номер провадження справи 5/3/18
25.03.2021 Справа № 910/23355/17
м. Запоріжжя Запорізької області
Суддя Проскуряков К.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 від 20.03.2021 р. про забезпечення позову
За позовом: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки фізичної особи - платника податків: НОМЕР_1 )
До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Телекомунікаційно-інформаційні системи" (адреса для листування: 69005, м. Запоріжжя, а/с 7951 (на ім'я ОСОБА_2 ); АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ 36470860)
Третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 , ІПН НОМЕР_2 )
Третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ОСОБА_4 ( АДРЕСА_4 )
Третя особа-3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Департамент реєстраційних послуг Запорізької міської ради (69002, Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Олександрівська, б.84, код ЄДРПОУ 40302133)
Третя особи-4, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ОСОБА_5 ( АДРЕСА_5 , ІПН НОМЕР_3 )
про визнання недійсним рішення загальних зборів товариства з обмеженою відповідальністю та скасування змін до статут та Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань
Без виклику представників сторін
23.03.2021 р. до Господарського суду Запорізької області від ОСОБА_1 надійшла заява від 20.03.2021 р. про забезпечення позову.
Відповідно до Протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 23.03.2021 р. сказану заяву розподілено судді Проскурякову К.В.
В обґрунтування необхідності вжиття заходів забезпечення позову позивач посилається на те, що 21.07.2017 р. між ОСОБА_1 (далі - Продавець) та ОСОБА_3 (далі - Покупець) укладено договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Телекомунікаційно-інформаційні системи». У зв'язку із укладенням договору були проведенні загальні збори учасників Товариства. Відповідно до рішення загальних зборів, оформленого протоколом №07/17 від 21.07.2017 р. здійснено розподіл часток учасників у статутному капіталі Товариства та затверджена нова редакція статуту Товариства, а також вирішено питання щодо державної реєстрації вказаних змін. Таким чином, на підставі Договору до ОСОБА_3 перейшли права на Частку, а Товариством були проведені відповідні реєстраційні дії щодо розподілу часток. Відповідні реєстраційні дії були проведені приватним нотаріусом Бородіною О.В. 24.07.2017 р. Разом з тим, ОСОБА_3 свої зобов'язання щодо оплати вартості частки не виконав та не сплатив другий платіж до 03.09.2017 р. У зв'язку з цим ОСОБА_1 розірвав Договір на підставі п. 5.2. Договору, який передбачає, що у випадку невиконання Покупцем умов Договору щодо оплати вартості Частки Продавця у строки, визначені п. 3.2. Договору (до 03.09.2017 р.), цей Договір вважається розірваним. Однак, Покупцем не було вчинено жодних дій щодо повернення Позивачу Бутченку Андрій Віталійовичу Частки та не поновлено його у корпоративних правах
У зв'язку з викладеним ОСОБА_1 було заявлено позов до Товариства через Господарський суд Запорізької області про визнання недійсним рішеннязагальних зборів Товариства, оформленого Протоколом, в частині виходу ОСОБА_1 із складу учасників та виключення його із складу бенефіціарних власників Товариства, розподілу часток у статутному капіталі Товариства знесення відповідних змін про це до Статуту Товариства; а також визнання недійними змін, внесених до ст. ст. 1.2., 9 Статуту Товариства щодо Частки у зв'язку із розірванням договору. 07.06.2018 р. Господарський суд Запорізької області у справі № 910/23355/17 прийняв рішення, яким відмовив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 . 28.11.2018 р. Центральний апеляційний господарський суд задовольнив апеляційну скаргу ОСОБА_1 , скасував рішення Господарського суду Запорізької області 07.06.2018р. у справі № 910/23355/17 та ухвалив нове рішення, яким позовні вимоги задовольнив повністю. Зазначена постанова Центрального апеляційного господарського суду була оскаржена Товариством в касаційному порядку. Однак Верховний суд відмовив Товариству у задоволенні касаційної скарги та залишив постанову Центрального апеляційного господарського суду у цій справі без змін. 11.12.2018 . Господарський суд Запорізької області видав наказ про примусове стягнення у справі № 910/23355/17. На підставі зазначеного вище наказу реєстраційна дія, відповідно до якої ОСОБА_1 було виключено із складу учасників Товариства, розподілено частки у статутному капіталі Товариства та внесено відповідні зміни про це до статуту Товариства, була скасована 11.12.2018 р. державним реєстратором Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради Прилипком О.В. на підставі відповідно рішення у справі № 910/23355/17 (реєстраційна дія № 11039990030044035).
