Справа № 206/1147/21
Провадження № 2-о/206/198/21
23.03.2021 Самарський районний суд
м. Дніпропетровська
у складі:
головуючий суддя Маштак К.С.
присяжні Барановська О.О., Биков Р.В.
за участю:
секретаря судового засідання Гергіль Ю.І.
прокурора Путрова А.В.
представника заявника - лікаря-психіатра Новостройної Т.О.
особи, щодо якої вирішується питання Ю Жаехюн
перекладача Долгополової К.І.
розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро цивільну справу окремого провадження за заявою Комунального підприємства «Дніпропетровська багатопрофільна клінічна лікарня з надання психіатричної допомоги» Дніпропетровської обласної ради про надання ОСОБА_1 психіатричної допомоги в примусовому порядку, -
Представник заявника звернувся до суду із заявою про надання ОСОБА_1 психіатричної допомоги в примусовому порядку.
В обґрунтування заяви зазначив, що 19.03.2021 ОСОБА_1 була госпіталізована до психіатричного стаціонару у зв'язку із наявністю у неї тяжкого психічного розладу (діагноз): гострий поліморфний психотичний розлад.
У судовому засіданні представник заявника вважала необхідним госпіталізувати ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Дніпропетровська багатопрофільна клінічна лікарня з надання психіатричної допомоги» Дніпропетровської обласної ради для надання психіатричної допомоги у примусовому порядку, заяву просила задовольнити та зазначила, що ОСОБА_1 в січні 2021 року приїхала до м. Дніпра для навчання у медичній академії. Вона не спілкувалась ні з ким, крім працівника компанії через яку приїхала до навчання. Вона залицялась до працівника цієї фірми, свого куратора, переслідувала його. Каже, що батьки загинули, хоча вони живі, її чоловік ОСОБА_2 . Російську мову вона не розуміє. Вона хотіла вкоротити собі віку, випила багато пігулок та потрапила до токсикологічного відділення.
Прокурор підтримав думку представника заявника, просив заяву задовольнити.
Особа, щодо якої вирішується питання ОСОБА_1 у судовому засіданні зазначила, що вона не пам'ятає навіщо випила пігулки, вважає, що їй не потрібно лікування.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши думки та пояснення учасників процесу, суд вважає, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 11 Закону України «Про основи законодавства України про охорону здоров'я», іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають на території України, особи, яких визнано біженцями або особами, які потребують додаткового захисту, користуються такими ж правами і несуть такі ж обов'язки в сфері охорони здоров'я, як і громадяни України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами чи законами України. Права та обов'язки в сфері охорони здоров'я іноземців та осіб без громадянства, які тимчасово перебувають на території України, визначаються законами України і відповідними міжнародними договорами.
Згідно ст. 2 Закону України «Про психіатричну допомогу», законодавство України про психіатричну допомогу базується на Конституції України і складається з Основ законодавства України про охорону здоров'я, цього Закону та інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до них. Дія цього Закону поширюється на громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні. Якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлені інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством України про психіатричну допомогу, то застосовуються правила міжнародного договору.
В силу ст. 14 Закону України «Про психіатричну допомогу» особа, яка страждає на психічний розлад, може бути госпіталізована до психіатричного закладу без її усвідомленої згоди або без згоди її законного представника, якщо її обстеження або лікування можливі лише в стаціонарних умовах, та при встановленні в особи тяжкого психічного розладу, внаслідок чого вона: вчиняє чи виявляє реальні наміри вчинити дії, що являють собою безпосередню небезпеку для неї чи оточуючих, або неспроможна самостійно задовольняти свої основні життєві потреби на рівні, який забезпечує її життєдіяльність.
