ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
24.03.2021Справа № 910/18862/20
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді: Ломаки В.С.,
за участю секретаря судового засідання: Вегери А.В.,
розглянувши у порядку загального позовного провадження матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Партнер-Оверсіз"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ворлд Спіріт"
про стягнення 2 219 822,90 грн.,
За участю представників сторін:
від позивача: Саламандра Г.М. за довіреністю від 10.12.2020 року;
від відповідача: не з'явився.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Партнер-Оверсіз" (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ворлд Спіріт" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості за договором про надання поворотної фінансової допомоги № 05/12-18 від 05.12.2018 у розмірі 2 219 822,90 грн., з яких: 2 100 000,00 грн. - основний борг, 59 220,00 грн. - інфляційні втрати, 60 602,90 грн. - 3 % річних.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилався на те, що 05.12.2018 року між ним та відповідачем було укладено Договір № 05/12-2018 про надання поворотної фінансової допомоги, на виконання умов якого позивач надав Товариству з обмеженою відповідальністю "Ворлд Спіріт" грошові кошти у загальному розмірі 2 600 000,00 грн. Проте всупереч умовам цього правочину відповідач взяті на себе зобов'язання належним чином не виконав, вчасно та у повному обсязі зазначені грошові кошти позивачу не повернув, унаслідок чого за ним утворилась заборгованість та виникли підстави для нарахування інфляційних втрат та 3 % річних.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 07.12.2020 року позовну заяву залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків.
15.12.2020 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником Товариства з обмеженою відповідальністю "Партнер-Оверсіз" подано заяву про усунення недоліків, якою недоліки позовної заяви усунуто.
У зв'язку з наведеними обставинами, ухвалою господарського суду міста Києва від 21.12.2020 року відкрито провадження у справі № 910/18862/20, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 19.01.2021 року.
У підготовчому засіданні 19.01.2021 року представником позивача було подано клопотання про долучення до матеріалів справи доказів направлення на адресу відповідача вимоги від 05.05.2020 року № 14 про повернення спірної суми грошових коштів.
У підготовчому засіданні 19.01.2021 року судом без виходу до нарадчої кімнати постановлено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 09.02.2021 року.
До початку призначеного підготовчого засідання 09.02.2021 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшло клопотання позивача від 08.02.2021 року про долучення до матеріалів справи доказів листування між сторонами. Вказані докази долучено судом до матеріалів справи.
У підготовчому засіданні 09.02.2021 року з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів сторін у даній справі, забезпечення сторонам можливості надати всі необхідні докази, заяви та клопотання на їх розсуд, судом, з урахуванням положень статей 177, 182 Господарського процесуального кодексу України, постановлено протокольну ухвалу про продовження строку підготовчого провадження у справі № 910/18862/20 на 30 днів.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 09.02.2021 року закрито підготовче провадження у справі № 910/18862/20 та призначено її до судового розгляду по суті на 02.03.2021 року.
01.03.2021 року на електронну пошту господарського суду міста Києва надійшло клопотання позивача від 01.03.2021 року, в якому останній просив, зокрема, відкласти розгляд справи на іншу дату.
У судовому засіданні 02.03.2021 року оголошувалася перерва до 24.03.2021 року.
Представник позивача у судовому засіданні 24.03.2021 року підтримав вимоги, викладені у позовній заяві, та наполягав на їх задоволенні.
Відповідач про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, проте явку свого уповноваженого представника у призначене судове засідання 24.03.2021 року не забезпечив.
Статтею 202 Господарського процесуального кодексу України визначені наслідки неявки в судове засідання учасника справи.
Зокрема, згідно із частиною 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
При цьому, суд зазначає, що відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.
Водночас, оскільки суд надавав можливість учасникам справи реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд не знаходить підстав для відкладення розгляду справи.
Судом враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25 січня 2006 року у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.
Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.
Усі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.
У судовому засіданні 24.03.2021 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -
05.12.2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Партнер-Оверсіз" (позикодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ворлд Спіріт" (позичальник) було укладено договір про надання поворотної фінансової допомоги № 05/12-18 (далі - Договір), за умовами якого позивач зобов'язався надати відповідачу поворотну фінансову допомогу, а останній, у свою чергу, - повернути надані грошові кошти в порядку та на умовах, передбачених даним Договором.
