17.03.2021 м. Івано-ФранківськСправа № 909/1115/20
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Максимів Т. В. , секретар судового засідання Матейко І. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Вест Трейд Україна"
до відповідача: Державного підприємства "Вигодське лісове господарство"
про стягнення заборгованості в сумі 268052 грн 26 к.
представники сторін не з'явилися
встановив: Товариство з обмеженою відповідальністю "Вест Трейд Україна" звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області із позовною заявою до Державного підприємства "Вигодське лісове господарство" про стягнення заборгованості в сумі 268052 грн 26 к.
Вирішення процесуальних питань.
23.12.2020 суд постановив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі, здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначити підготовче засідання на 03.02.2021 (ухвала від 23.12.2020), яке суд постановив відкласти на 23.02.2021 (ухвала від 03.02.2021).
18.01.2021 від відповідача надійшов відзив на позов вх.№680/21, який суд прийняв до розгляду.
23.02.2021 суд постановив підготовче провадження у справі закрити; розгляд справи по суті призначити на 17.03.2021.
Представник позивача в судове засідання не з"явився, натомість надіслав клопотання про розгляд справи без участі представника позивача вх.№3915/21 від 16.03.2021.
Представник відповідача в судове засідання не з"явився; подав заяву про розгляд справи без участі представника відповідача за наявними у матеріалах справи документами (вх.№3449/21).
Суд враховуючи подані клопотання, керуючись положеннями ч.1 ст.202 ГПК України, відповідно до яких неявка в судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, а також беручи до уваги принципи змагальності та диспозитивності судового процесу, дійшов висновку, що є підстави для розгляду справи за наявними у ній матеріалами.
В судовому засіданні 17.03.2021 суд ухвалив рішення.
Позиція позивача.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору оренди обладнання №171-1/18 від 27.02.2018 в частині повної оплати орендної плати, внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 259000 грн 00 к. Керуючись статтями 625, 611 Цивільного кодексу України позивач нарахував відповідачу 3% річних та інфляційні втрати. Позовні вимоги обґрунтовані положеннями ст. 525, 526 ЦК України, ст.193 ГК України.
В судовому засідання 23.02.2021 представник позивача щодо оплати відповідачем 30000 грн 00 к. до відкриття провадження у справі не заперечив.
Позиція відповідача.
Відповідач у відзиві на позов позовні вимоги визнав частково; зазначив, що позивач подаючи позовну заяву не врахував факт оплати відповідачем заборгованості в сумі 30000 грн 00 к., в підтвердження чого подав платіжне доручення №220 від 03.02.2020.
Також вказав, що позивач порушив правила ведення господарської діяльності та податкового обліку, а саме не зареєстрував у Єдиному реєстрі податкових накладних накладну за серпень 2019 року, що виключає право ДП "Вигодський лісгосп" на включення суми ПДВ за серпень 2019 року до податкового кредиту та зменшує суму кредиторської заборгованості перед позивачем на 11666 грн 67 к.
Обставини справи. Оцінка доказів.
Предметом спору є вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за користування обладнанням.
27.02.2018 сторони спору уклали договір оренди обладнання №171-1/18, відповідно до умов якого орендодавець в порядку та на умовах визначених цим договором зобов"язується передати орендареві, а орендар зобо"язується прийняти в строкове платне користування обладнання (надалі іменується - "майно, що орендується") та зобов"язується сплачувати орендареві орендну плату (п.1.1.).
Термін дії договору оренди починається з дати прийняття майна, що орендується за актом приймання -передачі строком на 1 (один) рік (п.4.1.).
Термін дії договору оренди може бути скорочений, що оформляється додатковою угодою до цього договору (п.4.2.).
Найменування майна, що орендується: обладнання (станки) для розпилювання деревини. Вартість майна, що орендується, складає 1517500 (один мільйон п"ятсот сімнадцять тисяч п"ятсот гривень) 00 к. (п.1.2.).
Найменування, вартість та кількість майна, що орендується визначаються сторонами в Актах приймання - передачі обладнання, які є невід"ємною частиною цього договору та оформляються за формою згідно додатку № 1 (1.3.).
Майно, що орендується, передається орендодавцем та приймається орендарем згідно актів приймання - передачі обладнання, оформлених згідно додатку № 1 (п.3.1.).
Загальна сума цього договору складає 840000 (вісімсот сорок тисяч гривень) 00 к. (п.5.1.).
В ціну послуг включаються всі витрати, з врахуванням податків і зборів, що сплачуються або мають бути сплачені п.5.2.).
