Справа № 185/7581/20
Провадження № 2-о/185/9/21
23 березня 2021 року м.Павлоград
Павлоградський міськрайонний суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді Перекопського М.М.,
за участю секретаря судового засідання Величко А.О., представника заявника,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою Виконавчого комітету Павлоградської міської ради, заінтересована особа - Перша Павлоградська державна нотаріальна контора Дніпропетровської області, про визнання спадщини відумерлою,
встановив:
До суду звернувся Виконавчий комітет Павлоградської міської ради із заявою про визнання спадщини відумерлою. В обґрунтування своєї заяви зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_1 , якому належала 1/2 частка квартири АДРЕСА_1 . Після смерті ОСОБА_1 спадкова справа не заводилася. За зазначеною адресою ніхто не зареєстрований. Тому, посилаючись на ст. 1277 ЦК України, заявник просить визнати спадщину відумерлою.
В судовому засіданні представник заявника підтримав свою заяву та просив її задовольнити.
Вислухавши представника заявника, вивчивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується відповідним актовим записом про смерть.
З відповіді Першої павлоградської державної нотаріальної контори вбачається, що спадкова справ після смерті ОСОБА_1 не заводилася.
Згідно свідоцтва про право власності на житло від 17.02.1993 ОСОБА_1 належить 1/2 частка квартири АДРЕСА_1 .
Відносини спадкування регулюються правилами Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), якщо спадщина відкрилася не раніше 01 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР (далі - ЦК УРСР), у тому числі щодо прийняття спадщини та кола спадкоємців за законом. У разі коли спадщина, яка відкрилася до набрання чинності ЦК України і строк на її прийняття не закінчився до 01 січня 2004 року, спадкові відносини регулюються ЦК України.
Судом встановлено, що спадщина після смерті ОСОБА_1 відкрилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто під час дії ЦК УРСР, а тому положення саме цього Кодексу підлягають застосуванню при вирішенні питання про спадкування майна померлої.
Відповідно до статті 524 ЦК УРСР спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом; Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом; якщо немає спадкоємців ні за законом, ні за заповітом, або жоден з спадкоємців не прийняв спадщини, або всі спадкоємці позбавлені заповідачем спадщини, майно померлого за правом спадкоємства переходить до держави.
Згідно зі статтями 525, 526 ЦК УРСР часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця. Місцем відкриття спадщини визнається останнє постійне місце проживання спадкодавця, а якщо воно невідоме - місцезнаходження майна або його основної частини.
Статтею 548 ЦК УРСР передбачено, що для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.
Згідно з положеннями статті 549 ЦК УРСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 555 ЦК УРСР спадкове майно за правом спадкоємства переходить до держави якщо ні один із спадкоємців не прийняв спадщини.
Одночасно норми пункту 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, за якими ЦК України застосовується також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом, необхідно розуміти таким чином, що правила Книги шостої ЦК України може бути застосовано лише до спадщини, яка відкрилася після 01 липня 2003 року і не була прийнята ніким зі спадкоємців, право на спадкування яких виникло відповідно до норм статей 529-531 ЦК УРСР.
Відповідно до частини першої та третьої статті 1277 ЦК України (у редакції, чинній на час звернення з заявою) У разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, а якщо до складу спадщини входить нерухоме майно - за його місцезнаходженням, зобов'язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини, а нерухоме майно - за його місцезнаходженням.
Таким чином, враховуючи те, що спадщина після смерті ОСОБА_1 відкрилася ІНФОРМАЦІЯ_2 , тобто до набрання чинності ЦК України з 01 січня 2004 року, у задоволенні заяви про визнання спадщини відумерлою слід відмовити, оскільки до цих правовідносин підлягають застосуванню норми законодавства, чинного на час відкриття спадщини, а саме: ЦК УРСР, яким не передбачалася можливість визнання спадщини відумерлою та перехід прав і обов'язків від спадкодавця до органу місцевого самоврядування.
Керуючись ст.ст.265, 293, 334-338 ЦПК України, суд
ухвалив:
Відмовити у задоволення заяви Виконавчого комітету Павлоградської міської ради, заінтересована особа - Перша Павлоградська державна нотаріальна контора Дніпропетровської області, про визнання спадщини відумерлою.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду або через Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області.
Суддя М. М. Перекопський