Справа № 425/1830/18
Провадження № 22-ц/810/304/20
23 березня 2021 року Луганський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Назарової М.В.,
суддів: Кострицького В.В., Лозко Ю.П.,
за участю секретаря Красносельської Т.А.,
учасники справи: позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі - ОСОБА_2 , правонаступниками якої є ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Рубіжанська міська рада Луганської області,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Рубіжанського міського нотаріального округу Луганської області Нецвітай Ольга Василівна, Східне міжрегіональне управління міністерства юстиції (м. Харків), Головне управління держгеокадастру у Луганській області, виконавчий комітет Рубіжанської міської ради Луганської області,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Луганського апеляційного суду в м. Сєвєродонецьку в порядку спрощеного провадження
апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі свого представника ОСОБА_6
на рішення Рубіжанського міського суду Луганської області від 11 березня 2020 року, ухваленого Рубіжанським міським судом Луганської області у складі: судді Романовського Є.О. в приміщенні того ж суду,
у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , Рубіжанської міської ради Луганської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Рубіжанського міського нотаріального округу Луганської області Нецвітай Ольга Василівна, Східне міжрегіональне управління міністерства юстиції (м. Харків), Головне управління держгеокадастру у Луганській області, виконавчий комітет Рубіжанської міської ради Луганської області, про визнання договорів купівлі-продажу недійсними, скасування рішення та свідоцтва про право власності на нерухоме майно, витребування майна з чужого незаконного володіння, скасування державної реєстрації права власності та повернення сторін у попередній стан,
У червні 2018 року позивачка ОСОБА_1 в особі свого представника ОСОБА_6 звернулась до суду з вказаним позовом, який мотивувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 батько позивачки ОСОБА_7 склав заповіт, яким заповів позиваці все своє майно, а також житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_7 помер, у зв'язку з чим, позивачка протягом шести місяців звернулася до Рубіжанської державної нотаріальної контори Луганської області із заявою про прийняття спадщини (спадкова справа 413/2002) та отримала свідоцтво про право власності на спадщину за законом та за заповітом на автомобіль «ВАЗ - 21063», 1988 року випуску.
Рішенням Рубіжанського міського суду Луганської області від 17.12.2009 за ОСОБА_2 визнано право власності на Ѕ частку зазначеного вище будинку після смерті ОСОБА_7 , яке рішенням апеляційного суду Луганської області від 28.03.2012 скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.
Під час розробки технічної документації та прийняття Рубіжанською міською радою Луганської області рішення від 27.06.2013 про безоплатну приватизацію земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд площею 0,0859 га за адресою: АДРЕСА_1 , відповідачкою ОСОБА_2 було приховано той факт, що рішення Рубіжанського міського суду Луганської області від 17.12.2009 про набуття нею права власності на спірний будинок скасоване.
Набувши, таким чином, право власності на спірний житловий будинок та на земельну ділянку, відповідачка ОСОБА_2 08.05.2018 продала відповідачці ОСОБА_5 будинок зі службовими будівлями та земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд площею 0,0859 га за адресою: АДРЕСА_1 .
При укладенні договору купівлі-продажу будинку та земельної ділянки від 08.05.2018 відповідачка ОСОБА_2 приховала від нотаріуса той факт, що ОСОБА_1 є співвласницею Ѕ частини будинку згідно права на спадщину за заповітом після смерті її батька ОСОБА_7 , а рішення суду, яке було підставою для набуття права власності на Ѕ спірного будинку, скасоване, тобто позивачка, не маючи на це правових підстав, здійснила відчуження майна без згоди іншого співвласника, що є прямою нормою недійсності правочину.
Тому з урахуванням збільшених позовних із посиланням як на правову підставу своїх вимог на ст. 16, 203-216, 257-264, 321, 328, 369, 387, 388, 1268, 1273 ЦК України, Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» вимог просила:
- визнати недійсними та скасувати рішення Рубіжанської міської ради Луганської області від 27.06.2013 № 34/31 «Про безоплатну приватизацію громадянами земельних ділянок, які знаходяться в їх користуванні для будівництва та обслуговування жилих будинків, господарських будівель, споруд (присадибна ділянка)» щодо передачі ОСОБА_2 земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_1 ;
- визнати недійсними та скасувати Свідоцтво про право власності на нерухоме майно на ім'я ОСОБА_2 від 22.07.2013, видане реєстраційною службою Рубіжанського міського управління юстиції Луганської області на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 4412500000:06:004:0125 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд площею 0, 0859 га.;
- визнати недійсними договір купівлі-продажу будинку зі службовими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , укладений між продавцем ОСОБА_2 та покупцем ОСОБА_5 , посвідчений 08 травня 2018 року приватним нотаріусом Рубіжанського міського нотаріального округу Луганської області Нецвітай Ольгою Василівною.
