79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
25.03.2021 справа № 914/2675/20
Господарський суд Львівської області у складі судді О.Д. Запотічняк
за участю секретаря судового засідання А.П. Полянського
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу
за позовом: Акціонерного товариства «Український будівельно- інвестиційний банк», м.Київ,
до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «БІЛДЕРПОІНТ», м. Львів,
до відповідача 2: ОСОБА_1 , м. Львів,
до відповідача 3: ОСОБА_2 , м.Львів,
до відповідача 4: Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «ВІАКОМ», Львівська обл., м. Перемишляни,
до відповідача 5: Товариства з обмеженою відповідальністю «АБВ МЕХАНІЗАЦІЯ», м. Львів,
за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Служба автомобільних доріг у Рівненській області, м. Рівне
про стягнення заборгованості за Договором №BGV/UA/03-2-1866 про надання гарантії від 23.10.2017 року в розмірі 2 033 117,14 грн.
за участю представників сторін:
від позивача: Драненко В.Я. - представник;
від відповідача -1: Староста М.І. - представник;
від відповідача -2: не з'явився;
від відповідача -3: не з'явився;
від відповідача -4: не з'явився;
від відповідача -5: не з'явився;
від третьої особи:
Хід розгляду справи.
Акціонерне товариство «Український будівельно- інвестиційний банк» звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «БІЛДЕРПОІНТ», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «ВІАКОМ», Товариства з обмеженою відповідальністю «АБВ МЕХАНІЗАЦІЯ» про солідарне стягнення заборгованості за Договором №BGV/UA/03-2-1866 про надання гарантії від 23.10.2017 року в розмірі 2 033 117,14 грн.
Ухвалою від 22.10.2020 суд відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначив розгляд справи на 17.11.2020.
16.11.2020 на адресу суду надійшло клопотання ТОВ «АБВ МЕХАНІЗАЦІЯ» про зупинення та призначення почеркознавчої експертизи у справі.
Ухвалою від 17.11.2020 суд відклав справу на 08.12.2020.
В судове засідання 08.12.2020 в режимі відеоконференції з'явився представник позивача, представники відповідачів не з'явились, причин не явки не вказали. Відповідачем - 1 подано клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку із зайнятістю в іншому судовому засіданні та Відповідачем - 4 подано клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з відбуванням у відрядження , представники Відповідачів -2,3,5 причин не явки не вказали, суд відклав розгляд справи на 22.12.2020.
Ухвалою від 22.12.2020 суд відмовив у клопотанні Відповідача-5 ТОВ «АБВ Механізація» від 16.11.2020 (Вх.№2946/20) про призначення почеркознавчої експертизи, продовжено строк підготовчого провадження та відкладено розгляд справи на 27.01.2021.
Ухвалою від 27.01.2021 суд відклав розгляд справи на 04.02.2021.
04.02.2021 на адресу суду надійшло клопотання Відповідача-5 про залучення третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Службу автомобільних доріг у Рівненській області.
В судовому засіданні 04.02.2021 представником Відповідача 5 подано клопотання про призначення почеркознавчої експертизи у справі
Ухвалою від 04.02.2021 суд відмовив у клопотанні ТОВ «АБВ Механізація» (Вх.№453/21) від 04.02.2021 про призначення судової експертизи, залучив Службу автомобільних доріг у Рівненській області, у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача та відклав розгляд справи на 17.02.2021.
Ухвалою від 17.02.2021 суд закрив підготовче провадження у справі та призначив розгляд справи по суті на 04.03.2021.
В судове засідання 04.03.2021 з'явився представник позивача. Представники відповідачів 2, 3, 4, 5 не з'явились, причин не явки не вказали. Представником відповідача - 1 подано клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку із тимчасовою непрацездатністю та перебуванням на амбулаторному лікуванні, суд відклав розгляд справи на 16.03.2021.
Ухвалою від 16.03.2021 суд відклав розгляд справи на 25.03.2021.
В жодне судове засідання відповідачі 2, 3 явку своїх представників не забезпечили, причини неявки суд не повідомили, вимоги ухвал суду не виконали, заперечень проти позовних вимог та доказів не подали. Кореспонденція направлялась на адреси Відповідача 2, 3 зазначені в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, однак поверталась з зазначенням причини: «за закінченням терміну зберігання».
Відповідно до правової позиції Верховного Суду викладеної у постанові від 15.05.2018 у справі № 904/6063/17, отримання поштової кореспонденції залежить від волевиявлення юридичної особи і на неї, як на суб'єкта господарської діяльності покладається обов'язок належної організації отримання поштової кореспонденції пов'язаної із здійснюваною господарською діяльністю. Сам лише факт неотримання скаржником кореспонденції, якою суд із додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв'язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки наведене зумовлено не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу (аналогічна позиція викладена в постановах КГС ВС від 16.05.2018 у справі № 910/15442/17, від 10.09.2018 у справі № 910/23064/17, від 24.07.2018 у справі № 906/587/17).
Таким чином, суд констатує, що сторони є належним чином повідомлені про розгляд їхньої справи у суді та мали можливість передбачену законом на реалізацію своїх прав та законних інтересів, з урахуванням сформованої позиції судів вищих інстанцій щодо належного повідомлення учасників процесу.
В судовому засіданні 25.03.2021 було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Правова позиція позивача.
В обґрунтування позовних вимог позивач, посилається на договір про надання гарантії №BGV/UA/03-2-1866 від 23.10.2017 року та договори поруки № BGV/UA/03-2-1866/Р1 від 08.08.2019 року укладеним між Банком та ОСОБА_1 ; №BGV/UA/03-2-l 866/Р2 від 23.10.2017 року укладеним між Банком та ОСОБА_2 ; №BGV/UA/03-2-l866/Р3 від 08.08.2019 року укладеним між Банком та ТОВ «ВІАКОМ»; №BGV/UA/03-2-l866/Р4 від 08.08.2019 року укладеним між Банком та ТОВ «АБВ МЕХАНІЗАЦІЯ».
Позивач на підставі виданої ним банківської гарантії сплатив на користь Служби автомобільних доріг у Рівненській області, як бенефіціара, суму гарантії у розмірі 1 599 640,00 грн, що підтверджується меморіальним ордером №25592916 від 09.08.2019.
