79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
15.03.2021 справа № 914/3033/20
місто Львів
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕРМІНАЛ», смт. Запитів Кам'янка-Бузького району Львівської області
до відповідача: Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Гардіан», м.Київ
про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 58504,07грн.
Суддя Щигельська О.І.
Секретар судового засідання: Зарицька О.Р.
Представники сторін
від позивача: Баюш Л.В. - адвокат
від відповідача: не з'явився
Заяв про відвід судді не надходило. У відповідності до ст.222 ГПК України, фіксування судового процесу здійснювалось за допомогою програмно-апаратного комплексу «Акорд».
Товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕРМІНАЛ» звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Гардіан», м.Київ про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 61936,89грн., з яких 50000,00грн. страхового відшкодування, 7111,40грн. пені, 1795,89грн. річних відсотків, 2029,60грн. інфляційних втрат, 1000,00грн. витрат за послуги з експертного дослідження автомобіля ТзОВ «АК «Експерт Сервіс».
Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.11.2020 позовну заяву передано на розгляд судді Щигельській О.І.
Ухвалою суду від 24.11.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено її розгляд здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 14.12.2020.
03.12.2020 в системі документообігу суду за вх.№36409/20 зареєстровано заяву ТДВ «Страхова компанія «Гардіан» про проведення підготовчого засідання без участі його представника, в якому також зазначено, що відповідач не заперечує проти переходу до розгляду справи по суті.
Призначене на 14.12.2020 підготовче засідання не відбулось у зв'язку з перебуванням судді Щигельської О.І. у відпустці у зв'язку із самоізоляцією. Відтак, ухвалою суду від 23.12.2020 підготовче засідання призначено на 21.01.2021.
23.12.2020 в системі документообігу суду за вх.№36395/20 зареєстровано відзив ТДВ «Страхова компанія «Гардіан» на позовну заяву.
21.01.2020 в системі документообігу суду за вх.№206/21 зареєстровано заяву ТОВ «ТЕРМІНАЛ» про зменшення розміру позовних вимог, згідно якої позивач просить стягнути з відповідача 48000,00грн. суми страхового відшкодування, 6589,22грн. пені, 1668,82грн. 3% річних, 2246,03грн. інфляційних втрат, 1000,00грн. витрат за послуги експертного дослідження автомобіля ТОВ «АК «Експерт Сервіс».
Ухвалою суду від 21.01.2021 вказану заяву прийнято до розгляду, ухвалено подальший розгляд справи здійснювати з її врахуванням. Відтак, строки підготовчого провадження продовжено на 15 днів з 24.01.2021 та відкладено підготовче засідання на 08.02.2021.
Ухвалою суду від 08.02.2021 закрито підготовче провадження у справі та призначено її до судового розгляду по суті в судовому засіданні 22.02.2021.
15.02.2021 в системі документообігу суду за вх.№3510/21 зареєстровано заяву ТДВ «Страхова компанія «Гардіан» про проведення судових засідань по справі без участі його представника.
Ухвалою суду від 22.02.2021 розгляд справи відкладено на 15.03.2021.
В судовому засіданні 15.03.2021 представник позивача позов, з врахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, підтримала повністю з підстав, зазначених у ній. Просила позов задовольнити. Окрім цього також зазначила, що розмір витрат на правову допомогу буде збільшено.
Відповідачем явки повноважного представника в судове засідання 15.03.2021 не забезпечено, хоча про дату, час та місце розгляду справи його повідомлено належним чином.
Судом встановлено, що зібраних в матеріалах справи доказів достатньо для з'ясування обставин справи і прийняття судового рішення, у відповідності до ст.13 ГПК України, судом створювались сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, а неявка відповідача не перешкоджає вирішенню справи по суті.
Аргументи позивача
27.11.2018 трапилась дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої пошкоджено транспортний засіб Volkswagen Passat, власником якого є ТОВ «ТЕРМІНАЛ». Вказана пригода сталась з вини водія автомобіля Opel Passat, який порушив правила дорожнього руху не виконавши вимоги дорожнього знаку та виїхав із другорядної дороги на головну не надавши переваги в русі автомобілю, що рухався по ній. Згідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, відповідальність водія автомобіля Opel Omega ОСОБА_1 застраховано у ТДВ «Страхова компанія «Гардіан».
На місці ДТП водіями вказаних транспортних засобів складено Європротокол та повідомлено відповідача телефоном про її настання.
