ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
25.03.2021Справа № 910/8830/20 (910/10184/20)
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Біофарма»
(ідентифікаційний код: 34423515)
до Приватного підприємства «Наша Аптека»
(ідентифікаційний код: 25390449)
про стягнення 40 445, 32 грн
у межах справи № 910/8830/20
за заявою Приватного підприємства «Наша Аптека»
(ідентифікаційний код: 25390449)
про банкрутство
Суддя Омельченко Л.В.
Без виклику (повідомлення) учасників
Товариство з обмеженою відповідальністю «Біофарма» (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства «Наша Аптека» (далі - відповідач) про стягнення заборгованості в розмірі 40 445, 32 грн.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач вказує на те, що між ним та відповідачем було укладено договір поставки товарів № 74/11-НА-П від 01.11.2011. Відповідно до умов договору позивач зобов'язався поставити і передати у власність відповідача товари згідно із заявками покупця в асортименті та по цінах, вказаних у видаткових накладних, а відповідач зобов'язується прийняти та оплатити товар на умовах, визначених договором.
Відповідач взяті на себе зобов'язання не виконав, товар вчасно не оплатив, внаслідок чого виникли підстави для стягнення з нього штрафних санкцій. У зв'язку з цим позивач вирішив звернутися до суду з позовом для захисту своїх порушених прав та законних інтересів.
Ухвалою Господарського суду від 20.07.2020 (Суддя Чинчин О.В.) відкрито провадження у справі № 910/10184/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Біофарма» (ідентифікаційний код: 34423515) до Приватного підприємства «Наша Аптека» (ідентифікаційний код: 25390449) про стягнення 40 445, 32 грн, вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.08.2020 (Суддя Чинчин О.В.) справу № 910/10184/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Біофарма» до Приватного підприємства «Наша Аптека» про стягнення 40 445, 32 грн передано за підсудністю до Господарського суду міста Києва для розгляду в межах справи № 910/8830/20 про банкрутство Приватного підприємства «Наша Аптека».
24.09.2020 відповідно до витягу з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду матеріали справи були передані судді Омельченку Л.В.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.09.2020 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/10184/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Біофарма» (ідентифікаційний код: 34423515) до Приватного підприємства «Наша Аптека» (ідентифікаційний код: 25390449) про стягнення 40 445, 32 грн у межах справи № 910/8830/20 за заявою Приватного підприємства «Наша Аптека» (ідентифікаційний код: 25390449) про банкрутство, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, роз'яснено учасникам справи, що відповідно до частини 7 статті 252 Господарського процесуального кодексу України клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач може подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву, встановлено відповідачу строк - п'ятнадцять днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання до суду відзиву на позовну заяву, оформленого відповідно до вимог статті 165 Господарського процесуального кодексу України, а також всіх доказів, що підтверджують заперечення проти позову; забезпечити надіслання (надання) позивачу копії відзиву та доданих до нього документів одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду, попереджено відповідача, що у разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України. При цьому, якщо докази не можуть бути подані разом з відзивом з об'єктивних причин, відповідач повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу (частини 3, 4 статті 80 Господарського процесуального кодексу України), встановлено позивачу строк - протягом 5-ти днів з дня отримання відзиву на позов (якщо такий буде поданий) - для подання суду: відповіді на відзив на позов в порядку статті 166 Господарського процесуального кодексу України, а також доказів направлення відповіді на відзив відповідачу, встановлено відповідачу строк - протягом 5-ти днів з дня отримання відповіді на відзив для подання до суду (якщо такі будуть): заперечень на відповідь на відзив та доказів направлення заперечень на відповідь на відзив позивачу, звернено увагу сторін на положення статей 74, 80, 81 Господарського процесуального кодексу України щодо порядку подання доказів, наслідків неподання їх та доказів їх направлення іншим учасникам справи, а також щодо порядку витребування доказів, попереджено сторін, що відповідно до частини 2 статті 118 Господарського процесуального кодексу України заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом, звернено увагу сторін на те, що копії письмових доказів, які подаються повинні бути оформлені у відповідності до вимог частини 4 статті 91 Господарського процесуального кодексу України та пункту 5.27 Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації (Вимоги до оформлення документів ДСТУ 4163-2003), попереджено сторін, що при невиконанні процесуальних обов'язків, зокрема ухиленні від вчинення дій, покладених судом на сторону, до них можуть бути застосовані заходи процесуального примусу у вигляді штрафу відповідно до статті 135 Господарського процесуального кодексу України.