Відповідач, як принципал, на виконання умов договору про надання банківської гарантії №BGV/UA/03-2-1866 від 23.10.2017 (далі - Договір гарантії), на підставі якого була видана вказана банківська гарантія, зобов'язаний був з моменту сплати Позивачем коштів за банківською гарантією на вимогу Бенефіціара, відшкодувати Гаранту в повному обсязі всі понесені витрати.
08.08.2019 року між Банком та Принципалом було укладено Додаткову угоду №1 до Договору № BGV/UA/03-2-1866 про надання гарантії від 23.10.2017 року яким виклали п. 2.1.7. Договору в новій редакції та встановили строк дії кредиту до 31.07.2020 року з графіком погашення кредиту:
- 08.08.2019 року-200 000,00 грн;
- до з 1.05.2020 року - 466 546,67 грн.;
- до 30.06.2020 року - 466 546,67 грн.;
- до 31.07.2020 року - 466 546,66 грн.
Однак, Відповідач вказаний обов'язок не виконав. Тому, за прострочення виконання цього зобов'язання, на підставі розділу 4 Договору гарантії Відповідач та Поручителі, крім суми відшкодування за банківською гарантією, повинні сплатити Позивачу солідарно:
- 154 743,13 грн -заборгованість за нарахованими та простроченими процентами;
- 6 220,20 грн - комісії;- 272 513,81 грн - пені.
Правова позиція відповідача 1.
Відповідачем подано відзив на позовну заяву, вважає позові вимоги АТ «Український будівельно- інвестиційний банк» необґрунтованими та безпідставними з огляду на наступне.
На виконання договору про надання гарантії №BGV/UA/03-2-1866 банк видав гарантію від 23.10.2017 р. № BGV/UA/03-2-1866.
За умовами вказаної гарантії гарант взяв на себе безумовні і безвідкличні зобов'язання сплатити протягом п'яти робочих днів з дати отримання письмової вимоги Бенефіціара будь- яку суму, яка не перевищує 1599640 грн. у разі невиконання Принципалом його договірних зобов'язань, що призведе до передчасного розірвання договору, або ж розірвання договору з ініціативи Виконавця не пов'язане з виконанням робіт.
Відповідно до меморіального ордеру банк сплатив суму гарантійного платежу. Проте, як зазначає Відповідач, докази свідчать, що у даному випадку не виконання договору не було, а отже і не було підстав у банку виплачувати гарантійний платіж.
У відповідності норм ЦК України, Відповідач вказує, що гарант не має права на зворотну вимогу (регрес) до боржника у разі, якщо сума, сплачена гарантом кредиторові, не відповідає умовам гарантії, якщо інше не встановлено договором між гарантом і боржником. Відповідно у банку не виникло права на зворотну вимогу до боржника, а отже вказаний позов є безпідставним.
Звернув увагу суду, що наявне рішення Господарського суду Рівненської області від 03.05.2018 у справі №918/15/18, яким стягнуто з ТОВ "Будівельна компанія "Білдерпоінт" на користь Служби автомобільних доріг у Рівненській області 4 943 588 грн. 64 коп. неповернутого авансу, 16 252 грн. 89 коп. нарахувань річної відсоткової плати та 74 397 грн. 62 коп. судового збору. Відповідно вважає, що за наявності вказаного рішення у позивача відсутнє право на звернення з даним позовом до відповідачів оскільки задоволення такого позову призведе до подвійного стягнення з Відповідачів, що не допускається.
Щодо солідарного стягнення заборгованості заперечив, вказавши, що договори поруки: № BGV/UA/03-2-1866/Р1 від 08.08.2019 року укладений між Банком та ОСОБА_1 ; №BGV/UA/03-2-l866/Р2 від 23.10.2017 року укладений між Банком та ОСОБА_2 ; №BGV/UA/03-2-l866/Р3 від 08.08.2019 року укладений між Банком та ТОВ «ВІАКОМ»; №BGV/UA/03-2-l866/Р4 від 08.08.2019 року укладений між Банком та ТОВ «АБВ МЕХАНІЗАЦІЯ» припинилися на підставі ст. 559 ЦКУ, що діяла на момент їх укладення. Відповідно солідарний обов'язок боржників відсутній.
Правова позиція відповідачів 2, 3, 4, 5 та третьої особи.
Суд зазначає, що відповідачі з моменту відкриття провадження у справі та до прийняття судом рішення не надали суду відзив на позов, не спростували заявлені позовні вимоги та не надали жодних доказів в їх заперечення.
Суд наголошує, що відповідачам було надано можливість захищати себе в судовому процесі та реалізувати належні права. Розгляд даної справи здійснювався протягом більше 2-ох місяців. Разом з тим, судом додатково здійснювалися всі можливі заходи для належного повідомлення про розгляд справи з наявних даних про юридичну та фізичних осіб в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Відповідно до ч.2 ст. 178 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Службою автомобільних доріг у Рівненській області, яка залучена у справі як третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору пояснень суду не надано.
Фактичні обставини встановлені судом.
23 жовтня 2017 року між позивачем, як банком (Гарантом), та відповідачем-1, як принципалом, укладено договір про надання гарантії, відповідно до предмету якого за заявою відповідача-1 позивач надає на користь Служби автомобільних доріг у Рівненській області (Бенефіціара) гарантію на суму 1 599 640,00 грн за договором закупівлі, який має бути укладений між Принципалом та Бенефіціаром згідно з Повідомленням про намір укласти договір під час проведення відкритих торгів, оприлюднене на авторизованій уповноваженим органом електронній системі закупівель ProZorro за результатами відкритих торгів на закупівлю Послуг: Поточний середній ремонт автомобільної дороги Городище- Рівне- Старокостянтинів на ділянці км 100+000 - км 112+000.
Згідно з п. 1.6. Договору гарантії, забезпеченням виконання зобов'язань Принцинала за цим Договором є грошові кошти в сумі 200 000,00 гривень, які будуть розміщені на рахунку покриття № НОМЕР_1 , відкритому у Гаранта відповідно до Договору № DR/U/400-26 банківського вкладу юридичної особи «Депозитний» від 20.10.2017 року, укладеного між Банком та Товариством.