28.11.2018 представник ТОВ «ТЕРМІНАЛ» надав ТДВ «Страхова компанія «Гардіан» письмове повідомлення про ДТП, а 04.12.2018 представником відповідача проведено огляд пошкодженого автомобіля позивача та фотофіксацію механічних пошкоджень, складено відповідний протокол.
12.02.2019 ТДВ «Страхова компанія «Гардіан» відмовлено позивачу у виплаті страхового відшкодування, про що повідомлено листом, в якому також зазначено, що заявлену подію не вважає страховим випадком.
Оскільки відповідачем не повідомлено про розмір матеріальної шкоди за результатом огляду, ТОВ «ТЕРМІНАЛ» замовлено автотоварознавче дослідження, після чого 07.06.2019 подано ТДВ «Страхова компанія «Гардіан» заяву потерпілого на виплату страхового відшкодування.
Таку заяву залишено без відповіді та задоволення, що зумовило звернення ТДВ «ТЕРМІНАЛ» до суду з позовом про стягнення з відповідача 48000,00грн. суми страхового відшкодування, 6589,22грн. пені, 1668,82грн. 3% річних, 2246,03грн. інфляційних втрат, 1000,00грн. витрат за послуги експертного дослідження автомобіля ТОВ «АК «Експерт Сервіс» (з врахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог).
Аргументи відповідача
У своєму відзиві ТДВ «Страхова компанія «Гардіан» зазначає, що у виплаті страхового відшкодування відмовлено, оскільки забезпеченим транспортним засобом керувала особа, яка неправомірно ним володіла. Так, вказаний автомобіль Opel Omega номерний знак НОМЕР_1 ввезено на митну територію України в режимі тимчасового ввезення до 1 року особою, відмінною від водія, з вини якого сталась ДТП. В силу закону такий транспортний засіб не міг бути переданий у володіння, користування або розпорядження іншим особам. Зазначене свідчить про те, що ДТП 27.11.2018 за участю вказаного транспортного засобу, яким керував ОСОБА_1 , не є страховим випадком та не тягне за собою настання обов'язку ТДВ «Страхова компанія «Гардіан» здійснити виплату страхового відшкодування. Відтак, просило у задоволенні позову відмовити повністю.
Водночас, у відзиві просить також врахувати, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, яка за умовами полісу становить 2000,00грн. Окрім того, заяву на виплату страхового відшкодування подано 26.06.2019, відтак, прострочення відповідача настало лише з 26.09.2019.
ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
27.11.2018 у селі Старий Яричів Львівської області Кам'янко-Бузького району Львівської області трапилась дорожньо-транспортна пригода за участі автомобіля Opel Omega: реєстраційний номер НОМЕР_2 , WIN НОМЕР_3 , водій ОСОБА_1 , та автомобіля Volkswagen Passat: реєстраційний номер НОМЕР_4 , власником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕРМІНАЛ» (позивач по справі), водій згідно довіреності від 02.01.2018 - ОСОБА_2 .
Зазначені обставини відповідачем визнано, про що зазначено у його відзиві на позовну заяву.
На місці події учасниками складено повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (Європротокол), з якого вбачається, що вона трапилась під час порушення ОСОБА_1 знаку переваги руху (п.12). Внаслідок ДТП обом автомобілям заподіяно механічні ушкодження, зокрема у вказаному повідомлені зафіксовано такі видимі пошкодження автомобіля позивача: крило, бампер, фара (п.10).
Згідно полісу №АМ/8230900 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 08.11.2018, ОСОБА_1 є страхувальником (п.6), а Товариство з обмеженою відповідальністю «Страхова компанія «Гардіан» - страховиком (п.1) забезпеченого транспортного засобу - автомобіля Opel Omega реєстраційний номер НОМЕР_2 , НОМЕР_5 , місце реєстрації - Польща (п.7).
У п.п. 2, 3 вказаного полісу зазначено, що страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором (полісом), а строк його дії з 00:00 09.11.2018 до 08.11.2019 включно.
Укладення відповідного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів визнано відповідачем у поданому ним відзиві.
28.11.2018 представником ТОВ «ТЕРМІНАЛ» Міліщаком Б.Й. подано до ТДВ «Страхова компанія «Гардіан» повідомлення, в порядку ст.33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», про вказану дорожньо-транспортну пригоду. Відповідач таку обставину не заперечує та не спростовує. Опісля, 04.12.2018 оцінювачем ОСОБА_3 проведено огляд належного позивачу автомобіля Volkswagen Passat та складено відповідний протокол №1039119, в якому зафіксовано виявлені пошкодження транспортного засобу.
ТДВ «Страхова компанія «Гардіан» листом вих.№12/02/19/3 від 12.02.2019 повідомлено представника ТОВ «ТЕРМІНАЛ» Міліщака Б.Й. про відсутність підстав вважати заявлену подію страховим випадком та здійснити виплату страхового відшкодування. Зазначене обґрунтовано тим, що водій ОСОБА_1 на час настання дорожньо-транспортної пригоди не був законним володільцем та правомірним користувачем транспортного засобу Opel Omega: реєстраційний номер НОМЕР_2 , WIN НОМЕР_3 , у зв'язку з чим не є особою, відповідальність якої застраховано згідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АМ/8230900 від 08.11.2018. У своїй відповіді ТДВ «Страхова компанія «Гардіан» посилається на лист Одеської митниці Державної фіскальної служби України №431/10/15-70-69-19 від 24.01.2019, в якому зазначено, що згідно Єдиної автоматизованої інформаційної системи ДФС України транспортний засіб Opel Omega, державний номер НОМЕР_1 , 10.03.2017 перетнув митний кордон України в напрямку «в'їзд» в зоні діяльності Львівської митниці ДФС під керуванням громадянина ОСОБА_4 в митному режимі тимчасове ввезення до 1 року.
07.06.2019 ТОВ «ТЕРМІНАЛ» подано заяву потерпілого на виплату страхового відшкодування оціненої шкоди, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди згідно полісу страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АМ/8230900 від 08.11.2018. Вказану заяву отримано ТДВ «Страхова компанія «Гардіан» 26.06.2019 за вх.№842.
Позивач стверджує, що відповідач не повідомив його про розмір матеріальної шкоди за результатами вищезазначеного огляду. Відтак, на замовлення ТОВ «ТЕРМІНАЛ» проведено оцінку автомобіля суб'єктом оціночної діяльності. Відповідно до звіту ТОВ «Експерт-Сервіс» №1039/19 від 21.06.2019 вартість відновлювального ремонту автомобіля Volkswagen Passat реєстраційний номер НОМЕР_4 становить 79283,16грн.
Згідно полісу страхова сума (ліміт відповідальності) на одного потерпілого за шкоду, заподіяну майну - 100000,00грн., при цьому розмір франшизи - 2000,00грн. (п.4).
Проте, відшкодування такої оціненої шкоди відповідачем не проведено.
Зазначене зумовило звернення ТОВ «ТЕРМІНАЛ» до суду з позовом про стягнення з ТДВ «Страхова компанія «Гардіан» 48000,00грн. суми страхового відшкодування, 6589,22грн. пені, 1668,82грн. 3% річних, 2246,03грн. інфляційних втрат (з врахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог). Позивач також просить покласти на відповідача 1000,00грн. витрат, понесених ним за послуги експертного дослідження автомобіля ТОВ «АК «Експерт Сервіс», та витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст.11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є зокрема договори та інші правочини, а також інші юридичні факти.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За своєю правовою природою укладений сторонами 08.11.2018 договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № АМ/8230900, строком дії з 09.11.2018 до 08.11.2019 включно) є договором страхування.
Згідно зі ст.979, п.3 ч.1 ст.980 ЦК України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору. Його предметом можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).
Згідно полісу № АМ/8230900 страховиком є ТДВ «Страхова компанія «Гардіан», а страхувальником - ОСОБА_1 .
У ст.999 ЦК України визначено, що законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування). До відносин, що випливають із обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.
Так, згідно ст.3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
У п.п. 10.1, 10.2 ст.10 вказаного Закону визначено, що укладаються такі види договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності: внутрішній договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (далі - внутрішній договір страхування); договір міжнародного обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (далі - договір міжнародного страхування). Внутрішні договори страхування діють виключно на території України.
Згідно з п.п. 14.1, 14.2 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страхувальник має право вибору страховика для укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності. Страховик не може відмовити будь-якому страхувальнику в укладенні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
Окрім того, у п.17.1 ст.17 Закону встановлено, що страховики зобов'язані укладати договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (внутрішній договір страхування, міжнародний договір страхування, міжнародний договір «Зелена картка») відповідно до цього Закону та чинного законодавства України. Внутрішні договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності укладаються строком на один рік.