- визнати недійсними договір купівлі-продажу земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , укладений між продавцем ОСОБА_2 та покупцем ОСОБА_5 , посвідчений 08 травня 2018 року приватним нотаріусом Рубіжанського міського нотаріального округу Луганської області Нецвітай Ольгою Василівною;
- витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 будинок зі службовими будівлями та спорудами і земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, кадастровий номер 4412500000:06:004:0125, площею 0, 0859 га, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ,
- скасувати державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на будинок та земельну ділянку для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) за адресою:
АДРЕСА_1 за ОСОБА_5 , проведену 08 травня 2018 року приватним нотаріусом Рубіжанського міського нотаріального округу Луганської області Нецвітай Ольгою Василівною, реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 85665644125 та 110943944125, індексний номер 40997554 від 08 травня 2018 року;
- стягнути солідарно з відповідачів на її користь понесені судові витрати, які складаються зі сплаченого судового збору у розмірі 5 286,00 грн та витрат на правничу допомогу у розмірі 15 000, 00 грн, а всього 20 286,00 грн.
Ухвалою Рубіжанського міського суду Луганської області від 04.07.2018, на підставі заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову накладено арешт на будинок зі службовими будівлями та спорудами та земельної ділянки, кадастровий номер 4412500000:06:004:0125 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, площею 0,0859 га, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , які належать ОСОБА_5 на підставі договорів купівлі-продажу від 08.05.2018, серія та номер: 500 та 501, посвідчених приватним нотаріусом Рубіжанського міського нотаріального округу Нецвітай О.В., та квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 , яка належить ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 08.05.2018, серія та номер: 502, посвідченого приватним нотаріусом Рубіжанського міського нотаріального округу Нецвітай О.В.
Від відповідача ОСОБА_5 в особі її представника ОСОБА_8 надійшов відзив про невизнання позову, оскільки позов на підставі ст. 392 ЦК України може пред'явити лише власник майна; позивачкою не надано жодних доказів, які б підтверджували належність їй як спадкоємцю за заповітом на праві спільної часткової власності Ѕ частки житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 ; рішенням Рубіжанського міського суду Луганської області від 20.04.2012, яке набрало законної сили і яке має преюдиціальне значення, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на зазначене спадкове майно відмовлено через їх необґрунтованість; оскільки обставини, що перешкоджали б реєстрації права власності на спірне майно за новим власником - ОСОБА_5 були відсутні, відповідне право власності на спірне майно було зареєстровано за вказаним відповідачем на законних підстав, і підстави для задоволення позову позивачки, яка не є власником спірного майна та не набула права власності на нього, відсутні.
Ухвалою Рубіжанського міського суду Луганської області від 09.07.2019 залучено до участі у справі у якості співвідповідача - Рубіжанську міську раду Луганської області та третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Головне управління Держгеокадастру у Луганській області, виконавчий комітет Рубіжанської міської ради Луганської області та Головне територіальне управління юстиції у Луганській області.
Від Рубіжанської міської ради Луганської області надійшов відзив на позовну заяву, що Рубіжанська міська рада не мала законних підстав для відмови ОСОБА_2 у безоплатній передачі в приватну власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), індивідуального гаражу, ведення садівництва площею 0, 0859 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки нею було надано відповідно до чинного законодавства всі необхідні документи, а тому рішення Рубіжанської міської ради № 34/31 від 27.06.2013 року прийнято у відповідності до норм чинного законодавства України.
Ухвалою Рубіжанського міського суду Луганської області від 11.09.2019 вжито заходи зустрічного забезпечення позову по цивільній справі №425/1830/18, 2/425/25/19 за позовною заявою ОСОБА_1 шляхом:
- визначення ОСОБА_1 , розміру зустрічного забезпечення в сумі 10 000 грн та зобов'язано ОСОБА_1 сплатити вказану суму на депозитний рахунок суду на такі реквізити: отримувач ТУ ДСА України в Луганській області, код ЄДРПОУ 26297948, банк одержувач Держказначейської служби України м. Києв, МФО 820172, рахунок 37317017002672, призначення платежу: застава № ухвали суду, П.І.Б. платника застави, ЄДРПОУ суду 05381449, у десятиденний строк з дня винесення ухвали про зустрічне забезпечення позову, тобто до 21 вересня 2019 року.
Ухвалою Рубіжанського міського суду Луганської області від 29.01.2020 замінено Головне територіальне управління юстиції у Луганській області на його правонаступника - Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Харків).
