ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
17.03.2021Справа № 910/15139/19
за позовом Державної організації "Українське агентство з авторських та суміжних прав"
до відповідачів: 1. Громадської організації "Українська агенція з авторських та суміжних прав"
2. Societe belge des Auteurs, Compositeurs et Editeurs (SABAM)
про визнання недійсним договору
Суддя Зеленіна Н.І.
Секретар судового засідання Вовчик О.В.
Представники сторін: відповідно до протоколу судового засідання
Господарським судом міста Києва розглядається справа за позовом Державної організації "Українське агентство з авторських та суміжних прав" до Громадської організації "Українська агенція з авторських та суміжних прав" та Societe belge des Auteurs, Compositeurs et Editeurs (SABAM) про визнання недійсним договору про заміну сторони від 04.06.2018 до договору про взаємне представництво інтересів від 22.05.2014, який укладено між Державною організацією "Українське агентство з авторських та суміжних прав" (ДО "УААСП"), Громадською організацією "Українська агенція з авторських та суміжних прав" (ГО "УААСП") та Societe belge des Auteurs, Compositeurs et Editeurs (SABAM).
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.10.2019 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 27.11.2019.
15.11.2019 через відділ діловодства суду від ГО "УААСП" надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач 1 заперечує проти задоволення позову з огляду на необґрунтованість і безпідставність позовних вимог.
26.11.2019 через відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, у якій позивач наводить аргументи на спростування доводів відповідача 1.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.11.2019 ухвалено направити судове доручення про вручення судових документів та позасудових документів Компанії Societe belge des Auteurs, Compositeurs et Editeurs (SABAM) до Компетентного Органу Бельгії (Служба громадського федерального правосуддя, Міжнародна служба у сфері громадянських прав); зупинено провадження у справі до надходження повідомлення про вручення Компанії Societe belge des Auteurs, Compositeurs et Editeurs (SABAM) судових та позасудових документів або неможливість їх вручення; зобов'язано позивача у строк до 13.12.2019 подати до суду доручення про вручення судових та позасудових документів, копії даної ухвали суду та позовної заяви з додатками, з нотаріально завіреним перекладом на французьку мову у 3-х примірниках.
02.12.2019 через відділ діловодства суду від ГО "УААСП" надійшло заперечення на відповідь на відзив.
Повідомлення про вручення судових документів або про неможливість їх вручення матеріали справи не містять. З огляду на сплив значного проміжку часу, суд поновив провадження у справі.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Згідно ч. 2 ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
За змістом частин 1, 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись із вищевказаною ухвалою у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Отже, судом вчинені всі необхідні дії для належного повідомлення відповідача про розгляд даної справи.
Відповідач не подав до суду відзив на позов, тобто не скористався наданим їм процесуальним правом, передбаченим статтею 178 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.11.2020 поновлено провадження у справі та призначено підготовче засідання на 08.12.2020.
Протокольною ухвалою суду від 08.12.2020 продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 днів, відкладено підготовче засідання на 12.01.2021.
Протокольною ухвалою суду від 12.01.2021 відкладено підготовче засідання на 10.02.2021.
Протокольною ухвалою суду від 10.02.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 17.03.2021.
У судовому засіданні 17.03.2021 суд заслухав вступне слово представника ГО "УААСП", який заперечував проти задоволення позову; суд дослідив зібрані в матеріалах справи докази, заслухав пояснення представника відповідача, як щодо дослідження доказів, так і по суті заперечень проти позову.
Представник позивача у судове засідання 17.03.2021 не з'явився, через відділ діловодства суду подав клопотання про розгляд справи без участі представника позивача.
Представник відповідача 2 у судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив, про місце, дату та час судового розгляду був належним чином повідомлений.
У судовому засіданні 17.03.2021 проголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
22.05.2014 між Державною організацією "Українське агентство з авторських та суміжних прав" (ДО "УААСП") та Societe belge des Auteurs, Compositeurs et Editeurs (SABAM) було укладено договір про взаємне представництво інтересів стосовно прав на публічне виконання, відповідно до умов якого ДО "УААСП" надає SABAM невиключне право видавати на території управління останнього необхідні дозволи на всі види публічного виконання музичних творів з текстом або без тексту, що охороняються, згідно з національним законодавством, двосторонніми угодами і багатосторонніми конвенціями, які відносяться до сфери авторського права, як тих, що діють нині, так і таких, що будуть прийняті і наберуть чинності протягом дії даного договору. Взаємно, відповідно до цього договору, SABAM надає ДО "УААСП" невиключне право невиключне право видавати на території управління останнього, необхідні дозволи на всі види публічного виконання музичних творів з текстом або без тексту, що охороняються згідно з національним законодавством, двосторонніми угодами і багатосторонніми міжнародними конвенціями, які відносяться до сфери авторського права як тих, що діють нині, так і таких, що будуть прийняті і наберуть чинності протягом дії даного договору.
Відповідно до ст. 13 зазначеного договору, даний договір вступає в дію зі зворотною силою з 1 січня 2013 року та, за умови дотримання положень статті 14, повинен переукладатися із року в рік автоматичною пролонгацією, якщо його не буде припинено одним з товариств шляхом надіслання письмового повідомлення не пізніше, ніж три місяці до закінчення діючого періоду, якщо договір припиняє свою дію в кінці такого періоду.
04.06.2018 між ДО "УААСП", Громадською організаціє "Українська агенція з авторських та суміжних прав" (ГО "УААСП") та SABAM було укладено договір про заміну сторони у договорі про взаємне представництво інтересів від стосовно прав на публічне виконання від 22.05.2014, відповідно до умов якого сторони погодилися замінити одну із сторін договору про взаємне представництво інтересів стосовно прав на публічне виконання від 22.05.2014 між SABAM та ДО "УААСП", а саме, передати ГО "УААСП" усі права та обов'язки ДО "УААСП" за вказаним договором.
Згідно з п. 2 спірного договору після підписання сторонами цього договору ГО "УААСП" стає стороною договору про взаємне представництво інтересів стосовно прав на публічне виконання від 22.05.2014 і є повним правонаступником ДО "УААСП" відносно його прав та обов'язків за договором про взаємне представництво інтересів стосовно прав на публічне виконання від 22.05.2014.
Пунктом 3 спірного договору передбачено, що ДО "УААСП" зобов'язується протягом 5 робочих днів з дати укладення цього договору передати ГО "УААСП" оригінал Договору про взаємне представництво інтересів стосовно прав на публічне виконання від 22.05.2014, всі додаткові угоди та додатки до Договору про взаємне представництво інтересів стосовно прав на публічне виконання від 22.05.2014, а також інші документи та інформацію, які є важливими для його виконання.
У п. 4 спірного договору сторони вказали, що SABAM надає свою згоду на заміну ДО "УААСП" як сторони у договорі про взаємне представництво інтересів стосовно прав на публічне виконання від 22.05.2014 на ГО "УААСП".
Відповідно до п. 5 спірного договору сторони погодили, що всі подальші виплати, належні SABAM та/або ГО "УААСП" за договором про взаємне представництво інтересів від 22.05.2014, повинні здійснюватися з банківських реквізитів/на банківські реквізити ГО "УААСП".
Позивач зазначає, що 04.06.2018 підписав оспорюваний договір про заміну сторони до договору про взаємне представництво інтересів, колишній керівник ДО "УААСП", виконуючий обов'язки Генерального директора ДО "УААСП" та одночасно обіймаючий посаду директора з колективного управління, Костюк Д.Д . За твердженням позивача заміна була проведена без жодних умов з боку ДО "УААСП" та без жодної оплати від ГО "УААСП", при цьому підстави для виходу із договору про взаємне представництво були відсутні, а рішення колишнього керівника ДО "УААСП" здійснити цей правочин від імені ДО "УААСП" - є одноосібним та самостійним рішенням, яке є прямим порушенням п. 5.2, 6.8. Статуту, у частині безпідставної та безоплатної передачі майна (майнових прав) позивача. При цьому, SABAM була обізнана про перевищення статутних повноважень тогочасним керівником позивача під час підписання оспорюваного договору.
ГО "УААСП" проти задоволення позовних вимог заперечує з тих підстав, що твердження позивача про перевищення під час укладення спірного правочину його керівником наданих йому повноважень спростовуються положеннями статуту ДО "УААСП". Укладаючи спірний договір, керівник позивача не перевищив наданих йому повноважень, адже договір про взаємне представництво інтересів стосовно прав на публічне виконання від 22.05.2014 не наділяє позивача будь-яким майном або майновими правами, вказаний договір взагалі не зачіпає питання майнових прав позивача, адже його предметом є наділення сторін договору додатковими повноваженнями по представництву інтересів авторів та власників авторських прав на територіях сторін Договору.
