Справа № 206/5487/20
Провадження № 2/206/264/21
22.03.2021 Самарський районний суд м. Дніпропетровська
у складі:
головуючий суддя Маштак К.С.
за участю:
секретаря судового засідання Гергіль Ю.І.
позивача ОСОБА_1
представника позивача ОСОБА_2
відповідача ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпро цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа Новокодацький відділ державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) про зменшення розміру стягнення аліментів на утримання батька,
І. Стислий виклад позиції позивача та заперечення відповідача.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що у нього змінились обставини, які впливають на можливість надання допомоги саме у розмірі 1/8 частини з усіх видів доходів щомісячно, оскільки позивач перебуває на обліку як безробітній із 07 лютого 2020 року. Також на утриманні у позивача знаходяться його діти, а саме ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . Викладені обставини, на думку позивача, вказують на неможливість позивача сплачувати аліменти у розмірі 1/8 частини з усіх видів доходів щомісячно у зв'язку із погіршенням матеріального становища позивача та появи ще одного утриманця, в зв'язку із чим, позивач просив зменшити розмір аліментів, які стягуються з позивача на користь відповідача шляхом зміни їх способу стягнення з 1/8 частини з усіх видів доходів на тверду грошову суму у розмірі 500 грн. (а.с. 2-3, 16-17).
Від третьої особи Новокодацькього відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) до суду надійшли письмові пояснення, згідно яких всі дії державного виконавця направлені на виконання вимог виконавчих документів проведені у повній відповідності з вимогами чинного законодавства, зокрема ЗУ «Про виконавче провадження» (а.с. 30-34).
Відповідачем було подано до суду заяву згідно якої останній просив у зв'язку з необґрунтованістю позовних вимог відмовити в задоволенні позову (а.с. 142).
Позивач та представник позивача в судовому засіданні позовні вимог підтримали, просили їх задовольнити в повному обсязі та позивач додатково зазначив, що за останні 3 місяця він сплатив по 200 грн. аліментів так як перебував в центрі зайнятості. Його брат сплачує фіксовану суму аліментів 200 грн. Позивач готовий сплачувати аліменти, але не в такому розмірі, тому що в нього хвора дружина та троє дітей на утриманні (а.с. 149-150).
Відповідач в судовому засідання просив в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі та зазначив, що він не бачив з якої суми йому сплачують аліменти, які вакансії в центрі зайнятості позивачу пропонують. Він вважає, що позивач працює неофіційно та має кошти та достатній дохід, який приховує, оскільки утримує житло, свою сім'ю та в нього є транспортний засіб, який необхідно обслуговувати. Позивач вигнав його з будинку, а ОСОБА_3 живе де прийдеться, при цьому позивач сплачує копійки на його утримання (а.с. 149-150).
ІІ. Заяви, клопотання. Інші процесуальні дії у справі.
10.12.2020 позивач звернувся до суду із даною позовною заявою та додатками (а.с. 1-9), яку ухвалою судді від 14.12.2020 залишено без руху (а.с. 12).
12.01.2021 на адресу суду від позивача надійшла уточнена позовна заява (а.с. 15-17).
19.01.2021 провадження у справі було відкрито, призначено розгляд справи по суті на 24.02.2021 (а.с. 19).
24.02.2021 судом залучено Новокодацький відділ державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) в якості третьої особи та відкладено розгляд справи на 22.03.2021 у зв'язку з неявкою відповідача в судове засідання (а.с. 23-24).
16.03.2021 засобами поштового зв'язку до суду надійшов відзив третьої особи з додатками (матеріалами виконавчого провадження) (а.с. 30-140).
22.03.2021 від відповідача до суду надійшла заява про відмову в задоволенні позову та долучення документів до матеріалів справи з додатками (а.с. 142-149)
22.03.2021 судом заслухано вступні слова позивача, його представника та відповідача, відповіді на питання, досліджено письмові докази, що містяться в матеріалах справи (а.с. 149-150).
22.03.2021 оголошено вступну та резолютивну частини рішення (а.с. 151).
ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
Згідно копії довідки Дніпровського міського центру зайнятості від 19.11.2020 № 921, ОСОБА_1 перебував обліку як безробітній в Дніпровському міському центру зайнятості з 07.02.2020 (а.с. 6).
ІНФОРМАЦІЯ_1 у ОСОБА_1 народився син ОСОБА_5 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 (а.с. 9).
ІНФОРМАЦІЯ_2 у ОСОБА_1 народився син ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 (а.с. 7).
ІНФОРМАЦІЯ_3 у ОСОБА_1 народився син ОСОБА_5 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 (а.с. 8).
Згідно копії довідки Новокодацького відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) від 24.11.2020 № 94391, на виконанні в Новокодацькому відділенні державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) перебуває виконавчий лист № 2/206/1035/15 від 17.02.2016, виданий Самарським районним судом м. Дніпропетровська про стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 в розмірі 1/8 частини від доходу. Згідно звітів з Дніпровського міського центру зайнятості стягнення проводяться з допомоги по безробіттю і станом на 30.09.2020 заборгованість відсутня (а.с. 22).
Згідно з копією виконавчого листа № 206/3580/15-ц, виданого Самарським районним судом м. Дніпропетровська 17.02.2016, судом ухвалено рішення про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліментів на його утримання у розмірі 1/8 частини з усіх видів його доходів щомісячно, починаючи з 29.07.2015 та довічно (а.с. 46).
Даний виконавчий лист перебуває на виконанні в Новокодацькому відділенні державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), що підтверджується копією постанови про відкриття виконавчого провадження від 01.03.2016 (а.с. 48).
Згідно відомостям «НАІС ДДАІ» МВС України, ОСОБА_1 має у власності транспортні засоби ЗАЗ 110206 та ВАЗ 21053 (а.с. 60).
Згідно копії матеріалів виконавчого провадження № 50362232 за виконавчим листом № 206/3580/15-ц, виданим Самарським районним судом м. Дніпропетровська 17.02.2016 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліментів на його утримання у розмірі 1/8 частини з усіх видів його доходів щомісячно, починаючи з 29.07.2015 та довічно, вбачається, що наразі заборгованість по сплаті аліментів відсутня та весь час перебування виконавчого листа на виконанні, тобто з 01.03.2016, розмір стягуваних аліментів не перевищував 500 грн. на місяць, за останній рік розмір стягуваних аліментів становив в середньому 250 грн. (а.с. 44-139).
Згідно копії довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААБ № 222035, ОСОБА_3 є інвалідом другої групи з 11.03.2019 безстроково (а.с. 143).
ОСОБА_3 хворіє на ішемічну хворобу серця, кардіосклероз атеросклеротичний, СН1, гіпертонічна хвороба 2 ст., хронічний холецисто-панкреатит, ремісія. Злоякісне новоутворення простати, 2 кл. гр. За станом здоров'я потребує постійного амбулаторного та періодичного стаціонарного лікування. Ліки, які приймає хворий не входять до реєстру «Доступні ліки», що підтверджується копією висновку ЛКК № 151 від 11.03.2021 (а.с. 144).
Також, у ОСОБА_3 є необхідність в здачі аналізів та придбанні ліків щомісячно (а.с. 145, 146).
ІV. Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.
Зазначені вище спірні правовідносини регулюються Сімейним кодексом України.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 Сімейного кодексу України (далі - СК України) повнолітні дочка, син зобов'язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.
Статтею 51 Конституції України визначено обов'язок повнолітніх дітей піклуватися про своїх непрацездатних батьків.
Статтею 205 СК України, також, передбачено, що суд визначає розмір аліментів на батьків у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) з урахуванням матеріального та сімейного стану сторін. При визначенні розміру аліментів та додаткових витрат суд бере до уваги можливість одержання утримання від інших дітей, до яких не пред'явлено позову про стягнення аліментів, дружини, чоловіка та своїх батьків.
Згідно ст. 206 СК України, у виняткових випадках, якщо мати, батько є тяжко хворими, особами з інвалідністю, а дитина (стаття 6 цього Кодексу) має достатній дохід (заробіток), суд може постановити рішення про стягнення з неї одноразово або протягом певного строку коштів на покриття витрат, пов'язаних з лікуванням та доглядом за ними.
Відповідно до ст. 273 СК України, якщо матеріальний або сімейний стан особи, яка сплачує аліменти, чи особи, яка їх одержує, змінився, суд може за позовом будь-якого з них змінити розмір встановлених аліментів або звільнити від їх сплати.
Відповідно до ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз'яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них.
Згідно з ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Проте, дослідженими судом доказами не підтверджено існування об'єктивних обставин для зменшення розміру аліментів.
Так, при вирішенні питання про зменшення розміру аліментів слід з'ясовувати чи змінилося матеріальне становище, сімейний стан та стан здоров'я сторін, і чи впливає ця зміна на змогу сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі.
Зазначену позивачем обставину, щодо того, що на його утриманні знаходяться його діти, суд не може розцінювати, як об'єктивну обставину зміни матеріального або сімейного стану платника аліментів за якою може бути зменшено розмір аліментів визначений за рішенням суду, оскільки дана обставина мала місце і вже була врахована судом при розгляді справи щодо стягнення аліментів.
Після ухвалення рішення, у 2017 році у позивача народився син та з цього моменту пройшло майже 4 роки та позивач лише у 2020 році звернувся до суду посилаючись на цю обставину, тобто той факт, то на утриманні знаходиться ще одна дитина, на думку позивача має значення лише зараз, що враховуючи всі обставини справи не можна вважати як істотною зміною для зменшення розмірі аліментів, враховуючи, що наразі аліменти стягуються й так у розмірі 1/8 частки від заробітку (доходу).
Також, суд відхиляє доводи позивача щодо зміни матеріального стану, оскільки той факт, що позивач знаходився на обліку в центрі зайнятості як безробітній не спростовує того факту, що позивач може працювати не офіційно, а тому не може бути оцінена судом, як належний доказ зазначеної позивачем обставини.
До того ж, позивач має у власності два транспортних засоби, які необхідно обслуговувати, проживає в будинку, за який сплачує комунальні послуги.
Також, слід зазначити, що з моменту прийняття рішення про стягнення з позивача на користь відповідача аліментів у розмірі 1/8 частки з усіх доходів позивача змінився також стан здоров'я відповідача, а саме у 2019 році він отримав інвалідність 2 групи та наразі потребує постійного амбулаторного та періодичного стаціонарного лікування, що є суттєвим для визначення розміру аліментів.
Не можна залишити поза увагою той факт, що відповідач є особою старчого віку, йому нещодавно виповнилося 82 роки, він постійно потребує догляду, не має власного житла, що також є суттєвим для визначення розміру аліментів.
Окрім цього, позивач є працездатним, доказів про погіршення стану його здоров'я, як і будь-яких інших належних та допустимих доказів про зміну матеріального стану з моменту стягнення аліментів на утримання непрацездатного батька до звернення з позовом до суду, не надав.
Тимчасове безробіття позивача не є безумовною підставою для зміни розміру аліментів, враховуючи, що платник аліментів є працездатною, здоровою людиною.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 23.01.2019 по справі № 464/3480/17.
До того ж, позивач просить зменшити розмір аліментів з 1/8 частки з усіх доходів до твердої грошової суми у розмірі 500 грн., однак за весь час перебування виконавчого листа на виконанні сума стягуваних аліментів майже жодного разу не перевищила поріг в 500 грн., а тому на думку суду, аліменти у розмірі 1/8 частки з усіх доходів позивача є справедливим розміром, який буде змінюватися в залежності від доходів позивача та зможе забезпечити справедливий баланс інтересів обох сторін.
Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об'єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
Так, згідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно положень ст. 5 ЦПК України суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
За змістом ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Виходячи із змісту ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення ЄСПЛ у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року, рішення ЄСПЛ в справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010, рішення ЄСПЛ у справі «Трофимчук проти України» від 28.10.2010).
Вислухавши доводи сторін, дослідивши письмові докази, що містяться в матеріалах справи, враховуючи вищевикладені обставини, а саме, що позивачем не надано доказів наявності інших об'єктивних обставин для зменшення розміру аліментів визначених за рішенням суду, суд приходить до обґрунтованого висновку, що в задоволенні позовних вимог необхідно відмовити повністю.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У зв'язку з тим, що у задоволенні позову відмолено повністю, судовий збір необхідно покласти на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст. 192, 202, 205 Сімейного кодексу України, ст. 12, 13,76, 81, 141, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України,
У задоволенні позову ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до ОСОБА_3 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ), третя особа Новокодацький відділ державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (місцезнаходження: м. Дніпро, вул. Юрія Кондратюка, буд. 108, ЄДРПОУ 34984467) про зменшення розміру стягнення аліментів на утримання батька - відмовити повністю.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду через суд першої інстанції, що відповідає приписам пункту 15, підпункту 15.5 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне судове рішення складено 26.03.2021.
Головуючий суддя: К.С. Маштак