Від Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) надійшли пояснення, в яких зазначено, що зміст та обсяг повноважень, закріплених у чинному законодавстві, не наділяє Східне міжрегіональне управління міністерства юстиції (м. Харків) правом на вчинення дій, пов'язаних із внесенням змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та виключення відповідних записів.
Рішенням Рубіжанського міського суду Луганської області від 11 березня 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Скасовано заходи забезпечення позову, застосовані ухвалою Рубіжанського міського суду Луганської області від 04 липня 2018 року у справі № 425/1830/18, шляхом зняття арешту з будинку зі службовими будівлями та спорудами та земельної ділянки, кадастровий номер 4412500000:06:004:0125 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, площею 0,0859 га, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , які належать ОСОБА_5 на підставі договорів купівлі-продажу від 08.05.2018, серія та номер: 500 та 501, посвідчених приватним нотаріусом Рубіжанського міського нотаріального округу Нецвітай О.В. та квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , яка належить ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 08.05.2018, серія та номер: 502, посвідченого приватним нотаріусом Рубіжанського міського нотаріального округу Нецвітай О.В.
Заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили рішенням суду.
Рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 суд мотивував правомірністю набуття відповідачкою ОСОБА_5 права власності на спірні земельну ділянку та будинок, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки наданий приватним нотаріусом Рубіжанського міського нотаріального округу Нецвітай О.В. пакет документів, на підставі яких між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 було укладено договори купівлі-продажу зазначеного будинку та земельної ділянки, відповідає вимогам цивільного законодавства, а позивач не оформила у відповідності до вимог ст. 1297 ЦК України право власності на Ѕ частку спірних будинку та земельної ділянки, тому не має права оспорювати право власності ОСОБА_5 на зазначений будинок та земельну ділянку.
В апеляційній скарзі позивачка ОСОБА_1 в особі свого представника ОСОБА_6 вважає, що оскаржуване рішення не ґрунтується на вимогах норм матеріального права, не відповідає фактичним матеріалам справи та ухвалене з порушенням норм процесуального права, просить скасувати рішення Рубіжанського міського суду Луганської області від 11 березня 2020 року та ухвалити нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, всі судові витрати та витрати на правничу допомогу в розмірі 26 629,20 грн покласти на відповідачів.
Доводами апеляційної скарги є те, що суд першої інстанції однобоко трактував норми ЦК в частині спадкування в цій справі, оскільки згідно ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцю із часу відкриття спадщини і відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину; оскільки сторони у встановлений законом строк звернулися до Рубіжанської нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_7 , отримали свідоцтво про право на спадщину за законом та за заповітом на спадковий автомобіль, а неотримання позивачкою свідоцтва про право на спадщину на будинок не може позбавити її права на цю спадщину; підставою для відмови 20.04.2012 судом ОСОБА_1 у визнанні за нею права власності на спадкове майно стало порушення позивачкою порядку звернення до суду без отримання відмови державного нотаріуса, і наразі позивачка позбавлена можливості отримати свідоцтво про право на спадщину у нотаріуса, оскільки спірне майно наразі зареєстроване за іншою особою - відповідачкою ОСОБА_5 ; недійсність правочину купівлі-продажу будинку та земельної ділянки підтверджується тим, що позивачка є співвласницею Ѕ частини спірного будинку згідно права на спадщину за заповітом після смерті батька, а рішення Рубіжанського міськсуду від 17.12.2009, яке було підставою виникнення у ОСОБА_2 права власності на будинок, скасоване, отже, відчуження ОСОБА_2 здійснила, приховавши даний факт та не маючи на відчуження правових підстав, без згоди іншого співвласника, що є підставою його недійсності; недійсними з підстав приховування відповідачкою ОСОБА_2 факту скасування зазначеного рішення є і рішення Рубіжанської міської ради Луганської області від 27.06.2013 № 34/31 щодо передачі ОСОБА_2 земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_1 , та Свідоцтво про право власності на нерухоме майно на ім'я ОСОБА_2 від 22.07.2013 року, видане реєстраційною службою Рубіжанського міського управління юстиції Луганської області на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 4412500000:06:004:0125 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд площею 0, 0859 га; оскільки земельна ділянка та житловий будинок вибули із володіння позивачки поза її волею, без відповідної правової підстави, а відповідачка ОСОБА_5 є добросовісним набувачем, то належним способом захисту позивачки у відповідності до вимог 387, 388 ЦК України є витребування спірного майна з чужого незаконного володіння.
Протоком автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.04.2020 головуючим у справі визначено суддю Назарову М.В., склад колегії - Кострицького В.В., Лозко Ю.П.,
Апеляційне провадження по справі було відкрито 15 квітня 2020 року, ухвалою суду від 24 квітня 2020 року справу призначено до апеляційного розгляду на 19 травня 2020 року о 12-30 год.
