Справа № 415/443/21
Провадження № 22-ц/810/220/21
25 березня 2021 року Луганський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Назарової М.В.,
суддів: Лозко Ю.П., Стахової Н.В.,
учасники справи: заявник - Товариство з обмеженою відповідальністю «Енера Схід», боржник - ОСОБА_1 ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Енера Схід»
на ухвалу Лисичанського міського суду Луганської області від 05 лютого 2021 року , постановлену Лисичанським міським судом Луганської області у складі: судді Шевченко О.В. в приміщенні того ж суду,
у цивільній справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Енера Схід» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за спожиту електричну енергію,
У січня 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Енера Схід» звернулось до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за спожиту електричну енергію в сумі 7325,12 грн, яка утворилася у зв'язку з невиконанням боржником договірних зобов'язань у період січня 2019 року по листопад 2020 року.
Ухвалою Лисичанського міського суду Луганської області від 05 лютого 2021 року відмовлено у видачі судового наказу на підставі п. 1 ч.1 ст. 165 ЦПК України.
Постановляючи ухвалу про відмову у видачі судового наказу, суд першої інстанції виходив з того, що подана заява не відповідає вимогам ст. 163 ЦПК України, оскільки заява ТОВ «Енера Схід» подана з порушенням п. 3 ч. 3 ст. 163 ЦПК України і відсутня копія укладеного між сторонами в письмовій (в тому числі електронній) формі договору, тобто заявником не підтверджено факту існування договірних зобов'язань між заявником та боржником.
В апеляційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю «Енера Схід» вважає оскаржувану ухвалу незаконною, необґрунтованою та такою, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Апеляційна скарга мотивована тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Енера Схід» є постачальником універсальної послуги для побутових споживачів на закріпленій території відповідно до постанови НКРЕКП від 26.10.2018 року №1268. Договір про постачання універсальних послуг є публічним договором приєднання та розробляється постачальником універсальної послуги на підставі типового договору, форма якого затверджується Регулятором (НКРЕКП). Постачальник універсальних послуг розміщує договір постачання універсальних послуг на своєму офіційному веб-сайті. Фактичне споживання боржником відповідних обсягів електричної енергії, оплата рахунків або підписання заяви-приєднання, свідчить про його приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг. Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Енера Схід» та боржником виникли цивільні правовідносини, які підтверджуються конкретними обставинами, а саме, з боку Товариства, це постачання електричної енергії за відкритим особовим рахунком №LS_720618024 на адресу боржника, а з боку боржника - споживання електричної енергії за адресою боржника та оплата рахунків, отриманих від постачальника універсальної послуги за споживання електричної енергії.
Отже, між сторонами на підставі публічного договору склалися фактичні договірні відносини щодо послуг з приводу постачання електричної енергії, у зв'язку з чим Договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг між Товариством з обмеженою відповідальністю «Енера Схід» та фізичною особою ОСОБА_1 вважається укладеним з 01.01.2019 року.
Відсутність підписаної Боржником (Споживачем) заяви-приєднання не може свідчити про відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг і як наслідок бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг, що відповідає правовому висновку, викладеному у постанові Верховного Суду від 23.05.2018 в справі №216/5756/15-ц.
Боржниця споживала електричну енергію за відкритим особовим рахунком № №LS_720618024, але в повному обсязі оплату за отриману електричну енергію не здійснила, внаслідок чого має заборгованість за період споживання з 01.01.2019 по 30.11.2020 в розмірі 7325,12 грн.
До заяви про видачу судового наказу було долучено докази фактичного укладення даного договору, зокрема: довідка про спожиту та оплачену послугу електропостачання за період з 01.01.2019 по 30.11.2020, виписка по рахункам споживача відкритого по особовому рахунку боржника №LS_720618024, запит до ТОВ “ЛЕО” на підтвердження фактичних обсягів споживання електричної енергії боржником за період з січня 2019 року по листопад 2020 року включно, лист з додатками № 01-24/2/2589 від 08.12.2020 року, в якому вказані обсяги споживання електроенергії.
Скаржник стверджує, що згідно з п. 3 ч. 3 ст. 163 ЦПК України, копія договору додається, якщо за цим договором пред'явлено вимогу про стягнення грошової заборгованості, та вважає, що вищезазначені норми чинного законодавства необхідно розуміти таким чином, що така копія договору повинна бути додана у випадку, якщо в заяві йде покликання на такий договір.
Відзив на апеляційну скаргу боржниця не подала, що в силу ч. 3 ст. 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду ухвали суду першої інстанції.
Згідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Крім того, практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява №8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01).
До заяви про видачу судового наказу, заявник надав копію типового договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, проте вказаний договір не містить жодних реквізитів: немає номера, дати укладення цього договору, а також не вказано прізвища, ім'я та по батькові споживача (а.с. 19-23), а також посилається на розміщення вказаного договору на веб-сайті ТОВ «Енера Схід» за посиланням http://lg.enera.ua/contractsprivat/.
Тобто не надано у відповідності до вимог п. 3 ч. 2 ст. 163 ЦПК України копію договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред'явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості.
Відповідно до ст. 160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги, а також органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Судовий наказ підлягає виконанню за правилами, встановленими для виконання судових рішень у порядку, встановленому законом.
Вимоги до форми та змісту заяви про видачу судового наказу викладені у ч. 1 та 2 ст. 163 ЦПК України
Правилами ст.163 ЦПК України встановлено вимоги щодо форми і змісту заяви про видачу судового наказу, а п. 3 ч. 3 цієї ж статті встановлено, що до заяви про видачу судового наказу додається копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред'явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості.
Відповідно до п.1 ч. 1 ст.165 ЦПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заява подана з порушеннями вимог статті 163 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 160, 161, 163, 165 ЦПК України, судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, зокрема, про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, телекомунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення з урахуванням індексу інфляції та 3 відсотків річних, нарахованих заявником на суму заборгованості.
У заяві про видачу судового наказу повинно бути зазначено: найменування суду, до якого подається заява; повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України заявника та боржника, реєстраційний номер облікової картки платника податків заявника та боржника (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта заявника та боржника (для фізичних осіб - громадян України), а також офіційні електронні адреси та інші дані, якщо вони відомі заявнику, які ідентифікують боржника; ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) представника заявника, якщо заява подається представником, його місце проживання або місцезнаходження; вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються; перелік доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
У даному випадку була подана заява про видачу судового наказу, передбачена п. 3 ч. 1 ст. 161 ЦПК України, згідно якої судовий наказ може бути видано, якщо: заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, телекомунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення з урахуванням індексу інфляції та 3 відсотків річних, нарахованих заявником на суму заборгованості.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 163 ЦПК України, до заяви про видачу судового наказу додається копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред'явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості.
У статті 633 ЦК України визначені такі правила щодо публічного договору:
1. Публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).
2. Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
3. Підприємець не має права надавати переваги одному споживачеві перед іншим щодо укладення публічного договору, якщо інше не встановлено законом.
4. Підприємець не має права відмовитися від укладення публічного договору за наявності у нього можливостей надання споживачеві відповідних товарів (робіт, послуг).
У разі необґрунтованої відмови підприємця від укладення публічного договору він має відшкодувати збитки, завдані споживачеві такою відмовою.
5. Актами цивільного законодавства можуть бути встановлені правила, обов'язкові для сторін при укладенні і виконанні публічного договору.
6. Умови публічного договору, які суперечать частині другій цієї статті та правилам, обов'язковим для сторін при укладенні і виконанні публічного договору, є нікчемними.
При цьому в матеріалах справи відсутні докази про те, що заявник уклав з боржником публічний договір, зокрема у формі приєднання, передбаченою у ст. 634 ЦК України.
Згідно статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Посилаючись в апеляційній скарзі на Постанову Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 312 від 14 березня 2018 року про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії, скаржник вказує, що ТОВ «Енера Схід» є постачальником універсальних послуг на закріпленій території на підставі ліцензії на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачу, виданої постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.06.2018 № 429 та функції постачальника універсальних послуг і відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії» на нього покладається виконання функцій постачання електричної енергії на закріпленій території.
Вказують, що договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг розміщено на офіційному сайті ТОВ «Енера Схід» за посиланням http://lg.enera.ua/contractsprivat/.
Однак колегія суддів не погоджується з такою позицією скаржника, оскільки вважає, що публікація на сайті є публічною офертою, що за відсутності письмового підтвердження боржника про прийняття такої пропозиції є недостатнім доказом про укладення договору.
Наведені з цього приводу доводи скарги про укладення договору є недоведеними і тому колегія суддів їх відхиляє.
Посилання скаржника на неврахування судом правового висновку Верховного суду, викладеному у постанові від 23.05.2018 у справі №216/5756/15-ц про те, що відсутність підписаної Боржником (Споживачем) заяви-приєднання не може свідчити про відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг і як наслідок бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг, є помилковим, оскільки вказаний висновок зроблений під час розгляду справи за правилами позовного провадження.
В даному випадку визначальним для правильного застосування норм процесуального права та можливості розгляду справи за правилами наказного провадження, яке законодавець відокремив від інших видів провадження у цивільних справах, і видачі судового наказу як особливої форми судового рішення є саме наявність укладеного між сторонами в письмовій (електронній) формі договору, а не фактичне існування договірних відносин.
Згідно п.1 ч.1 ст.165 ЦПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заява подана з порушеннями вимог ст. 163 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 167 ЦПК України за результатами розгляду заяви про видачу судового наказу суд видає судовий наказ або постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу.
Виходячи зі змісту заявлених відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 161 ЦПК України грошових вимог правила п. 3 ч. 3 ст. 163 ЦПК України щодо обов'язкового додавання копії договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі спрямовані на забезпечення безспірного характеру наказного провадження.
Тому, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про відмову у видачі судового наказу у зв'язку із недотриманням заявником вимог ст. 163 ЦПК України
При цьому, відмова у видачі судового наказу з визначених підстав не є перешкодою для звернення з такими самими вимогами у порядку позовного провадження.
Судом вірно встановлені фактичні обставини справи, правильно застосовані норми процесуального права.
Враховуючи те, що заява ТОВ «Енера Схід» щодо видачі судового наказу про стягнення заборгованості з боржника ОСОБА_1 подана без додержання вимог, передбачених п. 3 ч. 3 ст. 163 ЦПК України, тому суд дійшов до обґрунтованого висновку про відмову у видачі судового наказу з підстави, передбаченої правилами п. 1 ч. 1 ст. 165 ЦПК України.
Керуючись ст. 367, 374, 375 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Енера Схід» залишити без задоволення.
Ухвалу Лисичанського міського суду Луганської області від 05 лютого 2021 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Дата складення повного тексту постанови - 25 березня 2021 року.
Судді: