вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"16" березня 2021 р. м. Київ Справа № 911/3236/20
Господарський суд Київської області у складі судді Д.Г.Зайця, за участю секретаря судового засідання О.О.Стаднік, розглянувши матеріали справи
за позовом Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль», Київська область, Бориспільський район, с. Гора
до Товариства з обмеженою відповідальністю «БФ ГРУП», Київська область, Бориспільський район, сільрада Гірська
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях, м. Київ
про стягнення заборгованості
представники:
від позивача - М.В.Щиголь
від відповідача - Д.В. Гаврин
від третьої особи - А.О. Матвійчук
До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» №35-28/7-82 від 02.11.2020 року (вх. №3279/20 від 10.11.2020 року) (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «БФ ГРУП» (далі - відповідач) про стягнення заборгованості за Договором оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності №1625 від 25.09.2014 року у сумі 119171,15 грн., з яких 110773,33 грн. основного боргу, 6728,35 грн. пені, 1561,18 грн. 3% річних та 108,29 грн. інфляційних втрат.
Ухвалою суду від 16.11.2020 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №911/3236/20 за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 15.12.2020 року.
До суду від третьої особи надійшли письмові пояснення №52-04.04.01-4732 від 25.11.2020 (вх. №26331/20 від 26.11.2020) на виконання вимог ухвали суду від 16.11.2020 року.
До суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву №20-2365 від 30.11.2020 (вх. №26870/20 від 03.12.2020), в якому відповідач проти позову заперечує та просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.
До суду від позивача надійшла відповідь на відзив №35-22/1-328 від 08.12.2020 (вх. №30338/20 від 08.12.2020) .
Ухвалою суду від 15.12.2020 року продовжено строк підготовчого провадження у справі №911/3236/20 на тридцять днів та відкладено судове засідання на 26.01.2021 року.
Представник відповідача у судовому засіданні 26.01.2021 року заявив усне клопотання про відкладення підготовчого провадження.
Ухвалою суду від 26.01.2021 року відкладено підготовче засідання на 16.02.2021 року.
До суду від відповідача надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи №21-40 від 15.02.2021 (вх. №3752/21 від 15.02.2021).
Представник відповідача у судовому засіданні 16.02.2021 року повідомив, що між ним та Регіональним відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях укладено Додатковий договір від 26.01.2021 до Договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності №1625 від 25.09.2014, у зв'язку з укладенням якого було проведено коригування нарахування орендної плати за березень та квітень 2020 року. Крім того, внаслідок проведення коригування нарахування орендної плати за березень та квітень 2020 ТОВ «БФ ГРУП» 10.02.2021 сплатило на корить ДП «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» 30252,32 грн. в рахунок орендної плати за березень.
Представник позивача у судовому засіданні 16.02.2021 повідомив, що 10.02.2021 року основний борг відповідача перед позивачем сплачено. Однак, позовні вимоги в частині стягнення штрафних санкцій позивач підтримує.
Ухвалою суду від 16.02.2021 року закрито підготовче провадження у справі та призначено розгляд справи по суті на 16.03.2021 року.
Представник позивача та третьої особи у судовому засіданні 16.03.2021 року позовні вимоги в частині стягнення штрафних санкцій підтримали та просили позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні 16.03.2021 року проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві та запереченнях та просив в задоволенні позову відмовити повністю.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, яка ратифікована Україною 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Враховуючи достатність в матеріалах справи доказів для повного, всебічного та об'єктивного розгляду спору по суті у судовому засіданні 16.03.2021 року, відповідно до ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
25.09.2014 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях (правонаступником якого є - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях) (за договором - орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «БФ Груп» (за договором орендар) укладено Договір оренди №1625 індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності (далі - Договір), згідно умов п. 1.1. якого, орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно, а саме, частину нежитлового приміщення №3.1.4 на 3-му поверсі пасажирського терміналу "D", загальною площею 80,00 кв.м. (далі - майно), розміщене за адресою: Київська обл., Бориспільський район, м. Бориспіль-7 на 3-му поверсі термінального комплексу «D» (інв.№47578), загальною площею 107850,5 кв.м. (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 170023532208, реєстраційний номер в єдиному реєстрі об'єктів державної власності - 20572069.1435НЛТНПД1884), що перебуває на балансі державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (за договором - балансоутримувач), вартість якого визначена згідно з висновком про вартість станом на 31.05.2014 року і становить 4167060,00 грн., без ПДВ.
