Господарський суд
Житомирської області
10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,
E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua
"25" березня 2021 р. Справа № 906/1526/20
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Тимошенка О.М.
секретар судового засідання: Смоляк Л.Г.
за участю представників сторін:
від позивача: Луценко Р.О. (адвокат)
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Славресурс" до Приватного підприємства "СІТ"
про стягнення 388 745,84 грн.
Позивачем пред'явлено позов про стягнення на його користь з відповідача 388745,84 грн., з яких: 286000,00грн. попередньої оплати; 28115,48 грн. пені; 8204,91 грн. 3% річних; 11726,00грн. інфляційних; 54699,45 грн. процентів за користування коштами. Крім того, позивачем заявлено про відшкодування судового збору в розмірі 5831,19 грн. та витрат на професійну правничу допомогу адвоката.
04.03.21 до суду надійшла заява про відмову від частини позовних вимог (а.с.52), в якій позивач відмовляється від позовних вимог в частині стягнення 28115,48грн. пені, 8204,91грн. 3% річних.
Ухвалою суду від 01.03.2021 прийнято відмову від позову та закрито провадження у справі в цій частині.
25.03.21 позивач подав до суду докази понесених витрат на правову допомогу.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позовній заяві з врахуванням заяви про відмову від частини позову.
Відповідач свого представника в судове засідання не направив. Ухвала, яка направлялась відповідачу на адресу, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, повернулась до суду з відміткою поштового відділення: "адресат відсутній за вказаною адресою".
Ухвала направлялася відповідачу за адресою: Житомирська область, місто Олевськ, бульвар Воїнів Афганців,17. Іншої адреси відповідач не повідомляв.
Враховуючи те, що явка представників сторін в засідання суду обов'язковою не визнавалась, надання письмового відзиву відповідно до вимог ст.165 ГПК України є правом відповідача, а не його обов'язком, господарський суд вважає, що неявка відповідача, повідомленого належним чином, не перешкоджає розгляду справи за наявними матеріалами відповідно до ст. 202 ГПК України.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд
20 березня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Славресурс" (покупець/позивач) та приватним підприємством "Сіт" (продавець/відповідач) укладено договір купівлі-продажу № 20/03 (а.с.7).
Відповідно до п.1.1. Договору, продавець зобов'язується передати у власність покупця деревні паливні гранули в Біг-Бегах, а покупець зобов'язується оплатити та прийняти товар на умовах цього договору.
Згідно п.4.2.2 Договору, покупець зобов'язаний здійснити 100% передоплату товару згідно цього договору, на підставі виставленого продавцем рахунку.
24.12.19 продавець виставив для оплати рахунок №24/12 на суму 286000,00грн. (а.с.10).
Згідно п.4.3 Договору, оплата здійснюється в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця. Датою виконання грошових зобов'язань за цим договором вважається дата зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця.
На виконання умов договору, згідно платіжного доручення №7917 від 26.12.19, покупець здійснив попередню оплату в розмірі 286000,00грн.(а.с.11).
Як вбачається із п.3.1 Договору, продавець поставляє товар згідно умов цього договору у строк до 31 грудня 2019р. включно.
Згідно п.3.2 та п.3.3 Договору поставка товару здійснюється автомобільним транспортом за рахунок покупця та на умовах самовивозу зі складу продавця, який знаходиться за адресою: м. Олевськ, Житомирська область, вул. Київська, 58. Датою поставки є дата підписання сторонами видаткової накладної.
У відповідності до ч.1 ст.663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу.
Згідно з п.5.3 Договору у разі недопоставки з вини продавця товару покупцеві за цим договором, продавець зобов'язаний повернути покупцеві раніше отриману передоплату за частину недопоставленого товару протягом двох банківських днів з моменту недопоставки.
Проте, відповідач у передбачений у договорі строк товар не поставив, кошти не повернув.
19.11.2020 позивач надіслав відповідачу претензію № 188 про повернення коштів, яку відповідач залишив без відповіді та задоволення ( а.с. 12).
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 ЦК України).
За нормами ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч.2 ст.693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Таким чином, суд вважає позовні вимоги позивача в частині стягнення 286000,00грн. обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. ст.625 ч.2 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Пунктом 5.4 договору, передбачено, що у випадку порушення продавцем строку поставки товару, за користування грошовими коштами, продавець сплачує покупцю 20% річних за кожен день прострочення повернення коштів.
Позивач просить стягнути з відповідача 11726,00грн. інфляційних та 54699,45грн. 20% річних (а.с.5).
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Перевіривши здійснені позивачем нарахування інфляційних, суд вважає правомірними нарахування в сумі 11011,00грн., за період з лютого по листопад 2020.
Перевіривши розрахунок річних, суд вважає його правильним, тому вимога про стягнення 54699,45грн. річних підлягає задоволенню в заявленому розмірі.
За ст.ст.627,629 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У відповідності до статей 525, 526 Цивільного кодексу України, 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідач у судове засідання не з'явився, докази сплати боргу не надав.
Відповідно до ст. ст. 13,73,74,77 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи викладене, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, в розмірі 351710,45грн., з яких: 286000,00грн. попередньої оплати, 54699,45грн. 20% річних, 11011,00грн. інфляційних. Вимога про стягнення 715,00грн. інфляційних заявлена безпідставно .
Судовий збір відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Також, позивач просить стягнути з відповідача витрати на оплату послуг адвоката, що виникли внаслідок порушення відповідачами своїх зобов'язань, на підставі договору про надання правової допомоги №33/18 від 26.11.18 в розмірі 9000,00грн.
Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Обґрунтовуючи вимогу про відшкодування витрат по оплаті послуг адвоката, позивач долучив до матеріалів справи Договір про надання правової допомоги №33/18 від 26.11.18, укладений між ТОВ "Славресурс" та Адвокатським бюро "Василика В.В."; додаток №9 від 15.12.20 до договору №33/18; ордер на надання правової допомоги серія ЧК №77567 адвокатом Луценко Р.О.; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія КС №5347/10; Акт приймання передачі послуг №9 від 24.03.21 на суму 9000,00грн.; платіжне доручення №10008 від 24.03.21 на суму 9000,00грн.
У відповідності до статті 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ст. 129 ГПК України, Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Згідно п.2 додатку №9 до договору 33/18 від 26.11.18, попередньо узгоджений сторонами розмір гонорару, який підлягає сплаті Клієнтом Адвокатському бюро за надання правової допомоги вказаної у п. 1 цього додатку складає 7 000,00 грн. Крім того, Клієнт додатково оплачує Адвокатському бюро 1000,00 грн. за кожне судове засідання в приміщенні суду, у випадку їх проведення, а при умові проведення судових засідань в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою системи «ЕавуСоп» -500,00 грн. за кожне судове засідання.
Згідно додатку №9 до договору №33/18 від 26.11.18 та Акту наданих послуг від 24.03.21, адвокат виконав, а замовник прийняв послуги в повному обсязі на суму 9000,00грн., що включають: аналіз законодавства, підготовка та подача позовної заяви до Господарського суду Житомирської області, участь адвоката у судових засіданнях.
У зв'язку з частковим задоволенням позову, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 8981,74грн. витрат на правничу допомогу.
Керуючись статтями 129, 236, 237, 238 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1.Позов задовольнити частково.
2.Стягнути з Приватного підприємства "Сіт" (11002, Житомирська область, м.Олевськ, бульвар Воїнів Афганців,17; код 32417672) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Славресурс" (03110, м.Київ, вул.Солом'янська,6-В, оф.13; код 37939071) :
- 286 000,00 грн. попередньої оплати,
- 54699, 45 грн. 20% річних,
- 11011,00 інфляційних,
- 5275,66 грн. судового збору,
- 8981,74 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
3.Відмовити в позові в частині стягнення 715,00 грн. інфляційних.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено: 26.03.21
Суддя Тимошенко О. М.
Віддрукувати:
1- в справу
2,3 - сторонам (рек. з повідом.)