Згідно з п. 2.1.6. Договору гарантії, Принципал зобов'язується Протягом 2 банківських днів з дня отримання копії вимоги разом з доданими до неї документами, перерахувати Гаранту належну до сплати суму згідно з реквізитами, вказаними Гарантом у повідомленні про надходження вимоги.
Згідно з п. 2.2.4. Договору гарантії Гарант зобов'язаний у разі невиконання Принципалом умов п.2.1.6. цього Договору перерахувати Бенефіціару суму вимоги, яка не може перевищувати суму наданої Гарантії, якою вимога і додані до неї документи відповідають умовам Гарантії і надані Гаранту до закінчення строку дії Гарантії, та повідомити Принципала в письмовій формі про виконання зобов'язань за Гарантією. При іншому в пункті 2.2.4. Договору гарантії допущена технічна помилка та зазначено пункт 2.1.7. замість пункту 2.1.6., що не впливає на дійсність пунктів Договору гарантії.
Згідно з п. 2.1.7. Договору гарантії У разі виконання Гарантом зобов'язання за Гарантією за рахунок власних коштів, вважається, що відбулося кредитування Принципала, і він зобов'язаний сплачувати відсотки за платіж за Гарантією в розмірі 24 % (Двадцять чотири відсотки) річних від сплаченої Гарантом та невідшкодованої Принципалом суми до моменту повного відшкодування на користь Гаранта сум, сплачених останнім за Гарантією. Строк дії кредиту - до 31.07.2020 року.
Умовами п. 2.1.2 Договору гарантії сторони визначили, що позивач має право на зворотну вимогу до відповідача-1 (регрес) у межах суми гарантії, та відсотками, нарахованими у випадку кредитування, згідно п. 2.1.7 цього Договору.
Між позивачем та відповідачами 2, 3, 4, 5 укладено договори поруки:
- № BGV/UA/03-2-1866/Р1 від 08.08.2019 року укладений між Банком та ОСОБА_1 ; (далі- договір поруки 1)
- №BGV/UA/03-2-l 866/Р2 від 23.10.2017 року укладений між Банком та ОСОБА_2 ; (далі- договір поруки 2)
- №BGV/UA/03-2-l 866/Р3 від 08.08.2019 року укладений між Банком та ТОВ «ВІАКОМ»; (далі- договір поруки 3)
-№BGV/UA/03-2-l 866/Р4 від 08.08.2019 року укладений між Банком та ТОВ «АБВ МЕХАНІЗАЦІЯ», (далі- договір поруки 4) відповідно до умов яких, в порядку та на умовах, передбачених Договорами поруки, відповідачі 2, 3, 4, 5 поручаються перед позивачем за виконання відповідачем-1 зобов'язань за Договором гарантії (п. 2 Договору поруки 1, 3, 4 та п. 1 Договору поруки 2).
Пунктом 4.1 Договору поруки 1, 3, 4 та п. 2.1 Договору поруки 2 визначено, що за виконання зобов'язань за Договором гарантії відповідачі відповідають перед позивачем, як солідарні боржники.
Пунктом 2.2 Договору поруки 2 у разі невиконання Принципалом зобов'язань за Договором гарантії у встановлені ним строки, Поручитель зобов'язується оплатити заборгованість Принципала в десятиденний строк з дати пред'явлення Гарантом вимоги. Датою пред'явлення Гарантом вимоги оплату заборгованості Принципала є день вручення і Гарантом вимоги Поручителю особисто До вимоги Гаранта додається розрахунок суми заборгованості із зазначенням терміну оплати.
Пунктом 4.2. Договору поруки 1, 3, 4 у разі невиконання Принципалом зобов'язань за договором гарантії у встановлені ним строки Поручитель зобов'язується оплатити заборгованість Принципала в десятиденний строк з дати пред'явлення Гарантом вимоги. Датою пред'явлення Гарантом вимоги про оплату заборгованості Принципала є або день вручення Гарантом вимоги Поручителю особисто, або четвертий день з дня здачі такої вимоги до установи зв'язку. До вимоги Гаранта додається розрахунок суми заборгованості. Про одержання вимоги Гаранта Поручитель зобов'язаний повідомити Принципала
Договір гарантії забезпечено, в тому числі, заставою майнових прав на грошові кошти, а саме Договором застави майнових прав на грошові кошти № BGV/UA/03-2-l866/Z1 від 23 жовтня 2017 року (надалі - Договір застави), та Договором відступлення права вимоги №BGV/UA/03-2-l866/U1 від 23 жовтня 2017 року (надалі - Договір відступлення).
26.12.2017 року зареєстровано обтяження майнових прав Відповідача-1 на 200 000,00 грн в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна.
У жовтні 2018 року Банк отримав від Бенефіціара Вимогу по гарантії № BGV/UA/03-2-1866 від 23.10.2017 року №12/2090 від 02.10.2018 року, якою Бенефіціар повідомив Банк про настання гарантійного випадку у зв'язку з невиконанням Принципалом умов Договору про закупівлю послуг з поточного середнього ремонту №39 від 26 жовтня 2017 року (надалі - Договір про закупівлю) та вимогою сплатити 1 599 640,00 грн гарантійного платежу па користь Бенефіціара.
02.11.2018 Банк отримав повторну Вимогу по Гарантії № BGV/UA/03-2-1866 від 23.10.2017 року №12/2265 від 01.1 1.2018 року, однак надіслав Бенефіціару Лист №3027 від 05.11.2018 року з повідомленням про невідповідність вимоги умовам гарантії.
21.11.2018 Банк отримав від Бенефіціара Лист-повідомлення, до вимоги від 01.11.2018 року за №12/2265 та листа № 12/2346 від 13.11.2018 року, про дострокове розірвання Договору про закупівлю та копію Повідомлення про дострокове (передчасне) розірвання договору №12/2307 від 08 листопада 2018 року з доказами надсилання її Принципалу яка підтверджує те, що порушення Принципалом умов Договору про закупівлю призвело до дострокового розірвання договору та настанню гарантійного випадку.
