Запорізької області
15.08.07 Справа № 22/289/07
Суддя Скиданова Ю.О.
Позивач:
Закрите акціонерне товариство “Запоріжжяводбуд»,
69095, м. Запоріжжя, пр. Леніна, 105,
Відповідач:
Регіональне відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області,
69107, м. Запоріжжя, пр. Леніна, 164,
3-тя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:
Орендне підприємство “Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації»,
69063, м. Запоріжжя, вул.. Горького, 23
Про:
визнання права власності на нерухоме майно
Суддя Скиданова Ю.О.
Представники сторін:
Від позивача: Білицький Є.М. -довіреність б/н від 23.07.2007 р.
Гедіков С.Л. -довіреність б/н від 24.07.2007 р.
Від відповідача: Прохода І.В. -довіреність №22/11Б від 27.12.2006 р.
Від третьої особи: Опанасенко В.Л. -довіреність №8 від 03.01.2007 р.
Сутність спору:
Первісно заявлено позовні вимоги про визнання за закритим акціонерним товариством “Запоріжжяводбуд» права власності на об'єкт нерухомості, а саме гуртожиток розташований за адресою: м. Запоріжжя, вул. Окружна, 4, та зобов'язання ОП “ЗМ БТІ» зареєструвати за позивачем право власності на зазначений об'єкт.
Ухвалою суду від 25.07.2007 р. порушено провадження по справі №22/289/07, судове засідання призначено на 15.08.2007 р..
У судовому засіданні 15.08.2007 р. представником позивача надано заяву про відмову від позовних вимог в частині зобов'язання ОП “ЗМ БТІ» здійснити реєстрацію об'єкту нерухомості, а саме гуртожитку, який знаходиться по вул. Окружній, 4 у м. Запоріжжя за позивачем.
Зазначена заява позивача відповідає вимогам ст. 22 ГПК України, та приймається судом.
В судовому засіданні 15.08.2007 р., порядку ст. 85 ГПК України, суддею оголошено вступну та резолютивну частини рішення за згодою представників сторін.
За клопотанням сторін судовий розгляд справи здійснювався без застосування технічної фіксації судового процесу.
Позивач підтримав заявлені вимоги і просить на підставі ст. ст. 128, 224 ЦК УРСР, ст.ст. 319, 322, 391, 392 ЦК України, ст. 48 Закону України “Про власність» визнати за ним право власності на спірний об'єкт - гуртожиток, який розташований по вул. Окружній, буд. 4 у м. Запоріжжя. Представник позивача у судовому засіданні пояснив, що на підставі договору купівлі-продажу державного майна від 14.05.1994 р. (надалі Договір) організація орендарів будівельно-монтажного підприємства “Запоріжжяводвуд» придбала у відповідача державне майно цілісного майнового комплексу орендного будівельно-монтажного підприємства “Запоріжжяводбуд». Серед майна придбаного за Договором, був також і гуртожиток, розташований по вул. Окружній, буд. 4 у м. Запоріжжя. На зазначений об'єкт окремого акту прийому-передачі сторони не підписували, однак згідно з актом інвентаризації зазначене нерухоме майно увійшло у його склад. Відповідно до п.8.2. Договору, перелік переданого майна повинен відповідати акту інвентаризації, таким чином, позивач прийняв об'єкт нерухомості у власність. За весь час позивач несе всі витрати по утриманню гуртожитку у належному стані, сплачує за комунальні послуги на підставі укладених з відповідними організаціями договорами. Однак, при зверненні до третьої особи, ОП “ЗМБТІ», відмовило позивачу у реєстрації права власності на спірне майно, оскільки перший вважає, що з договору не вбачається яке саме майно було передано за договором. Окрім того, позивач зазначає, що з моменту укладення Договору, відповідач жодного разу не заперечив проти передачі за Договором гуртожитку. Враховуючи зазначене просить суд позовні вимоги задовольнити.
Відповідач не погоджуючись з позовними вимогами надав до суду письмовий відгук на позовну заяву (вх. №02-6/19646 від 15.08.2007 р.), в якому зазначив, що за наслідками проведеної приватизації державного майна, 14.05.1994 р. між сторонами було укладено договір купівлі-продажу державного майна №93 ( надалі Договір), за умовами якого позивачу було передано державне майно -цілісний майновий комплекс орендного будівельного підприємства “Запоріжжяводбуд», що знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, пр. Леніна, 105, на земельній ділянці 83,49 га.. У договорі зазначено лише площу відведену під будівництво, а детальний перелік і вартість майна, що підлягало викупу, було визначено в додатку № 1 до Договору, в якому відсутній спірний об'єкт нерухомості. Окрім того, відповідач зазначає, що відповідно до п.2 ст. 3 Закону України “Про приватизацію державного майна», дія цього закону не поширюється на приватизацію об'єктів державного земельного та житлового фонтів, а також об'єктів соціально-культурного призначення, за винятком тих, які належать підприємствам, що приватизуються. Враховуючи зазначене, відповідач вважає, що спірний об'єкт нерухомості не перейшов у власність позивача, на підставі зазначеного просить суд, у задоволенні позову відмовити.
Представником третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, до суду не надано письмові пояснення по справі.
Розглянувши матеріали справи у їх сукупності, суд встановив, що 14 травня 1994 р. між регіональним відділенням Фонду державного майна України по Запорізькій області ( продавець, відповідач по справі) та організацією орендарів будівельно-монтажного підприємства “Запоріжжяводбуд» (покупець, правонаступником якого є позивач по справі) було укладено Договір купівлі-продажу державного майна №93 (надалі Договір). Зазначений Договір п 11.06.1994 р. посвідчено державним нотаріусом першої Запорізької державної нотаріальної контори, та зареєстровано в реєстрі за №2.2338.
Згідно з п.1.1. Договору продавець продав, а покупець придбав державне майно цілісного майнового комплексу орендного будівно-монтажного підприємства “Запоріжжяводбуд», яке знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, проспект Леніна, 105 на земельній ділянці 83,49 га. В тому числі, відповідно до п.1.1. Договору до числа відведених під будівництво об'єктів увійшло ПМК -21 -гуртожиток площею 0,50 га, що розташований за адресою: вул. Окружна. 4, м. Запоріжжя.
Передача об'єктів приватизації здійснюється продавцем покупцю в десятиденний строк після повної сплати ціни продажу об'єкту приватизації. Передання об'єкту приватизації продавцем та прийняття об'єкту приватизації покупцем оформлюється актом передачі, який підписується сторонами. ( п.п. 3.1., 3.2. Договору).
Згідно з п.8.2. Договору перелік майна, що передається повинен відповідати акту інвентаризації.
В матеріалах справи міститься перелік майна, що викупається до якого не увійшло спірне майно.
До матеріалів справи приєднано інвентарний опис основних коштів орендного будівельно-монтажного підприємства “Запоріжжяводбуд», що розташовані за адресою м. Запоріжжя. пр. Леніна, 105, пунктом 7 якого зазначено -приміщення гуртожитку інв. №10103 1958 р. вводу в експлуатацію вартістю 260956,00 карб., примітка ПМК-21.
Проаналізувавши матеріали справи, оцінивши надані сторонами докази, суд вважає заявлені вимоги такими, що підлягають задоволенню, з огляду на таке:
Відповідно до ст. 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Статтею 1 ГПК України визначено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Приватизація державного майна (далі - приватизація) - це відчуження майна, що перебуває у державній власності, і майна, що належить Автономній Республіці Крим, на користь фізичних та юридичних осіб, які можуть бути покупцями відповідно до цього Закону, з метою підвищення соціально-економічної ефективності виробництва та залучення коштів на структурну перебудову економіки України.
Рішення про приватизацію цілісних майнових комплексів, зданих в оренду з правом викупу, приймаються держаними органами приватизації, якщо на це є згода орендаря. В інших випадках рішення про приватизацію орендованого майна приймається органом приватизації без згоди орендаря (ч. 2 п.1 Декрету КМУ “Про приватизацію цілісних майнових комплексів державних підприємств та їхніх структурних підрозділів , зданих в оренду №57-93 від 20.05.1993 р., що діяв на момент укладення Договору).
Згідно зі ст. 128 ЦК УРСР ( що діяла на момент укладення Договору), право власності (право оперативного управління) у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором. Передачею визнається вручення речей набувачеві..
Крім того, статтею 328 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, з правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК України).
Згідно з вимогами ст. 33 ГПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог, і надати докази.
З матеріалів справи вбачається, що позивач придбав у власність гуртожиток зазначений у Договорі як ПМК-21 -гуртожиток, що розташований у м. Запоріжжя, по вул. Окружна, 4 площею 0,50 га.. Заперечення відповідача, що спірне майно не було включено до Додатку-1 до Договору, та акт приймання до нього не складався, судом до уваги не приймається, оскільки судом вищевстановлено, що факт продажу спірного гуртожитку було безпосередньо засвідчено п.1.1. Договору та він увійшов до п.7 інвентарного опису. Окрім того, суд не вважає вірним твердження відповідача про те, що спірне майно повинно було приватизуватися за законодавством про приватизацію державного житлового фонду, з тієї підстави, що спірний об'єкт нерухомості приватизувався у якості цілісного майнового комплексу.
Стаття 322 ЦК України визначає, що власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Позивачем представлено суду оригінали для огляду (копії залучені до матеріалів справи) договорів укладених з комунальними установами та організаціями про надання комунальних послуг для спірного об'єкту, та докази їх виконання, а саме сплати комунальних послуг за гуртожиток розташований за адресою: м. Запоріжжя, вул. Окружна, 4. Що також є підтвердженням того, що спірний гуртожиток було фактично передано позивачу і він несе зараз витрати по його утриманню.
Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи суд дійшов висновку, що позивач надав суду документальне підтвердження того, що він до нього перейшло право власності на гуртожиток розташований за адресою м. Запоріжжя, вул. Окружна, 4, що підтверджується первинними документами.
Крім того, заява позивача про відмову від позову в частині зобов'язання ОП “ЗМБТІ» зареєструвати за позивачем право власності на спірний об'єкт судом розглянута. Вказана часткова відмова від позову не порушує охоронюваних законом права та інтересів сторін та інших осіб, тому приймається судом. Суд вирішив провадження в цій частині припинити на підстав п.4 ст. 80 ГПК України.
Судові витрати покладається на позивача за його усним клопотанням.
Керуючись ст.ст.44, 49, п.4 ст. 80, 82, 84, 85 ГПК України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Визнати за закритим акціонерним товариством “Запоріжжяводбуд» (69095, м. Запоріжжя, пр. Леніна, 105, код ЄДРПОУ 01035934) право власності на об'єкт нерухомості -гуртожиток розташований по вул. Окружній, 4 у м. Запоріжжя.
3. Прийняти відмову позивача від позовних вимог в частині зобов'язання орендного підприємства “Запорізького міжміського бюро технічної інвентаризації» зареєструвати за закритим акціонерним товариством “Запоріжжяводбуд» право власності на гуртожиток розташований за адресою: м. Запоріжжя. вул. Окружна, 4.. Провадження в цій частині припинити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підпису.
Рішення оформлено і підписано згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 03.09.2007 року.
Суддя Ю.О. Скиданова