У відповідності до ст.983 ЦК України, договір страхування набирає чинності з моменту внесення страхувальником першого страхового платежу, якщо інше не встановлено договором.
Беручи до уваги заперечення відповідача, суд звертає увагу на те, що чинним законодавством не встановлено обов'язок відповідача перевіряти особу страхувальника та/або належність йому застрахованого транспортного засобу, правову підставу володіння та/або користування автомобілем, відтак, страховик не може відмовити особі, яка звернулась до нього (страхувальнику), в укладенні відповідного договору страхування цивільно-правової відповідальності. Водночас, суд звертає увагу на ст.204 ЦК України, яка закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.
Згідно з п.п. 2, 3 ч.1 ст.988 ЦК України, страховик, серед іншого, зобов'язаний: протягом двох робочих днів, як тільки стане відомо про настання страхового випадку, вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасного здійснення страхової виплати страхувальникові; у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором. Страхова виплата за договором страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.
Як визначено ст.990 ЦК України, страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката). Страховий акт (аварійний сертифікат) складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що встановлюється страховиком.
Згідно п.22.1 ст.22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
У відповідності до п.23.1 ст.23 цього Закону, шкодою, заподіяною життю та здоров'ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є: шкода, пов'язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов'язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, пов'язана із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; шкода, пов'язана із смертю потерпілого.
У ст.6 вказаного Закону визначено, що страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Згідно з п.п. 1.1, 1.4, 1.7 ст.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», автомобіль Opel Omega є застрахованим транспортним засобом оскільки він зазначений в полісі № АМ/8230900 та в момент дорожньо-транспортної пригоди ним керував ОСОБА_1 - особа, відповідальність якої застрахована, оскільки він визначений у вказаному полісі як страхувальник.
Беручи до уваги заперечення відповідача, суд звертає увагу на те, що закон встановлює необхідність встановлення правомірності володіння забезпеченим транспортним засобом лише в тому випадку, якщо ним при настанні дорожньо-транспортної пригоди керувала інша особа, відмінна від страхувальника.
Відтак, посилання на ч.5 ст.380 Митного кодексу України, відповідно до якої тимчасово ввезені транспортні засоби особистого користування можуть використовуватися на митній території України виключно громадянами, які ввезли зазначені транспортні засоби в Україну, для їхніх особистих потреб, та не можуть використовуватися для цілей підприємницької діяльності та/або отримання доходів в Україні, бути розкомплектовані чи передані у володіння, користування або розпорядження іншим особам, є безпідставними.
Водночас, суд звертає увагу на те, що в повідомлення від 28.11.2018 про дорожньо-транспортну пригоду, що сталась 27.11.2018, саме він зазначений власником автомобіля Opel Omega і в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження того, що такий транспортний засіб перебував в користуванні ОСОБА_1 незаконно. Договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № АМ/8230900) недійсним не визнавався.
Укладаючи договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів - поліс № АМ/8230900 з умовами щодо відповідного страхового платежу, що повинен здійснити страхувальник, який є особою, відмінною від тієї, яка тимчасово ввезла автомобіль на територію України з метою використання в особистих цілях, повинен був усвідомлювати ризик тих наслідків, які можуть випливати за наслідками укладення такого договору в контексті принципів цивільного законодавства щодо обов'язковості виконання зобов'язання сторонами. Відтак, відповідач не вправі посилатись на обставини відмінності особи, що ввезла автомобіль на територію України для виключно власного використання, як підставу зазначати про те, що ОСОБА_1 - водій, який керував автомобілем Opel Omega у момент дорожньо-транспортної пригоди, не є особою, відповідальність якої застрахована згідно з таким полісом.
Таким чином, дорожньо-транспортна пригода, що трапилась 27.11.2018 у селі Старий Яричів Львівської області Кам'янко-Бузького району Львівської області є страховим випадком, а ТОВ «ТЕРМІНАЛ» - особою, яка має право на отримання відповідної страхової виплати, внаслідок його настання.
Підстави для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати), визначені п.37.1 ст.37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», судом не встановлено.
У п.36.2 ст.36 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», встановлено, що страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна; у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).
Відповідно до звіту Товариства з обмеженою відповідальністю «АК «Експерт-Сервіс» №1039/19 про оцінку автомобіля Volkswagen Passat реєстраційний номер НОМЕР_4 , вартість відновлювального ремонту зазначеного автомобіля, в т.ч. з врахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складових КТЗ, складає 79283,16грн. (з ПДВ на запасні частини). Зазначене відповідачем не заперечено та не спростовано.
