ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
17.02.2021Справа № 910/17121/20
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді: Літвінової М.Є.
за участю секретаря судового засідання: Зінчук С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
За позовом Публічного акціонерного товариства "МТБ БАНК"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дедал - Електронік" в особі Голови комісії з припинення (ліквідатор) Титаренко Миколи Олександровича
про зобов'язання вчинити дії
Представники учасників справи:
Від позивача: не з'явився;
Від відповідача: не з'явився;
Публічне акціонерне товариство "МТБ БАНК" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дедал - Електронік" в особі Голови комісії з припинення (ліквідатор) Титаренко Миколи Олександровича (далі - відповідач) про зобов'язання вчинити дії, а саме:
- зобов'язати ліквідаційну комісію Товариства з обмеженою відповідальністю "Дедал - Електронік" в особі Голови комісії з припинення ліквідатора Титаренко Миколи Олександровича включити кредиторську вимогу Публічного акціонерного товариства "МТБ БАНК" в розмірі 22 000 доларів США боргу по кредиту (двадцять дві тисячі доларів США), 3 131, 97 доларів США (три тисячі сто тридцять один долар США 97 центів) заборгованість по сплаті відсотків за користування кредитом та 35 582,60 грн. (тридцять п'ять тисяч п'ятсот вісімдесят дві гривні 60 копійок) нарахованої пені, а також сплачений судовий збір у розмірі 4723 (чотири тисячі сімсот двадцять три) грн. 06 коп. до проміжного ліквідаційного балансу
Товариства з обмеженою відповідальністю "Дедал - Електронік".
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.11.2020 позовну заяву залишено без руху.
У встановлений судом строк позивачем було усунуто недоліки, вказані в ухвалі Господарського суду міста Києва від 19.11.2020.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.12.2020 відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, судове засідання призначено на 23.12.2020.
Представник відповідача у судове засідання 23.12.2020 не з'явився.
Конверт з ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.12.2020, який направлявся на адресу відповідача (01021, м. Київ, вул. Звіринецька, буд. 59) був повернутий до суду відділенням поштового зв'язку з відміткою "за закінченням встановленого строку зберігання".
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.12.2020, яку занесено до протоколу судового засідання оголошено перерву по розгляду справи на 18.01.2021.
18.01.2021 судове засідання по справі № 910/17121/20 не відбулося у зв'язку з перебуванням судді Літвінової М.Є. на лікарняному.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.01.2021 призначено судове засідання по справі № 910/17121/20 на 17.02.2021.
Представник позивача у судове засідання 17.02.2021 не з'явився, про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень № 0105476204239, № 0105476204220.
Представник відповідача у судове засідання 17.02.2021 не з'явився.
Конверт з ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.01.2021, який направлявся на адресу відповідача (01021, м. Київ, вул. Звіринецька, буд. 59) був повернутий до суду відділенням поштового зв'язку з відміткою "за закінченням встановленого строку зберігання".
Суд зазначає, що повернення відділенням поштового зв'язку до суду поштового конверту з відміткою "за закінченням встановленого строку зберігання" свідчить, що рішення не вручено з причин, які не залежать від суду, який у установленому законодавством порядку вчинив необхідні дії для належного повідомлення відповідача про розгляд справи Господарським судом міста Києва.
Крім того відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись, з ухвалою про відкриття провадження у справі від 02.12.2020 та ухвалами від 23.12.2020 та 21.01.2021 в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Відповідач відзиву на позовну заяву не подав.
Згідно з ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений ч.1 ст.251 Господарського процесуального кодексу України, ухвалами Господарського суду міста Києва від 02.12.2020 не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданим йому процесуальним правом, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України.
Пунктом 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25 січня 2006 року у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.
Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.
Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.
Відповідно до ч.ч. 4, 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
28 березня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством „МОРСЬКИЙ ТРАНСПОРТНИЙ БАНК", правонаступником якого за всіма правами та обов'язками з 12.11.2010 року є ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «МАРФІН БАНК», з урахуванням зміни найменування - Публічне акціонерне товариство "МТБ БАНК" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дедал - Електронік" було укладено Кредитний договір № 261/К.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.02.2012 по справі № 5011-1/449-2012 стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дедал - Електронік"(01042 м.Київ, вул. Патріса Лумумби 5, код ЄДРПОУ 21596250) на користь Публічного акціонерного товариства "Марфін Банк"(68003 Одеська обл., м.Іллічівськ, вул. Леніна 28, код ЄДРПОУ 21650966) 22 000 доларів США (за курсом НБУ станом на 07.11.2011 становить 175 575,40 грн. (Сто сімдесят п'ять тисяч п'ятсот сімдесят п'ять гривень 40 копійок) -боргу по кредиту; 3 131,97 доларів США (за курсом НБУ станом на 07.11.2011 становить 24 995,31 грн. (Двадцять чотири тисячі дев'ятсот дев'яносто п'ять гривень 31 копійка) -заборгованість по сплаті відсотків за користування кредитом; 4 450,79 доларів США (за курсом НБУ станом на 07.11.2011 становить 35 582,60 грн. (Тридцять п'ять тисяч п'ятсот вісімдесят дві гривні 60 копійок) - пені та судовий збір у розмірі 4723 (чотири тисячі сімсот двадцять три) грн. 06 коп.
Як зазначає позивач, стягнення в межах виконавчого провадження № 61665808 не відбулось та на підставі постанови про повернення виконавчого документу від 01.04.2020 наказ № 5011-1/449-2012 від 13.03.2012 повернуто банку.
Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань позивачу стало відомо, що з 09.06.2020 ТОВ «Дедал - Електронік» перебуває в стані припинення за рішення засновників. Головою комісії з припинення або ліквідатором призначено Титаренко Миколу Олександровича та визначено строк для заявлення кредиторами своїх вимог до 09.08.2020.
Частиною 1 ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" визначено, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.
Як встановлено судом, 30.09.2020 позивач на адресу ТОВ «Дедал - Електронік» та ліквідатора Титаренко Миколи Олександровича направив вимогу, в якій позивач просив визнати грошові вимоги, які виникли за рішенням Господарського суду міста Києва від 27.02.2012 по справі № 5011-1/449-2012.
У зв'язку з тим, що відповідач перебуває у стані припинення, банк просив на підставі ст. ст. 105, 110-112 Цивільного кодексу України включити його кредиторські вимоги до проміжного ліквідаційного балансу, як визнані.
Матеріалами справи встановлено, що вказана вимога була надіслана банком на адресу відповідача 30.09.2020 за номером відправлення "7724840" та "7724839".
Відповідно до даних з витягу «Еxpress mail» дані вимоги отримані 01.10.2020 та 02.10.2020.
Таким чином, як зазначав позивач у позові, кредиторські вимоги останнього до ліквідаційного балансу повністю не включені, що і зумовило звернення позивача з відповідним позовом до суду.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється, зокрема, в результаті ліквідації. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.
Згідно з ч. 1 ст. 105 Цивільного кодексу України учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, зобов'язані негайно письмово повідомити про це орган, що здійснює державну реєстрацію, який вносить до єдиного державного реєстру відомості про те, що юридична особа перебуває у процесі припинення.
Частинами 3, 5, 6 ст. 105 Цивільного кодексу України передбачено, що учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється.
Строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється, не може становити менше двох і більше шести місяців з дня опублікування повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 110 Цивільного кодексу України визначено, що юридична особа ліквідується за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв'язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами.
Статтею 112 ЦК України встановлено, що у разі ліквідації платоспроможної юридичної особи вимоги її кредиторів задовольняються у такій черговості:
1) у першу чергу задовольняються вимоги щодо відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, та вимоги кредиторів, забезпечені заставою чи іншим способом;
2) у другу чергу задовольняються вимоги працівників, пов'язані з трудовими відносинами, вимоги автора про плату за використання результату його інтелектуальної, творчої діяльності;
3) у третю чергу задовольняються вимоги щодо податків, зборів (обов'язкових платежів);
4) у четверту чергу задовольняються всі інші вимоги.
Вимоги однієї черги задовольняються пропорційно сумі вимог, що належать кожному кредитору цієї черги.
У разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду кредитор має право протягом місяця з дати, коли він дізнався або мав дізнатися про таку відмову звернутися до суду із позовом до ліквідаційної комісії. За рішенням суду вимоги кредитора можуть бути задоволені за рахунок майна, що залишилося після ліквідації юридичної особи.
Вимоги кредитора, заявлені після спливу строку, встановленого ліквідаційною комісією для їх пред'явлення, задовольняються з майна юридичної особи, яку ліквідовують, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, заявлених своєчасно.
Вимоги кредиторів, які не визнані ліквідаційною комісією, якщо кредитор у місячний строк після одержання повідомлення про повну або часткову відмову у визнанні його вимог не звертався до суду з позовом, вимоги, у задоволенні яких за рішенням суду кредиторові відмовлено, а також вимоги, які не задоволені через відсутність майна юридичної особи, що ліквідується, вважаються погашеними.
Судом встановлено, що відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, з 09.06.2020 відповідач перебуває у стані припинення, строк на пред'явлення кредиторських вимог встановлено до 09.08.2020, а тому у відповідності до частин 3, 5, 6 ст. 105 Цивільного кодексу України граничний строк заявлення позивачем вимог до відповідача, які виникли з умов договору, сплинув 09.08.2020.
В свою чергу, матеріалами справи підтверджується, що з відповідною вимогою позивач звернувся до ліквідаційної комісії відповідача поза межами визначеного строку.
Разом з тим, з положень статті 112 ЦК України вбачається, що кредиторські вимоги можуть бути заявлені і після спливу строку, встановленого ліквідаційною комісією для їх пред'явлення.
З огляду на положення ст. 112 ЦК України, несвоєчасне заявлення кредитором грошових вимог у процедурі ліквідації боржника не має наслідком їх погашення, а впливає лише на порядок задоволення таких вимог. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 14.08.2013 р. у справі № 38/343пн.
30.09.2020 позивач звернувся до відповідача з вимогою на суму 22 000 доларів США боргу по кредиту (двадцять дві тисячі доларів США), 3 131, 97 доларів США (три тисячі сто тридцять один долар США 97 центів) заборгованість по сплаті відсотків за користування кредитом та 35 582,60 грн. (тридцять п'ять тисяч п'ятсот вісімдесят дві гривні 60 копійок) нарахованої пені, а також сплачений судовий збір у розмірі 4723 (чотири тисячі сімсот двадцять три) грн. 06 коп, яку просив розглянути, визнати та включити до проміжного ліквідаційного балансу.
Зазначену заяву позивачем відповідачу направлено 30.09.2020 листом з описом вкладення.
Однак, в порушення наведених положень ЦК України, відповідач не надав позивачу відповіді на його кредиторську вимогу, отже має місце ухилення відповідача від розгляду кредиторських вимог позивача.
При цьому, зважаючи на наявність заборгованості відповідача перед позивачем за договором, що встановлена матеріалами справи та відповідачем не спростована, банк був для відповідача явним (відомим) кредитором.
Статтею 111 ЦК України визначено, що з дати внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про рішення засновників (учасників) юридичної особи, суду або уповноваженого ними органу щодо ліквідації юридичної особи ліквідаційна комісія (ліквідатор) зобов'язана вжити всіх необхідних заходів щодо стягнення дебіторської заборгованості юридичної особи, що ліквідується, та письмово повідомити кожного з боржників про припинення юридичної особи в установлені цим Кодексом строки. Ліквідаційна комісія (ліквідатор) заявляє вимоги та позови про стягнення заборгованості з боржників юридичної особи. Ліквідаційна комісія (ліквідатор) зобов'язана повідомити учасників юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, про її участь в інших юридичних особах та/або надати відомості про створені нею господарські товариства, дочірні підприємства. Під час проведення заходів щодо ліквідації юридичної особи до завершення строку пред'явлення вимог кредиторів ліквідаційна комісія (ліквідатор) закриває рахунки, відкриті у фінансових установах, крім рахунка, який використовується для розрахунків з кредиторами під час ліквідації юридичної особи. Ліквідаційна комісія (ліквідатор) вживає заходів щодо інвентаризації майна юридичної особи, що припиняється, а також майна її філій та представництв, дочірніх підприємств, господарських товариств, а також майна, що підтверджує її корпоративні права в інших юридичних особах, виявляє та вживає заходів щодо повернення майна, яке перебуває у третіх осіб. У випадках, установлених законом, ліквідаційна комісія (ліквідатор) забезпечує проведення незалежної оцінки майна юридичної особи, що припиняється. Ліквідаційна комісія (ліквідатор) вживає заходів щодо закриття відокремлених підрозділів юридичної особи (філій, представництв) та відповідно до законодавства про працю здійснює звільнення працівників юридичної особи, що припиняється. Ліцензії, документи дозвільного характеру та інші документи, а також печатки та штампи, які підлягають поверненню органам державної влади, органам місцевого самоврядування, повертаються їм ліквідаційною комісією (ліквідатором). Для проведення перевірок та визначення наявності або відсутності заборгованості із сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування ліквідаційна комісія (ліквідатор) забезпечує своєчасне надання податковим органам та Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування документів юридичної особи (її філій, представництв), у тому числі первинних документів, регістрів бухгалтерського та податкового обліку. До моменту затвердження ліквідаційного балансу ліквідаційна комісія (ліквідатор) складає та подає податковим органам, Пенсійного фонду України та фондів соціального страхування звітність за останній звітний період. Ліквідаційна комісія (ліквідатор) після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, що включає відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред'явлених кредиторами вимог та результат їх розгляду. Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи. Виплата грошових сум кредиторам юридичної особи, що ліквідується, у тому числі за податками, зборами, єдиним внеском на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та іншими коштами, що належить сплатити до державного або місцевого бюджету, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, провадиться у порядку черговості, встановленому статтею 112 цього Кодексу. У разі недостатності в юридичної особи, що ліквідується, коштів для задоволення вимог кредиторів ліквідаційна комісія (ліквідатор) організовує реалізацію майна юридичної особи (ч. 9 ст. 111 ЦК України). До затвердження ліквідаційного балансу ліквідаційна комісія (ліквідатор) складає та подає податковим органам, Пенсійного фонду України та фондів соціального страхування звітність за останній звітний період. Після завершення розрахунків з кредиторами ліквідаційна комісія (ліквідатор) складає ліквідаційний баланс, забезпечує його затвердження учасниками юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, та забезпечує подання податковим органам. Майно юридичної особи, що залишилося після задоволення вимог кредиторів (у тому числі за податками, зборами, єдиним внеском на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та іншими коштами, що належить сплатити до державного або місцевого бюджету, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування), передається учасникам юридичної особи, якщо інше не встановлено установчими документами юридичної особи або законом. Документи, що підлягають обов'язковому зберіганню, передаються в установленому законодавством порядку відповідним архівним установам. Ліквідаційна комісія (ліквідатор) забезпечує подання державному реєстраторові документів, передбачених законом для проведення державної реєстрації припинення юридичної особи в установлений законом строк.
Відповідно до ч. 8 ст. 111 Цивільного кодексу України, ліквідаційна комісія (ліквідатор) після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, що включає відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред'явлених кредиторами вимог та результат їх розгляду.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.02.2012 по справі № 5011-1/449-2012 стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дедал - Електронік"(01042 м.Київ, вул. Патріса Лумумби 5, код ЄДРПОУ 21596250) на користь Публічного акціонерного товариства "Марфін Банк"(68003 Одеська обл., м.Іллічівськ, вул. Леніна 28, код ЄДРПОУ 21650966) 22 000 доларів США (за курсом НБУ станом на 07.11.2011 становить 175 575,40 грн. (Сто сімдесят п'ять тисяч п'ятсот сімдесят п'ять гривень 40 копійок) -боргу по кредиту; 3 131,97 доларів США (за курсом НБУ станом на 07.11.2011 становить 24 995,31 грн. (Двадцять чотири тисячі дев'ятсот дев'яносто п'ять гривень 31 копійка) -заборгованість по сплаті відсотків за користування кредитом; 4 450,79 доларів США (за курсом НБУ станом на 07.11.2011 становить 35 582,60 грн. (Тридцять п'ять тисяч п'ятсот вісімдесят дві гривні 60 копійок) - пені та судовий збір у розмірі 4723 (чотири тисячі сімсот двадцять три) грн. 06 коп.
Відповідно до частини 4 ст.75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
За приписами ч. 2 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від у 03.07.2018 у справі № 917/1345/17: "преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом; преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини; преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення".
Суд засвідчує, що несвоєчасне заявлення кредитором (позивачем) грошових вимог у процедурі добровільної ліквідації боржника (відповідача) не має наслідком їх погашення, а впливає лише на порядок задоволення таких вимог.
Відтак, положення цивільного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, не надають ліквідаційній комісії права відмовляти або залишати вимоги кредиторів без розгляду.
Таким чином, кредиторські вимоги позивача, які виникли після прийняття рішення про ліквідацію відповідача, є зобов'язаннями ліквідаційної маси та можуть бути заявлені до відповідача протягом усієї ліквідаційної процедури.
Дана правова позиція відображена і в постанові Верховного Суду від 15.10.2019 у справі №910/9052/18.
Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи.
Однак матеріали справи не місять доказів затвердження ліквідаційного балансу та доказів розгляду вимог позивача відповідачем.
Отже, ліквідаційна комісія відповідача заяву позивача про визнання вимог кредитора не розглядала, відмови позивачу у розгляді його вимог не надавала, як і не відмовляла у задоволенні його вимог, внаслідок чого позивачем не було пропущено строку звернення до ліквідаційної комісії.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню в повному обсязі, шляхом зобов'язати ліквідаційну комісію Товариства з обмеженою відповідальністю "Дедал - Електронік" в особі Голови комісії з припинення ліквідатора Титаренко Миколи Олександровича включити кредиторську вимогу Публічного акціонерного товариства "МТБ БАНК" в розмірі 22 000 доларів США боргу по кредиту (двадцять дві тисячі доларів США), 3 131, 97 доларів США (три тисячі сто тридцять один долар США 97 центів) заборгованість по сплаті відсотків за користування кредитом та 35 582,60 грн. (тридцять п'ять тисяч п'ятсот вісімдесят дві гривні 60 копійок) нарахованої пені, а також сплачений судовий збір у розмірі 4723 (чотири тисячі сімсот двадцять три) грн. 06 коп. до проміжного ліквідаційного балансу .
Відповідач письмового відзиву, не надав, стверджувань позивача не спростував.
Відповідно до ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Як встановлено ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Згідно з ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки.
У відповідності до статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбаченим цим Кодексом.
Принцип змагальності тісно пов'язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з'ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Надаючи оцінку іншим доводам сторін судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до п.3 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. ) від 9 грудня 1994 року, серія A, 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen . ), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.
Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. ), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019 Верховного Суду по справах №910/13407/17 та №915/370/16.
Відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у зв'язку із задоволенням позовних вимог покладається на відповідача.
Керуючись ст.ст. 74, 129, 236 - 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "МТБ БАНК" задовольнити.
2. Зобов'язати ліквідаційну комісію Товариства з обмеженою відповідальністю "Дедал - Електронік" в особі Голови комісії з припинення ліквідатора Титаренко Миколи Олександровича включити кредиторську вимогу Публічного акціонерного товариства "МТБ БАНК" в розмірі 22 000 доларів США боргу по кредиту (двадцять дві тисячі доларів США), 3 131, 97 доларів США (три тисячі сто тридцять один долар США 97 центів) заборгованість по сплаті відсотків за користування кредитом та 35 582,60 грн. (тридцять п'ять тисяч п'ятсот вісімдесят дві гривні 60 копійок) нарахованої пені, а також сплачений судовий збір у розмірі 4723 (чотири тисячі сімсот двадцять три) грн. 06 коп. до проміжного ліквідаційного балансу
Товариства з обмеженою відповідальністю "Дедал - Електронік".
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дедал - Електронік" в особі Голови комісії з припинення (ліквідатор) Титаренко Миколи Олександровича (01021, м. Київ, вул. Звіринецька, буд. 59; код ЄДРПОУ 21596250) на користь Публічного акціонерного товариства "МТБ БАНК" (68003, Одеська область, м. Чорноморськ, Проспект Миру, буд. 28; код ЄДРПОУ 21650966) витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп.
4. Після набрання рішенням законної сили видати накази.
5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 25.03.2021.
Суддя М.Є.Літвінова