Справа № 755/3981/21
Провадження №: 3/755/2777/21
"22" березня 2021 р. Суддя Дніпровського районного суду м. Києва Мельниченко Л.А., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла з Управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, працюючого ФОП « ОСОБА_2 », проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
06 лютого 2020 року близько 04 години 10 хвилин ОСОБА_1 , рухаючись по бул. В.Ради у м. Києві, керував автомобілем «Пежо», державний номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння: нестійка хода, запах алкоголю з порожнини рота. Від проходження огляду на стан сп'яніння, у встановленому порядку, ОСОБА_1 відмовився у присутності двох свідків. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України.
Будучи належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи, ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, про поважність причин неявки суд не повідомив, будь-яких пояснень суду не надав. В той же час, надіслав до суду клопотання про направлення справи про адміністративне правопорушення за місцем його проживання до Бобровицького районного суд Чернігівської області.
Будучи належним чином повідомлений про наступний день, час та місце розгляду справи, ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, про поважність причин неявки суд не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи та будь-яких пояснень суду не надав.
Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Таким чином, суд здійснив всі можливі заходи для дотримання прав ОСОБА_1 проте, враховуючи строки розгляду справи про адміністративні правопорушення, суд розцінює поведінку ОСОБА_1 як свідоме зловживання своїми процесуальними правами, завідомо направлене на безпідставне затягування судового процесу.
Щодо заявленого клопотання, то відповідно до вимог ч.1 ст. 276 КУпАП, справи про адміністративне правопорушення розглядаються за місцем його вчинення. Крім того, до клопотання не було долучено жодних доказів на підтвердження факту, що ОСОБА_1 на даний час проживає у м. Бобровиця Ніжинського району Чернігівської області, тому відсутні підстави для направлення цієї справи до іншого суду та задоволення клопотання.
Беручи до уваги практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки, врахувавши, що судом були вжиті всі можливі, передбачені законом заходи для виклику ОСОБА_1 до суду, суддя, з дотриманням вимог ст. 268 КУпАП, вважає за можливе розглядати справу про адміністративне правопорушення у відсутність ОСОБА_1 за наявними матеріалами.
Як вбачається з даних, що містяться у протоколі про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 015983 від 06 лютого 2021 року: «06 лютого 2020 року близько 04 години 10 хвилин ОСОБА_1 , рухаючись по бул. В.Ради у м. Києві, керував автомобілем «Пежо», державний номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння: нестійка хода, запах алкоголю з порожнини рота. Від проходження огляду на стан сп'яніння, у встановленому порядку ОСОБА_1 відмовився у присутності двох свідків. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України.»
Водію під підпис були роз'яснені його права та те, що він має пройти огляд на стан сп'яніння, та що за відмову передбачена адміністративна відповідальність.
Крім того, ці факти підтверджені поясненнями свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які пояснили, що водій ОСОБА_1 в їх присутності відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння. Саме ця дія зафіксована на диску з відеозаписом.
При відтворенні відеозапису встановлено, що працівники поліції у присутності свідків пропонували ОСОБА_1 пройти перевірку на місці приладом «Драгер» або проїхати на огляд до лікаря-нарколога. ОСОБА_1 відмовився від проходження перевірки та огляду лікарем. Під час складання працівниками поліції протоколу щодо ОСОБА_1 , він сидів у службовому автомобілі поліції, ледве розмовляв, майже засинав, був у неадекватному стані. Періодично питав у працівників поліції, як йому краще себе поводити. Працівники поліції роз'яснили йому зміст протоколу, він також з ним ознайомився та поставив свої підписи.
Будь-яких інших клопотань та доповнень не надходило, тому суддя приймає рішення за наявними матеріалами у справі про адміністративне правопорушення.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, а саме дані, що містяться: у протоколі про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 015983 року; у направленні на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість руху; у поясненнях свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , відтворивши запис на диску, - суддя приходить до наступного.
Відповідно до вимог пункту 2.5 Правил дорожнього руху України водій повинен на вимогу працівника міліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних та токсичних речовин.
Відповідно до вимог п.6 розділу 1 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, огляд на стан сп'яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі - спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським у присутності двох свідків.
Крім того, відповідно до вимог ч.ч.4, 5 ст. 266 КУпАП:
1. Огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров'я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення.
2. Огляд у закладі охорони здоров'я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського.
3. Кожний випадок огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, у закладі охорони здоров'я реєструється в порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров'я.
Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
Як вбачається з даних, що містяться в п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23.12.2005 року № 14, судам слід ураховувати, що відповідальність за ст. 130 КУпАП несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Стан сп'яніння встановлюють шляхом огляду правопорушника, який проводять згідно з Інструкцією про порядок направлення громадян для огляду на стан сп'яніння в заклади охорони здоров'я та проведення огляду з використанням технічних засобів.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішення та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
У рішенні по справі «О'Голлоран та Франціс проти Сполученого королівства» від 29 червня 2007 року Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завадити серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілем та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
На підставі наведеного, відповідно до вимог ст. 252 КУпАП, суддя, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, приходить до висновку про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Вирішуючи питання про обрання ОСОБА_1 виду адміністративного стягнення суддя, враховує вимоги ст. 23 КУпАП, які передбачають, що адміністративні стягнення є мірою відповідальності і застосовуються з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчинення нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами.
Крім того, враховуючи характер вчиненого правопорушення, наявні дані про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, ступінь її вини, обставини, що пом'якшують відповідальність, та те, що санкцією ч.1 ст. 130 КУпАП передбачено єдине адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 600 неоподаткованих мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік, суддя вважає, що на ОСОБА_1 слід накласти адміністративне стягнення у межах санкції ч.1 ст. 130 КУпАП у виді штрафу з позбавленням права керувати транспортним засобом.
Судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення підлягає стягненню відповідно до вимог ст. 40-1 КУпАП.
На підставі наведеного та , керуючись ч. 1 ст. 130, ст.ст. 251, 252, 266, 283-285 КУпАП, суддя, -
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що на день винесення постанови становить 10 200 (десять тисяч двісті) гривень 00 копійок з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 454 гривні 00 копійок.
Постанова може бути оскаржена в порядку та строки визначені Кодексом України про адміністративне правопорушення, з урахуванням норм ст.ст. 287-294 даного Кодексу, і набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Строк пред'явлення постанови до виконання - три місяці з дня винесення.
Відсутність у постанові в справі про адміністративні правопорушення, як виконавчому документі, у розумінні ст. 17 Закону України «Про виконавче провадження» ідентифікаційного номеру боржника, згідно постанови Верховного Суду України від 25 червня 2014 року у справі № 6-62цс14, не являється підставою для відмови державного виконавця у відкритті виконавчого провадження.
Суддя Л.А. Мельниченко