З метою повідомлення сторін про розгляд справи судом на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України ухвала суду про відкриття провадження у справі від 28.09.2020 була направлена на адреси сторін, що підтверджується поверненням на адресу суду рекомендованих повідомлень про вручення уповноваженим представникам.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,
01.11.2011 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Біофарма» (далі - позивач) та Приватним підприємством «Наша Аптека» (далі - відповідач) було укладено договір поставки товарів № 74/11-НА-П, за яким позивач зобов'язався поставити і передати у власність відповідача товари, згідно із заявками покупця в асортименті та по цінах, вказани у видаткових накладних, а відповідач зобов'язується прийняти та оплатити товар на умовах, визначених договором.
Відповідно до п. 1.2 Договору поставка товару проводиться відповідно до заявок покупця, які повинні містити дані щодо кількість та асортименту товару. Заявка може подаватись постачальнику по факсу, електронною поштою, кур'єром або іншим, погодженим сторонами способом.
Пунктом 2.1 Договору визначено, що у ціну товару включається вартість упаковки, доставки у приміщення аптечного закладу, вантажно розвантажувальних робіт.
Умовами п. 2.2 Договору визначено, що постачальник має право мотивовано змінювати ціни на товар, який є предметом цього договору, повідомивши про такі зміни покупця щонайменше за 14-ть календарних днів до уводу в дію нових цін. Ціни вже на замовлений покупцем товар підвищенню не підлягають.
Відповідно до п. 3.2 Договору право власності на товар переходить до покупця в момент отримання товару. Моментом отримання товару уважається відмітка покупця про отримання товару на видатковій накладній постачальника.
Покупець здійснює оплату кожен місяць, не пізніше 10 (десятого) числа, за проданий товар за місяць, згідно відправленого покупцем звіту про продаж товарів за місяць по формі: продаж товарів - кількості в коштах (п. 4.1 Договору).
Оплата проводиться шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника.
Відповідно до п. 8.1 Договору винна сторона відшкодовує іншій стороні спричинені цим збитки у порядку, встановленому чинним законодавством України.
Згідно з п. 8.2 Договору у випадку прострочення виконання зобов'язання винна сторона сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення.
За положеннями п. 10.1 Договору цей Договір діє до 31.12.2011 на весь період взаємовідносин і набуває чинності з моменту його підписання сторонами. Якщо жодна із сторін письмово не заявить іншій стороні про припинення дії договору не менш, ніж за один місяць до його закінчення, договір вважається пролонгованим на тих же умовах на наступний рік.
Відповідно до Акту звірки взаємних розрахунків, затвердженого представником відповідача, за період з 01.01.2019 по 31.12.2019 між ТОВ «БІОФАРМА» і ПП «Наша Аптека» за договором № 74/11-НА-П від 01.11.2011 року кінцеве сальдо за звітній період становить 72 691,56 грн за даними ТОВ «Біофарма» та 72 703,48 за даними ПП «Наша аптека».
Протягом 2020 року ТОВ «Біофарма» здійснило 4-и поставки товару на адреси аптек ПП «Наша аптека» на загальну суму 4 629,75 грн, а саме: по видаткових накладних № 621 від 30.01.2020, № 640 від 03.02.2020, № 641 від 03.02.2020 з відміткою про отримання товару, а також по видатковій накладній № 620 від 30.01. 2020 направлено товар Новою поштою на адресу Рівненська обл., м. Вараш, яка не була повернута постачальнику з відміткою про отримання товару.
На рахунок ТОВ «Біофарма» надійшли грошові кошти за проданий товар по трьом платіжним дорученням за договором поставки товару від 01.11.2011 № 74/11-НА-П, а саме: № 527 від 28.01.2020, № 547 від 29.01.2020, № 568 від 30.01.2020 на загальну суму 8 280,29 грн.
Крім того, на адресу позивача протягом 2020 року здійснювались повернення нереалізованого товару на загальну суму 30 876,18 грн.
Проте, відповідачем станом на 22.06.2020 не оплачено частину товару. Отже, у останнього виникла заборгованість у розмірі 38 164,84 грн, що підтверджується даними Акту звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2020 по 22.06.2020 між ТОВ «БІОФАРМА» і ПП «Наша Аптека» за договором № 74/11-НА-П від 01.11.2011 року, який представник відповідача не підписав.
Розрахунок заборгованості 38 164,84 грн = 72 691,56 грн (початкове сальдо на 01.01.2020 року) + 4 629,75 грн (поставлений товар) - 8 280,29 грн (оплата товару) - 30 876,18 грн (повернуто товар).
За таких обставин позивач вимушений був звернутися до Господарського суду міста Києва з вимогою про стягнення заборгованості.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) особи, які порушили права і законні інтереси інших осіб, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення претензії чи позову.
Господарський кодекс України (далі - ГК України) встановлює не обов'язок, а право суб'єкта господарювання, чиї права або законні інтереси порушено, звернутися до порушника з письмовою претензією для врегулювання спору.