Згідно ч. ч. 2-5 ст. 27 Закону України «Про психіатричну допомогу» виключно компетенцією лікаря-психіатра або комісії лікарів-психіатрів є встановлення діагнозу психічного.захворювання, прийняття рішення про необхідність надання психіатричної допомоги в примусовому порядку або надання висновку для розгляду питання, пов'язаного з наданням психіатричної допомоги в примусовому порядку. При наданні психіатричної допомоги лікар-психіатр, комісія лікарів-психіатрів незалежні у своїх рішеннях і керуються лише медичними показаннями, своїми професійними знаннями, медичною етикою та законом. Лікар-психіатр, комісія лікарів-психіатрів несуть відповідальність за прийняті ними рішення відповідно до закону. Рішення, прийняте лікарем-психіатром або комісією лікарів-психіатрів при наданні психіатричної допомоги, викладається у письмовій формі та підписується лікарем-психіатром або комісією лікарів-психіатрів.
У судовому засіданні було встановлено, що 19.03.2021 ОСОБА_1 була госпіталізована до Комунального підприємства «Дніпропетровська багатопрофільна клінічна лікарня з надання психіатричної допомоги» Дніпропетровської обласної ради за направленням лікаря Лотакова КЗ «ОЦЕМД та МК» ДОР у зв'язку із наявністю у неї тяжкого психічного розладу, внаслідок чого вона створює небезпеку для себе та оточуючих та неспроможна самостійно задовольняти свої основні життєві потреби на рівні, який забезпечує її життєдіяльність.
При обстеженні її психічного стану в КП «ДБКЛПД» ДОР комісія лікарів виявила, що хвора на території України знаходиться з січня 2021 року. Впродовж останніх 2-х місяців відзначалися дивності у поведінці: майже ні з ким не спілкувалася, була замкненою, наляканою. Психічний стан змінився раптово, коли стала писати повідомлення співробітнику фірми, яка займалася її влаштуванням, що у неї з'явилися страхи, що вона не може дихати, також писала повідомлення любовного змісту, вважала, що він є її чоловіком. Приїздила до офісу фірми, стала вести себе неадекватно, була збудженою, била себе кулаками, відмовлялася від прийому їжі, перестала розмовляти та відповідати на запитання. Стверджувала, що « ОСОБА_2 мій чоловік», що спілкується з ним в голові. Була госпіталізована до психіатричного стаціонару без усвідомленої згоди, але суд не задовольнив заяву лікарні, тому хвора була виписана зі стаціонару. Після виписки була злобна, ні з ким не розмовляла, окрім ОСОБА_3 , намагалася постійно бути поряд з ним, постійно йому дзвонила, просила прийти до неї. Через інтернет накупила безліч речей, потім говорила, що немає коштів, щоб заплатити за оренду квартири. Часом неадекватно посміхалася, не відповідала на запитання. Зі слів сусідів, одного дня спала на підлозі у під'їзді. Напередодні госпіталізації сказала ОСОБА_3 , що втомилася, що хоче до лікарні, що їй погано, сказала, що випила багато пігулок. У зв'язку з чим була госпіталізована до токсикології, де вела себе неадекватно, була агресивна, висловлювала суїцидальні думки. Для подальшого лікування госпіталізована до психіатричної лікарні.
Ю ОСОБА_4 поставлено попередній діагноз - гострий поліморфний психотичний розлад.
Лікар-психіатр ОСОБА_5 підтвердила обставини щодо поведінки та діагнозу захворювання та зазначила, що ОСОБА_1 необхідно пройти курс лікування у стаціонарних умовах.
Рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 24.02.2021 у задоволенні заяви Комунального підприємства «Дніпропетровська багатопрофільна клінічна лікарня з надання психіатричної допомоги» Дніпропетровської обласної ради про примусову госпіталізацію ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до психіатричного закладу для надання психіатричної допомоги відмовлено з підстав, що представником заявника лікарем - психіатром будь-яких належних доказів того, що ОСОБА_1 являє собою безпосередню небезпеку для себе чи оточуючих чи не може самостійно задовольняти основні життєві потреби суду надано не було. Зазначені обставини ні висновок комісії лікарів, ні матеріали справи не містять та у судовому засіданні встановлені не були.
При цьому, рішення суду було встановлено, що при обстеженні її психічного стану в КП «ДБКЛ з НПД» ДОР комісія лікарів виявила, що хвора на території України знаходиться з січня 2021 р. приїхала на навчання до медичної академії. Впродовж останнього місяця відзначалися дивності у поведінці: майже ні з ким не спілкувалася, була замкненою, наляканою. Психічний стан змінився раптово, минулої ночі, коли стала писати повідомлення співробітникам фірми, яка займалася її влаштуванням, що у неї з'явилися страхи, що вона не може дихати. Надалі стала писати директорові фірми повідомлення любовного змісту, вважала, що він являється її чоловіком. В день госпіталізації, вранці приїхала до фірми, стала вести себе неадекватно, була збудженою, била себе кулаками, відмовлялася від прийому їжі та води, перестала розмовляти та відповідати на запитання. Після обстеження у токсикологічному центрі та нейрохірургом, доставлена на лікування до психіатричного стаціонару. При госпіталізації: мовному контакту не доступна. На запитання не відповідає. Впродовж огляду сидить, відвернувшись від співрозмовника. Раптово повертається та щось незрозуміло відповідає, після чого знову відвертається. Постійно здійснює стереотипові розхитуючи рухи головою. Виражений негативізм.
Так, після відмови суду в задоволенні заяви про примусову госпіталізацію ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до психіатричного закладу для надання психіатричної допомоги, її психічний стан значно погіршився та наразі вона створює небезпеку для себе та оточуючих, що було підтверджено в судовому засіданні.
Згідно Рішення Конституційного Суду України від 01.06.2016 року № 2-рп/2016 судовий контроль за госпіталізацією недієздатної особи до психіатричного закладу в порядку, передбаченому статтею 13 Закону України «Про психіатричну допомогу», є необхідною гарантією захисту прав і свобод, закріплених, зокрема, статтями 29,55 Основного Закону України. Суд після незалежного і неупередженого розгляду питання щодо госпіталізації недієздатної особи до психіатричного закладу має ухвалити рішення стосовно правомірності обмеження конституційного права такої особи на свободу та особисту недоторканість.
Враховуючи, що особа виявляє ознаки тяжкого психічного розладу, суд вважає за необхідне госпіталізувати її в психіатричний заклад в примусовому порядку, оскільки існують підстави, передбачені ст. 14 Закону України «Про психіатричну допомогу» для її госпіталізації до психіатричного закладу без її усвідомленої згоди.
Аналогічний висновок викладений і в Ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 серпня 2017 року по справі №689/1338/16-ц.
Стаття 5 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод захищає одне з найголовніших прав людини-право на свободу, п."е" цієї статті дозволяє законне затримання психічно хворих як з метою їх ізоляції від суспільства, так і з метою покращення їх стану.
В зв'язку із чим, суд вважає, що вимоги заявника, про госпіталізацію ОСОБА_1 до психіатричного стаціонару без її усвідомленої згоди, обґрунтовані.
Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 14, 27 Закону України «Про психіатричну допомогу», ст. ст. 57-60, 258, 259, 264, 265, 339-342 ЦПК України,
Заяву Комунального підприємства «Дніпропетровська багатопрофільна клінічна лікарня з надання психіатричної допомоги» Дніпропетровської обласної ради про надання Ю Жаехюн психіатричної допомоги в примусовому порядкузадовольнити.
ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянка Республіки Кореї, паспорт № НОМЕР_1 ) до Комунального підприємства «Дніпропетровська багатопрофільна клінічна лікарня з надання психіатричної допомоги» Дніпропетровської обласної ради для надання психіатричної допомоги у примусовому порядку.
Роз'яснити, що заява фізичної особи або її законного представника про припинення надання особі психіатричної допомоги у примусовому порядку може бути подана через три місяці з дня ухвалення рішення суду про госпіталізацію у примусовому порядку.
Рішення підлягає негайному виконанню. Оскарження рішення не зупиняє його виконання.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду, через суд першої інстанції, що відповідає приписам пункту 15, підпункту 15.5 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне судове рішення складено 25.03.2021
Головуючий суддя: К.С. Маштак
Присяжні: О.О. Барановська
Р.В. Биков