Ухвалою Луганського апеляційного суду від 19 травня 2020 року витребувано з Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Луганській області Управління державної реєстрації Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт громадянина України НОМЕР_2 , виданий 03 жовтня 2012 року Рубіжанським МС УДМС в Луганській області, що зареєстрована: АДРЕСА_1 , мешкала: АДРЕСА_2 .
21 травня 2020 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану по містах Рубіжне та Хрустальний Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) на виконання вищезазначеної ухвали апеляційного суду надано витяг з державного реєстру актів цивільного стану про смерть стосовно ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Ухвалою Луганського апеляційного суду від 09 червня 2020 року витребувано: у приватного нотаріуса Рубіжанського міського нотаріального округу Луганської області Нецвітай Ольги Василівни, після закінчення 6-ти місячного строку з дня відкриття спадщини, інформаційну довідку зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) та інформаційну довідку зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 ;
- з Рубіжанської міської ради Луганської області відомості про те, хто був зареєстрований та проживав у квартирі за адресою: АДРЕСА_2 , разом з ОСОБА_2 на день її смерті.
Провадження у справі зупинено до залучення у справі правонаступників.
На виконання ухвали суду від Рубіжанської міської ради Луганської області надійшли відомості про те, що ОСОБА_2 станом на час смерті була зареєстрована одна.
08.12.2020 від приватного нотаріуса Рубіжанського міського нотаріального округу Нецвітай О.В. надійшли відомості про те, що згідно інформаційної довідки зі Спадкового реєстру від 04.12.2020 за № 62748586 спадкова справа заведена Рубіжанською державною нотаріальною конторою 11.08.2020 р.
Ухвалою Луганського апеляційного суду від 09 грудня 2020 року поновлено апеляційне провадження та призначено до апеляційного розгляду на 22 грудня 2020 року.
Ухвалою Луганського апеляційного суду від 22 грудня 2020 року витребувано у Рубіжанської державної нотаріальної контори належним чином засвідчену копію спадкової справи № 66244431, номер у нотаріуса 149/2020, місце заведення - Рубіжанська державна нотаріальна контора, дата та час реєстрації 11.08.2020, 09.37.
31 грудня 2020 року до апеляційного суду від Рубіжанської державної нотаріальної контори надійшла копія спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , з якої вбачається, що із заявами про прийняття спадщини за заповітом у передбачений ст. 1270 ЦК України 6-місячний строк звернулися син померлої ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , а також позивач по теперішній справі ОСОБА_1 як спадкоємець за законом.
На пропозицію нотаріуса від 30.10.2020 про необхідність надання у місячний строк з моменту отримання листа до Рубіжанської ДНК ОСОБА_1 документів, які підтверджують її право на обов'язкову частку у спадщині, станом на час спрямування до суду копії спадкової справи матеріали не містять.
Ухвалою Луганського апеляційного суду від 19 січня 2021 року залучено до участі у справі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 як правонаступників ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , справа призначена на 02 лютого 2021 року о 16.30 год. 02 лютого 2021 року за клопотанням представника позивачки ОСОБА_6 розгляд справи відкладено на 04 березня 2021 року. Ухвалою суду від 04 березня 2021 задоволено клопотання представника позивачки ОСОБА_6 про розгляд справи у режимі відеоконференції, відкладено розгляд справи на 23 березня 2021 на 16.30 год.
В судовому засіданні представник позивачки підтримав доводи апеляційної скарги.
Інші учасники справи, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, до судового засідання не з'явилися, що відповідно до вимог частини другої статті 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що брали участь у справі, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.
Відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення не відповідає.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що житловий будинок, житловою площею 13, 80 кв.м з надвірними будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , на праві спільної приватної власності належав ОСОБА_2 та ОСОБА_7 , що підтверджується договором купівлі - продажу від 08.10.1973, зареєстрованим в реєстрі за № 3275, та технічним паспортом на житловий будинок від 17.07.1979, витягом про державну реєстрацію прав від 08.11.2010 року № 27923176 (а.с. 17-18, 19-24 т. 1).
22.01.1982 ОСОБА_7 склав заповіт, зареєстрований в реєстрі за № 274, посвідчений державним нотаріусом, яким все своє майно заповів ОСОБА_9 , що також підтверджується витягом з єдиного реєстру заповітів від 12.09.2002 № 1588229 (а.с. 32, 34 том 2).