Згідно п. 1.2. Договору, майно передається в оренду з метою використання за цільовим призначенням: для розміщення та експлуатації місць із сервісного обслуговування пасажирів.
Відповідно до п. 2.1. Договору, орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, вказаний у Договорі, але не раніше дати державної реєстрації Договору та акта приймання-передавання майна.
Згідно п. 3.1. Договору, орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 року №786, і становить за базовий місяць розрахунку - травень 2014 року - суму в розмірі 52088,25 грн., згідно розрахунку орендної плати, який додається. Орендна плата сплачується щомісяця, не пізніше 15 числа звітного місяця (пп 3.1.1 п. 3.1. Договору).
Пунктом 3.3. Договору встановлено, що орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Оперативна інформація про індекси інфляції, розраховані Державною службою статистики України, розміщується на офіційному веб-сайті Фонду державного майна України.
Згідно п.п. 3.6., 3.7. Договору, орендна плата перераховується до державного бюджету та баоансоутримувачу у співвідношенні 70% до 30% щомісяця не пізніше 15 числа місяця відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж. Орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.
Пунктом 5.3. Договору встановлено, що орендар зобов'язується своєчасно і у повному обсязі сплачувати орендну плату до державного бюджету та балансоутримувачу (у платіжних дорученнях, які оформлює відповідач, вказується «Призначення платежу» за зразком, який надає орендодавець листом при укладенні договору оренди).
У п. 10.1. Договору сторони погодили, що цей Договір укладено строком (терміном) на 10 (десять) років, що діє з « 25» вересня 2014 року до « 24» вересня 2024 року включно.
Згідно Акту приймання-передавання орендованого майна від 30.09.2014 року, орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно, а саме, частину нежитлового приміщення №3.1.4 на 3-му поверсі пасажирського терміналу "D", загальною площею 80,00 кв.м. (далі - майно), розміщене за адресою: Київська обл., Бориспільський район, м. Бориспіль-7 на 3-му поверсі термінального комплексу «D» (інв.№47578).
Як зазначає позивач, для сплати орендної плати за період березень-квітень 2020 року позивачем виставлено відповідачу рахунки-фактури на загальну суму 265856,01 грн., зокрема, рахунок-фактура №76/455 від 31.03.2020 на суму 132398,41 грн., з яких на користь позивача підлягало сплаті 55166,00 грн., згідно Акту приймання-здачі виконаних послуг від 31.03.2020 року; рахунок-фактура №76/685 від 30.04.2020 на суму 133457,60 грн., з яких на користь позивача підлягало сплаті 55607,33 грн., згідно Акту приймання-здачі виконаних послуг від 30.04.2020 року.
Згідно п. 5.8. Договору, орендар зобов'язаний самостійно одержувати в бухгалтерії балансоутримувача акт приймання-передавання виконаних послуг. Підписаний акт орендар зобов'язаний повернути в бухгалтерію балансоутримувача протягом п'яти днів з дати його фактичного отримання або ж надати в цей же строк мотивовану відмову від його підписання. Якщо протягом зазначеного п'ятиденного строку, акт приймання-передавання виконаних послуг не буде повернуто балансоутримувачу та/або не надана мотивована відмова від його підписання, відповідний акт вважається підписаним сторонами
Згідно наявних в матеріалах справи копій Реєстрів виданих/отриманих оригіналів документів, зазначені рахунки-фактури та акти приймання-здачі виконаних послуг за період березень-квітень 2020 року були отримані ТОВ «БФ Груп», а тому, як зазначено позивачем, акти приймання-здачі виконаних послуг за період березень-лютий 2020 року вважаються підписаним сторонами відповідно до п. 5.8. Договору. Таким чином станом на 19.10.2020 року за відповідачем утворилась заборгованість у розмірі 110773,33 грн.