На виконання ухвали Господарського суду Львівської області у справі № 914/2147/18 Банк призупинив розгляд Вимоги за Гарантією № BGV/UA/03-2-1866 від 23.10.2017р., про що повідомив Бенефіціара листом №3193 від 28.11.2018 року.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 04.03.2019 у справі №914/2147/18 у задоволенні позовних вимог відмовлено. Скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Господарського суду Львівської області від 28.11.2018. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 11 червня 2019 року у справі рішення Господарського суду Львівської області від 04.03.2019 у справі залишено без змін.
Банк отримав копію Постанови Західного Апеляційного господарського суду від 11 червня 2019 року - 02.07.2019 року та поновив розгляд вимоги Бенефіціара.
04.07.2019 року Принципалу було направлено Повідомлення про отримання вимоги №956 з вимогою сплатити АТ «УКРБУДІНВЕСТБАПК» суму гарантійного платежу, яке особисто отримав представник Принципала Шаповал М.І.
15.07.2019 року Банк отримав від Бенефіціара лист-повідомлення до Вимоги від 02.10.2018 року за №12/2090 та Вимоги від 01.11.2018 року за №12/2265 по Гарантії № BGV/UA/03-2-l866 від 23.10.2017 року яким Бенефіціар повідомив Банк про зміну реквізитів та просив сплатити гарантійний платіж по Гарантії № BGV/UA/03-2-l866 від 23.10.2017 року.
Банк направив Принципалу Повідомлення про отримання вимоги листом №3276-БГ від 17.07.2019 року з вимогою сплатити АТ «УКРБУДІНВЕСТБАНК» суму гарантійного платежу, яке особисто отримав Директор ТОВ «БК БІЛДЕРПОІНТ» ОСОБА_1, про що свідчить його підпис на копії повідомлення.
В подальшому Банк провів переговори з Принципалом щодо виконання останнім умов Договору гарантії та 08.08.2019 року між Банком та Принципалом було укладено Додаткову угоду №1 до Договору № BGV/UA/03-2-l866 про надання гарантії від 23.10.2017 року яким виклали п. 2.1.7. Договору в новій редакції та встановили строк дії кредиту до 31.07.2020 року з графіком погашення кредиту:
- 08.08.2019 року-200 000,00 грн;
- до з 1.05.2020 року - 466 546,67 грн.;
- до 30.06.2020 року - 466 546,67 грн.;
- до 31.07.2020 року - 466 546,66 грн.
08.08.2019 року Принципал надав Банку письмове доручення перерахувати предмет застави в сумі 200 000,00 в рахунок сплати гарантійного платежу. Однак Банк був позбавлений можливості перерахувати заставлені грошові кошти в рахунок гарантійного платежу, а також звернути стягнення на предмет застави в позасудовому порядку, у зв'язку з накладанням арешту на рахунки ТОВ «БК БІЛДЕРПОІНТ», відкриті у Банку па підставі постанови про арешт коштів боржника від 21.01.2019 року 1Ш №57432324 Сихівського відділу державної виконавчої служби міста Львів головного територіального управління юстиції у Львівській області.
09.08.2019 року АТ «УКРБУДІНВЕСТБАНК» сплатив суму гарантійного платежу за рахунок власних коштів, що підтверджується меморіальним ордером №25592916 від (том 1, а.с. 94). Таким чином, відбулося кредитування Принципала, згідно з п. 2.1.7. Договору №BGV/UA/03-2-1866 про надання гарантії від 23.10.2017 року.
В строки, визначені Договором гарантії з Додатковими угодами до нього, Боржник кредит не повернув та нараховані проценти не сплатив, внаслідок чого виникла прострочена заборгованість на яку згідно з п. 2.1.7. Договору нараховуються 24% річних до дати повного відшкодування сплачених коштів. Позивач надіслав Відповідачу-1, Повідомлення (вимогу) про виконання порушених зобов'язань №2115 від 18.08.2020 року, поштове відправлення 0113514471621, однак таке було повернуто за зворотною адресою 03.09.2020 року за закінченням терміну зберігання (том 1, а. с. 47).
Згідно з п. 1.7 Постанови пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 року (в редакції, чинній на сьогодні) зазначено «Днем пред'явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі ЯКИЙ) вимогу надіслано засобами поштового зв'язку і підприємством зв'язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред'явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення.»
Таким чином, вимога Банку про погашення заборгованості вважається пред'явленою Відповідачу-1 03.09.2020 року і десятиденний строк наданий на усунення порушення Договору гарантії сплив 14.09.2020 року.
Також Банком надсилались вимоги про виконання порушених зобовязань до Поручителів, що підтверджується матеріалами справи (Том 1, а.с. 48-59).
Проте, вказані вимоги залишені відповідачами без виконання, що призвело до звернення позивача до господарського суду з вимогами про стягнення солідарно з відповідачів 2 033 117,14 грн з яких: 1 599 640,00 грн - основна заборгованість (сума гарантії), 154 743,13грн - заборгованість за процентами, 272 513,81 грн - пеня та 6 220,20 грн - комісія.
Оцінка суду.
Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, 23 жовтня 2017 року між Акціонерним товариством "Український будівельно-інвестиційний банк" ( банк-гарант за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Білдерпоінт» (відповідач 1 у справі, принципал за договором) укладено Договір про надання гарантії договір про надання гарантії №BGV/UA/03-2-1866, яким було забезпечене належне виконання принципалом Договору про закупівлю робіт з поточного середнього ремонту № 39 від 26.10.2017 укладеного між принципалом та Службою автомобільних доріг у Рівненській області (бенефіціар за Договором).
Розділами 2 - 5 Договору гарантії сторони узгодили зміст гарантії, порядок її надання та припинення, розмір та порядок сплати винагороди банку - гаранту, гарантійних платежів та процентів за користування грошовими коштами, права та обов'язки сторін, їх відповідальність, форс - мажор, інші умови тощо.
Вказаний Договір гарантії підписаний уповноваженими представниками банка - гаранта та принципала і скріплений печатками сторін.
Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором гарантії, який підпадає під правове регулювання норм § 4 глави 49 Цивільного кодексу України та глави 22 Господарського кодексу України.
Відповідно до статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (стаття 547 Цивільного кодексу України).
Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (стаття 548 Цивільного кодексу України).