Позивачка ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , батьками якої записані ОСОБА_7 та ОСОБА_2 , 06.09.1980 уклала шлюб з ОСОБА_11 , змінивши прізвище на « ОСОБА_12 », даний шлюб розірвано 14.11.1985 року (свідоцтво про народження від 12.09.2002 року, відповідний запис № 553, серія НОМЕР_3 , довідка, видана Рубіжанським відділом реєстрації актів громадянського стану від 12.09.2002 № 154-71, свідоцтво про розірвання шлюбу від 14.11.1985 року, відповідний запис № 841 (а.с. 36, 37 т. 1).
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_7 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданим 25.05.2001 року Рубіжанським відділом реєстрації актів громадянського стану Луганської області, відповідний запис № 438 (а.с. 34 т. 1).
13.09.2002 дружина ОСОБА_7 - відповідачка ОСОБА_2 звернулася до Рубіжанської державної нотаріальної контори Луганської області із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом, спадкова справа 413/585, в якій зазначила, що їй відомий зміст заповіту, посвідченого 21 січня 1982 року по реєстру № 274 Рубіжанської держнотконторою від імені її чоловіка ОСОБА_7 , зміст ст. 535 ЦК України, відповідно до якого заявниця непрацездатна за віком має право на обов'язкову частку, їй роз'яснено; на отримання обов'язковою долі спадкового майна претендує (а.с. 33 т. 2).
13.09.2002 ОСОБА_2 видано свідоцтво на спадщину за законом, зареєстроване в реєстрі за № 599, а саме - на 2/9 частин автомобіля ВАЗ-21063, 1988 року випуску (а.с. 38 т. 2).
13.09.2002 позивачка ОСОБА_1 звернулася до Рубіжанської державної нотаріальної контори Луганської області із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом, спадкова справа 413/586 (а.с. 35 т. 2).
13.09.2002 ОСОБА_1 видане свідоцтво про право на спадщину за заповітом, зареєстроване в реєстрі № 413, а саме на 7/9 частин автомобіля «ВАЗ-21063», 1988 року випуску (а.с. 38 т. 2).
Рішенням Рубіжанського міського суду Луганської області від 17.12.2009, яке набрало законної сили 26.12.2009, визнано за ОСОБА_2 право приватної власності на Ѕ частку домобудівництва з надвірними спорудженнями, яке знаходиться у АДРЕСА_1 (а.с. 119-120 т. 1).
Рішенням апеляційного суду Луганської області від 28.03.2012 скасовано рішення Рубіжанського міського суду Луганської області від 17.12.2009 та ухвалено нове, яким ОСОБА_2 відмовлено у задоволенні позову до Рубіжанської міської ради про визнання права власності на Ѕ частки домобудівництва, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 57-58 т. 1).
Відповідно до інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об?єктів нерухомого майна щодо об?єкта нерухомого майна від 28.11.2018 № 147106236, витягу про державну реєстрацію прав від 08.11.2010 № 27923563 та технічному паспорту на житловий будинок індивідуального житлового фонду від 2010 року, інвентарний номер 1568, ОСОБА_2 на праві приватної власності належить будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 49-50,174, 175-177 т. 2).
ОСОБА_2 на праві приватної власності належить земельна ділянка площею
0,0859 га, кадастровий номер 441250000:06:004:0125, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується рішенням Рубіжанської міської ради шостого скликання від 27.06.2013 № 34/31«Про безоплатну приватизацію громадянами земельних ділянок, які знаходяться в їх користуванні для будівництва та обслуговування жилих будинків, господарських будівель, споруд (присадибна ділянка)», технічною документацією із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку від 19.02.2013 (а.с. 141, 147-163, 204, 210-226 т. 2).
Згідно відповіді Комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації» Рубіжанської міської ради від 05.09.2019 № 848 станом на 31.12.2012 нерухомого майна, належного на праві особистої власності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , в м. Рубіжне не зареєстровано (а.с. 30 т. 3).
Рішенням Рубіжанського міського суду Луганської області від 20.04.2012 по справі № 2/1224/7/12, яке набрало законної сили, ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_2 про визнання за нею Ѕ частки житлового будинку та господарських споруд, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 20.06.2018 № 128306628 та договору купівлі - продажу житлового будинку зі службовими будівлями від 08.05.2018, зареєстрованого в реєстрі за № 500, житловий будинок АДРЕСА_1 та земельна ділянка площею 0,0859 га, кадастровий номер 441250000:06:004:0125 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , на праві приватної власності належать ОСОБА_5 (а.с. 41-43, 110-112 т.1).
Постановою державного нотаріуса Рубіжанської ДНК Луганської області від 28.11.2018 № 563/02-31 28.11.2018 року відмовлено ОСОБА_6 , який в інтересах ОСОБА_1 та звернувся до Рубіжанської державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом на нерухоме майно, а саме на Ѕ частки житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , після смерті ІНФОРМАЦІЯ_6 батька ОСОБА_1 - ОСОБА_7 , у вчиненні нотаріальної дії, оскільки померлий ОСОБА_7 не є власником вказаного житлового будинку або його частини станом на 28.11.2018 (а.с. 20 т. 2).
Спірні правовідносини виникли між сторонами з приводу захисту позивачем як спадкоємицею за заповітом після смерті батька своїх спадкових прав з боку відповідачки ОСОБА_2 , яка, набувши право власності на спірний спадковий будинок як спадкоємиця після смерті свого чоловіка ОСОБА_7 та на підставі згодом скасованого рішення суду, ставши єдиною власницею будинку, отримала у власність шляхом приватизації земельну ділянку, на якій розташований будинок, та здійснила його відчуження за оплатним договором купівлі-продажу відповідачці ОСОБА_5 .
Оскільки наразі позивачка позбавлена можливості отримати свідоцтво про право на спадщину, право на яку у неї реалізоване своєчасно та наявне з моменту відкриття спадщини, вважає належним і ефективним способом захисту визнання недійсними оспорюваних рішень органів місцевого самоврядування щодо спірного майна, правочину щодо відчуження спірним майном і документів, що посвідчують відповідне право, а також витребування цього спірного майна від набувача ОСОБА_5 на користь позивачки.
Тобто позивачка ставить питання про захист свого права власності як спадкоємиця за заповітом, якій право на спадщину належить з часу її відкриття і у якої майно з володіння вибуло поза її волею, тому переглядаючи справу за доводами апеляційної скарги та в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно з частиною першою статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Згідно зі статтею 330 ЦК України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.
Тлумачення статті 330 ЦК України свідчить, що виникнення права власності у добросовісного набувача відбувається за таких умов: факт відчуження майна; майно відчужене особою, яка не мала на це права; відчужене майно придбав добросовісний набувач; відповідно до статті 388 ЦК України, майно, відчужене особою, яка не мала на це право, не може бути витребуване у добросовісного набувача.
Відповідно до статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Частиною першою статті 388 ЦК України закріплено право власника на витребування майна від добросовісного набувача у випадку, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
У разі відкриття спадщини до 01.01.2004 до вирішення спірних правовідносин, пов'язаних зі спадкуванням, застосовується законодавство, чинне на час відкриття спадщини, зокрема ЦК УРСР 1963 року.
Спадкування здійснюється за законом і за заповітом (ч. 1 ст. 524 ЦК УРСР).
Для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини (ст. 548 ЦК УРСР).
У ч. 1 ст. 549 ЦК УРСР визначено дії, що свідчать про прийняття спадкоємцем спадщини:
1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном;
2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву
про прийняття спадщини.
Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом 6 місяців з дня відкриття спадщини.
У ст. 560 ЦК УРСР встановлено порядок видачі свідоцтва про право на спадщину.
Так, спадкоємці, закликані до спадкоємства, можуть одержати в державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини свідоцтво про право на спадщину. Свідоцтво про право на спадщину видається також державною нотаріальною конторою при переході спадкового майна до держави (ст. 534, 553, 555 Кодексу).
Відповідно до положень ст. 561 ЦК УРСР свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям за законом після закінчення 6 місяців з дня відкриття спадщини.
При цьому ЦК УРСР не обмежував строку для отримання свідоцтва про право на спадщину за законом або заповітом.
Статтею 396 ЦК України (в редакції закону станом на час розгляду справи судом) встановлено, що особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права відповідно до положень глави 29 ЦК України, в тому числі і на витребування цього майна від добросовісного набувача.
У спадкоємця, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, права володіння та користування спадковим майном виникають з часу відкриття спадщини. Якщо у складі спадщини, яку прийняв спадкоємець, є нерухоме майно, право розпорядження нерухомим майном виникає в нього з моменту державної реєстрації цього майна (ч. 2 ст. 1299 ЦК України). Спадкоємець, який прийняв у спадщину нерухоме майно, ще до його державної реєстрації має право витребовувати це майно від його добросовісного набувача з підстав, передбачених ст. 388 ЦК України, зокрема у разі, якщо воно вибуло з володіння спадкодавця поза волею останнього.
Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (ч. 3 ст. 1296 ЦК України).
Спадкоємець, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, є її власником з часу її відкриття, а документом для підтвердження права власності на спадкове майно є свідоцтво на спадщину, отримане в установленому законодавством порядку.
Проте відсутність реєстрації права власності відповідно до Закону України «Про реєстрацію речових прав на нерухому майно та їх обтяжень» не зумовлює позбавлення особи прав користування та володіння належним їй на праві власності майном.