Враховуючи зазначене, позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення заборгованості з орендної плати за період березень-квітень 2020 року у розмірі 110773,33 грн., а також, нарахованих 3% річних у сумі 1561,18 грн., інфляційних втрат у сумі 108,29 грн. та пені у сумі 6728,35 грн.
Заперечуючи проти позову відповідач зазначив, що отримавши від балансоутримувача рахунок-фактуру №76/455 від 31.03.2020 року на загальну суму 132398,41 грн. і акт приймання-здачі виконаних послуг від 31.03.2020 року та рахунок-фактуру №76/685 від 30.04.2020 року на загальну суму 133457,60 грн. і акт приймання-здачі виконаних послуг від 30.04.2020 року, ним на адресу орендодавця та балансоутримувача надіслано мотивовані відмови №20-158 від 15.04.2020 року та №20-163 від 15.05.2020 року від підписання Актів приймання-здачі виконаних послуг від 31.03.2020 року, від 30.04.2020 року. У вказаних відмовах від підписання актів відповідач зазначив, що ним письмово (листи вих. №20-147 від 16.03.2020 року, вих. №20-149 від 20.03.2020 року, вих. № 20-155 від 07.04.2020 року та вих. №20-156 від 13.04.2020 року) повідомлялось орендодавця та балансоутримувача про появу незалежних від орендаря обставин, починаючи з 18.03.2020 року, що унеможливлюють користування майном за Договором з 18.03.2020 року та протягом відповідного строку в березні 2020 року до їх усунення, посилаючись на розпорядження Кабінету Міністрів України «Про тимчасове обмеження перетинання державного кордону, спрямоване на запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2» №287-р від 14.03.2020 року , п. 14 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України, ст. 762 ЦК України та просив не нараховувати орендну плату за Договором починаючи з 17.03.2020 року і за весь час неможливості використання орендованого майна через незалежні від орендаря обставини.
Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Згідно ч. 1 ст. 283 ГК України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Відповідно до ч. 6 ст. 283 ГК України, до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 1 ст. 759 Цивільного кодексу України (далі - ЦК Укпаїни) встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Згідно ч.ч. 1,4 ст. 286 ГК України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.
Згідно ч. 1 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (у редакції, яка діяла на момент укладення договору оренди), орендна плата встановлюється у грошовій формі і вноситься у строки, визначені договором.
Відповідно до ч. 4 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків провадження господарської діяльності.
Частиною 1 та 2 ст. 762 ЦК України встановлено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України, не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч. 1 ст. 202 ГК України, господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 26.01.2021 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях (орендодавець) та ТОВ «БФ Груп» (орендар) укладено додатковий договір до Договору оренди №1625 індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності від 25.09.2014 року (далі - Додатковий договір), згідно умов якого, враховуючи введення балансоутримувачем заходів (лист від 09 квітня 2020 року №19-22/1-191) щодо безаварійної зупинки з 18 березня 2020 року термінального комплексу (пасажирський термінал) “О” та неможливості користування майном до усунення обставин, які призвели до вжиття зазначених заходів; інформацію уповноваженого органу управління балансоутримувачем - Міністерства інфраструктури України від 12 жовтня 2020 року № 15102/16/10-20; інформацію від Окремого контрольно-пропускного пункту “Київ” Державної прикордонної служби України (лист від 06 січня 2021 року № 23/128): у зв'язку з обмеженням доступу до термінального комплексу (пасажирський термінал) “О” та неможливістю користування орендованим майном через обставини, які знаходяться поза волею орендаря (не належать до його прав чи обов'язків згідно Договору) та орендодавця, що також підтверджено результатами перевірки проведеної представниками Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях від 28.04.2020 року, керуючись п. 6 ст. 762 та п. 3 ст. 631 Цивільного кодексу України №435-1V від 16.01.2003 року (із змінами та доповненнями) та п. 3.12. Договору, беручи до уваги п. 4 листа Фонду державного майна України №10-16-20992 від 15.10.2020 року - на період часу, починаючи з 18.03.2020 року по 14.06.2020 року включно, протягом якого майно не могло використовуватись орендарем за цільовим призначенням згідно Договору через обставини, за які орендар та орендодавець не відповідають, зупинити виконання сторонами умов Договору, передбачених пунктами 3.6., 5.3., 5.10. (за виключенням обов'язку компенсації витрат для внесення плати за землю, сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки незалежно від наслідків своєї господарської діяльності), 8.4. (у частині несплати орендної плати за 3 місяці підряд) Договору. Сторони встановили, що в порядку передбаченому п. 3 ст. 631 Цивільного кодексу України умови п. 1 Додаткового договору застосовуються до відносин між сторонами, які виникли до його укладення, а саме з 18.03.2020 року по 14.06.2020 року включно.
