24 березня 2021 року
м. Черкаси
справа № 693/442/20, провадження № 22-ц/821/462/21 категорія 310000000
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого: Бородійчука В.Г.,
суддів: Василенко Л.І., Єльцова В.О.
секретаря: Винник І.М.
учасники справи:
позивач: Іноземне підприємство «Агро-Вільд Україна»;
відповідач: ОСОБА_1 ;
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Іноземного підприємства «Агро-Вільд Україна» на рішення Жашківського районного суду Черкаської області від 02 грудня 2020 року у справі за позовом Іноземного підприємства «Агро-Вільд Україна» до ОСОБА_1 про визнання укладеною додаткову угоду до договору оренди землі, у складі: головуючого судді Шимчика Р.В., повний текст виготовлено 02 грудня 2020 року.
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2020 року представник ІП «Агро-Вільд Україна» - адвокат Чепурка Р.С. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі від 11 червня 2013 року.
Позов мотивовано тим, що підставою позову стала відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до оренди землі від 11 червня 2013 року, укладеного між ІП «Агро-Вільд Україна» та ОСОБА_1 , щодо земельної ділянки площею 4,0980 га, що розташована на території Литвинівської сільської ради на строк до 24 лютого 2020 року.
Вказує, що відповідно до норм ч. 1 ст. 33 ЗУ «Про оренду землі», ІП «Агро-Вільд Україна» листом від 08 листопада 2019 року повідомило ОСОБА_1 про намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, додавши проект додаткової угоди.
У відповідь на вказаний лист, 26 грудня 2019 року надійшов лист-повідомлення про заперечення у поновленні договору оренди від ОСОБА_1 , яким вона відмовляється від пропозиції ІП «Агро-Вільд Україна» щодо пролонгації договору оренди землі від 11 червня 2013 року.
В листі - повідомленні, який надійшов від відповідача, не вказано причини відмови від поновлення зазначеного договору оренди, а тому орендар продовжив користуватися земельною ділянкою.
Зазначає, що з моменту закінчення строку договору з 24.02.2020 року до 27.03.2020 року, тобто в строк більше ніж один місяць після закінчення строку договору, листа-повідомлення від орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди до ІП «Агро-Вільд Україна» не надходило, а тому такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Відповідно до додаткової угоди № 1 про поновлення договору оренди землі від 11 червня 2013 року нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 4,0980 га, складає 179959,98 грн., закінчення строку дії договору оренди землі від 11 червня 2013 року встановлюється до 24 лютого 2027 року, при цьому орендна плата передбачена в розмірі 8% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, та на час направлення додаткових угод відповідачу складала 14396,80 грн. Дані умови є кращими ніж передбачені умовами договору оренди землі від 11 червня 2013 року.
В зв'язку з вищевикладеним просив суд визнати укладеною додаткову угоду про поновлення договору оренди землі від 11 червня 2013 року між ІП «Агро-Вільд Україна» та ОСОБА_1 щодо земельної ділянки загальною площею 4,0980 га, що розташована на території Литвинівської сільської ради Жашківського району Черкаської області на тих самих умовах і на той самий строк, що передбачений договором оренди землі від 11 червня 2013 року.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Жашківського районного суду Черкаської області від 02 грудня 2020 року у задоволенні позовної заяви ІП «Агро-Вільд Україна» до ОСОБА_1 про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі від 11 червня 2013 року відмовлено.
Рішення суду мотивоване тим що, позивач належними, допустимими і достовірними доказами у справі не довів обставину наявності у нього переважного права на укладення договору оренди землі на новий строк, факту порушення його переважного права на поновлення договору оренди землі, а також необхідних, згідно із ст.. 33 ЗУ «Про оренду землі», умов і обставин, за яких додаткова угода є укладеною, а договір оренди землі - поновленим.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Представник Іноземного підприємства «Агро-Вільд Україна» подав до Апеляційного суду скаргу, в якій просить рішення Жашківського районного суду Черкаської області від 02 грудня 2020 року скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позов в повному обсязі.
Стягнути судові витрати з ОСОБА_1 на користь позивача.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом під час розгляду справи невірно встановлені обставини справи, невірно застосовано норми матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим оскаржуване рішення підлягає скасуванню, оскільки воно є незаконним і необґрунтованим.
Зазначає, що орендар дотримався вимог ст. 33 ЗУ «Про оренду землі» про поновлення договору оренди землі. Вчасно направив лист-повідомлення про поновлення договору оренди землі та додав проект додаткової угоди.
За наявності заперечень орендодавцем щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.
Відповідач вказує на порушення умов договору з боку орендаря - несвоєчасна реєстрація договору.
Однак, умови договору не містять обов'язку саме орендаря здійснити реєстрацію договору. Крім того, сам орендодавець, як сторона договору не мав перешкод звернутися до реєстратора з метою реєстрації цього договору.
А також, орендодавець не заявляв з цього приводу будь-яких заяв та претензій.
Звертає увагу, що орендодавець не надав до суду акту приймання-передання стосовно повернення орендованої ділянки.
Також, не надав листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору після закінчення строку договору, не надав будь-яких претензій щодо використання орендарем земельної ділянки та вимог її повернення.
Як вбачається з Інформаційної довідки 06.03.2020 році зареєстровано право оренди спірної земельної ділянки за ПСП «Аскольд-Агро».
Наведене спростовує твердження відповідачки щодо самостійного обробітку спірної земельної ділянки та порушення відповідачем переважного права на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).
Однак суд першої інстанції вказаному не дав правову оцінку та взагалі проігнорував зазначені обставини, а саме укладення договору оренди спірної земельної ділянки із ПСП «Аскольд-Агро», чим було порушено переважне право позивача перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк.
У відзиві на апеляційну скаргу, що надійшов від представника ОСОБА_1 - адвоката Євина С.П., зазначено, що апеляційна скарга ІП «Агро-Вільд Україна» є не обґрунтованою та такою, що не підлягає до задоволення, а рішення суду законним та обґрунтованим.
Зазначено, що внаслідок зволікання позивача з реєстрацією договору про оренду землі, термін його дії, фактично, з 6 років збільшився до 7 років, в результаті чого ІП «Агро-Вільд Україна» на один сільськогосподарський рік довше використовував земельну ділянку, оскільки, згідно п. 8 Договору перебіг терміну дії розпачався з моменту його державної реєстрації. Виходячи з цього Договір діяв до 24 лютого 2020 року.
Беручи до уваги вимоги ст. 33 ЗУ «Про оренду землі», виражаючи свою волю відповідач повідомила 26.12.2020 року орендаря про те, що вона не бажає продовжувати з позивачем договір оренди землі, та висловила своє заперечення щодо поновлення договору оренди землі на новий строк.
Відповідач також в листі зазначила, що у випадку, коли в майбутньому ІП «Агро-Вільд Україна» вирішить скористатися своїм переважним правом та ініціювати процедуру поновлення укладеного між ними Договору, даний лист слід вважати відмовою від такої пропозиції.
Отже, не бажаючи в подальшому мати орендні відносини з ІП «Агро-Вільд Україна», відповідач 24 лютого 2020 року звернулася до державного реєстратора у сфері реєстрації речових прав із заявою про припинення речового права - оренди її земельної ділянки, про що отримала витяг з ДРРП.
Бажаючи обробляти свою земельну ділянку самостійно, відповідач уклала із ПСП «Аскольд-Агро» договір про надання послуг у сільському господарстві від 25.02.2020 року. Згідно якого, їй було надано послуги на земельній ділянці площею 4,0980 га з внесенням мінеральних добрив та закриття вологи, що підтверджується Актом наданих послуг № 1 від 01.03.2020 року.
Даний факт спростовує твердження позивача про те, що він продовжував користуватися зазначеною земельною ділянкою після закінчення договору оренди землі від 24.02.2020 року.
Стосовно укладення договору оренди з ПСП «Аскольд-Агро», відповідач повідомляє, що у зв'язку з погіршенням фінансового становища, була невзмозі розрахуватися за надані підприємством послуги по договору про надання послуг у сільському господарстві від 25.02.2020 року і надалі самостійно обробляти землю. То ж відповідач запропонувала їм укласти договір оренди землі, на що вони погодилися.
Просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити повністю, а рішення Жашківського районного суду від 02.12.2020 залишити без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції
ОСОБА_1 на підставі державного акта на право приватної власності на землю серії ІІ-ЧР №042925, є власником земельної ділянки площею 4,10 га, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться в адміністративних межах Литвинівської сільської ради Жашківського району Черкаської області (а.с.23), що підтверджується витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а.с.20-21).
11.06.2013 року ОСОБА_1 уклала з іноземним підприємством «Агро-Вільд Україна» договір оренди землі, терміном на шість років з моменту його державної реєстрації, з урахуванням ротації культур (а.с.13-16).
Термін дії договору оренди землі від 11.06.2013 року з урахуванням моменту реєстрації закінчився 24.02.2020 року, що підтверджується копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права (а.с.11-12).
Позивач зазначає, що 08.12.2019 року ІП «Агро-Вільд Україна» звернулося до ОСОБА_1 з пропозицією поновити договір оренди землі від 11.06.2013 року шляхом укладення додаткової угоди № 1, що підтверджується копією листа-повідомленням № 503 та копію трекінгу Укрпошти (а.с.24-25, 27-28).
У позовній заяві позивач вказав, що приводом та підставою звернення до суду з позовом стала відмова, а також наявне зволікання ОСОБА_1 в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі від 11 червня 2013 року, укладеного між ОСОБА_1 та ІП «Агро-Вільд Україна» щодо земельної ділянки з кадастровим номером 7120984000:02:001:0258 загальною площею 4,0980 га, яка розташована на території Литвинівської сільської ради Жашківського району Черкаської області, на строк до 24 лютого 2020 року.
Мотивувальна частина
Позиція Апеляційного суду
Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ІП «Агро-Вільд Україна» підлягає до відхилення.
Мотиви, з яких виходить Апеляційний суд, та застосовані норми права
Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суди мають керуватися вимогами пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України та враховувати загальні засади цивільного законодавства, зокрема справедливість, добросовісність та розумність.
Згідно зі статтею 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, зокрема, шляхом визнання правочину недійсним.
Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачені статтею 203 ЦК України. Зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.
Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
Частиною четвертою статті 124 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.
Відповідно до частини другої статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема ЗК України, Законом України «Про оренду землі».
Правові підстави поновлення договору оренди землі визначені статтею 33 Закону України «Про оренду землі», яка фактично об'єднує два випадки пролонгації договору оренди землі.
Згідно з частинами першою - п'ятою статті 33 Закону України «Про оренду землі», у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.
Частинами восьмою та дев'ятою статті 33 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди можуть бути оскаржені в суді.
Зазначені положення узгоджуються із положеннями частини першої статті 777 ЦК України.
Враховуючи зазначене, реалізація переважного права на поновлення договору оренди, яка передбачена частиною першою статті 33 Закону України «Про оренду землі», можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури і строків.
Таким чином, для застосування частини першої статті 33 Закону України «Про оренду землі» та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди згідно з частинами другою-п'ятою цього Закону необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належно виконує свої обов'язки за договором; орендар до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень на поновлення договору оренди землі.
Частиною шостою статті 33 Закону України «Про оренду землі» передбачено іншу підставу поновлення договору оренди землі: у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Таким чином, для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону України «Про оренду землі», необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов'язки за договором оренди; до закінчення строку дії договору він повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди, продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець письмово не повідомив орендаря про відмову в поновленні договору оренди.
Зазначений правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2018 року у справі № 594/376/17-ц (провадження № 14-65цс18).
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що має переважне право на поновлення договору оренди землі, укладеного 11.06.2013 року між ним та ОСОБА_1 , оскільки позивач продовжував користуватися спірною земельною ділянкою, заперечень чи відмов на продовження користування ділянкою від відповідача не надходило. Однак відповідачка зволікає в укладенні додаткової угоди на продовження договору оренди землі.
Звертаючись до суду позивач, як і в позові так і в апеляційній скарзі зазначав, що 08 листопада 2019 року ІП «Агро-Вільд Україна» звернулось до ОСОБА_1 з пропозицією поновити договір оренди землі від 11 червня 2013 року шляхом укладення додаткової угоди №1 та надав суду копію листа-повідомленням № 503 (а.с.24-25)
Як на підтвердження факту отримання ОСОБА_1 вказаного листа-повідомлення позивач надав копію рекомендованого поштового повідомлення про вручення відправлень та копію трекінгу Укрпошти (а.с.27-28).
Проте, як вбачається з копії трекінгу Укрпошти, відправлення вручено за довіреністю в смт. Лисянка 11.10.2019 року, а в листі-повідомлення (на ім'я ОСОБА_1 , який датований 08 листопада 2019 року) зазначена інша адреса, с. Литвинівка Жашківського району Черкаської області.
Тому даний доказ не підтверджує факт, що ОСОБА_1 отримала лист-повідомлення від позивача про пропозицію пролонгації договору оренди землі на новий строк з додатком проекту додаткової угоди про поновлення договору оренди землі від 11 червня 2013 року.
Також з повідомлення про вручення поштового відправлення, який наявний в матеріалах справи а.с. 27, не можливо встановити, які були направлені документи ОСОБА_1 . Доказів надсилання листа саме такого змісту та з таким вкладенням позивач не надав, а також відсутній опис вкладень.
Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції представник ІП «Агро-Вільд Україна», не заперечувала, що з даних доказів не можливо встановити, що саме було направлено відповідачу ОСОБА_1 .
У відповідності до п.8 Договору оренди землі від 11.06.2013 року та ч.2 ст.33 Закону України «Про оренду землі» орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.
З наявних матеріалів справи відсутні докази того, що ІП «Агро-Вільд Україна», як орендар, що мав намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, повідомив про це орендодавця ОСОБА_1 до спливу строку договору в строк, який встановлений п. 8 Договору оренди землі.
Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 направила лист-повідомлення на адресу ІП «Агро-Вільд Україна» в межах визначеного строку, а саме 23.12.2019 року і 26.12.2019 року позивач отримав вказаний лист (а.с. 48, т.1), що підтверджується відміткою реєстрації вхідної кореспонденції № 378 від 24.12.2019 року (а.с. 48, т. 1), даний факт позивачем не спростований.
У даному листі ОСОБА_1 повідомляє про заперечення у поновленні договору оренди землі від 11.06.2013 року і наголошує, що у випадку, коли в майбутньому ІП «Агро-Вільд Україна» вирішить скористатися своїм переважним правом та ініціюватиме процедуру поновлення укладеного договору у контексті ст. 33 Закону України «Про оренду землі», тому даний лист слід вважати її відмовою від такої пропозиції. Разом з тим, відповідач повідомила, про проведення своєчасного збору урожаю та після припинення дії договору звільнення її земельної ділянки.
Отже, укладений між ОСОБА_1 та ІП «Агро-Вільд Україна» договір оренди землі припинився 24 лютого 2020 року у зв'язку із закінченням строку його дії (п.п.1. п.1 ст. 31 Закону України «Про оренду землі»), без подальшої пролонгації Договору.
Встановивши, що право оренди спірної земельної ділянки від 11 червня 2013 року за ІП «Агро-Вільд Україна» у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано 24.02.2014 року, термін дії договору закінчився 24.02.2020 року, відповідач повідомила ІП «Агро-Вільд Україна» про не бажання продовжувати з ними договір оренди землі. А тому суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ІП «Агро-Вільд Україна» про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі від 11.06.2013 року.
Доводи апелянта про те, що відповідачка порушила переважне право позивача на поновлення договору оренди землі, шляхом укладення додаткової угоди до договору, оскільки уклала договір оренди з ПСП «Аскольд-Агро» є безпідставними.
Так як, на момент укладення договору оренди землі від 25.02.2020 року між ОСОБА_1 та ПСП «Аскольд-Агро» спірна земельна ділянка не перебувала в оренді ІП «Агро-Вільд Україна», а тому відсутні підстави вважати, що відповідачка порушила переважне право позивача на поновлення договору оренди землі, шляхом укладення додаткової угоди до договору, що передбачено ст. 33 ЗУ «Про оренду землі».
При вирішенні спірних правовідносин щодо поновлення договору оренди шляхом укладення додаткової угоди до договору оренди землі, обов'язковість укладення якої передбачена частиною восьмою статті 33 Закону України «Про оренду землі», належним способом захисту порушеного права є визнання укладеною додаткової угоди саме із викладенням її змісту (правовий висновок, висловлений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 29 вересня 2020 року у справі № 378/596/16-ц).
Таким чином, для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону України «Про оренду землі», необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов'язки за договором оренди; до закінчення строку дії договору він повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди, продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець письмово не повідомив орендаря про відмову в поновленні договору оренди.
Отже, аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку, що переважне право орендаря, яке підлягає захисту відповідно до статті 3 ЦПК України, буде порушене в разі укладення договору оренди з новим орендарем при дотриманні процедури повідомлення попереднього орендаря про намір реалізувати переважне право, продовження користування земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди і відсутності протягом місяця після закінчення строку дії договору оренди заперечень орендодавця щодо поновлення договору.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач не довів належними та допустимими доказами порушення ОСОБА_1 вимог передбачених ст. 33 Закону України «Про оренду землі», щодо звернення протягом одного місяця після закінчення строку договору з листами-повідомленнями про заперечення у поновленні договорів оренди землі, а тому підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
У відповідності ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що постановлене у справі рішення є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування за наведеними у скарзі доводами колегія суддів не вбачає, оскільки представник позивача ні в суді першої інстанції, ні в суді апеляційної інстанції не довів факту, що позивач скористався своїм переважним право на поновлення договору оренди землі, шляхом укладення додаткової угоди; до закінчення строку дії договору він повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк та направлення листа-повідомлення додавши проект додаткової угоди.
А тому доводи апелянта суттєвими не являються, носять суб'єктивний характер, не відповідають обставинам справи і правильності висновків суду не спростовують.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Черкаський апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Іноземного підприємства «Агро-Вільд Україна» залишити без задоволення.
Рішення Жашківського районного суду Черкаської області від 02 грудня 2020 року у справі за позовом Іноземного підприємства «Агро-Вільд Україна» до ОСОБА_1 про визнання укладеною додаткову угоду до договору оренди землі залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України.
Повний текст постанови складено 26 березня 2021 року.
Головуючий В.Г. Бородійчук
Судді Л.І. Василенко
В.О. Єльцов