Іменем України
24 березня 2021 року м. Кропивницький
справа № 389/2583/20
провадження № 22-ц/4809/591/21
Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
Мурашка С. І. (головуючий, суддя-доповідач), Голованя А. М., Карпенка О. Л.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку спрощеного (письмового) позовного провадження, без повідомлення учасників справи, цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 21 січня 2021 року у складі судді Савельєвої О. В. і
У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 та з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, просив стягнути з нього на свою користь аліменти на його утримання в розмірі 1/9 частини всіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 % від встановленого законом прожиткового мінімуму для однієї особи до закінчення навчання, тобто до 31.08.2023 та звернути рішення до негайного виконання в межах платежу за один місяць.
Позовна заява мотивована тим, що батьком ОСОБА_1 є відповідач - ОСОБА_2 .
Через відсутність спілкування з біологічним батьком, після його розлучення з матір'ю, отримуючи вперше паспорт громадянина України, позивач змінив прізвище з " ОСОБА_3 " на " ОСОБА_4 ".
До досягнення ОСОБА_1 повноліття, питання його утримання було вирішене шляхом примусового стягнення частини заробітку (доходу) платника аліментів.
При цьому, крім аліментів, жодної іншої допомоги ні в грошовій, ні в натуральній формі відповідач позивачу не надавав і на даний час, після припинення стягнення аліментів, не надає.
У 2019 році ОСОБА_1 вступив за контрактом до Навчально-наукового інституту права ім. князя Володимира Великого Вищого навчального закладу "Міжрегіональна Академія управління персоналом" за спеціальністю «Право» на денну форму навчання, де продовжує навчання.
Термін навчання - з 01.09.2019 по 31.08.2023.
Позивач стипендію не отримує, а успішне виконання навчального плану не дозволяє йому працювати та отримувати самостійний заробіток та єдиним джерелом його доходу є матеріальна допомога з боку мами та вітчима.
Оплату навчання ОСОБА_1 , вартість якого становить 20 400 гривень за навчальний рік та за проживання у гуртожитку також здійснюють вони, оскільки власних коштів позивач не має.
Навчання у вищому навчальному закладі та відвідування лекцій, семінарів, тренінгів, занять, займає в позивача повний день та не дозволяє йому працювати та мати самостійний заробіток, тому він потребує матеріальної допомоги з боку батьків.
Матеріальна допомога потрібна позивачу для того, щоб купувати продукти, білизну, одяг, взуття, засоби гігієни, предмети для розвитку та навчання.
Крім того існує потреба в оплаті проїзду у громадському транспорті, оплаті послуг зв'язку та Інтернету, інколи бувають непередбачувані витрати.
Відповідач офіційно працевлаштований оглядачем-ремонтником вагонів 5 розряду у виробничому підрозділі служби вагонного господарства експлуатаційне вагонне депо РФ "Одеська залізниця", де має достатній регулярний дохід, а його середня заробітна плата складає приблизно 10 253 грн на місяць.
Інших утриманців відповідач не має, фізично є працездатним та не досяг пенсійного віку, при цьому у власності в нього є 1/2 частина будинку з господарсько-побутовими будівлями, тому в змозі сплачувати аліменти на утримання сина до закінчення ним навчання.
Рішенням Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 21 січня 2021 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь на утримання ОСОБА_1 аліменти в розмірі 1/9 частини всіх видів заробітку (доходу), до закінчення ним навчання, тобто до 31.08.2023, розпочавши стягнення з 18.09.2020.
Стягнуто з ОСОБА_2 судовий збір на користь держави в сумі 840 грн 80 коп.
Рішення в частині стягнення аліментів допущено до негайного виконання в межах суми платежу за один місяць.
Рішення суду мотивоване тим, що 1/9 частина з усіх видів заробітку (доходу) відповідача до закінчення позивачем навчання не буде непомірною для нього і забезпечить інтереси позивача.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 21 січня 2021 року та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не надав належної оцінки фактичним обставинам, які мають важливе значення для правильного вирішення справи та дійшов передчасного висновку про задоволення позову, а його висновки будуються на припущеннях і є помилковими.
Рішенням Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 31.08.2020 в задоволенні позову ОСОБА_5 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання вже було відмовлено у повному обсязі.
За висновком суду позивачем не надано доказів, на які він посилається як на підставу своїх вимог, а саме не надано доказів, що повнолітній син навчається на комерційній основі як зазначено про це в позові, не вказано та не надано доказів, про те, чи отримує він стипендію, її розмір, можливо має інший дохід, відсутні докази про оплату витрат які він несе у зв'язку з навчанням та не вказано розмір витрат, які несе сама мати у з в'язку з навчанням сина, її дохід.