З наведеного вбачається, що способи забезпечення виконання зобов'язання покликані охороняти інтереси менш захищеної сторони за договором - кредитора шляхом покладення додаткового зобов'язального обтяження на боржника та/або на третю особу. Тобто, у разі невиконання або неналежного виконання умов цивільного договору на боржника покладається додаткова відповідальність, а в ряді випадків до виконання зобов'язання притягуються разом із боржником і треті особи, зокрема, при поруці та гарантії.
Стаття 560 Цивільного кодексу України визначає, що за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов'язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Частиною 1 статті 200 Господарського кодексу України визначено, що гарантія є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов'язань шляхом письмового підтвердження (гарантійного листа) банком, іншою кредитною установою, страховою організацією (банківська гарантія) про задоволення вимог управненої сторони у розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов'язана сторона) не виконає вказане у ньому певне зобов'язання, або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні.
Зобов'язання за банківською гарантією виконується лише на письмову вимогу управненої сторони (частина 2 статті 200 Господарського кодексу України).
Гарант має право висунути управненій стороні лише ті претензії, висунення яких допускається гарантійним листом. Зобов'язана сторона не має права висунути гаранту заперечення, які вона могла б висунути управненій стороні, якщо її договір з гарантом не містить зобов'язання гаранта внести до гарантійного листа застереження щодо висунення таких заперечень (частина 3 статті 200 Господарського кодексу України).
Отже, у відносинах за гарантією беруть участь три суб'єкти - гарант, беніфіціар та принципал. Забезпечувальна функція гарантії полягає у тому, що вона (гарантія) забезпечує належне виконання принципалом його обов'язку перед беніфіціаром. Гарантія - це односторонній правочин, змістом якого є обов'язок гаранта сплатити кредитору-бенефіціару грошову суму відповідно до умов гарантії у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією. Тобто гарантія створює зобов'язання тільки для гаранта.
Згідно із статтею 562 Цивільного кодексу України зобов'язання гаранта перед кредитором не залежить від основного зобов'язання (його припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли в гарантії міститься посилання на основне зобов'язання.
Порядок, умови надання та отримання банками гарантій та їх виконання регулюються Положенням про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах, затвердженим постановою Правління Національного банку України № 639 від 15.12.2004 року.
Так, у пункті 9 частини 3 розділу I Положення про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах, визначено, що гарантія - це спосіб забезпечення виконання зобов'язань, відповідно до якого банк-гарант приймає на себе грошове зобов'язання перед бенефіціаром (оформлене в письмовій формі або у формі повідомлення) сплатити кошти за принципала в разі невиконання останнім своїх зобов'язань у повному обсязі або їх частину в разі пред'явлення бенефіціаром вимоги та дотримання всіх вимог, передбачених умовами гарантії. Вказаним Положенням передбачено, що безвідклична гарантія - гарантія, умови якої не можуть бути змінені і вона не може бути припинена банком-гарантом згідно із заявою принципала без згоди та погодження з бенефіціаром; безумовна гарантія - гарантія, за якою банк-гарант у разі порушення принципалом свого зобов'язання, забезпеченого гарантією, сплачує кошти бенефіціару за першою його вимогою без подання будь-яких інших документів або виконання будь-яких інших умов.
За змістом положень статей 561, 566 Цивільного кодексу України гарантія діє протягом строку, на який вона видана. Обов'язок гаранта перед кредитором обмежується сплатою суми, на яку видано гарантію. У разі порушення гарантом свого обов'язку його відповідальність перед кредитором не обмежується сумою, на яку видано гарантію, якщо інше не встановлено у гарантії.
Відповідно до пункту 1.1 Договору гарантії гарантія видається на суму 1 599 640,00 грн. (гарантійна сума).
Таким чином, дослідивши зміст Гарантії, судом встановлено, що позивач взяв на себе безумовні та безвідкличні зобов'язання виплатити бенефіціару суму вимоги, яка не може перевищувати 1 599 640,00 грн у випадку невиконання (неналежного виконання) принципалом умов п.2.1.6. цього Договору, якщо вимога і додані до неї документи відповідають умовам Гарантії і надані Гаранту до закінчення строку дії Гарантії, та повідомити Принципала в письмовій формі про виконання зобов'язань за Гарантією..
Частиною 1 статті 563 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов'язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії.
Згідно із частиною 2 статті 563 Цивільного кодексу України вимога кредитора до гаранта про сплату грошової суми відповідно до виданої ним гарантії пред'являється у письмовій формі. До вимоги додаються документи, вказані в гарантії. У вимозі до гаранта або у доданих до неї документах кредитор повинен вказати, у чому полягає порушення боржником основного зобов'язання, забезпеченого гарантією.
Як вбачається з матеріалів справи, у зв'язку з неналежним виконанням ТОВ "Будівельна компанія «Білдерпоінт» зобов'язань за Договором про закупівлю робіт з поточного середнього ремонту № 39 від 26.10.2017 укладеного між принципалом та Службою автомобільних доріг у Рівненській області, Службою автомобільних доріг у Рівненській області, як бенефіціаром було направлено на адресу Акціонерного товариства "Український будівельно-інвестиційний банк", Вимоги №12/2090 від 02.10.2018, №12/2265 від 01.11.2018 за гарантією повернення авансу у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем 1 умов Основного договору.
09.08.2019 року АТ «УКРБУДІНВЕСТБАНК» сплатив суму гарантійного платежу за рахунок власних коштів, що підтверджується меморіальним ордером №25592916 від (том 1, а.с. 94). Таким чином, відбулося кредитування Принципала, згідно з п. 2.1.7. Договору №BGV/UA/03-2-1866 про надання гарантії від 23.10.2017 року.
Проте, оскільки Відповідачем 1 вимога гаранта про сплату компенсаційної суми - була залишена без відповіді та задоволення, останнє звернулось до Господарського суду Львівської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «БІЛДЕРПОІНТ», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «ВІАКОМ», Товариства з обмеженою відповідальністю «АБВ МЕХАНІЗАЦІЯ» про солідарне стягнення заборгованості за Договором №BGV/UA/03-2-1866 про надання гарантії від 23.10.2017 року в розмірі 2 033 117,14 грн.