Згідно зі ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
У ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Так, за ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У відповідності до ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позивачем доведено факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань із виплати страхового відшкодування . Відтак, позовна вимога про стягнення 48000,00грн. основного боргу є обґрунтованою та підлягає до задоволення.
Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ч. 1 ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.
Водночас, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності (ч.2 ст.218 ГК України).
Згідно із ст.617 ЦК України, особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Доказів наявності обставин зазначених у ст.617 ЦК України, які є підставами звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання відповідачем не подано, і такі підстави судом не встановлено.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Суд звертає увагу на те, що пеня за порушення зобов'язання із виплати страхового відшкодування особі, яка має право на його отримання, встановлена не договором страхування, а законом. Так, відповідно до п.36.5 ст.36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.
Згідно з ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Частиною 6 статті 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
У зв'язку з несвоєчасним виконанням ТДВ «Страхова компанія «Гардіан» зобов'язань із виплати страхового відшкодування позивачем, відповідно до п.36.5 ст.36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», нараховано відповідачу та заявлено до стягнення пеню у розмірі 6589,22грн. за період з 25.09.2019 по 25.03.2020.
Перевіривши підстави, строки та правильність нарахування пені, суд, провівши відповідний перерахунок, дійшов висновку, що вимога ТОВ «ТЕРМІНАЛ» про стягнення з відповідача пені є обґрунтованою, однак, зважаючи на встановлені ч.6 ст.232 ГК України обмеження, підлягає частковому задоволенню на суму 6562,99грн. за період з 25.09.2019 по 24.03.2020.
Відповідно до ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У зв'язку з неналежним виконанням ТДВ «Страхова компанія «Гардіан» грошового зобов'язання, позивачем, відповідно до ст. 625 ЦК України, нараховано та заявлено до стягнення 3% річних в розмірі 1668,82грн. за період з 25.09.2020 по 20.11.2020 та 2246,03грн. інфляційних втрат з використанням індексів інфляції, встановлених у жовтні 2019 року - листопаді 2020 року.
Перевіривши підстави, строки та правильність відповідних нарахувань, суд, провівши відповідний перерахунок в межах позовних вимог з врахуванням того, що загальна кількість днів у високосному 2020 році - 366, а не 365, як звично, дійшов висновку, що вимога ТОВ «ТЕРМІНАЛ» про стягнення з відповідача 3% річних та індексу інфляції є обґрунтованою, однак підлягає частковому задоволенню на суму 1665,32грн. 3% річних, нарахованих за визначений позивачем період з 25.09.2019 по 20.11.2020, та 2208,00грн. інфляційних втрат з врахуванням індексів жовтня 2019 - листопада 2020. При цьому суд звертає увагу на те, що розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Статтею 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
У відповідності з п.4 ч.3 ст.129 Конституції України та ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно зі ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Відповідно до ст.77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.79 ГПК України). Стандарт доказування «вірогідності доказів», який на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. На суд покладено обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були. Вказаної позиції дотримується Верховний Суд, зокрема у постанові від 21 серпня 2020 року у справі № 904/2357/20.
У відповідності до ч.ч. 1,2 ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи вищенаведене, суд, виконавши вимоги процесуального права, всебічно і повно перевіривши обставини справи в їх сукупності, дослідивши представлені докази, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, приходить до висновку, що позивачем подано достатньо об'єктивних, допустимих та переконливих доказів на підтвердження позовних вимог в частині стягнення 48000,00грн. основного боргу, 6562,99грн. пені, 1665,32грн. 3% річних, 2208,00грн. інфляційних втрат, які підлягають до задоволення. В решті в задоволенні позовних вимог слід відмовити.
Згідно п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, судовий збір в розмірі 2099,57грн. покладається на відповідача, а в решті - на позивача.
У позовній заяві ТОВ «ТЕРМІНАЛ» наведено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, серед яких, окрім судового збору також зазначено 10000,00грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд звертає увагу на таке.
У відповідності до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відтак, судовий збір в розмірі 5646,07 грн. покладається на відповідача, а в решті - на позивача.