Відповідач - 2 своїм правом щодо подання відзиву та пояснень щодо позову та/або відзиву не скористався.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Дослідивши зміст укладеного спірного договору, суд дійшов висновку, що правочин за своєю правовою природою є правочином, спрямованим на заміну сторони у зобов'язанні.
Аналізуючи Статут ДО "УААСП", який було затверджено наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі №1016 від 13.07.2017 та діючого на час здійснення Костюк Д.Д. повноважень виконуючого обов'язки Генерального директора ДО "УААСП", вбачаються суттєві порушення (перевищення) статутних повноважень.
Позивач стверджує, що йому не було відомо про надані повноваження від суб'єктів авторського права і суміжних прав щодо безумовної уступки укладеного раніше із SABAM договору про взаємне представництво інтересів на користь іншої громадської організації. За відсутності таких повноважень керівник ДО "УААСП" порушив вказаний пункт Статуту.
Пунктом 5.2. Статуту визначені зобов'язання Агентства (позивача), які повинен був забезпечити керівник організації, зокрема це забезпечення заходів з удосконалення організації діяльності ДО "УААСП". Свідомий вихід із діючого договору про взаємне представництво інтересів із SABAM, на підставі якого ДО "УААСП" отримувало доходи - прямо суперечить зазначеному зобов'язанню.
Пунктом 6.8. Статуту зазначено, що агентство не має права безоплатно передавати належне йому майно іншим юридичним особам чи громадянам, крім випадків, передбачених законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 66 ГК України доходи, одержані від реалізації продукції, послуг, інших видів господарської діяльності, а також майнові права є джерелами формування майна підприємства.
Майном, як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки (ч. 1 ст. 190 ЦК України).
З огляду на те, що основним видом діяльності позивача є саме управління майновими правами, отриманих від суб'єктів авторського права, а також від інших, у тому числі авторських організацій, організацій колективного управління, свідомий вихід з договору про взаємне представництво інтересів із SABAM, на підставі якого позивач втратив майнові права - є прямим порушенням п. 6.8. Статуту у частині безпідставної і безоплатної передачі майна (майнових прав) Агентства.
ДО "УААСП" (агентство) утворено з метою управління на колективній основі майновими правами суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав, зокрема такими категоріями майнових прав, як використання об'єктів авторського права і (або) суміжних прав шляхом публічного використання, запису, публічного сповіщення, публічної демонстрації, публічного показу, ретрансляції, відтворення творів, репрографічного відтворення, тиражування творів образотворчого мистецтва у промисловості, а також права слідування; сприяння зазначеним суб'єктам щодо передачі прав на використання творів науки, літератури та мистецтва на індивідуальній основі, представництва законних інтересів суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав у державних та громадських органах і організаціях, здійснення окремих функцій за доручення Уповноваженого органу Управління (п.3.1 статуту).
Згідно з п. 3.2.1. Статуту предметом діяльності агентства, зокрема, є забезпечення колективного управління майновими правами, переданими Агентству суб'єктами авторського права і (або) суміжних прав України та інших країн на території України та за її межами відповідно до національного законодавства і міжнародних договорів у сфері авторського права і або суміжних прав.
Відповідно до мети та предмета діяльності щодо колективного управління майновими правами в межах повноважень, одержаних на підставі укладених письмових договорів із суб'єктами авторського права і (або) суміжних прав, на території України та за її межами, Агентство укладає з організаціями інших країн, які здійснюють колективне управління майновими правами суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав, договори про взаємне представництво інтересів (пункт 3.3.7 Статуту).
Як зазначено в п. 10.3, 10.4 Статуту основним узагальнюючим показником діяльності Агентства є кошти, отримані в результаті колективного управління майновими правами суб'єктів авторського права і суміжних прав. Отримані кошти використовуються виключно для фінансування видатків на утримання Агентства, реалізації мети (цілей, завдань) та напрямів діяльності, визначених Статутом.
Абзацом 3 п. 6.3. Статуту передбачено, що джерелами формування майна Агентства є доходи від власної господарської діяльності, а також роялті.
Згідно з п. 14.1.225. Податкового кодексу України, роялті - будь-який платіж, отриманий як винагорода за використання або за надання права на використання об'єкта права інтелектуальної власності, а саме: на будь-які літературні твори, твори мистецтва або науки, включаючи комп'ютери програми, інші записи на носіях інформації, відео- або аудіокасети, кінематографічні фільми або плівки для радіо- чи телевізійного мовлення, передачі (програми) організацій мовлення, інші аудіовізуальні твори, будь-які права, які охороняються патентом, будь-які зареєстровані торговельні марки (знаки на товари і послуги), права інтелектуальної власності на дизайн, секретне креслення, модель, формулу, процес, права інтелектуальної власності на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау).