Крім того, відповідачем до матеріалів справи долучено копію платіжного доручення №1002 від 10.02.2021 року на суму 30252,32 грн. При цьому, відповідачем пояснено, що зазначена сума сплачена в рахунок орендної плати за Договором за період з 01.03.2020 року по 17.03.2020 року, яка була сплачена відповідачем після проведення позивачем коригування орендної плати за березень та квітень 2020 року.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що починаючи з 18.03.2020 року по 14.06.2020 року включно, майно, що є об'єктом оренди не могло використовуватись відповідачем за цільовим призначенням згідно Договору через обставини, за які орендар та орендодавець не відповідають. Отже, за період з березня по червень 2020 року, враховуючи положення Додаткового договору, відповідач був звільнений від обов'язку сплачувати орендну плату за Договором оренди №1625 від 25.09.2014 року індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності. При цьому, умовами Додаткового договору сторони встановили, що в порядку, передбаченому п. 3 ст. 631 ЦК України, умови п. 1 Додаткового договору застосовуються до відносин між сторонами, які виникли до його укладення, а саме з 18.03.2020 року по 14.06.2020 року включно.
Таким чином, у суду відсутні підстави для задоволення позову про стягнення з відповідача 110773,33 грн. заборгованості з орендної плати за період березень-квітень 2020 року, оскільки, умовами укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях (орендодавець) та ТОВ «БФ Груп» (орендар) Додаткового договору сторони дійшли згоди зупинити виконання сторонами умов Договору, передбачених пунктами 3.6., 5.3., 5.10., 8.4. При цьому, судом враховано, що відповідачем після проведення з позивачем коригування орендної плати за березень та квітень 2020 року, сплачено в рахунок орендної плати за Договором за період з 01.03.2020 року по 17.03.2020 року 30252,32 грн., що також не заперечується позивачем.
Стосовно вимог позивача про стягнення 3% річних у сумі 1561,18 грн., інфляційних втрат у сумі 108,29 грн. та пені у сумі 6728,35 грн. суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частиною 6 ст. 231 ГК України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Оскільки, судом встановлено відсутність прострочення виконання грошового зобов'язання відповідачем, вимоги позивача про стягнення з відповідача 1561,18 грн. 3% річних, 108,29 грн. інфляційних втрат та 6728,35 грн. пені, є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Усі інші твердження та заперечення позивача не спростовують вищевикладених висновків суду.
Крім того, суд звертає увагу сторін, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвеція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського Суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, №4241/03, від 28.10.2010).
Таким чином, позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Частиною 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Судові витрати відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.
Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 123, 129, 233, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -
У задоволенні позову Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (08300, Київська область, Бориспільський район, с. Гора, вул. Бориспіль-7, код ЄДРПОУ 20572069) до Товариства з обмеженою відповідальністю «БФ ГРУП» (08324, Київська область, Бориспільський район, сільрада Гірська, вул. Бориспіль-7, «Бориспіль» Міжнародний державний аеропорт, код ЄДРПОУ 36077146) за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях (03039, м. Київ, проспект Голосіївський, 50, код ЄДРПОУ 43173325) про стягнення 119171,15 грн. відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного тексту рішення шляхом подання апеляційної скарги до Північного апеляційного господарського суду відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України з врахуванням п. 17.5 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено 26.03.2021 року.
Суддя Д.Г. Заєць