Справа № 338/482/18
Провадження № 11-кп/4808/121/21
Категорія ст. 78 КК України
Головуючий у 1 інстанції ОСОБА_1
Суддя-доповідач ОСОБА_2
24 березня 2021 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Івано-Франківського апеляційного суду у складі:
головуючого-судді, ОСОБА_3 ,
суддів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
з участю секретаря с/з ОСОБА_6 ,
прокурора ОСОБА_7 ,
засудженого ОСОБА_8 ,
захисника ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Івано-Франківську справу за апеляційною скаргою (далі АС) засудженого ОСОБА_8 , на ухвалу Богородчанського районного суду від 01 лютого 2021 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання начальника Богородчанського районного сектору філії Державної установи "Центр пробації" в Івано-Франківській області ОСОБА_10 про звільнення від призначеного покарання з випробуванням після закінчення іспитового строку щодо ОСОБА_8 ,-
Вказаною ухвалою засудженому ОСОБА_8 відмовлено у задоволенні клопотання начальника Богородчанського районного сектору філії Державної установи "Центр пробації" в Івано-Франківській області ОСОБА_10 про звільнення його від призначеного покарання з випробуванням після закінчення іспитового строку .
Своє рішення суд першої інстанції мотивував тим, що ОСОБА_8 вчинив кримінальні правопорушення в період іспитового строку, а тому в задоволенні клопотання належить відмовити.
Не погодившись із таким рішенням суду, засуджений ОСОБА_8 подав АС, в якій покликається на незаконність ухвали суду щодо нього. Зокрема, зазначив, що суд не повно з'ясував усі фактичні обставини справи та не дослідив і не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам та обставинам справи, не сприяв повному, об'єктивному та неупередженому її розгляду .
Просить ухвалу суду щодо нього скасувати та ухвалити рішення, яким задовольнити клопотання начальника Богородчанського районного сектору філії Державної установи "Центр пробації" в Івано-Франківській області ОСОБА_10 про його звільнення від призначеного покарання з випробуванням після закінчення іспитового строку щодо нього.
10 березня 2021 року надійшла заява від провідного інспектора Богородчанського районного сектору філії ДУ «Центр пробації» в Івано-Франківській області ОСОБА_11 , з якої вбачається, що вона просить апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_8 розглядати без її участі.
Заслухавши доповідь судді ОСОБА_3 , пояснення засудженого ОСОБА_8 та його захисника, які підтримують АС просять задовольнити їхні апеляційні вимоги; прокурора, який вважає ухвалу законною та обгрутованою, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи і мотиви АС, колегія суддів приходить до висновку, що її слід задовольнити частково, виходячи із наступного.
Відповідно до ст. 404 КПК, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах АС.
Відповідно до ст. 370 КПК, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Таким є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу, з наведенням належних і достатніх мотивів та підстав його ухвалення.
Таких вимог закону суд першої інстанції не дотримався, а навпаки допустив непоправні істотні порушення матеріального та процесуального права.
Відповідно до п.3 ч.1 ст. 409, ч.1 ст. 412 КПК підставою для скасування судового рішення є істотні порушення вимог кримінального процесуального закону.
Істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону є такі порушення, які перешкодили чи могли перешкодити суду повно та всебічно розглянути справу і постановити справедливе судове рішення.
Згідно вимог ч.1 ст. 78 КК після закінчення іспитового строку засуджений, який виконав покладені на нього обов'язки та не вчинив нового злочину, звільняється судом від призначеного йому покарання.
Як вбачається з оскаржуваної ухвали суддя першої інстанції, визнав винуватим ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень в період іспитового строку.
Так, висновок судді першої інстанції не грунтується на вимогах закону, позаяк в матеріалах клопотанння відсутня копія вироку, що набрав законної сили щодо ОСОБА_8 у вчиненні злочинів передбачених ч.2 ст.289, ч.1 ст.263 КК, постановлений за обвинувальним актом від 26 грудня 2019 року.
Так, констатувати вчинення нового злочину особою та, відповідно, її винуватість у скоєному може виключно суд у порядку, визначеному законом. Доки вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду, особа відповідно до ч. 1 ст. 62 Конституції України, ч. 2 ст. 2 КК та ч. 1 ст. 17 Кримінального процесуального кодексу України вважається невинуватою.