Ціна договору може бути зменшена залежно від реального фінансування видатків та за взаємною згодою сторін. У цьому випадку сторони підписують додаткову угоду до цього договору (п.5.3.).
Розмір орендних платежів складає 70000 (сімдесят тисяч гривень) 00 к. в місяць за все орендоване обладнання з урахуванням ПДВ (п.5.4.).
Розрахунки проводяться після підписання сторонами Акта приймання -передавання наданих послуг шляхом оплати орендарем пред"явленого орендодавцем рахунку - фактури на оплату послуг (п.5.5.).
Орендар має безумовне право, протягом вказаного строку повернути майно, що орендується орендодавцю без відшкодування можливих збитків останнього (п.5.6.).
Згідно п.7.1. договору, орендар зобов"язується своєчасно здійснювати орендні платежі.
На виконання умов договору оренди обладнання №171-1/18 від 27.02.2018 позивач передав відповідачу в оренду обладнання, що підтверджується приєднаним до матеріалів справи Актом приймання-передачі обладнання в оренду від 27.02.2018, який підписаний представниками сторін та Актами надання послуг за період лютий 2018 року - серпень 2019 року, копії яких приєднані до матеріалів справи.
30.08.2019 сторони уклали додаткову угоду № 1 про розірвання договору оренди обладнання №171-1/18 від 27.02.2018, відповідно до п.1 якої орендодавець та орендар дійшли спільної згоди розірвати договір оренди обладнання №171-1/18 від 27.02.2018, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Вест Трейд Україна" та Державним підприємством "Вигодське лісове господарство" з моменту набрання чинності цієї додаткової угоди.
Згідно з п.4 додаткової угоди, ця додаткова угода набирає чинності з моменту її підписання, укладена в двох оригінальних примірниках, які мають однакову юридичну силу, по одному для кожної із сторін.
10.08.2020 позивач направив на адресу відповідача претензію №1 з вимогою погасити заборгованість, однак доказів направлення до матеріалів справи не приєднав.
Позивач ствердив, що в порушення умов договору, відповідач орендну плату за користування обладнанням оплатив частково в сумі 346000 грн 00 к., що підтверджується підписаним представниками сторін актом звірки взаєморозрахунків станом на 31.12.2019, копія якого приєднана до матеріалів справи. Залишок заборгованості в сумі 259000грн 00 к. не погашений відповідачем, у зв"язку з чим позивач звернувся до суду за захистом порушеного права.
Норми права та мотиви, якими суд керувався при ухваленні рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 67 ГК України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України (ч. 2 ст. 67 ГК України).
Відповідно до частини 1 статті 283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Частиною 1 статті 759 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Згідно зі статтею 765 Цивільного кодексу України, наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму.
Згідно з частиною 1 статті 286 Господарського кодексу України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.
Відповідно до частин 1 та 5 статті 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
На підставі господарського договору між суб'єктами господарювання виникають господарські зобов'язання, в силу яких один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ст.173, 174 ГК України).
Згідно з ч. 1 ст. 179 ГК України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
Частиною 1 ст. 193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно з ст. 525, 526, 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України).
Пунктом 2 ст. 614 Цивільного кодексу України встановлено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов"язання. Відповідач доказів виконання своїх зобов"язань згідно договору оренди обладнання №171-1/18 від 27.02.2018 в повному обсязі не надав, доводи позивача не спростував.
Приписами ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.
Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ст.86 ГПК України).
Щодо твердження відповідача про те, що у серпні 2019 року позивач порушив правила ведення господарської діяльності та податкового обліку, а саме не зареєстрував у Єдиному реєстрі податкових накладних накладну за серпень 2019 року, що виключає право ДП "Вигодський лісгосп" на включення суми ПДВ за серпень 2019 року до податкового кредиту та зменшує суму кредиторської заборгованості перед позивачем на 11666 грн 67 к. суд зазначає таке.
Відповідно до ст.173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Кредиторська заборгованість - це заборгованість підприємства іншим юридичним і фізичним особам, що виникла в результаті здійснених раніше дій (подій), оцінена в гривнях і щодо якої в підприємства існують зобов'язання її погашення в певний строк.
Наявність чи відсутність кредиторської заборгованості між суб"єктами господарювання підтверджується первинними документами, складеними відповідно вимог закону.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.
Отже факт надання позивачем обладнання в оренду та користування ним відповідачем в серпні 2019 року підтверджується долученим до матеріалів справи підписаним представниками сторін Актом №08 від 30.08.2019 року.
