номер провадження справи 5/184/20
15.03.2021 Справа № 908/2960/20
м. Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Проскурякова К.В., при секретарі судового засідання Шельбуховій В.О., розглянувши матеріали справи
За позовом: Концерну “Міські теплові мережі” (юридична адреса: 69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, буд. 137; адреса для листування: 69065, м. Запоріжжя, вул. Щаслива, буд. 2а; код ЄДРПОУ 32121458)
до відповідача: Публічного акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго” (69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, буд. 14; код ЄДРПОУ 00130926)
про стягнення 631 237,06 грн.,
За участю представників сторін:
Від позивача: не з'явився
Від відповідача: Морозов В.С., довіреність №630 від 24.12.2020 р.
17.11.2020 р. до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Концерну “Міські теплові мережі” до Публічного акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго” про стягнення 631 237,06 грн.
17.11.2020 р. автоматизованою системою документообігу господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу розподілено судді Проскурякову К.В.
Ухвалою суду від 20.11.2020 р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/2960/20 в порядку загального позовного провадження. Присвоєно справі номер провадження - 5/184/20. Підготовче засідання призначено на 21.12.2020 р. о 10 год. 30 хв. з повідомленням (викликом) сторін. Явку представників сторін визнано обов'язковою.
Ухвалою від 21.12.2020 р. продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів до 18.02.2021 р., розгляд справи у підготовчому засіданні відкладено на 25.01.2021 р. о 12 год. 00 хв. з повідомленням (викликом) сторін. Явка представників сторін у судове засідання визнана обов'язковою.
Ухвалою від 25.01.2021 р. закрито підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті. Перше судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 15.02.2021 р. о 12 год. 00 хв. з повідомленням (викликом) сторін. Явка представників сторін у судове засідання визнана обов'язковою.
11.02.2021 Господарським судом Запорізької області засобами телефонограми повідомлено представників позивача та відповідача про неможливість проведення судового засідання, призначеного на 15.02.2021 р. о 12:00 год. у зв'язку з перебуванням судді на лікарняному. Про дату наступного судового засідання буде повідомлено учасників справи відповідною ухвалою суду.
Ухвалою суду від 22.02.2021 р. повторне проведення розгляду справи по суті призначено на 09.03.2021 р. о 15 год. 00 хв. з викликом (повідомленням) сторін. У судовому засіданні 09.03.2021 р. судом оголошено перерву до 15.03.2021 об 16 год. 00 хв.
В судовому засіданні 15.03.2021 р. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 222 Господарського процесуального кодексу України, судове засідання 15.03.2021 р. здійснювалось із застосуванням технічних засобів фіксації судового процесу на комплексі «Акорд».
Представник позивача в судове засідання 15.03.2021 р. не з'явився.
15.03.2021 р. на адресу електронної пошти суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника позивача у зв'язку з захворюванням працівника юридичного відділу інфекційною хворобою COVID-19. Зазначив, що доповнень або уточнень до позовної заяви не має та позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Як вбачається з позовної заяви в обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що рішенням Господарського суду Запорізької області від 14.12.2016 р. у справі №908/3123/16, яке набуло чинності 30.12.2016 р., стягнуто з відповідача на користь позивача 2 625 798, 99 грн. основного боргу на підставі договору № 100610 від 01.12.2014 р. У зв'язку з тим, що основний борг - 2 625 798,99 грн. - заборгованість за теплову енергію за період з грудня 2014 р. по квітень 2015 р., жовтень 2015 р. по квітень 2016 р, стягнутий рішенням Господарського суду Запорізької області від 14.12.2016 р. у справі № 908/3123/16, сплачений лише частково в розмірі 440 601,09 грн. в період з 06.03.2017 р. по 23.08.2017 р., сума основного боргу на день подання цієї заяви складає 2 186 197,90 грн. Сторонами був узгоджений графік погашення основного боргу, стягнутого за рішенням Господарського суду Запорізької області від 14.12.2016 р. у справі №908/3123/16, відповідно до якого відповідач мав сплатити по 273 274, 73 грн. в період з квітня 2019 р. по листопад 2019 р. та 273 274,79 грн. у грудні 2019 р., однак своїх зобов'язань відповідач не виконав. На підставі викладеного, позивачем за прострочення виконання зобов'язань нараховано пеню в розмірі 481 510,08 грн. за період з 15.11.2019 р. по 11.03.2020 р., інфляційні втрати в розмірі 77610,03 грн. за період з вересня 2019 по жовтень 2020 р. та 3% річних в розмірі 72 116,95 грн. за період з 01.09.2019 р. по 15.11.2020 р. На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 15, 16, 509, 526, 530, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст. 2, 3, 193, 232, 275 - 277 Господарського кодексу України, Законом України «Житлово-комунальні послуги", Законом України „Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій", позивач просить суд позов задовольнити.
Представник відповідача проти задоволення позову заперечив з підстав, викладених у письмовому відзиві від 11.12.2020 р. за вих. №823-20, письмових поясненнях від 23.02.2021 р. за вих. №32-32/24, запереченнях від 25.01.2021 р. за вих. №32-32/8 на відповідь на відзив пояснивши, що на цей час відповідач знаходиться у вкрай тяжкому фінансовому стані, та не має можливості виконати рішення суду по даній справі, у зв'язку з відсутністю на поточних рахунках грошових коштів, наявної багатомільйонної заборгованості з податкового боргу, а тому відповідач просить суд врахувати тяжкий фінансовий стан ПАТ «Запоріжжяоболенерго» та зменшити заявлений розмір пені до 50 % та надати розстрочку виконання судового рішення.
Наявні матеріали справи дозволяють розглянути справу по суті.
Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши представника відповідача, суд
Як вбачається з матеріалів справи, 01.12.2014 р. між Концерном “Міські теплові мережі” (далі - Теплопостачальна організація) та Відкритим акціонерним товариством “Запоріжжяобленерго” (далі - Споживач) укладений договір № 100610 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 10.01.2020 р. у справі №908/2595/19 за позовом Концерну “Міські теплові мережі” до Публічного акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго” про стягнення 1 343 145,74 грн., позов задоволено частково. Стягнути з Публічного акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго” на користь Концерну “Міські теплові мережі” пеню в розмірі 168 337,23 грн., 3% річних в розмірі 6 917,98 грн. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 628,83 грн. В іншій частині позову відмовлено.
Вказаним рішенням суду встановлено, що «Відповідно до Графіку погашення заборгованості з основного боргу ПАТ “Запоріжжяобленерго” перед Концерном “МТМ” за теплову енергію в загальній сумі 9 061 310,06 грн., за договором №100610, заборгованість за яким стягнута згідно рішення Господарського суду Запорізької області від 14.12.2016 р. у справі №908/3123/16 сторонами погоджено суму основного боргу в розмірі 2 186 197,90 грн. сплачувати рівними платежами по 273 274,73 грн. починаючи з квітня 2019 р. по жовтень 2019 р., у листопаді - 273 274,79 грн. …
Судом встановлено, що всі вимоги, викладені в ст.ст. 203, 207 ЦК України сторонами було дотримано при підписанні графіку погашення заборгованості, в графіку відображені суми заборгованості по кожному з договорів та рішень суду, вказані періоди заборгованості по рішенням та договорам окремо, погоджені строки погашення заборгованості, вказані суми, якими здійснюється погашення боргу, в тому числі і за договором №100610 від 01.12.2014 р. на суму 2 186 197,90 грн., а також реквізити сторін.
Також, Концерн “МТМ” листами від 17.05.2019 р. за вих. №2019/17, від 30.07.2019 р. за вих. №2997/08 звертався до ПАТ “Запоріжжяобленрего” щодо погашення заборгованості згідно вказаного графіку, чим також підтвердив визнання нових строків для оплати боргу, стягнутого за рішенням Господарського суду Запорізької області від 14.12.2016 р. у справі №908/3123/16.
Отже, суд дійшов висновку, що підписаний сторонами по цій справі графік погашення заборгованості основного боргу на загальну суму 9 061 310,06 грн. згідно ст.ст. 203, 207 ЦК України є укладеним додатковим договором до договору №100610 від 01.12.2014 р. у письмовій формі, яким визначені нові строки оплати заборгованості в сумі 2 186 197,90 грн. та підлягає виконанню обома сторонами.
Тобто затвердженням вказаного графіку змінено строки виконання обов'язку з оплати заборгованості за спільною згодою сторін. Таким чином, відбулася заміна (новація) зобов'язання в частині строків його виконання, а тому після підписання графіку сторонами повинні виконуватися саме його положення. При цій новації припинилася одна юридична підстава та виникла інша - нова юридична підстава, у чому і полягає зміст новації. Новою юридичною підставою в цьому випадку є підписаний між сторонами графік погашення заборгованості, та припинення зобов'язання щодо строків оплати заборгованості на підставі пункту 6.4., 8.1. договору, саме щодо вказаної суми заборгованості. При цьому, суд виходить з того, що стягнення заборгованості за рішенням суду не припиняє зобов'язання сторін за самим договором і воно продовжує існувати до повного виконання. Отже, строки сплати поточних платежів залишаються незмінними. Однак, сторони не позбавлені права припинити зобов'язання шляхом новації, в тому числі в частині строків здійснення розрахунків.
Позивач пояснив, що у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем свого обов'язку щодо погашення заборгованості за рішенням Господарського суду Запорізької області від 14.12.2016 р. у справі №908/3123/16, за яким несплачений відповідачем борг складає суму в розмірі 2 186 197,90 грн. позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню в розмірі 795 776,04 грн., інфляційні втрати в розмірі 414 760,33 грн. та 3% річних в розмірі 132 609,37 грн.
З урахуванням викладеного, враховуючи, що відповідно до умов зазначеного графіку, сторони фактично змінили строки погашення заборгованості в розмірі 2 186 197,90 грн., то суд зазначає, що розрахунок пені, інфляційних втрат та 3% річних повинен бути здійснений з урахуванням порушення відповідачем строків оплати згідно зазначеного графіку погашення заборгованості.
Відповідно до графіку погашення заборгованості з основного боргу ПАТ “Запоріжжяобленерго”, за договором №100610 від 01.12.2014 р. в розмірі 2 186 197,90 грн. сторонами погоджено наступні платежі: до 30.04.2019 р. - 273 274,73 грн., до 31.05.2019 р. - 273 274,73 грн., до 30.06.2019 р. - 273 274,73 грн., до 31.07.2019 р. - 273 274,73 грн., до 31.08.2019 р. - 273 274,73 грн., до 30.09.2019 р. - 273 274,73 грн., до 31.10.2019 р. - 273 274,73 грн., до 30.11.2019 р. - 273 274,79 грн.
Однак, відповідачем відповідно до вказаного графіку в період квітень 2019 р. - жовтень 2019 р. по 273 274,73 грн., та останній платіж у листопаді 2019 р. на суму 273 274,79 грн. не здійснені, тобто відповідачем порушені строки виконання вказаного графіку.
Судом встановлено, що позивач звернувся з цим позовом до суду 19.09.2019 р., розрахунки пені, 3 % річних та інфляційних втрат здійснені по 31.08.2019, однак згідно графіку на дату подачі позову ще не настали строки оплати сум заборгованості, які передбачені графіком до сплати у серпні 2019 р. - листопаді 2019 р.
Судом здійснено перевірку розрахунків з урахуванням підписаного між сторонами графіку погашення заборгованості. …
При здійсненні розрахунку суми пені суд вважає за необхідне врахувати положення ст. 1 Закону України “Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій” та п. 7.2.10 договору № 100610 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді від 01.12.2014 р., тобто розрахунок здійснено з урахуванням того, що пеня розраховується в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу та сума пені не повинна перевищувати 100 загальної суми заборгованості - 2 186 197,90 грн., отже враховуючи положення п. 7.2.10 договору сума пені обчислюється в розмірі 0,2 % від суми простроченого платежу (але не більше суми обумовленої чинним законодавством) за кожен день прострочення по день фактичної оплати.
Суд зазначає, що позивачем розраховано пеню по 31.08.2019 р., отже саме до вказаної дати судом також здійснено розрахунок пені.
Отже, відповідно до розрахунку суду за період з 01.05.2019 р. по 31.08.2019 р. пеня складає суму в розмірі 168 337,23 грн., яка підлягає стягненню з відповідача. …
Перевіривши розрахунок позивача щодо нарахованих 3% річних за період з 24.08.2017р. по 31.08.2019 р. суд вважає за необхідне здійснити власний розрахунок. Відповідно до розрахунку суду розмір 3% річних на суму прострочених платежів по графіку з 01.05.2019 р. по 31.08.2019 р. становить 6 917,98 грн. та в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню. …
Щодо здійсненого позивачем розрахунку інфляційних втрат за період з вересня 2017р. по липень 2019 р. в розмірі 414 760,33 грн. суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 3.2 постанови пленуму ВГСУ “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань” від 17.12.2013 р. №14 розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Враховуючи, що згідно строків оплати встановлених в графіку, прострочка платежу починається з травня 2019 р. по червень 2019 р., однак оскільки в черні 2019 р. індекс інфляції становив - 99,5, в липні 2019 р. - 99,4, тобто у вказаних місяцях мала місце дефляція, то й інфляційні втрати відсутні, отже в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат за період з вересня 2017 р. по липень 2019 р. в розмірі 414 760,33 грн. суд відмовляє.»
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 18.03.2020 р. повернуто апеляційну скаргу Концерну “Міські теплові мережі” на рішення Господарського суду Запорізької області від 10.01.2020 р. у справі № 908/2595/19 скаржнику без розгляду.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 10.01.2020 р. у справі №908/2595/19 набрало чинності - 18.03.2020 р.
На виконання вказаного рішення суду 31.03.2020 р. видано відповідний наказ.
Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Отже, позивачем у цій справі заявлені вимоги щодо стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних втрат у зв'язку з несплатою відповідачем боргу відповідно до узгоджений між сторонами графіку погашення основного боргу, стягнутого за рішенням Господарського суду Запорізької області від 14.12.2016 р. у справі №908/3123/16. Згідно вказаного графіку відповідач мав сплатити по 273 274, 73 грн. в період з квітня 2019 р. по листопад 2019 р. та 273 274,79 грн. у грудні 2019 р., однак своїх зобов'язань не виконав.
Щодо нарахування позивачем пені за період з 15.11.2019 р. по 11.03.2020 р. в розмірі 481 510,08 грн. суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Частиною 1 статті 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
У пункті 7.2.10 договору визначено, що за порушення Споживачем строків оплати за теплову енергію, встановлених у пункті 6.4. цього договору, останній сплачує Теплопостачальній організації пеню у розмірі 0,2% від суми простроченого платежу (але не більше суми обумовленої чинним законодавством) за кожен день прострочення по день фактичної оплати.
У статті 1 Закону України “Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій” від 20.05.1999 р. №686-XIV зазначено, установити, що суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності: сплачують комунальні послуги за тарифами, які у встановленому законодавством порядку відшкодовують повну вартість їх надання та пропорційну частку витрат на утримання прибудинкової території; за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченного платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу.
Отже враховуючи положення п. 7.2.10 договору сума пені обчислюється в розмірі 0,2 % від суми простроченого платежу (але не більше суми обумовленої чинним законодавством) за кожен день прострочення по день фактичної оплати.
Суд перевіривши розрахунок пені, наданого позивачем, зазначає, що при здійсненні розрахунку взято розмір пеня 0,2 % від суми основного боргу в розмірі 1 639 648,38 грн., яка виникла за період з квітня 2019 р. по вересень 2019 р., розраховано за період з 15.11.2019 р. по 11.03.2020 р.; від суми основного боргу в розмірі 273 274,73 грн., яка виникла за жовтень 2019 р., розраховано за період з 01.12.2019 р. по 11.03.2020 р.; від суми основного боргу в розмірі 273 274,79 грн., яка виникла за листопад 2019 р., розраховано за період з 01.01.2020р. по 11.03.2020 р. Отже, вказаний розрахунок пені здійснено вірно, відповідає вимогам законодавства та сума в розмірі 481 510,08 грн. підлягає стягненню з відповідача.
Щодо нарахування позивачем інфляційних втрат в розмірі 77 610,03 грн. за період з вересня 2019 по жовтень 2020 р. та 3% річних в розмірі 72 116,95 грн. за період з 01.09.2019р. по 15.11.2020 р., суд зазначає наступне.
Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до п. 4. п.п. 4.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань” від 17.12.2013 р. №14, сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Згідно з п. 7.1. вказаної постанови пленуму, за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.
Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.
З рішення Господарського суду Запорізької області від 10.01.2020 р. у справі №908/2595/19 вбачається, що задоволені вимоги про стягнення 3 % річних за період з 01.05.2019 р. по 31.08.2019 р. та в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат за період з вересня 2017 р. по липень 2019 р. в розмірі 414760,33 грн. відмовлено.
Суд зазначає, що відповідно до розрахунків 3% річних та інфляційних втрат, наданих позивачем до матеріалів цієї справи, вбачається, що розрахунки 3% річних здійснено за період з 01.09.2019 р. по 15.11.2020 р. на суму 72 116,95 грн. та інфляційні втрати розраховані за період з вересня 2019 р. по жовтень 2020 р. на суму 77 610,03 грн. є вірними та вказані суми підлягають стягненню з відповідача.
Контррозрахунку сум пені, 3% річних та інфляційних втрат відповідачем суду не надано.
Відповідач підтримав клопотання про зменшення розміру пені до 50% та розстрочення виконання рішення у цій справі на 12 календарних місяців з дня ухвалення такого рішення. В обґрунтування цього посилається на те, що ПАТ «Запоріжжяобленерго» з 01.01.2019 р. може надавати лише послуги з розподілу електричної енергії (ліцензія на постачання електричної енергії анульована) для всіх споживачів електричної енергії Запорізької області. Несвоєчасної та неповної сплати зобов'язань з послуг розподілу електричної енергії ТОВ 359,5млн. грн. покупців послуг з розподілу електричної енергії, у тому числі найбільші боржники: ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» - 306,6 млн. грн., ДПЗД «Укрінтеренерго» - 30,0 млн. грн. Підприємство здійснює всі можливі заходи, спрямовані на погашення заборгованості, зокрема, направляє претензії, звертається до суду із позовними заявами про стягнення заборгованості, здійснює обмеження або припинення електропостачання, бо повне відключення деяких споживачів могло призвести до соціальної та технологічної катастрофи на території всій Запорізькій області. Також відповідач посилається на рішення судів №908/1213/18, №908/1133/18, № 908/413/19, 908/2726/16, №908/3123/16, №908/3097/16, 908/3096/16, 908/3269/16, 908/3323/16, 908/1133/18, 908/1116/18, за якими було зменшено ПАТ «Запоріжжяобленерго» розмір пені, який підлягає стягненню.
За рішенням суду по справі №908/3126/16 стягнуто пеню у розмірі 137 538,47 грн., за рішенням по справі №908/3123/16 стягнуто 168 337,23 грн., в рамках даної справи позивач заявляє 481 510,08 грн., у разі задоволення пені в повному обсязі загальна сума стягнутої пені буде 787 385,78 грн., сума основного боргу за рішенням №908/3126/19 становить 2 186 197,90 грн., отже пеня становитиме більше 35% від суми основного боргу. Обставини, на які посилався Відповідач в клопотаннях про зменшення пені, які заявлялися вищенаведених справах не змінилися, а навпаки ситуація щодо фінансового стану ПАТ «Запоріжжяобленерго» погіршилась, отже задоволення в повному обсязі позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені призведе до стягнення додаткових сум. Неналежне виконання відповідачем грошового зобов'язання за договором спричинене не зловживанням відповідачем своїми правами, а об'єктивними обставинами, які унеможливили своєчасну оплату боргу, що полягали у несвоєчасному розрахунку споживачів із відповідачем, та, як наслідок, стали причиною збитковості товариства. Водночас, до позовної заяви позивачем не додані докази про будь-які об'єктивні дані, що свідчать про те, що внаслідок порушення відповідачем своїх зобов'язань позивач зазнав збитків. При цьому, наявність у позивача можливості стягувати із споживача (відповідача) надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може лягати непомірним тягарем для відповідача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для позивача.
На даний час відповідач знаходиться у вкрай тяжкому фінансовому стані у зв'язку з наявною багатомільйонної заборгованості з податкового боргу. Станом на 30.11.2020р. у відповідача податковий борг становить 1130,9 млн.грн., що підтверджується довідкою від 30.11.2020р. №003-46/185ю Відповідно до вимог чинного законодавства України, першочергово здійснюються виплати із заробітної плати працівникам та суми податків та обов'язкових платежів. Відповідно до листа Південно-східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Вознесенівського відділу державної виконавчої служби у м. Запоріжжя від 19.08.2020 р. за вих.№65421, на виконанні перебуває зведене виконавче провадження про стягнення заборгованості ПАТ «Запоріжжяобленерго» до склад якого входить 1115 виконавчих проваджень на суму 52 879 763.49 грн. без рахування виконавчого збору та витрат виконавчого провадження. Окрім першочергової виплати податкового боргу товариство має щомісячно проводити виплату інших обов'язкових платежів, зокрема таких як оплата за: сировину та матеріали; паливо для автотранспорту та його утримання; закупівлю лічильників, оренду приміщень, охорону праці; витрати на зв'язок тощо. Сума мінімально необхідних платежів ПАТ «Запоріжжяобленерго» (лікарняні, відрядження, ПДВ, комісійний збір банкам, комунальні платежі тощо) в межах, передбаченою структурою тарифів з 01.08.2020 р. складає 256 599 тис. грн. на місяць.
Також, на рахунках ПАТ «Запоріжжяобленерго» відсутні грошові кошти, на підтвердження чого відповідач надав довідки про залишки грошових коштів на поточних рахунках. Зазначає, що відповідач не може розраховувати на кошти, що надходять на його рахунки, оскільки на ці рахунки постановою від 22.09.2017 р. в №53254372 накладено арешт. Також, на все майно, що належить ПАТ "Запоріжжяобленерго", у межах суми звернення стягнення 27737758,66 грн. та грошові кошти, що містяться на усіх рахунках в банківських установах, у межах суми звернення 109936196,39 грн., постановами відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби (ВП № 55890429) накладено арешти.
Критична фінансова ситуація почалась на підприємстві ще з 2015 року, коли Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг постійно встановлювала для Відповідача або нульовий алгоритм або щодобові багатомільйонні відрахування з поточних рахунків зі спеціальним режимом використання, що призводило до ненадходження коштів на поточні рахунки підприємства.
Станом на 01.12.2020 р. кредиторська заборгованість ПАТ «Запоріжжяобленерго» за роботи, послуги, ТМЦ (без врахування заборгованості за електроенергію та штрафних санкцій ДП «Енергоринок») становить 143,9 млн. грн.
Станом на 01.11.2020 р. дебіторська заборгованість становила: - 1 537,7млн. грн. - споживачів за електроенергію, відпущену до 01.01.2019 р., у тому числі найбільші боржники: ТОВ «ЗТМК» - 778,2 млн. грн., ПАТ «ЗЗФ» - 333,5 млн. грн., ДП «Кремнійполімер» - 172, 0 млн. грн., ТОВ «Завод напівпровідників» - 20, 9 млн. грн.; 359,5млн. грн. покупців послуг з розподілу електричної енергії, у тому числі найбільші боржники: ТОВ Запоріжжяелектропостачання» - 306,6 млн. грн., ДПЗД «Укрінтеренерго» - 30,0 млн. грн.
Недостатність обігових коштів виникла в наслідок несвоєчасної та неповної сплати зобов'язань з послуг розподілу електричної енергії ТОВ «Запоріжжяенергопостачання» та ДПЗД «Укрінтеренерго». Так станом на 01.11.2020 заборгованість ТОВ «Запоріжжяенергопостачання», яка виникла протягом 2019 року становить 113,2 млн. грн., та приріст заборгованості за 10 місяців у сумі 193, 4 млн. грн. Заборгованість ДПЗД «Укрінтеренерго» станом на 01.11.2020 р. становить -30,0 млн. грн. Станом на 30.11.2020 р. загальний розмір заборгованості відповідача перед ДП «Енергоринок» становить 412,4 млн. грн.
Основною причиною зростання дебіторської заборгованості Відповідача визначає падіння рівня платоспроможності споживачів. Отже, ступінь виконання зобов'язання Відповідача перед ДП «Енергоринок» знаходиться в прямій залежності від ступеню виконання зобов'язання споживачів перед Відповідачем.
Таким чином, наявна дебіторська заборгованість не тільки не приносить прибутку, але і поставила Відповідача у скрутне становище при здійсненні розрахунків з іншими підприємствами.
Відповідно до звіту про фінансові результати (ф2) за 2019 р. у Відповідача вбачався прибуток в розмірі 672 000,00 грн., проте такий прибуток є незначним та не може свідчити про задовільний фінансовий стан Відповідача. Крім того, як вже зазначало раніше, податковий борг відповідача становить понад одного мільярда гривен (1161,6 млн.грн), що значно перевищує розмір прибутку, отриманого Відповідачем за 2019 р. Критичний фінансово-господарський стан відповідача підтверджується висновком судового експерта, наданого в рамках проведеного економічного дослідження №282 від 17.05.2018 р.
Станом на 30.11.2020р. у відповідача податковий борг становив 1130,9 млн.грн., що підтверджується довідкою від 30.11.2020р. №003-46/185, станом на 31.12.2020р. у відповідача податковий борг становить 1152,4 млн.грн., що підтверджується довідкою від 27.01.2021р. №003-46/20. У довідці від Офісу великих платників податків ДПС України від 26.05.2020 р. за вих. №19584/10/28-10-51-14-22, податкова підтверджує заборгованість станом на 26.05.2020 р. у розмірі 607 477 980.68 грн.
Станом на 01.12.2020 р. кредиторська заборгованість ПАТ «Запоріжжяобленерго» за роботи, послуги, ТМЦ (без врахування заборгованості за електроенергію та штрафних санкцій ДП «Енергоринок») становила 143,9 млн. грн. Однак вже станом на 01.01.2021 р. кредиторська заборгованість ПАТ «Запоріжжяобленерго» за роботи, послуги, ТМЦ (без врахування заборгованості за електроенергію та штрафних санкцій ДП «Енергоринок») становить 234 млн. грн.
ПАТ «Запоріжжяобленерго» є підприємством державного сектору економіки та включено до Переліку об'єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2015р. № 83. Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 16.01.2019р. № 36-р. ПАТ «Запоріжжяобленерго» включено до переліку об'єктів великої приватизації державної власності. На підставі п. 12 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі включення державних підприємств або пакетів акцій (часток) господарських товариств до переліку об'єктів малої або великої приватизації, що підлягають приватизації.
Надання судом розстрочки виконання судового рішення дає можливість відповідачу добровільно сплатити заборгованість відповідно до графіку розстрочки, який буде встановлено судом, оскільки здійснити оплату у повному обсязі одразу після винесення рішення відповідач не зможе з огляду на критичний фінансовий стан, а також з огляду на те, що виконавче провадження щодо стягнення заборгованості за даним рішенням суду підлягає зупиненню на підставі п. 12 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження», а тому просить суд розстрочити виконання судового рішення для добровільного погашення заборгованості.
В матеріалах справи міститься письмова відповідь Концерну «МТМ» від 13.01.2021 р. за вих. №13/01-1 на відзив на позовну заяву, в якій зазначено, що внаслідок несплати відповідачем основного боргу за спожиту теплову енергію, стягнутого рішенням Господарського суду Запорізької області, до позивача постійно пред'являються позовні заяви з боку постачальника природного газу - АТ „НАК „Нафтогаз України". Тільки за перші дні 2021 року у Господарському суді Запорізької області відкрито 3 провадження у подібних справах: №908/21/21 про стягнення 10 028 234,15 грн. ( пені, інфляційних втрат та 3% річних), №908/24/21 про стягнення 5 417 836,75 грн. (пені, інфляційних втрат та 3% річних) та №908/23/21 про стягнення 109 442 179,37 грн. (пені, інфляційних втрат та 3% річних). Тобто, невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором, а також невиконання рішень Господарського суду Запорізької області про стягнення основного боргу призводить до того, що позивач вимушений постійно сплачувати збитки Постачальнику природного газу за свій рахунок. Жодних обґрунтувань для зменшення розміру пені або взагалі для звільнення від її сплати відповідач у своєму відзиві не надав. Копії документів надані до відзиву лише свідчать про неспроможність відповідача вести господарську діяльність згідно із своїм статутом. Крім того, Господарський суд Запорізької області розглядає справу №908/3239/20 за позовом ПАТ „Запоріжжяобленерго" про стягнення з Концерну «Міські теплові мережі" 1006108,26 грн. пені, тобто відповідач намагається уникнути відповідальності за порушення умов одного господарського договору між тими ж сторонами, але одночасно й притягнути до відповідальності другу сторону. В такому разі рішення суду про звільнення відповідача від відповідальності у вигляді сплати пені було б несправедливим. Щодо сплати 3% річних та інфляційних втрат, то, оскільки у відповідач відсутні заперечення щодо розміру нарахованих сум, то вони підлягають стягненню в повному обсязі. На підстав викладеного, просить суд позов задовольнити.
Також у судовому засіданні 09.03.2021 р. присутній представник позивача заперечив щодо задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру пені до 50% та розстрочення виконання рішення у цій справі на 12 календарних місяців.
Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Згідно з ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
У підпункті 3.17.4. пункту 4 постанови пленуму ВГСУ “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” від 26.12.2011 р. №18 визначено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Відповідно до ч. 1 ст. 239 ГПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.
Згідно з ч.ч. 3, 4 ст. 331 ГПК України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Суд зазначає, що відповідачем в обґрунтування тяжкого фінансового стану підприємства надано звіти про фінансові результати підприємства за 2019 р., однак не надано відповідних документів за 2020 р.
Крім того, суд враховує, що за рішенням Господарського суду Запорізької області від 14.12.2016 р. у справі №908/3123/16 стягнуто з ПАТ «Запоріжжяобленерго» на користь Концерну «МТМ» заборгованість за договором №100610 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді за отриману теплову енергію розмірі 2 626 798,99 грн. за період з грудня 2014 р. по квітень 2015 р., з жовтня 2015 р. по квітень 2016 р. В подальшому Концерн «МТМ» погодив ПАТ «Запоріжжяобленерго» графік погашення заборгованості, стягнутої за вказаним рішенням суду. Однак, відповідач не здійснив оплати та порушив строки оплати навіть за вказаним графіком погашення заборгованості та у зв'язку з чим у цій справі позивач заявив до стягненню пеню, інфляційні втрати та 3% річних.
Отже, відповідачем не надано належних та допустимих доказів здійснення часткових оплат за погодженим між сторонами графіком погашення заборгованості на підтвердження свого волевиявлення щодо добровільного виконання цього рішення, а також доказів в обґрунтування підстав неможливості погашення вказаної заборгованості відповідно до графіку.
З урахуванням викладеного, суд не вбачає підстав для висновку, що даний випадок є винятковим, а тому в задоволенні клопотання відповідача про зменшення суми неустойки відмовляє.
Щодо надання розстрочки виконання цього рішення, враховуючи викладені вище обставини, суд зазначає, ПАТ «Запоріжжяобленерго» не надано суду належних та допустимих доказів наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення суду або роблять його неможливим.
Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до стаття 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Статтею 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 р.).
Також у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини в вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
З огляду на викладене, враховуючи предмет та визначені позивачем підстави позову, з огляду на принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються відповідача.
Суд зазначає, що позивачем при подачі цього позову до суду переплачено суму судового збору в розмірі 79,92 грн., та вказана сума може бути повернута на підставі відповідної письмової заяви позивача.
Крім того, позивач у позовній заяві просить стягнути з відповідача поштові витрати згідно поштового чеку про відправлення відповідачу позовної заяви та доданих до неї документів. Однак, у прохальній частині позову не зазначено суми поштових витрат, та з огляду на диспозитивність господарського процесу, посилання позивача тільки на поштовий чек без зазначення його номеру, дати та суми, не означає обов'язку суду встановлювати вказану суму самостійно, а отже суд не вбачає підстав для задоволення вказаних витрат.
Керуючись ст. ст. 76-79, 86, 129, 233, 236 - 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго” (69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, буд. 14; код ЄДРПОУ 00130926) на користь Концерну “Міські теплові мережі” (юридична адреса: 69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, буд. 137; адреса для листування: 69065, м. Запоріжжя, вул. Щаслива, буд. 2а; код ЄДРПОУ 32121458) пеню в сумі 481 510 (чотириста вісімдесят одна тисяча п'ятсот десять) грн. 08 коп., інфляційні втрати в сумі 77 610 (сімдесят сім тисяч шістсот десять) грн. 03 коп., 3% річних в сумі 72 116 (сімдесят дві тисячі сто шістнадцять) грн. 95 коп. та витрати по сплату судового збору в сумі 9 468 (дев'ять тисяч чотириста шістдесят вісім) грн. 56 коп. Видати наказ після набрання рішенням чинності.
Повне рішення складено: 25.03.2021 р.
Суддя К.В. Проскуряков
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.