Враховуючи вищевикладене, Центральним апеляційним господарським судом у справі № 910/23355/17 було визнано недійсним рішення загальних зборів часників щодо виключення ОСОБА_1 зі складу учасників Товариства та поновлено його в корпоративних правах, а реєстраційна дія, якою були внесені відповідні зміни щодо Товариства була скасована. Таким чином, саме ОСОБА_1 є належним власником майнових прав щодо частки. Проте, ОСОБА_1 на даний момент не має можливості фактично повернути частку, оскільки частка незаконно перейшла до відповідача - ОСОБА_4 , який фактично володіє нею. Тому Позивач - ОСОБА_1 не може самостійно внести зміни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та застосувати механізм захисту порушених прав, визначений судом у справі № 910/23355/17, а саме; відновлення корпоративних прав та фактичне повернення Частки.
Зазначає, що ОСОБА_4 є єдиним учасником Товариство та фактичним володільцем частки, незважаючи на той факт, що рішення про виключення ОСОБА_1 зі складу учасників Товариства було визнано недійсним. Отже, він може здійснити дії, які ускладнять або унеможливлять витребування частки. До таких дій, у тому числі, але не виключно, належать відчуження частки третім особам, зміна розміру статутного капіталу Товариства, припинення чи реорганізація Товариства, внесення. Будь-яких інших змін щодо інформації про Товариство та проведення державної реєстрації таких змін в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
На підставі викладеного, заявник просить вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на частку у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Телекомунікаційно-інформаційні системи» у розмірі 52%, що становить 891 709,52 грн. від загальної суми статутного капіталу, якою володіє учасник Товариства з обмеженою відповідальністю «Телекомунікаційно-інформаційні системи» ОСОБА_4 ; Заборони державним реєстраторам, визначеним Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» та іншими суб'єктам державної реєстрації вчиняти/здійснювати/проводити будь-які реєстраційні дії, передбачені Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «Телекомунікаційно-інформаційні системи» у тому числі, але не виключно, наступні дії: державну реєстрацію змін до установчих документів; державну реєстрацію припинення Товариства; державну реєстрацію зміни органів управління; державну реєстрацію зміни місцезнаходження Товариства; державну реєстрацію зміни особи, що уповноважена вчиняти юридичні дії від імені Товариства, а також керівника Товариства; державну реєстрацію зміни розміру статутного капіталу Товариства; державну реєстрацію зміни засновників (учасників) Товариства, у тому числі включення або виключення засновників (учасників) Товариства; державну реєстрацію зміни відомостей про кінцевого (бенефіціарного) власника Товариства; внесення будь-яких інших змін до відомостей про Товариства, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Розглянувши заяву, дослідивши матеріали справи, суд дійшов до висновку, що заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до ст. 136 ГПК України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
За змістом ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
У пункті 1 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" від 26.12.2011 р. № 16 вказано, що заходи до забезпечення позову застосовуються як гарантія реального виконання рішення суду. При цьому, у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:
- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;
- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;
- наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги;
- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;
- запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Відповідно до пункту 3 вказаної постанови, умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Отже, найдоцільніше вирішувати питання забезпечення позову на стадії попередньої підготовки справи до розгляду.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.
Відповідно до ч. 6 ст. 140 ГПК України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.
Таким чином, аналіз приписів норм, які регулюють порядок та підстави вжиття заходів забезпечення позову, свідчить, що забезпечення позову є правом суду, що розглядає спір. Заходи по забезпеченню позову застосовується судом, виходячи з обставин справи та змісту заявлених позовних вимог. Вибір способу захисту забезпечення залежить від суті позовних вимог.
Згідно ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 74 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно зі ст. ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Як передбачає ч. 4 ст. 137 ГПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Заходи щодо забезпечення позову обов'язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв'язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.
Як вбачається зі змісту заяви та доданих до неї документів, рішенням Господарського суду Запорізької області від 07.06.2018 р. у справі № 910/23355/17 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Телекомунікаційно-інформаційні системи", треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - 1, 2, 3, 4: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Департамент реєстраційних послуг Запорізької міської ради, ОСОБА_5 про визнання недійсним рішення загальних зборів товариства з обмеженою відповідальністю та скасування змін до статут та Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, в задоволенні позову відмовлено.
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 28.11.2018 р. у справі № 910/23355/17 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, рішення Господарського суду Запорізької області від 07.06.2018 р. у справі № 910/23355/17 скасовано, прийнято нове рішення, позовні вимоги задоволено, визнано недійсним рішення загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю "Телекомунікаційно-інформаційні системи", оформленого протоколом № 07/17 від 21.07.2017 в частині виходу ОСОБА_1 із складу учасників та виключення його із складу бенефіціарних власників Товариства з обмеженою відповідальністю "Телекомунікаційно-інформаційні системи", розподілу часток у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Телекомунікаційно-інформаційні системи" та внесення відповідних змін про це до Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Телекомунікаційно-інформаційні системи". Визнано недійсними зміни, внесені до статей 1.2, 9 Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Телекомунікаційно-інформаційні системи", державна реєстрація яких проведена 24.07.2017, щодо частки ОСОБА_1 у статутному капіталі.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 26.03.2019 р. у справі № 910/23355/17 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Телекомунікаційно-інформаційні системи" залишено без задоволення. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 28.11.2018 р. у справі № 910/23355/17 залишено без змін.
На виконання постанови Центрального апеляційного господарського суду від 28.11.2018 у справі №910/23355/17, 11.12.2018 р. судом видано наказ про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Телекомунікаційно-інформаційні системи" на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору за подання позову у сумі 3 200,00 грн. 00 коп. та судовий збір за подання апеляційної скарги у сумі 4 800,00 грн.
Суд, враховуючи положення ст. 136 ГПК України зазначає, що заява про забезпечення позову може бути подана до суду як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи.
Оскільки, у вказаній заяві не зазначено про намір ОСОБА_1 в подальшому подати відповідний позов до суду, то суд дійшов висновку, що вказана заява подана вже після розгляду справи №910/23355/17 по суті та прийняття рішення у цій справі, яке набрало чинності.
Отже, вказана заява подана до суду вже на стадії виконання судового рішення, прийнятого у справі №910/23355/17, що не передбачено чинним Господарським процесуальним кодексом України.
За приписами ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 326 ГПК України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Згідно з ч. 2 ст. 13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на усій території України і виконуються у порядку, встановленим Законом України "Про виконавче провадження".
Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012).
Суд зазначає, що в разі якщо заявник не погоджується з рішеннями, діями або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, він може звернутися до суду з відповідною скаргою в порядку Розділу VI Господарського процесуального кодексу України, або звернутися з відповідним позовом до суду за захистом свого порушеного права.
Згідно з абз. 1 ч. 6, ч. 8 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову. Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 235 ГПК України, ухвали, постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).
З огляду на викладене, суд не вбачає підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 від 20.03.2021 р. про забезпечення позову.
Керуючись ст.ст. 136, 137, 138 - 140, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. В задоволенні заяви ОСОБА_1 від 20.03.2021 р. відмовити.
2. Копію ухвали направити учасникам справи.
3. Ухвала набирає чинності з моменту її підписання та відповідно до ч. 8. ст. 140, ст.255 ГПК України може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду першої інстанції.
Суддя К.В. Проскуряков
Відповідно до ч. 2 ст. 235 ГПК України ухвали, постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).
Згідно з ч. 8. ст. 140 ГПК України ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 255 ГПК України окремо від рішення суду першої інстанції може бути оскаржені в апеляційному порядку ухвала суду першої інстанції про забезпечення позову.
В ч. 1 ст. 256 ГПК України передбачено, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.