Відповідно до положень ст.8 Конституції України визнається і діє верховенство право, а норми Основного Закону є нормами прямої дії.
Принцип презумпції невинуватості закріплений у міжнародних договорах, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України та які відповідно до ч. 1 ст. 9 Конституції України, ч. 1 ст. 19 Закону України від 29 червня 2004 року № 1906-IV «Про міжнародні договори України» є частиною національного законодавства України. Так, у ч. 1 ст. 11 Загальної декларації прав людини зазначається, що кожна людина, обвинувачена у вчиненні злочину, має право вважатися невинною доти, поки її винність не буде встановлена в законному порядку шляхом прилюдного судового розгляду, при якому їй забезпечують усі можливості для захисту. Згідно з п. 2 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права кожен обвинувачений у кримінальному злочині має право вважатися невинним, поки винність його не буде доведена згідно із законом. Аналогічна норма міститься й у п. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
У цьому аспекті слід зазначити, що правильне розуміння вимог Конвенції розкривається у рішеннях Європейського суду з прав людини, що містять правові позиції щодо суті положень зазначеного міжнародно-правового акта, а також змісту та обсягу гарантованих ним прав. Так, ЄСПЛ у справі «Барбера, Мессегеу і Джабардо проти Іспанії» зазначив, що п. 2 ст. 6 Конвенції вимагає, щоб при здійсненні своїх повноважень судді відійшли від упередженої думки, що підсудний вчинив злочинне діяння, оскільки обов'язок доведення цього лежить на обвинуваченні та будь-який сумнів трактується на користь підсудного.
Крім того, Європейський суд у своєму рішенні від 22 квітня 2010 року у справі «Фатуллаєв проти Азербайжану» зазначив, що презумція невинуватості, втілена в п.2 ст.6 Конвенції, є одним із елементів справедливого кримінального судочинства, що забороняє передчасне висловлювання як самим судом, так і представниками інших органів влади думки, що особа, яка «обвинувачується у кримінальному злочині», є винною до того, як це доведено в законному порядку. ЄСПЛ послідовно дотримується підходу, відповідно до якого принцип презумпції невинуватості порушується, якщо судове рішення або твердження офіційної особи щодо особи, яка обвинувачується у вчиненні злочину, схиляє до думки про те, що вона винна до того, як її винуватість була встановлена в законному порядку.
Аналогічні висновки Європейський суд подав у справах «Шагін проти України», «Грабчук проти України».
За таких обставин, відмова суду у задоволенні подання представника органу з питань пробації щодо звільнення засудженого від відбування покарання у зв'язку зі спливом визначеного судом іспитового строку виключно з мотивів про повідомлення цій особі про підозру у вчиненні іншого - нового злочину і направлення обвинувального акту до суду, є такою, що не ґрунтується на вказаних вимогах закону, порушує принцип презумції невинуватості та може трактуватися як передчасне висловлювання судом думки щодо винуватості особи у скоєному.
Таким чином, суд першої інстанції передчасно дійшов до висновку про відмову в задоволенні клопотання начальника Богородчанського районного сектору філії Державної установи "Центр пробації" в Івано-Франківській області ОСОБА_10 про звільнення ОСОБА_12 від призначеного покарання з випробуванням після закінчення іспитового строку
Враховуючи те, що судом було допущено процесуальні порушення, які не можуть бути виправлені при апеляційному розгляді, в тому числі і ті, що визначені в ст.412 КПК як істотні, які перешкодили суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, тому слід призначити новий розгляд в суді першої інстанції.
При новому судовому розгляді необхідно врахувати вказані в ухвалі порушення, повно й об'єктивно дослідити всі докази і прийняти законне та обґрунтоване рішення.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 409, 412, 415, 418, 419 КПК колегія суддів -
Апеляційну скаргу ОСОБА_8 задовольнити частково.
Ухвалу Богородчанського районного суду від 01 лютого 2021 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання начальника Богородчанського районного сектору філії Державної установи "Центр пробації" в Івано-Франківській області ОСОБА_10 про звільнення від призначеного покарання з випробуванням після закінчення іспитового строку щодо ОСОБА_8 - скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий ОСОБА_3
Судді ОСОБА_5
ОСОБА_4