Згідно з п.1 ч.3 ст.123 ГПК України, витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов'язаних з розглядом справи. Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 126 ГПК України, для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Так, позивачем долучено до матеріалів справи ордер серії ЛВ №177793 від 19.11.2020, виданий Адвокатським об'єднанням «Міжнародна українсько-грузинська адвокатська компанія «Куспись, Ростіашвілі та Цхведіані» на підтвердження повноваження адвоката Баюш Лілїі Володимирівни на надання правової допомоги ТОВ «ТЕРМІНАЛ» на підставі договору про надання правової допомоги №06/11 від 06.11.2020 у Господарському суді Львівської області; копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю Баюш Лілії Володимирівни №1755 від 13.10.2010; платіжне доручення №232 від 06.11.2020, що підтверджує оплату ТОВ «ТЕРМІНАЛ» на користь зазначеного адвокатського об'єднання 7000,00грн. із призначенням платежу: «Оплата за надання правничої допомоги згідно договору №06/11 від 06.11.2020 та рахунку №06/11 від 06.11.2020 (написання позовної заяви), без ПДВ».
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.126 ГПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Як встановлено ч.4 ст.129 ГПК України, у разі задоволення позову інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, також покладаються на відповідача.
Беручи до уваги встановлені ч.4 ст.126 ГПК України критерії співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката та за відсутності клопотання відповідача про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, суд приходить до висновку, що витрати на професійну правничу допомогу, понесені позивачем, слід покласти на відповідача в сумі 6991,89грн., пропорційно до задоволених позовних вимог.
Суд також звертає увагу на те, що позивачем, в порядку ч.8 ст.129 ГПК України, також зроблено заяву про подальше збільшення витрат на професійну правничу допомогу та подання відповідних доказів до суду.
Окрім цього, позивач також просить відшкодувати йому 1000,00грн. витрат, за послуги експертного дослідження автомобіля, оскільки відповідач, відмовивши у виплаті страхового відшкодування не вважаючи заявлену подію страховим випадком, не повідомив йому вартість шкоди, завданої майну ТОВ «ТЕРМІНАЛ» внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Відтак, позивач, маючи намір до суду звернутись із позовною заявою про стягнення з ТДВ «Страхова компанія «Гардіан» суми страхового відшкодування, змушений був попередньо звернутись до ТОВ «АК «Експерт Сервіс» для проведення оцінки автомобіля та визначення вартості відновлювального ремонту.
Відповідно до ч.4 ст.127 ГПК України, розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.
Так, на підтвердження понесених позивачем витрат до матеріалів справи долучено звіт Товариства з обмеженою відповідальністю «АК «Експерт-Сервіс» №1039/19 про оцінку автомобіля Volkswagen Passat реєстраційний номер НОМЕР_4 , акт №1039/19 прийому-передачі виконаних робіт від 21.06.2019, підписаний представниками ТОВ «АК «Експерт-Сервіс» та ТОВ «ТЕРМІНАЛ» та скріплений їх печатками, про те, що послуга (Volkswagen Passat, НОМЕР_4 ) згідно договору та заяви №1039 від 21.06.2019 надана в строк, якісно та в повному обсязі, а договірна ціна за надану послугу - 1000,00грн. без ПДВ, а також платіжне доручення №1183 від 26.06.2019, що підтверджує оплату за вказані послуги з експертного дослідження автомобіля в розмірі 1000,00грн.
За відсутності заяви ТДВ «Страхова компанія «Гардіан» про неспівмірність таких витрат та зменшення їх розміру, суд, керуючись ч.4 ст.129 ГПК України та зважаючи на часткове задоволення позовних вимог, приходить до висновку, що витрати на підготовку експертного висновку на замовлення сторони в розмірі 998,84грн. слід покласти на відповідача, а в решті - на позивача.
Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 13, 74, 76, 77, 78, 86, 129, 233-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов?задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Гардіан» (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 96; ідентифікаційний код 35417298) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕРМІНАЛ» (80461, Львівська обл., Кам'янка-Бузький р-н, смт. Запитів, вул. Київська, буд. 236; ідентифікаційний код 31416840) 48000,00грн. основного боргу, 6562,99грн. пені, 1665,32грн. 3% річних, 2208,00грн. інфляційних втрат, 998,84грн. витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, 6991,89грн. витрат на професійну правничу допомогу та 2099,57грн. судового збору.
3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили в порядку ст. 327 ГПК України.
4. В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 241 ГПК України, та може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.
Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.
Повне рішення складено та підписано суддею 25.03.2021
Суддя О.І. Щигельська