Однією з обов'язкових умов для задоволення віндикаційного позову є встановлення під час розгляду спорів про витребування майна, зокрема й тієї обставини, чи перебувало спірне майно у володінні позивача, який указує на порушення своїх прав як власника, на підставах, визначених законодавством, та який на момент подання позову не є власником цього майна, але вважає себе таким (Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 303/6974/16-ц від 20 травня 2020).
Оскільки позивачка та її мати - відповідачка ОСОБА_2 у передбачений законом строк звернулися до державної нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_7 як спадкоємиці за заповітом (ст. 534 ЦК УРСР) та за законом (ст. 529 ЦК УРСР) відповідно та отримали свідоцтва про право на спадщину на спадковий автомобіль ВАЗ-21063, 1988 року випуску, а прийняття спадщини під умовою або з застереженнями не допускається (ст. 548 ЦК УРСР), то вони є такими, що прийняли спадщину.
Отже, позивачка ОСОБА_1 , звернувшись до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини та реалізувавши в такий спосіб свої спадкові права, набула права на належну їй частку спірного житлового будинку, тому має право володіти та користуватися цим майном.
Відсутність реєстрації права власності на зазначений будинок зумовлює обмеження у праві розпорядження ним.
Крім того, рішенням апеляційного суду Луганської області від 28.03.2012 року скасовано рішення Рубіжанського міського суду Луганської області від 17.12.2009 року та відмовлено ОСОБА_2 у задоволенні її позову до Рубіжанської міської ради про визнання права власності на Ѕ частки домобудівництва, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .
За змістом статті 388 ЦК України майно, яке вибуло з володіння власника на підставі рішення суду, ухваленого щодо цього майна, але надалі скасованого, вважається таким, що вибуло з володіння власника поза його волею.
Саме такий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 24 червня 2015 року у справі № 6-251цс15.
Цей висновок у подальшому був неодноразово підтриманий Великою Палатою Верховного Суду, зокрема у постановах: від 05 грудня 2018 року (справа № 522/2110/15-ц, провадження № 14-247цс18 та справа № 522/2201/15-ц, № 14-179цс18), від 15 травня 2019 року (справа № 522/7636/14-ц, провадження № 14-636цс18).
Отже, з урахуванням викладених вище норм процесуального та матеріального права однією з обов'язкових умов для задоволення віндикаційного позову є встановлення під час розгляду спорів про витребування майна, зокрема й тієї обставини, чи перебувало спірне майно у володінні позивача, який указує на порушення своїх прав як власника, на підставах, визначених законодавством, та який на момент подання позову не є власником цього майна, однак вважає себе таким.
Тому слушним є довід апеляційної скарги про помилковість висновку суду про преюдиційність з огляду на вимоги ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставин, встановлених рішенням Рубіжанського міського суду Луганської області від 20.04.2012, яким ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні позову до ОСОБА_2 про визнання за нею права власності на Ѕ частки житлового будинку та господарських споруд, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки підставою для відмови у задоволенні позову під час розгляду справи стала відсутність доказів звернення позивача до нотаріальної контори за видачею їй свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно та доказів відмови нотаріуса у видачі такого свідоцтва.
Натомість відсутність у позивача права на спадщину вказаним судовим рішенням не встановлювалася.
Згідно з частинами першою, другою, четвертою статті 369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпорядження майном, що є у спільній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом. Згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена. Правочин щодо розпорядження спільним майном, вчинений одним із співвласників, може бути визнаний судом недійсним за позовом іншого співвласника у разі відсутності у співвласника, який вчинив правочин, необхідних повноважень.
Отже, відсутність згоди іншого зі співвласників на укладення договору про розпорядження спільним майном позбавляє співвласника, який вчинив правочин, необхідних повноважень на укладення договору. Укладення такого договору свідчить про порушення його форми і відповідно до частини четвертої статті 369, статті 215 ЦК України надає іншому зі співвласників (другому з подружжя) право оскаржити договір з підстав його недійсності.
Наведених вимог закону суд також не врахував, то його висновок про те, що оскільки позивачка не оформила у відповідності із вимогами ст. 1297 ЦК України право власності на Ѕ частку спірних будинку та земельної ділянки, тому не має права оспорювати право власності ОСОБА_5 на зазначений будинок та земельну ділянку, що стало підставою для відмови у задоволенні позову, є помилковим, а доводи апеляційної скарги в цій частині заслуговують на увагу.