Як зазначено ч. 8 ст. 222 ГК Ураїни, обов'язкове досудове врегулювання спору сторони може бути передбачено у договорі, однак це не позбавляє сторони права звернутись до суду без подання претензії. Одержувач претензії зобов'язаний повідомити заявника про результати її розгляду.
Позивачем здійснювались неформальні (фактичні) спроби з погашення боргу зазначеного підприємства в досудовому порядку шляхом переписки по електронній пошті та телефонним зв'язком, що не призвело до позитивних результатів.
Відповідно до ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України, зобов'язання мають виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускається.
Положеннями частин 1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором може бути передбачено розстрочення платежу. Аналіз наведених норм матеріального права у сукупності з умовами договору дає підстави для висновку, що дереалізація товару протягом встановленого строку з моменту поставки та невчинення покупцем (боржником) зі спливом указаного строку передбачених договором дій щодо повернення товару постачальникові тягне за собою обов'язок покупця оплатити товар.
Відповідно до положень ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 ст. 612 ЦК україни, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом
Отже, на час звернення до суду за відповідачем обліковується основна заборгованість у розмірі 38 164,84 грн, що останнім спростовано не було.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно із ч. 1 ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК України).
Відповідно до ст. 78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Згідно зі ст. 79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно із п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За приписами ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно із ч. 4 ст. 265 ГК України сторони для визначення умов договорів поставки мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим Кодексом чи законами України.
Частинами 1 та 2 ст. 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ч. 1 ст. 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Відповідно до статті 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу.
У відповідності до норм ч. 1 ст. 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.
За змістом ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Частинами 1, 2 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з частиною 1 статті 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
У відповідності до ч. 2 ст. 217 ГК України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч. 1 ст. 230 ГК України).
Відповідно до ч. 2 статті 625 ЦК боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Керуючись пунктом 8.2. Договору позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача пеню в сумі 1 951,11 грн.
Відповідно до ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання. Аналогічні положення містить ст. 610 Цивільного кодексу України.
Так, згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За приписами статтей 546 та 549 ЦК України, виконання зобов'язань можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.
За приписами ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Частинами 4 та 6 ст. 231 ГК України встановлено, що штрафні санкції за порушення зобов'язання застосовуються у розмірі передбаченому сторонами у договорі.
Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Оскільки судом встановлено наявність порушення відповідачем термінів здійснення взаєморозрахунків, передбачених договором, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Разом з тим, суд перевіривши наданий позивачем розрахунок пені знайшов у ньому арифметичні помилки, у зв'язку з чим вимоги в цій частин підлягають задоволенню в сумі 1 899, 90 грн.
Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3 % річних в сумі 329, 37 грн.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши розрахунок 3% річних, суд виявив у ньому арифметичні помилки, у зв'язку з чим за підрахунком суду вимоги в цій частині підлягають задоволенню в сумі 328, 47 грн.
Враховуючи викладене в сукупності, зважаючи на зміст позовних вимог, обставини, встановлені під час розгляду справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, у зв'язку з чим наявні підстави для часткового задоволення позову та стягнення 40 393, 21 грн.
Судові витрати відповідно до положень статті 129 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 2 099,29 грн.
При цьому, судом враховано, що позивачем внесено суму судового збору в більшому розмірі, у зв'язку з чим суд уважає за необхідне роз'яснити право на повернення його переплати в розмірі 2,71 грн у порядку ст. 7 Закону України «Про судовий збір».
З огляду на викладене вище, зважаючи на зміст позовних вимог, обставини, встановлених під час розгляду справи та встановлення факту невиконання відповідачем обов'язку з оплати поставленого товару за договором поставки № 74/11-НА-П від 01.11.2011 року, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, проте задовольняються судом частково на загальну суму 40 393, 21 грн з урахуванням здійсненого судом перерахунку 3% річних.
Враховуючи викладене, керуючись Кодексом з процедур банкрутства та статтями 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного підприємства «Наша Аптека» (02140, місто Київ, проспект Бажана, будинок 36, приміщення 84; ідентифікаційний код: 25390449) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Біофарма» (03066, м. Київ, провулок Охтирський, будинок 3; ідентифікаційний код: 34423515) 38 164, 84 грн (тридцять вісім тисяч сто шістдесят чотири гривні 84 коп.) основного боргу, 1 899, 90 грн (одна тисяча вісімсот дев'яносто дев'ять гривень 90 коп.) пені, 328, 47 грн (триста двадцять вісім гривень 47 коп.) 3% річних, та 2 099,29 грн (дві тисячі дев'яносто дев'ять гривень 29 коп.) судового збору. У решті вимог - відмовити.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів в порядку, передбаченому ст.ст. 253-259, з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складений 26.03.2021.
Суддя Л.В. Омельченко