, суд доходить висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди за період з березня 2018 року по 07 вересня 2020 року.
Судом встановлено, що позивач здійснює розрахунок моральної шкоди за вказаний період з врахуванням рекомендацій Постанови Пленуму Верховного суду України “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди” №4 від 31.03.1995, виходячи з розміру однієї мінімальної заробітної плати (4 723 грн.) помноженої на період невиконання рішення суду .
Однак, розмір мінімальної заробітної плати у період з листопада 2018 року по червень 2020 року, відповідно до Законів України “Про державний бюджет України” на 2018, 2019, 2020 роки, складав: з 01.01.2018 - 3 723 грн. , з 01.01.2019 - 4 173 грн., з 01.01.2020 - 4 723 грн.
Здійснивши перерахунок нарахованої моральної шкоди з врахуванням вказаних розмірів мінімальної заробітної плати, виходячи з положень абз. 2 п. 9 Постанови Пленуму Верховного суду України “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди” №4 від 31.03.1995, беручи до уваги прийняття на пленарному засіданні сесії Львівської міської ради на виконання рішення Пустомитівського районного суду Львівської області ухвали від 07.09.2020 №6805 «Про відмову гр. ОСОБА_1 у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок на пр. Червоної Калини, 109», суд дійшов до висновку про часткове задоволення вимоги про стягнення моральної шкоди та стягнення з відповідача на користь позивача 126 192,03грн. моральної шкоди.
Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, суд доходити до висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 126 192,03грн., в задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.
Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає таке.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до п. 13 ч. 2 ст. 3 Закону України “Про судовий збір”, судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду.
Враховуючи, що предметом даного спору є стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої позивачу бездіяльністю та неприйняттям відповідного рішення органом місцевого самоврядування, в межах наданих повноважень, отже такий позов судовим збором не оплачується.
Відповідно до ч.2 ст.129 ГПК України, судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.
Відтак, враховуючи те, що позивач звільнений від сплати судового збору у розглядуваній справі, а позовні вимоги підлягають до часткового задоволення, з відповідача слід стягнути 1 892,88 грн. судового збору в дохід Державного бюджету України, пропорційно розміру задоволених вимог.
Докази про сплату учасниками справи інших судових витрат чи докази судових витрат, які сторона має сплатити у зв'язку з розглядом даної справи, суду не надано, і такі в матеріалах справи відсутні.
Керуючись статтями 2, 13, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 236, 237, 238, 239, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задоволити частково.
2. Стягнути з Львівської міської ради (79006, м. Львів, пл. Ринок,,1; код ЄДРПОУ 04055896) на користь Фермерського господарства «Рисовський» (81135, Львівська обл., Пустомитівський р-н, с. Зубра, вул. І.Франка, 66, ідентифікаційний код 19324981) 126 192,03грн. моральної шкоди.
3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
4. Стягнути з Львівської міської ради (79006, м. Львів, пл. Ринок,,1; код ЄДРПОУ 04055896) в дохід Державного бюджету України (стягувач: Державна судова адміністрація України, місцезнаходження: 01601, м. Київ, вул. Липська, 18/5, ідентифікаційний код 26255795, отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО): 899998, рахунок отримувача: 31211256026001, код класифікації доходів бюджету: 22030106) 1892,88грн. судового збору.
5. Накази видати після набрання рішенням законної сили.
6. Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.
7. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду в порядку, встановленому розділом IV ГПК України.
Веб-адраса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - http://court.gov.ua/fair/sud5015, а також у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою - http://reyestr.court.gov.ua.
Повний текст рішення складено та підписано 26.03.2021р.
Суддя С.М. Коссак