Оскільки основною метою діяльності ДО "УААСП", відповідно до Статуту є саме колективне управління майновими правами, то основний дохід позивача формується із утримання комісійних платежів від сум зібраних виплат (роялті).
Як було зазначено раніше, відповідно до ст. 1 договору про взаємне представництво інтересів стосовно прав на публічне виконання від 22.05.2014, ДО "УААСП" надає SABAM невиключне право видавати на території управління останнього необхідні дозволи на всі види публічного виконання музичних творів з текстом або без тексту, що охороняються, згідно з національним законодавством, двосторонніми угодами і багатосторонніми конвенціями, які відносяться до сфери авторського права, як тих, що діють нині, так і таких, що будуть прийняті і наберуть чинності протягом дії даного договору. Взаємно, відповідно до цього договору, SABAM надає ДО "УААСП" невиключне право невиключне право видавати на території управління останнього, необхідні дозволи на всі види публічного виконання музичних творів з текстом або без тексту, що охороняються згідно з національним законодавством, двосторонніми угодами і багатосторонніми міжнародними конвенціями, які відносяться до сфери авторського права як тих, що діють нині, так і таких, що будуть прийняті і наберуть чинності протягом дії даного договору.
Статтею 2 зазначеного договору передбачено, що право видавати дозволи на виконання, як зазначено в Статті 1, уповноважує кожне з товариств, в обсязі повноважень, які випливають з даного договору, а також з його власного Статуту та Правил, а також з національного законодавства країни або країн, в межах їх юрисдикції, зокрема, дозволяти або забороняти від свого імені або від імені зацікавленого автора публічні виконання творів з репертуару іншого Товариства та надавати необхідні дозволи на такі виконання; збирати усі роялті за дозволи, які воно надає (як зазначено вище у параграфі а); отримувати всі суми, що можуть бути належні йому, як компенсацію або відшкодування збитків за несанкціоноване виконання відповідних творів.
Статтею 7 договору передбачено, що кожне товариство зобов'язується робити все можливе для отримання програм усіх публічних виконань, що відбуваються на його території/територіях і використовувати такі програми як ефективну основу для розподілу загальної чистої суми авторської винагороди, отриманої за такі виконання. Нарахування сум, зібраних за виконання творів на територіях кожного з товариств, повинен здійснюватися відповідно до ст. 3 та правил розподілу товариства, яке проводить розподіл, проте з урахування положень зазначених у цій статті договору.
Відповідно до параграфів І, ІІ статті 8 договору, кожне товариство має право проводити процентне відрахування від сум, які зібрані ним від імені іншого товариства, необхідне для покриття своїх фактичних втрат на управління. Відсоток цих відрахувань не повинен перевищувати розміри відрахувань для цих цілей із сум, зібраних для членів товариства, що проводить розподіл, і останнє товариство завжди намагатиметься тримати цей відсоток в розумних межах, беручи до уваги місцеві умови на території/територіях в межах його юрисдикції. Якщо товариство не здійснює додаткові збори на сплату соціальних виплат своїм членам на користь благодійних або резервних фондів, які служать подібним цілям, кожне товариство має право утримувати із сум, зібраних ним від імені іншого товариства, максимум 10%, які будуть розподілені на вказані цілі.
Тобто сторони передають одна одній майнові права інтелектуальної власності, а саме права дозволяти використання об'єктів права інтелектуальної власності на певній території, таким чином договір про взаємне представництво інтересів за своєю правовою природою є договором щодо розпорядження майновими правами інтелектуальної власності відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 1107 ЦК України.
Згідно з ч. 1, 3 ст. 424 ЦК України майновими правами інтелектуальної власності є: право на використання об'єкта права інтелектуальної власності; виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності; виключне право перешкоджати неправомірному використанню об'єкта права інтелектуальної власності, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.
Майнові права інтелектуальної власності можуть відповідно до закону бути вкладом до статутного капіталу юридичної особи, предметом договору застави та інших зобов'язань, а також використовуватися в інших цивільних відносинах, тобто вони є повноцінним об'єктом цивільних відносин, що має свою вартісну сутність.
