Справа № 755/12163/20
"18" березня 2021 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
головуючої судді ОСОБА_1 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020100040000315 від 15 січня 2020 року за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , працюючого слюсарем-сантехніком у ТОВ «Будгарант-2007», з середньою освітою, одруженого, який має на утриманні двох неповнолітніх дітей, громадянина України, раніше не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України,
за участю учасників судового провадження:
прокурора ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_3 ,
14 грудня 2019 року приблизно о 07 год 55 хв ОСОБА_3 , керуючи технічно справним автомобілем марки «ЗАЗ TF 699Р», н/з НОМЕР_1 , з необережності, не передбачаючи можливості настання суспільно небезпечних наслідків своїх дій, хоча повинен був і міг їх передбачити, проявив неуважність та необачність, не врахував дійсну дорожню обстановку, яка є сукупністю факторів, що характеризуються дорожніми умовами, наявністю перешкод на певній ділянці дороги тощо, які повинен урахувати водій під час вибору швидкості, стану транспортного засобу та прийомів керування транспортним засобом, виїжджав з автостоянки неподалік буд. 2/1 по просп. Соборності в бік буд. 5А по просп. Миру в м. Києві, в момент очищення лобового скла від снігу, допустив наїзд на пішохода ОСОБА_5 , який рухався дворовою територією. Внаслідок наїзду пішохід отримав тілесні ушкодження та був доставлений до медичного закладу.
ОСОБА_3 допустив порушення вимог пункту 12.1 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, відповідно до якого під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.
Згідно висновку судово-медичної експертизи № 042-286-2020 від 02 березня 2020 року, потерпілий ОСОБА_5 отримав тілесні ушкодження середньої тяжкості, які виразилися у закритій травмі лівого колінного суглоба у вигляді перелому латерального виростка великогомілкової кістки, синовіїту, бурситу.
Згідно висновку судової автотехнічної експертизи №12-1/1892 від 16 липня 2020 року, у водія ОСОБА_3 була технічна можливість уникнення дорожньо-транспортної пригоди шляхом виконання вимог вказаних пунктів. Тобто в даній дорожній ситуації, з технічної точки зору, причиною виникнення дорожньо-транспортної пригоди є невідповідність дій водія автомобіля «ЗАЗ TF 699Р» ОСОБА_3 вимогам п. 12.1 ПДР України.
Будучи допитаним в судовому засіданні, обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, визнав повністю, дав покази, підтвердив обставини скоєння кримінального правопорушення. Пояснив, що 14 грудня 2019 року близько 07 год 55 хв він, керуючи транспортним засобом марки «ЗАЗ TF 699 Р», н/з НОМЕР_1 , виїжджав з автостоянки біля будинку 2/1 по просп. Соборності в бік буд. 5А по просп. Миру в м. Києві та випадково наїхав на ОСОБА_5 , який раптово з'явився із-за сміттєвого бака. Після цього вийшов з автомобіля, щоб допомогти ОСОБА_5 , та запропонував йому компенсацію за нанесену шкоду, однак потерпілий так і не визначився із сумою відшкодування.
Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України дослідження доказів по даному кримінальному провадженню, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_3 , щодо часу, місця, способу, виду і розміру шкоди, мотиву та мети, форми вини, які ніким не оспорюються, визнано недоцільним у зв'язку із відсутністю сумнівів щодо правильного розуміння їх змісту учасниками судового провадження, добровільності їх позицій.
Таким чином, допитавши обвинуваченого ОСОБА_3 , дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, суд приходить до висновку про доведеність вини ОСОБА_3 у тому, що він своїми умисними діями порушив правила безпеки дорожнього руху, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження, тому знаходить правильною кваліфікацію його дій за ч. 1 ст. 286 КК України.
Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд, відповідно до ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують його покарання.
Згідно ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Обставинами, що пом'якшують покарання ОСОБА_3 , відповідно до ст. 66 КК України, є щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.
Обставин, що обтяжують покарання, відповідно до ст. 67 КК України, не встановлено.
Суд враховує, що обвинувачений на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, має постійне місце проживання, раніше несудимий, ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, те що вказаний злочин відноситься до категорії злочинів невеликої тяжкості, наслідки заподіяні даним злочином, зокрема те, що ним грубо порушено правила безпеки дорожнього руху, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження, думку державного обвинувача, особи винуватого, та вважає за необхідне призначити покарання у межах санкції, передбаченої ч. 1 ст. 286 КК України, у виді обмеження волі.
Водночас зважаючи на вік обвинуваченого, стан його здоров'я, те, що він офіційно працевлаштований та має на утриманні двох неповнолітніх дітей, позитивну характеристику з місця роботи,а також, врахувавши думку державного обвинувача, котрий просив застосувати щодо обвинуваченого вимоги ст. 75 КК України, суд приходить до висновку про те, що перевиховання та виправлення винного можливо без ізоляції від суспільства, а тому необхідно призначити йому покарання із застосуванням ст. 75 КК України - звільненням від відбування покарання з випробуванням та встановити іспитовий строк тривалістю 1 рік, який є достатнім для того, щоб винний в умовах здійснення контролю за його поведінкою довів своє виправлення.
При цьому, суд переконаний, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України, дана міра покарання є достатньою для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів.
Цивільний позов у кримінальному проваджені не заявлений.
Речові докази відсутні.
Процесуальні витрати суд вирішує відповідно до вимог ст. 124 КПК України.
Керуючись ст. ст. 368-371, 373-374, 376 КПК України, суд
ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України та призначити покарання у виді 2 (двох) років обмеження волі без позбавлення права керувати транспортним засобами.
Відповідно до ст. 75 КК України ОСОБА_3 звільнити від відбування покарання з випробуванням та встановити іспитовий строк тривалістю 1 (один) рік.
На підставі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_3 наступні обов'язки, а саме: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави процесуальні витрати у розмірі 1796 грн 90 к. за проведення судово-медичної експертизи № 042-286-2020 від 02 березня 2020 року; 1307 грн 60 к. за проведення судової автотехнічної експеризи № 12-1/1892 від 16 липня 2020 року, а разом на загальну суму 3104 грн 50 к.
Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд міста Києва шляхом подачі апеляції протягом 30 днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Суддя: ОСОБА_1