Вказаний правочин підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками цих суб'єктів господарювання.
За умовами пункту 2.1 Договору поворотна фінансова допомога надається частинами в національній валюті України в межах суми 7 000 000,00 грн. без ПДВ.
Поворотна фінансова допомога надається позичальнику на безоплатній основі, тобто плата за користування грошовими коштами не стягується (пункт 2.2 Договору).
Відповідно до пунктів 2.3, 2.5 цього правочину поворотна фінансова допомога надається протягом 1 (одного) року з дати підписання даного Договору шляхом внесення грошових коштів на поточний рахунок позичальника, або перерахування грошових коштів на поточний рахунок підприємства з особового або іншого рахунку позикодавця, та використовується для потреб позичальника відповідно до статутних цілей його діяльності.
Пунктом 2.4 Договору унормовано, що поворотна фінансова допомога надається до моменту вимоги її повернення позикодавцем.
Поворотна фінансова допомога підлягає поверненню за вимогою позикодавця (пункт 3.1 Договору).
За змістом пункту 3.2 означеної угоди повернення грошових коштів проводиться шляхом видачі грошових коштів позикодавцю з каси позичальника або шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позикодавця в установі банку.
Згідно з пунктом 8.1 наведеного правочину останній вступає в силу з моменту його підписання та діє до 04 грудня 2019 року. Договір може бути скасовано за домовленістю сторін у порядку, передбаченому чинним законодавством.
Судом встановлено, що на виконання умов Договору позивач згідно з платіжними дорученнями (копії яких наявні у матеріалах справи) № 8767 від 13.12.2018 на суму 1 000,00 грн., № 8768 від 13.12.2018 на суму 499 000,00 грн., № 8777 від 14.12.2018 на суму 500 000,00 грн., № 8785 від 19.12.2018 на суму 500 000,00 грн., № 8796 від 21.12.2018 на суму 100 000,00 грн., № 8866 від 17.01.2019 на суму 500 000,00 грн. та № 8864 від 17.01.2019 на суму 500 000,00 грн. надав відповідачу поворотну фінансову допомогу в загальному розмірі 2 600 000,00 грн.
Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань з надання поворотної фінансової допомоги свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення позикодавцем своїх зобов'язань за Договором.
Проте у порушення вищевказаних умов Договору відповідач отриману суму поворотної фінансової допомоги за наведеним правочином повернув лише частково, сплативши Товариству з обмеженою відповідальністю "Партнер-Оверсіз" 500 000,00 грн. згідно з платіжним дорученням № 18 від 17.02.2020 року.
Листом від 25.03.2020 року № 18 позивач звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ворлд Спіріт" з претензією, в якій вимагав виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань та повернення грошових коштів у розмірі 2 100 000,00 грн.
У відповідь на означену претензію відповідач направив позивачу лист від 01.04.2020 року № 01/04, в якому зазначив про те, що господарське зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Ворлд Спіріт" з повернення отриманої поворотної фінансової допомоги порушено не було, оскільки позикодавець не звертався до позичальника з вимогою про повернення спірної суми грошових коштів в порядку, передбаченому Договором. Крім того, відповідач посилався на припинення означеного зобов'язання, у зв'язку з неможливістю його виконання внаслідок запровадження на території України карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19.
Разом із тим, позивач листом від 05.05.2020 року № 14 повторно звернувся до позичальника із вимогою про повернення наданої йому фінансової допомоги у розмірі 2 100 000,00 грн. у строк до 30.05.2020 року.
Проте така вимога також була залишена відповідачем без задоволення.
У зв'язку з наведеними обставинами, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
В силу положень статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з положеннями статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Укладений між сторонами договір, який є підставою позову, за своєю правовою природою є договором позики.
Відповідно до статті 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Пунктом 14.1.257 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що фінансова допомога - це фінансова допомога, надана на безповоротній або поворотній основі. Поворотна фінансова допомога - це сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов'язковою до повернення.
Положеннями частин 1, 3 статті 1049 Цивільного кодексу України визначено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічні положення містить частина 1 статті 193 Господарського кодексу України.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).
Стаття 610 Цивільного кодексу України передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).
Під виконанням зобов'язання розуміється вчинення боржником та кредитором взаємних дій, спрямованих на виконання прав та обов'язків, що є змістом зобов'язання.
Невиконання зобов'язання має місце тоді, коли сторони взагалі не вчиняють дій, які складають зміст зобов'язання, а неналежним виконанням є виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Враховуючи те, що загальна сума основного боргу відповідача за Договором про надання поворотної фінансової допомоги № 05/12-18 від 05.12.2018, яка складає 2 100 00,00 грн., підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, підписано акт звірки взаєморозрахунків між сторонами за цим Договором за період з 01.01.2018 року по 15.09.2020 року, і відповідач на момент прийняття рішення не надав документи, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Партнер-Оверсіз" до відповідача про стягнення вказаної суми основного боргу, у зв'язку з чим даний позов у цій частині підлягає задоволенню.
Також, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем покладеного на нього обов'язку щодо своєчасного повернення наданої йому фінансової допомоги, позивач просив суд стягнути з відповідача 3 % річних у розмірі 60 602,90 грн., нарахованих на суму основного боргу в розмірі 2 100 000,00 грн. у період з 05.12.2019 року по 20.11.2020 року, а також 59 220,00 грн. інфляційних втрат, нарахованих на означену суму заборгованості протягом цього періоду.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, законом установлено обов'язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов'язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов'язання.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов'язання.
Суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річні, сплату яких передбачено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.
Індекси споживчих цін (індекси інфляції), які є показниками загального рівня інфляції в економіці, розраховуються в цілому за місяць, а не на конкретні дати. Встановлено, що вони розраховуються Державним комітетом статистики України щомісячно та публікуються в наступному за звітним місяці.
Крім того, необхідно враховувати, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).
Перевіривши наданий позивачем розрахунок вищенаведених компенсаційних виплат, суд вважає його таким, що не повністю відповідає приписам чинного законодавства в силу допущених методологічних помилок при визначенні початкових дат періодів прострочення та, відповідно, кількості днів прострочення, що призвело до заявлення вказаних сум у завищеному розмірі.
Так, за умовами пунктів 2.4, 3.1 укладеного між сторонами Договору поворотна фінансова допомога надається до моменту вимоги її повернення позикодавцем (підлягає поверненню за вимогою позикодавця).
Разом із тим, конкретних строків повернення цієї фінансової допомоги вищевказаним правочином не передбачено.
Зважаючи на відсутність у Договорі положень щодо погодження сторонами певного строку на повернення наданої відповідачу фінансової допомоги, враховуючи те, що обов'язок негайного виконання відповідачем грошового зобов'язання з повернення наданих йому грошових коштів не випливає з нормативних приписів чинного законодавства, а також беручи до уваги умови Договору щодо повернення фінансової допомоги за вимогою позикодавця, суд дійшов висновку про те, що до спірних правовідносин застосуванню підлягають положення частини 2 статті 530 та абзацу 2 частини 1 статті 1049 Цивільного кодексу України.
Як було зазначено вище, листом від 25.03.2020 року № 18 позивач звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ворлд Спіріт" з претензією, в якій вимагав виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за Договором та повернення позикодавцеві грошових коштів у розмірі 2 100 000,00 грн. Водночас будь-яких строків виконання відповідачем його обов'язку з повернення суми отриманої від позивача фінансової допомоги у розмірі 2 100 000,00 грн. у цій претензії вказано не було.
У матеріалах справи відсутні належні докази на підтвердження конкретної дати відправлення позивачем та отримання відповідачем вищенаведеної претензії Товариства з обмеженою відповідальністю "Партнер-Оверсіз".
Разом із тим, у матеріалах даної справи наявна відповідь відповідача на вказану претензію від 01.04.2020 року № 01/04, в якій останній зазначив про те, що господарське зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Ворлд Спіріт" з повернення отриманої поворотної фінансової допомоги порушено не було, оскільки позикодавець не звертався до позичальника з вимогою про повернення спірної суми грошових коштів в порядку, передбаченому Договором. Крім того, відповідач посилався на припинення означеного зобов'язання, у зв'язку з неможливістю його виконання внаслідок запровадження на території України карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19.