Податкові правовідносин - організаційно-майнові суспільні відносини, які складаються між державою/територіальною громадою та платниками податків й іншими особами з приводу встановлення, введення і справляння в дохід держави (територіальної громади) податкових платежів, здійснення податкового контролю та притягнення до відповідальності за вчинення податкового правопорушення.
Податкове зобов'язання - загальна сума податку, отримана або нарахована платником у звітному періоді. Це та сума податку, яку суб'єкт господарювання у своєму податковому обліку нараховує на договірну вартість з урахуванням націнки, яку він додає до товару, щоб отримати прибуток.
У разі вчинення порушень, визначених законами з питань оподаткування та іншим законодавством, платники податків, податкові агенти та/або їх посадові особи несуть відповідальність.
Відсутність податкового обліку, порушення керівниками та іншими посадовими особами підприємств, установ, організацій встановленого законом порядку ведення податкового обліку, у тому числі неподання або несвоєчасне подання аудиторських висновків, подання яких передбачено законами України, - тягне за собою накладення штрафу у розмірі від п'яти до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ст.163 -1 Податкового Кодексу України.
Таким чином за порушення кредитором податкового зобов"язання настає відповідальність згідно ПК України та не може бути підставою для звільнення боржника від виконання господарського зобов"язання.
Висновки суду.
Факт порушення відповідачем свого зобов'язання щодо оплати орендної плати за користування обладнанням в строк встановлений договором підтверджується матеріалами справи, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 229000 грн 00 к. - заборгованості обґрунтована та належить до задоволення.
Вимога позивача про стягнення з відповідача орендної плати в розмірі 30000 грн 00 к. до задоволення не належить, оскільки станом на 18.12.2020 (день звернення до суду) була сплачена відповідачем, що підтверджується платіжним дорученням №220 від 03 лютого 2020 року. Вказану обставину позивач не заперечив.
Суд враховуючи часткове задоволення позовної вимоги зі стягнення основного боргу, перевірив правильність нарахування позивачем 3% річних за період з 01.01.2020 - 06.10.2020 та інфляційних втрат за період січень 2020 року - серпень 2020 року, сума яких менша за суму заявлену позивачем до стягнення та задовольняє вимоги в частині стягнення 5296 грн 88 к. 3% річних та 2797 грн 58 к. - інфляційних втрат. В частині стягнення 647 грн 37 к. - 3% річних та 310 грн 42 к. - інфляційних втрат суд відмовляє, оскільки позивач при їх розрахунку не врахував сплачену 03.02.2020 відповідачем заборгованість в сумі 30000 грн 00 к.
За таких обставин суд дійшов висновку про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача 229000 грн 00 к. - заборгованості, 2797 грн 58 к. - інфляційних втрат та 5296 грн 88 к. - 3% річних.
Судові витрати.
Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
При зверненні з позовом позивач сплатив судовий збір в розмірі 4020 грн 80 к., що підтверджується квитанцією №175 від 16 грудня 2020 року.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Суд, враховуючи часткове задоволення позовних вимог судовий збір в розмірі 3556 грн 43 к. - покладає на відповідача, судовий збір в розмірі 464 грн 37 к. - на позивача.
Керуючись ст. 2, 86, 129, 236-238, 240, 241, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд
позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Вест Трейд Україна" до Державного підприємства "Вигодське лісове господарство" про стягнення заборгованості в сумі 268052 грн 26 к. задовольнити частково.
Стягнути з Державного підприємства "Вигодське лісове господарство", вул. Данила Галицького, буд.40, смт. Вигода, Долинський район, Івано-Франківська область, 77552 (код 22186175) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вест Трейд Україна", вул. Д. Галицького, 5, смт. Вигода, Долинський район, Івано-Франківська область, 77552 ( код 39789859) - 229000 (двісті двадцять дев"ять тисяч гривень) 00 к. - заборгованості, 2797 (дві тисячі сімсот дев"яносто сім гривень) 58 к. - інфляційних втрат та 5296 (п"ять тисяч двісті дев"яносто шість гривень) 88 к. - 3% річних, а також 3556 (три тисячі п"ятсот п"ятдесят шість гривень) 43 к. судового збору.
В частині позовних вимог про стягнення 30000 (тридцять тисяч гривень) 00 к. заборгованості, 310 (триста десять гривень) 42 к. - інфляційних втрат та 647 (шістсот сорок сім гривень) 38 к. - 3% річних відмовити.
Судовий збір в розмірі 464 (чотириста шістдесят чотири гривні) 37 к. покласти на позивача.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строк, встановлений розділом IV Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 26.03.2021
Суддя Т. В. Максимів