Проте, за аналогічною наступною позовною заявою суд першої інстанції оскаржуваним рішенням задовольнив позовні вимоги.
Крім цього, судом першої інстанції не надано оцінку тому, що відповідач на даний час працює та отримує заробітну плату, в середньому до 8000 грн, особистого нерухомого майна у власності не має.
Доводи позивача про те, що ОСОБА_2 не проживає разом зі своєю матір'ю, також не заслуговують на увагу, оскільки зазначені обставини справи є доведеними в рішенні Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 31.08.2020.
Крім цього, взагалі не зрозуміла позиція позивача, з якою погодився суд першої інстанції щодо стягнення аліментів на період його навчання на платній основі, оскільки жодних перепон чи не можливості дитині навчатися в Україні, у тому числі за рахунок бюджетних призначень не вказано і таких обґрунтувань позовна заява не містить.
Повнолітня дитина вже навчається понад рік і до цього часу не потребувала аліментів і несподівано вже через рік потребує аліментів на своє утримання, при цьому жодних належних та допустимих доказів про те, чи працює не працює дитина не надано (лише вказано про неможливість працювати), документи про оплату проживання у гуртожитку відсутні.
Позивачем не було надано будь-яких доказів, які б підтверджували той факт, що я, як відповідач підтримую високий особистий рівень життя, маю значні доходи, які б дозволяли надавати кошти на утримання позивача. Також, позивачем не надано доказів понесених витрат на своє утримання з боку матері під час навчання.
Водночас, доказів, які б містили дані з приводу щомісячної вартості проживання сина, загального обсягу щомісячних витрат на забезпечення проживання та навчання, позовна заява не містить, так само як і не можливо встановити за який період чи час були сплачені кошти за проживання у гуртожитку та за навчання, не можливо встановити вартість проживання у гуртожитку.
При цьому позивачем зазначено, що розмір витрат на його утримання безпосередньо 1600 грн на місяць оплата гуртожитку, але на підтвердження цього факту жодних належних доказів не надано, як і не надано жодних доказів на підтвердження інших витрат для власного утримання які поніс або понесе позивач у майбутньому.
Позивач при зверненні з позовом про стягнення аліментів на період навчання не довів свою матеріальну незабезпеченість та потребу в своєму утриманні у зазначеному ним розмірі.
Судом першої інстанції не перевірено наявність доходів ні позивача, ні матері позивача, а ці обставини (наявність чи відсутність доходу) не підтверджені будь-якими належаними та допустимими доказами.
Стягнення з відповідача 1/9 частини всіх видів заробітку з усіх його доходів призведе до того, що він не в змозі буде належним чином утримувати себе, сплачувати загальнообов'язкові та інші комунальні платежі та здійснювати інші необхідні витрати, які можуть виникнути в майбутньому та поставить його в дуже скрутне матеріальне.
Від ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він заперечує проти доводів апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 176 ЦПК України, у позовах про стягнення аліментів ціна позову визначається сукупністю всіх виплат, але не більше ніж за шість місяців.
Відповідно до приписів ч. 13 ст. 7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи вищевикладене, суд вирішив розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення у встановлених статтею 367 ЦПК України межах, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено, що батьком ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно зі свідоцтвом про народження та свідоцтвом про зміну імені, є відповідач ОСОБА_2 (а. с. 4, 5).
Довідка від 08.09.2020 № 1087, студентський квиток серії НОМЕР_1 та контракт на навчання свідчать про те, що ОСОБА_1 є студентом другого курсу в Навчально-науковому інституті права імені князя Володимира Великого «Вищого навчального закладу «Міжрегіональна академія управління персоналом» за спеціальністю «Право»; форми навчання - денна; термін навчання з 01.09.2019 по 31.08.2023 (а. с.7, 8, 9).
Вартість навчання за навчальний рік становить 20 400 грн, яка може змінюватись відповідно до норм чинного законодавства, про що, крім контракту, також свідчить відповідна квитанція на вказану суму (а. с. 10).
З угоди від 09.09.2020 вбачається, що ОСОБА_1 проживає в гуртожитку МАУП (а. с. 11).
Згідно з довідкою про доходи від 24.06.2020, ОСОБА_2 працює у виробничому підрозділі служби вагонного господарства експлуатаційне вагонне депо Знам'янка РФ «Одеська залізниця» АТ «Українська залізниця»; за період з січня 2020 року по травень 2020 року його дохід становить 51 766 грн 69 коп (а.с.12).
Платником аліментів на користь інших осіб відповідач не являється. Проживає один.
Відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань свідчать про те, що мати позивача ОСОБА_5 зареєстрована як фізична особа-підприємець (а. с. 31).
Відповідно до статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, а у випадках, передбачених статтями 198, 199 цього Кодексу, - і своїх повнолітніх дочку, сина.