Твердження Відповідача-1, що сплата Гарантом суми гарантійного платежу Бенефіціару не відповідає умовам гарантії не відповідає дійсності, адже умовами гарантії встановлено обов'язок Гаранта сплатити гарантійний платіж у разі невиконання Принципалом його договірних зобов'язань, що призведе до передчасного розірвання Договору, або ж розірвання Договору з ініціативи Виконавця, не пов'язане з виконанням робіт.
Рішенням Господарського суду Рівненської області від 03 травня 2018 року у справі №918/15/18 встановлено, що Відповідач-1 не виконав замовлений обсяг робіт, не повернув Бенефіціару невикористаний авансовий платіж, тобто допустив невиконання умов Договору в тому числі повністю порушив п. 4.3 договору. Результат робіт не був переданий Бенефіціару в замовленому обсязі, а Договір не був завершений його виконанням.
Частиною четвертою статті 75 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
При цьому, не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачі, відповідачі, треті особи, тощо.
Преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.
Отже, факт невиконання Відповідачем-1 Договору про закупівлю послуг з поточного середнього ремонту від 26 жовтня 2017 року № 39, встановлено Рішенням Господарського суду Рівненської області від 03 травня 2018 року у справі №918/15/18 яке набрало законної сили 31.05.2018 року, є преюдиційним. Відповідачем-1 доказів оскарження розірвання Договору про закупівлю послуг з поточного середнього ремонту від 26 жовтня 2017 року суду не надано.
В результаті невиконання Відповідачем-1 умов Договору про закупівлю послуг з поточного середнього ремонту від 26 жовтня 2017 року, Замовник керуючись п. 6.2.1, 6.2.7, 6.3.1, 9.4 Договору розірвав його дострокового (передчасно) надіславши Відповідачу-1 повідомлення про дострокове (передчасне) розірвання договору №12/2307 від 08 листопада 2018 року.
Отже, пред'явлена Бенефіціаром Вимога відповідає умовам гарантії тому, що Відповідачем-1 допущено невиконання основного зобов'язання яке призвело до передчасного розірвання Договору.
Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, порукою. Виконання зобов'язання забезпечується, якщо це встановлено договором (ст. 548 Цивільного кодексу України).
Як встановлено судом за матеріалами справи, Договір гарантії забезпечено, в тому числі Договорами поруки:
- № BGV/UA/03-2-1866/Р1 від 08 серпня 2019 року (надалі - Договір поруки-1) укладеним між Банком та ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ).
- № BGV/UA/03-2-1866/РЗ від 08 серпня 2019 року (надалі - Договір поруки-3) укладеним між Банком та ТОВ «ВІАКОМ ».
- № BGV/UA/03-2-1866/Р4 від 08 серпня 2019 року (надалі - Договір норуки-4) укладеним між Банком та ТОВ «АВВ МЕХАНІЗАЦІЯ»
Відповідно до п. 2.1. Договору поруки-1, 3, 4 Поручитель зобов'язується перед Гарантом в повному обсязі відповідати всім належним йому майном за виконання Принципалом зобов'язань, що випливають з договору гарантії, та усіх додаткових договорів до нього (в тому числі тих, що будуть укладені в майбутньому).
Відповідно до п. 2.2. Договору поруки-1, 3, 4 сторони домовляються про відсутність необхідності додаткового погодження з Поручителем про внесення змін до договору гарантії, укладання додаткових договорів до договору і гарантії та подальшого інформування Поручителя про внесення змін до договору гарантії та укладені додаткові договори (у тому числі такі, внаслідок яких збільшується обсяг його відповідальності за цим договором). Відповідно до п. 4.1. Договору поруки-1, 3, 4 у випадку невиконання Принципалом взятих па себе зобов'язань по договору гарантії. Поручитель несе солідарну відповідальність перед Гарантом у тому ж обсязі, шо і Принципал, включаючи сплату повної суми гарантії за договором гарантії, нарахованих відсотків за користування коштами та неустойки, передбачених договором гарантії, витрат, що виникають у зв'язку зі стягненням боргу, та інших збитків Гаранта, які викликані невиконанням чи неналежним виконанням зобов'язань і Принципала.
Відповідно до п. 4.2. Договору поруки-1, 3, 4 у разі невиконання Принципалом зобов'язань за договором гарантії у встановлені ним строки, Поручитель зобов'язується оплатити заборгованість принципала в десятиденний строк з дати пред'явлення Гарантом вимоги. Датою пред'явлення Гарантом вимоги про оплату заборгованості Принципала є або день з дня здачі такої вимоги до установи зв'язку. До вимоги Гаранта додається розрахунок суми заборгованості. Про одержання вимоги Гаранта Поручитель зобов'язаний повідомити Принципала.
Договір гарантії забезпечено, в тому числі Договором поруки № BGV/UA/03-2-1866/Р2 від 23 жовтня 2017 року (надалі - Договір поруки-2) і укладеним між Банком та ОСОБА_2 .
Щодо твердження Відповідача 1, що договори поруки припинилися на підставі ст. 559 ЦКУ що діяв на момент їх укладення та солідарний обов'язок боржників відсутній, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що укладені правочини за своїм змістом та правовою природою є договорами поруки, які підпадають під правове регулювання норм § 3 глави 49 Цивільного кодексу України.
Так, згідно пункту 4.1 Договору поруки 1, 3, 4 у випадку невиконання Принципалом взятих на себе зобов'язань по договору гарантії, Поручитель несе солідарну відповідальність перед Гарантом у тому обсязі, що і Принципал, включаючи сплату повної суми гарантії за договором гарантії, нарахованих відсотків за користування коштами та неустойки, передбачених договором гарантії, витрат, що виникають у зв'язку зі стягненням боргу, та інших збитків Гаранта, які викликані невиконанням чи неналежним виконанням зобов'язань Принципала.
Підставою для поруки є договір, що встановлює зобов'язальні правовідносини між особою, яка забезпечує виконання зобов'язання боржника та кредитором боржника.
Таким чином, обсяг зобов'язань поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника забезпечення виконання яких здійснює поручитель.
Відповідно до ст. 559 ЦК України 1. порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання. У разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшився обсяг відповідальності боржника, такий поручитель несе відповідальність за порушення зобов'язання боржником в обсязі, що існував до такої зміни зобов'язання.
Порука припиняється після закінчення строку поруки, встановленого договором поруки. Якщо такий строк не встановлено, порука припиняється у разі виконання основного зобов'язання у повному обсязі або якщо кредитор протягом трьох років з дня настання строку (терміну) виконання основного зобов'язання не пред'явить позову до поручителя. Якщо строк (термін) виконання основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор протягом трьох років з дня укладення договору поруки не пред'явить позову до поручителя. Для зобов'язань, виконання яких здійснюється частинами, строк поруки обчислюється окремо за кожною частиною зобов'язання, починаючи з дня закінчення строку або настання терміну виконання відповідної частини такого зобов'язання.
Як встановлено судом, кінцевий строк повернення кредиту сплив 31.07.2020, відтак право вимоги до Відповідачів виникло у Позивача 01.08.2020 року у день прострочення повернення кредиту та сплати процентів.
Відповідно правовідносини сторін щодо строків дії поруки та пред'явлення вимог про виконання порушених зобов'язань регулюються ст. 559 ЦК України в редакції чинній на дату настання строку виконання основного зобов'язання.
Пунктом 6.2 Договору поруки 1, 3, 4 встановлено 15-річний термін на пред'явлення вимоги до Поручителів.
Пунктом 4.3.1 Договору поруки 2, встановлено, що порука припиняється, якщо Гарант з дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги Поручителю протягом одного року.
Тому суд зазначає, що вимоги про виконання порушених зобов'язань пред'явлені поручителям в межах строків дії поруки.
Відповідно до ст. 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Згідно зі статті 543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі.
Відповідно до частини 1 статті 569 Цивільного кодексу України гарант має право на зворотну вимогу (регрес) до боржника в межах суми, сплаченої ним за гарантією кредиторові, якщо інше не встановлено договором між гарантом і боржником.
При цьому згідно ч. 2 ст. 569 Цивільного кодексу України гарант не має права на зворотну вимогу (регрес) до боржника у разі, якщо сума, сплачена гарантом кредиторові, не відповідає умовам гарантії, якщо інше не встановлено договором між гарантом і боржником.
Як свідчать матеріали справи, 18.08.2020 року АТ «Український будівельно-інвестиційний банк» звернувся до ТОВ "Будівельна компанія «Білдерпоінт» як принципала та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ТОВ «Будівельна компанія «Віаком» та ТОВ «АБВ Механізація» як поручителів із вимогою № 2115, 2114, 2113, 2112, 2111 від 18.08.2020 року відповідно про виконання порушених зобов'язань. Копії вказаної вимоги та доказів її надсилання на адресу відповідачів наявні в матеріалах справи.
За змістом статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з частинами 1, 2 статті 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Отже, суд дійшов висновку, що у Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Білдерпоінт» виник обов'язок відшкодувати банку сплачену банківську гарантію, а у Акціонерного товариства "Український будівельно-інвестиційний банк" виникло відповідне право вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю ТОВ "Будівельна компанія «Білдерпоінт», як принципала та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ТОВ «Будівельна компанія «Віаком» та ТОВ «АБВ Механізація», як поручителів в межах виплаченої суми.
У відповідності до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, є зобов'язанням.
За приписами частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Як встановлено судом, гарантом гарантійний платіж здійснено у розмірі 1 599 640,00 грн, що відповідає умовам Договору гарантії, суд доходить висновку про наявність у банка - гаранта права на вимогу до принципала та поручителів саме у вказаному розмірі.
Також суд зазначає, що правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, зокрема, приписами статей 549-552, 611, 625 Цивільного кодексу України.
З урахуванням приписів статті 549, частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.
Так, виходячи з положень частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання
Пунктом 2.1.7. Договору гарантії Сторонами встановлено обов'язок Відповідача сплачувати 24% річних від сплаченої гарантом та невідшкодованих Принципалом суми до моменту повного відшкодування на користь Гаранта сум, сплачених останнім за Гарантією.
Відтак, даним пунктом спростовується твердження Відповідача 1 про те, що строк кредитування закінчився, а відтак договірні платежі нараховуватись не можуть. Оскільки, як зазначено у Договорі, штрафні санкції нараховуються Банком до моменту повного відшкодування на користь Гаранта сум, сплачених останнім за Гарантією.
Нарахування процентів за користування кредитом за час користування кредитом та після закінчення строку надання кредиту регулюються нормами ст. 1054, ст. 526, ст. 625 ЦКУ.
Згідно з п.1 Договору гарантії за невиконання умов п. 2.1.7. договору Гарантії Принципал сплачує пеню у розмірі 0,1% від суми невиконаного зобов'язання за кожен день прострочення.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (п. 3 ст. 549 ЦКУ).
Відповідач-1 стверджує, що до позовної заяви не додано належного детального розрахунку позову, а також, що нарахування пені суперечить ст. З Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».
Суд зазначає, що таке твердження не відповідає дійсності, у зв'язку з тим, що до Позовної заяви було додано оригінал розрахунку заборгованості за Договором гарантії станом на 25.09.2020 року в якому вказано заборгованість за кредитом, відсотками, комісією, пенею по кредиту, пенею по відсоткам та пенею по комісії з зазначенням періоду нарахування та кількості днів у періоді щомісячно з 09.08.2019 року по 25.09.2020 року. Умови нарахування процентів та пені викладені в тексті Договору гарантії, копія якого додана до позовної заяви.
Твердження Відповідача-1, що у разі задоволення цього позову відбудетеся подвійне стягнення заборгованості з Відповідачів на користь Позивача та посилання на те, що Рішенням Господарського суду Рівненської області від 03.05.2018 у справі №918/15/18 з Відповідача-1 стягнуто на користь Служби автомобільних доріг у Рівненській області 4 943 588,64 грн. неповернутого авансу 16 252,89 грн. відсотків та 74 397,63 грн. судового збору.
Відповідач-1 не наводить доказів та нормативно-правового обґрунтування своєму твердженню, та не пояснює суду яким чином позовна вимога про стягнення заборгованості за Договором про надання гарантії солідарно з боржника і поручителів та стягнення неповернутого авансу може бути подвійним стягненням.
Прохання Відповідача-1 застосувати строки позовної давності не підлягає задоволенню. Договір про надання гарантії укладено 23.10.2017 року. Право вимоги до Боржника в повному обсязі виникло у Позивача з 01.08.2020 року після спливу строку повернення кредиту. До суду з позовом Банк звернувся 08.10.2020 року в межах загального строку позовної давності встановленого ст. 257 ЦК України.
Разом з тим, дії Відповідача 1, який 08 серпня 2019 року уклав з Банком додаткову угоду №1 до Договору №BGV/UA/03-2-1866 про надання гарантії, погодивши строк дії кредиту до 31.07.2020 з графіком погашення кредиту, погодився з сплатою гарантійного платежу за Вимогою Бенефіціара власними коштами Банку та зобов'язався повернути Банку сплачені кошти та сплатити нараховані відсотки. Згодом стверджує, що у Банку не було підстав виплачувати гарантійний платіж, оскільки не виконання договору не було, суперечать його попередній поведінці і є недобросовісними.
Суд зазначає, що поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.
Фактом укладення Додаткової угоди №1 Відповідач-1 вчинив дії спрямовані на визнання законності вимоги Бенефіціара а також з її виконанням.
Щодо звернення стягнення на предмет застави за Договором застави майнових прав на грошові кошти № BGV/UA/03-2-1866/ Z1 від 23 жовтня 2017 року, а саме на грошові кошти які розміщені на вкладному (депозитному) рахунку № НОМЕР_3 відкритому в АТ «УКРБУДІНВЕСТБАНК», в сумі 200 000,00 грн, які належать Відповідачу 1 на підставі Договору №DR/U/400-26 банківського вкладу юридичної особи «Депозитний» від 20.10.2017 року в рахунок погашення заборгованості перед АТ «УКРАЇНСЬКИЙ БУДІВЕЛЬНО-ІНВЕСТИЦІЙНИЙ БАНК» за Договором № BGV/UA/03-2-1866 про надання гарантії від 23.10.2017 року в розмірі 2 033 117,14 суд зазначає наступне.
На вищевказаний рахунок накладено арешт, після зняття якого і будуть проводитись зарахування заборгованості, а відтак подвійного стягнення бути не може.
За приписами ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст.76 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З огляду на викладені обставини, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити в повному обсязі.
Щодо встановлення порядку виконання рішення суд зазначає наступне.
Стаття 238 ГПК України визначає зміст судового рішення та встановлює, що саме повинно/може бути зазначено в судовому рішенні.
Згідно приписів ч.10 ст.238 ГПК України, суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.
Тобто, вимога про зазначення в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення не є самостійною позовною вимогою немайнового характеру, яка повинна оплачуватись судовим збором в розумінні норм ГПК України, оскільки вказана вимога заявляється безпосередньо не до відповідача у справі, а є за своєю правовою природою клопотанням позивача заявленими до суду про використання останнім передбаченого ч.10 ст.238 ГПК України відповідного права.
Таким чином, зазначаючи в тексті судового рішення про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення, суд лише використовує своє право на вчинення дій встановлене ч.10 ст.238 ГПК України.
Остаточна сума відсотків у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.
Вказана норма убезпечує особу, на користь якої ухвалено рішення, від повторних звернень до суду з вимогами про стягнення нарахування після ухвалення рішення.
Відповідно до ч.ч.11, 12 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження», якщо у виконавчому документі про стягнення боргу зазначено про нарахування відсотків або пені до моменту виконання рішення, виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження розраховує остаточну суму відсотків (пені) за правилами, визначеними у виконавчому документі. До закінчення виконавчого провадження виконавець за заявою стягувача перераховує розмір остаточної суми відсотків (пені), які підлягають стягненню з боржника, не пізніше наступного дня з дня надходження заяви стягувача про такий перерахунок, про що повідомляє боржника не пізніше наступного дня після здійснення перерахунку.
З урахуванням викладеного, на підставі ч. 10 ст. 238 ГПК України, суд вважає за необхідне зазначити в рішенні суду про нарахування 24 % річних та пені з 26.09.2020 року, до моменту виконання рішення з урахуванням вимог законодавства України, що регулюють таке нарахування (ст. 625 ЦК України).
Судові витрати.
В силу приписів статті 129 ГПК України, судовий збір в розмірі 30 496,76 грн, покладається на відповідачів солідарно.
Керуючись статтями 10, 12, 20, 73, 76, 79, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 ГПК України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути солідарно з
1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «БІЛДЕРПОІНТ» (79066, м. Львів, вул. Сихівська, 7/60; Код ЄДРПОУ 35943421),
Поручителів : № -1 ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ),
№-2 ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ), № -3 ТОВ «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «В1АКОМ» (81200, Львівська обл., Перемишлянський район, м. Перемишляни, вул. Борщівська, 44, ЄДРПОУ 42818575),
№ 4 ТОВ «АБВ МЕХАНІЗАЦІЯ» (79066, м. Львів, вул. Сихівська, 7/60, код ЄДРПОУ 35227297)
на користь акціонерного товариства «Український будівельно інвестиційний банк» (01135, м. Київ, вул. Чорновола, 8, Код ЄДРПОУ 26547581) заборгованість за Договором № BGV/UA/03-2-l866 про надання гарантії від 23.10.2017 року в розмірі 2 033 117,14 гривень та 30 496,76 грн судового збору.
3. Органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення нараховувати до моменту виконання рішення на фактичну (не сплачену) суму основного боргу пеню, за формулою: сума залишку боргу х 2 х 0,1% від суми невиконаного зобов'язання : 365 х кількість днів прострочення, СОБ х ((ОС х 2): КДР) х КДІІ = сума пені, починаючи з 26.09.2020р.
4. Органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення нараховувати до моменту виконання рішення на фактичну (не сплачену) суму основного боргу 24% річних за формулою: сума залишку боргу х 24% : 365 х кількість днів прострочення, починаючи з 26.09.2020р.
5. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду в порядку, встановленому розділом IV ГПК України.
Повний текст рішення виготовлено та підписано 26.03.2021р.
Суддя О.Д. Запотічняк