Відповідно до ч. 1-3 ст. 139 ГК України, майном у цьому Кодексі визнається сукупність речей та інших цінностей (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності суб'єктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна цих суб'єктів. Залежно від економічної форми, якої набуває майно у процесі здійснення господарської діяльності, майнові цінності належать до основних фондів, оборотних засобів, коштів, товарів. Основними фондами виробничого і невиробничого призначення є будинки, споруди, машини та устаткування, обладнання, інструмент, виробничий інвентар і приладдя, господарський інвентар та інше майно тривалого використання, що віднесено законодавством до основних фондів.
Відповідно до ч. 1 ст. 419 ЦК України, право інтелектуальної власності та право власності на річ не залежить одна від одного.
Згідно з п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 04.06.2010 "Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав" авторське право на твір і право власності на матеріальний об'єкт, у якому втілено твір, не залежать одне від одного. Відчуження матеріального об'єкта, в якому втілено твір, не означає відчуження авторського права і навпаки.
Незалежність авторського права і права власності на матеріальний об'єкт (матеріальний носій) проявляється через зміст особистих немайнових прав та майнових прав суб'єкта авторського права, передбачених статтями 438-441 ЦК України, главою 75 ЦК України, і права власності на матеріальний об'єкт, який згідно зі статтею 317 ЦК України полягає у володінні, користуванні та розпорядженні ним.
Відповідно до ст. 177 ЦК України об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.
Згідно з ст. 177 і 424 ЦК України майнові права, результати інтелектуальної, творчої діяльності відносяться до об'єктів цивільних прав, а за статтею 178 ЦК України вони є оборотоздатними (п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 04.06.2010 "Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав").
Статтею 190 ЦК України встановлено що майном, як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки.
Відповідно до ч. 2 ст. 66 ГК України доходи, одержані від реалізації продукції, послуг, інших видів господарської діяльності, а також майнові права є джерелами формування майна підприємства.
Майнові права інтелектуальної власності є специфічним, окремим об'єктом цивільних прав, який повинен розглядатись з урахуванням положень, закріплених в главах 35-37 та главі 75 ЦК України.
Суд вважає за необхідне зазначити, що управління майновими правами інтелектуальної власності є основою формою діяльності ДО "УААСП", за їх відсутності підприємство взагалі не могло б проводити господарську діяльність відповідно до мети та предмета Статуту. Крім того, ДО "УААСП" забезпечує своє фінансове існування із комісійних платежів, утриманих від управління майновими правами.
Укладення спірного договору свідчить про передачу на безоплатній основі майнових прав інтелектуальної власності, та відповідно, позбавили ДО "УААСП" частини доходів, які остання могла б отримувати на виконання умов договору про взаємне представництво інтересів.
Таким чином, належність майнових прав інтелектуальної власності до майна суб'єкта цивільних правовідносин знаходиться поза сумнівом, що у повній мірі відповідає позиції, викладеній у п. 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Федорченко та Лозенко проти України" від 20.12.2012
Аналогічний висновок наведений у постанові Північного апеляційного господарського суду від 25.01.2021 у справі №910/11404/19.
Одним із способів захисту цивільного права та інтересу може бути визнання правочину недійсним (п. 2 ч. 2 ст. 16 ЦК України).
Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. Договір є двостороннім (багатостороннім правочином.
За змістом ч. 1-5 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
У силу припису ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, встановлених ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 названого Кодексу, саме на момент вчинення правочину.
Відповідно до п. 3.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 29.05.2013 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" для вчинення правочинів органи юридичної особи не потребують довіреності, якщо вони діють у межах повноважень, наданих їм законом, іншим нормативно-правовим актом або установчими документами.
Припис абз. 1 ч. 3 ст. 92 ЦК України зобов'язує орган або особу, яка виступає від імені юридичної особи, не перевищувати своїх повноважень.
Водночас саме лише порушення даного обов'язку не є підставою для визнання недійсними правочинів, вчинених цими органами (особами) від імені юридичної особи з третіми особами, оскільки у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження (абз. 2 ч. 3 ст. 92 ЦК України).
Тому, позов про визнання недійсним відповідного правочину може бути задоволений у разі доведеності юридичною особою (позивачем) у господарському суді тієї обставини, що її контрагент знав або повинен був знати про наявні обмеження повноважень представника цієї юридичної особи, але, незважаючи на це, вчинив з ним оспорюваний правочин (що не отримав наступного схвалення особи, яку представляють).
Контрагент юридичної особи знає (або повинен знати) про обмеження повноважень цієї особи, якщо такі обмеження передбачені законом; про відповідні обмеження було вміщено відомості у відкритому доступі на офіційному веб-сайті розпорядника Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців.
Якщо договір містить умову (пункт) про підписання його особою, яка діє на підставі статуту підприємства чи іншого документа, що встановлює повноваження зазначеної особи, то наведене свідчить про обізнаність іншої сторони даного договору з таким статутом (іншим документом) у частині, яка стосується відповідних повноважень, і в такому разі суд не може брати до уваги посилання цієї сторони на те, що їй було невідомо про наявні обмеження повноважень представника її контрагента.
Контрагенти за договором про заміну сторони були обізнані про обмеження підписанта зі сторони ДО "УААСП", оскільки спірним договором передбачено, що ДО "УААСП" уклала договір в особі в.о. Генерального директора Костюка Д.Д., який діяв на підставі статуту та наказу.
Відповідно до ч. 1 ст. 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим, зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.
Пунктом 3.4. Постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 29.05.2013 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" роз'яснено, що наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, з перевищенням повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним (стаття 241 ЦК України). Настання передбачених цією статтею наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено; тому господарський суд повинен у розгляді відповідної справи з'ясовувати пов'язані з цим обставини. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма, тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і т. ін.).
Відповідно до вимог п. 7.1 Статуту ДО "УААСП", органами управління Агентства є: Генеральний директор і Наглядова рада.
Згідно з п. 7.4. Статуту Генеральний директор, відповідно до покладених на нього завдань, укладає від імені Агентства договори за погодженням з Уповноваженим органом управління. Але назване погодження Уповноваженого органу управління в матеріалах справи відсутнє.
Як вбачається з матеріалів справи, Костюк Д.Д. перебуваючи на посаді в.о. Генерального директора агентства та Директора з колективного управління підписав від імені агентства спірний договір.
У преамбулі Договору про заміну сторони зазначено зокрема, що Державна організація "Українське агентство з авторських та суміжних прав" діє в особі в.о. Генерального директора Костюк Д.Д., який діє на підставі статуту та наказу.
При цьому, позивач, обґрунтовуючи недійсність договору про заміну сторони, посилається на перевищення керівником позивача п. 3.3.7, 5.2 та 6.8 статуту позивача при укладанні оспорюваного договору.
Враховуючи вищевикладене, оскільки судом встановлено, що на підставі спірного договору були безоплатно відступлені майнові права інтелектуальної власності, які належать до майна суб'єкта цивільних правовідносин, таке відступлення суперечить п. 6.8 статуту та свідчить про перевищення повноважень підписанта зі сторони ДО "УААСП".
Окрім того, враховуючи наведені положення законодавства, суд відхиляє доводи відповідача щодо того, що за спірним договором не було передано будь-яке майно чи річ, оскільки судом вище встановлено, що на підставі спірного договору позивачем було безоплатно передано майнові авторські права (активи агентства), що перебували у його управлінні, що прямо заборонено п. 6.8. статуту.
Як встановлено ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Частиною 1 ст. 78 Господарського процесуального кодексу визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ДО "УААСП" є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Керуючись ст. 2, 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва
1. Позовні вимоги Державної організації "Українське агентство з авторських та суміжних прав" - задовольнити повністю.
2. Визнати недійсним договір про заміну сторони від 04.06.2018 у договорі про взаємне представництво інтересів стосовно прав на публічне виконання від 22.05.2014, укладений між Держаною організацією "Українське агентство з авторських та суміжних прав", Громадською організацією "Українська агенція з авторських та суміжних прав" та Societe belge des Auteurs, Compositeurs et Editeurs (SABAM).
3. Стягнути з Громадської організації "Українська агенція з авторських та суміжних прав" (04060, м. Київ, вул. Вавілових, буд. 15-А, код ЄДРПОУ - 39939650) на користь Державної організації "Українське агентство з авторських та суміжних прав" (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 44, поверх 3, код ЄДРПОУ - 31025266) 1 921 (одна тисяча дев'ятсот двадцять одна) грн - витрат зі сплати судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
На рішення може бути подано апеляційну скаргу протягом 20 днів з дня підписання повного тексту.
Рішення суду набирає законної сили у порядку і строки, передбачені ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено 26.03.2021.
Суддя Н.І. Зеленіна