За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що відповідач отримав претензію (вимогу) позивача від 25.03.2020 року № 18 (був обізнаний про наявність такої претензії та виникнення в нього обов'язку з повернення отриманої поворотної фінансової допомоги позивачу) принаймні 01.04.2020 року, оскільки відповідь відповідача на цю претензію датована саме означеним днем.
Водночас суд зазначає, що оскільки статтею 530 Цивільного кодексу України не визначена форма пред'явлення вимоги кредитором, останній може здійснити своє право як шляхом надіслання платіжної вимоги-доручення, так і шляхом звернення до боржника з листом, телеграмою, претензією, надіслання йому рахунка (рахунка-фактури) тощо.
Аналогічна за змістом правова позиція викладена у пункті 1.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань".
За умовами частини 1 статті 1049 Цивільного кодексу України якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Відтак, оскільки конкретний строк повернення спірної поворотної фінансової допомоги не був передбачений ані укладеним між сторонами Договором, ані направленою відповідачеві претензією (вимогою) від 25.03.2020 року № 18, суд дійшов висновку про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Ворлд Спіріт" було зобов'язане повернути позичальнику спірну суму грошових коштів протягом тридцяти днів від дня пред'явлення останнім цієї вимоги (01.04.2020 року), тобто до 01.05.2020 року включно.
Враховуючи наведене, першим днем прострочення відповідачем виконання обов'язку з повернення спірної фінансової допомоги, є 02.05.2020 року.
За таких обставин, обґрунтована та арифметично вірна сума 3 % річних, що підлягає стягненню з відповідача протягом дійсного періоду прострочення ним виконання грошового зобов'язання за Договором, за обрахунком суду складає 34 942,62 грн., що нарахована на суму основного боргу в розмірі 2 100 000,00 грн. у період з 02.05.2020 року по 20.11.2020 року.
Крім того, обґрунтованою сумою інфляційних втрат, що підлягають стягненню з відповідача на користь позивача за вказаний дійсним період прострочення, є сума, яка за обрахунком суду становить 52 790,44 грн.
Отже, стягненню з відповідача підлягає 34 942,62 грн. 3 % річних та 52 790,44 грн. інфляційних втрат, тоді як у задоволенні вимог позивача про стягнення з відповідача 25 660,28 грн. 3 % річних та 6 429,56 грн. інфляційних втрат слід відмовити.
Згідно з частиною 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки.
У відповідності до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Принцип змагальності тісно пов'язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з'ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.
Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків, як і не надано належним доказів на підтвердження сплати спірної суми заборгованості чи відсутності прострочення ним виконання своїх грошових обов'язків зі своєчасного повернення фінансової допомоги.
Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що відповідач неналежним чином виконував взяті на себе обов'язки за Договором, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з урахуванням наведеного.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -
1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Партнер-Оверсіз" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ворлд Спіріт" про стягнення 2 219 822,90 грн. задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ворлд Спіріт" (01015, місто Київ, вулиця Старонаводницька, будинок 6-Б, офіс 211; код ЄДРПОУ 42333840) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Партнер-Оверсіз" (46020, Тернопільська область, місто Тернопіль, вулиця Д. Лук'яновича, будинок 1; код ЄДРПОУ 37246552) 2 100 000 (два мільйони сто тисяч) грн. 00 коп. основного боргу, 34 942 (тридцять чотири тисячі дев'ятсот сорок дві) грн. 62 коп. 3 % річних, 52 790 (п'ятдесят дві тисячі сімсот дев'яносто) грн. 44 коп. інфляційних втрат, а також 32 815 (тридцять дві тисячі вісімсот п'ятнадцять) грн. 99 коп. витрат по сплаті судового збору.
3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.
5. Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
6. Згідно з частиною 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
7. Відповідно до підпункту 17.5. пункту 17 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через господарський суд міста Києва за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Повне рішення складено та підписано 26.03.2021 року.
Суддя В.С. Ломака