Згідно зі статтею 198 СК України батьки зобов'язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати.
В силу положень частини третьої статті 199 СК України право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання. Скориставшись своїм правом, передбаченим вищезазначеною нормою закону, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Правовідносини щодо утримання батьками повнолітніх дочки, сина регулюються главою 16 СК України, яка зокрема передбачає обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги.
При визначенні розміру аліментів мають бути враховані вартість навчання, вартість підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження.
Відповідно до статті 199 СК України якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання.
Згідно зі статтею 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу.
При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.
Відповідно до частини першої статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Стаття 201 СК України передбачає, що до правовідносин між батьками і дочкою, сином щодо надання їм утримання застосовуються норми статті 191 цього Кодексу, в якій зазначено, що аліменти присуджуються від дня пред'явлення позову.
Стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов'язані утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років.
Аналіз наведених правил дає підстави для висновку, що обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: 1) досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; 2) продовження ними навчання; 3) існування потреби у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; 4) наявність у батьків можливості надавати таку допомогу (батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та свою повнолітню дитину).
СК України встановлює принцип рівності прав та обов'язків батьків. Відповідно до закону брати участь у матеріальних витратах зобов'язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким з них проживає дитина, в тому числі яка продовжує навчання.
Матеріалами справи підтверджується, відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 08 липня 2002 року, батьками ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є ОСОБА_2 та ОСОБА_8 (а. с. 4).
Позивач змінив прізвище з « ОСОБА_3 » на « ОСОБА_4 », що підтверджується копією свідоцтва про зміну імені серії НОМЕР_3 від 20 липня 2018 року (а. с. 5).
ОСОБА_1 є студентом ІІ курсу Навчально-наукового інституту права імені князя Володимира Великого Вищого навчального закладу «Міжрегіональна Академія управління персоналом» (далі - МАУП) на денній формі навчання, стипендію не отримує, термін навчання - з 01.09.2019 до 31.08.2023, що підтверджується копією довідки № 1087 від 08.09.2020 (а. с. 7).
На підтвердження факту навчання позивачем також надано копію студентського квитка (а. с. 8) та копію укладеного між позивачем та ПАТ «Вищий навчальний заклад «Міжрегіональна Академія управління персоналом» контракту (далі - Контракт) (а. с. 9)
Відповідно до пункту 3.3.1 Контракту, вартість навчання за навчальний рік становить 20 400 грн, яка може змінюватись відповідно до норм чинного законодавства.
Згідно копії квитанції № 0.0.181790764.1 ОСОБА_5 здійснено оплату в розмірі 20 400 грн за навчання студента групи П-9-19-Б1ККП Філіпенка В. В. (а. с. 10).
У зв'язку із навчанням, ОСОБА_1 проживає у гуртожитку АДРЕСА_1 в кімнаті № НОМЕР_4 , що підтверджується копією угоди на проживання в гуртожитку МАУП від 09.03.2020, укладеної між МАУП та ОСОБА_1 (а. с. 11).
ОСОБА_2 є працездатного віку, щомісяця отримує дохід, що підтверджуєтьсякопією довідки про доходи від 24.06.2020, відповідно до якої ОСОБА_2 працює у виробничому підрозділі служби вагонного господарства експлуатаційне вагонне депо Знам'янка РФ «Одеська залізниця» АТ «Українська залізниця»; за період з січня 2020 року по травень 2020 року його дохід становить 51 766 грн 69 коп (а.с.12).
Аналізуючи наявні у справі докази суд вважає, що суд першої інстанції у повній мірі врахував вимоги ст.182 СК України, взяв до уваги матеріальне становище повнолітньої дитини, яка продовжує навчання та матеріальне становище відповідача.
Висновок суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та стягнення з відповідача на його користь аліментів у розмірі 1/9 частини всіх видів заробітку (доходу), відповідає вимогам закону та ґрунтується на фактичних обставинах справи.
Суд не бере до уваги обставини, встановлені рішенням Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 31.08.2020, з огляду на те що у даній справі з позовом до ОСОБА_2 зверталась мати позивача, а не сам ОСОБА_1 , тому доводи в цій частині є безпідставними.
Суд не бере до уваги доводи апеляційної скарги про те, що повнолітня дитина вже навчається понад рік і до цього часу не потребувала аліментів і несподівано вже через рік потребує аліментів на своє утримання, адже законодавчо не обмежений період, коли повнолітній донька або син можуть звернутись з вказаним позовом про стягнення аліментів.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Оскільки суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Керуючись ст.ст. 367,369,374,379,381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 21 січня 2021 року без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадках передбачених ст.389 ЦПК України.
Головуючий суддя С. І. Мурашко
Судді А. М. Головань
О. Л. Карпенко