Що стосується часток у спадщини та обсягу самої спадщини, то колегія суддів зазначає, що спадщина після смерті ОСОБА_7 відкрилася лише на Ѕ будинку, оскільки відповідачка ОСОБА_2 є співвласницею іншої Ѕ будинку та господарських будівель; ОСОБА_1 є спадкоємицею за заповітом, проте відповідачці ОСОБА_2 у відповідності до вимог ст. 535 ЦК УРСР (станом на час відкриття спадщини) належить право на обов'язкову частку у спадщині як непрацездатній дружині померлого не менше двох третин частки, яка належала б їй при спадкоємстві за законом (обов'язкова частка), тобто 2/3 від половини від ј (частка, яка належала б ОСОБА_2 при спадкоємстві за законом), що дорівнює 1/6.
Отже, частка відповідачки ОСОБА_2 у спадковому майні після смерті ОСОБА_7 з урахуванням її обов'язкової долі становить Ѕ + 1/6 = 2/3, а позивачки ОСОБА_1 - 1/3, а земельна ділянка не входила до складу спадщини.
Тому відповідно до наведеного не заслуговує довід скарги про належність ОСОБА_1 права на Ѕ спадкового домоволодіння.
У Постанові Великої Палати Верховного суду від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що власник з дотриманням вимог статті 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюгу договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника. Подібні за змістом висновки сформульовані, зокрема, у пункті 86 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16.
Тому хоча колегія суддів і погоджує довід скарги про обізнаність Рубіжанської міської ради Луганської області як сторони по справі № 2-1544/2009 про скасування апеляційним судом Луганської області 28 березня 2012 року судового рішення, на підставі якого ОСОБА_2 набула права власності на Ѕ спірного будинку, під час розробки технічної документації та прийняття рішення від 27.06.2013 про безоплатну приватизацію земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі якого згодом 22 липня 2013 року було видане оспорюване Свідоцтво про право власності на нерухоме майно, проте з огляду на ефективність способу захисту права позивачки ОСОБА_1 це не є підставою для задоволення позову в наведеній частині.
Вирішуючи позовні вимоги про витребування майна з чужого незаконного володіння, слід зазначити, що згідно зі ст. 387 ЦК України на підставі віндикаційного позову може бути витребуване з чужого незаконного володіння майно, яке є індивідуально визначеним.
Згідно з абз. 1 ч. 1 ст. 184 ЦК України річ є визначеною індивідуальними ознаками, якщо вона наділена тільки їй властивими ознаками, що вирізняють її з-поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи її.
У постанові Верховного Суду України від 16 серпня 2017 р. у справі № 6-54цс17 зроблено висновок, що «право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі ч. 1 ст. 388 ЦК України залежить від того, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача. Крім того, витребувати можна лише індивідуально визначене майно, однак апеляційний суд витребував 1/2 частину спірної квартири, не з'ясувавши, чи це майно виділене в натурі».
До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 29 жовтня 2018 р. у справі № 612/553/15-ц (провадження № 61-22051св18).
Такий висновок зроблено 18 листопада 2020 р. Верховним Судом у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 694/1726/18, на підставі чого суд відмовив у задоволенні позовних вимог, оскільки спірне майно не було виділене в натурі.
Крім того, колегія суддів зазначає, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018, справа №183/1617/16 зроблено висновок про те, що однією з підстав державної реєстрації права власності на нерухоме майно є рішення суду, яке набрало законної сили, щодо права власності на це майно (пункт 9 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»). Рішення суду про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння є таким рішенням і передбачає внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (пункт 143 постанови).
У разі задоволення позовної вимоги про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння суд витребує таке майно на користь позивача, а не зобов'язує відповідача повернути це майно власникові. Таке рішення суду є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем (пункт 144 постанови).
Оскільки спірне майно, а саме - частка позивачки у спадковому майні - не було виділене в натурі, а позивачкою ставиться питання про витребування на її користь домоволодіння в цілому, що, в свою чергу є підставою для реєстрації за нею права власності в цілому на спірний житловий будинок та призведе до порушення права власника інших ѕ будинку, то підстави для задоволення позову як повністю, так і частково у наведеній частині та витребування майна на користь позивачки відсутні.
Суд вищенаведеного не врахував та хоча і прийняв правильне по суті рішення про відмову у задоволенні позову як необгрунтованого, проте неправильно застосував норми матеріального права та порушив норми процесуального права, і зробивши висновки, які не відповідають обставинам справи, що відповідно до вимог п. 3 та 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України є підставою для зміни рішення суду та викладення мотивувальної частини рішення в редакції цієї постанови.
Керуючись ст. 367, 374, 376 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі свого представника ОСОБА_6 задовольнити частково.
Рішення Рубіжанського міського суду Луганської області від 11 березня 2020 року змінити, виклавши мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Дата складення повного тексту постанови - 25 березня 2021 року.
Головуючий
Судді: