ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/2902/21
провадження № 4-с/753/86/21
"23" березня 2021 р. Дарницький районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді Котвицького В.Л.
при секретарі: Степанишиній Г.А.,
за участі представника скаржниці ОСОБА_1
представника заінтересованої особи-1 Мусійчук Ю.С.
представника заінтересованої особи-2 Амборського А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві скаргу ОСОБА_2 , заінтересовані особи: головний державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Сивокозов О.М., Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м.Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль", на постанову про відкриття виконавчого провадження, -
ОСОБА_2 у порядку ст. 447 ЦПК України звернулася до суду зі скаргою на постанову державного виконавця про відкриття виконавчого провадження від 22.02.2016 у виконавчому провадженні 50227879, заінтересовані особи: головний державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Сивокозов О.М., Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м.Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль".
Свої вимоги обгрунтовувала тим, що заочним рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 04.03.2011 у справі № 02/2-834-11 стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі Київської регіональної дирекції заборгованість за договором овердрафту № 015/08/4133 від 10.11.2008 в сумі 13405707 грн 96 коп та судові витрати в розмірі 1820 грн.
Дарницьким районним судом 05.05.2011 у цій справі видано виконавчий лист № 2-834/11. Вважає цей виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню, оскільки він був виданий до набрання законної сили судовим рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 04.03.2011, яке на той час було оскаржено заявницею в апеляційному порядку.
Також зазначає, що адреса боржника, яка вказана у виконавчому листі, не відповідає фактичному місцю проживання, а код ЄДРПОУ стягувача у виконавчому листі не відповідає коду ПАТ "Райффайзен Банк Аваль".
З урахуванням зазначених обставин, які, на думку скаржниці, свідчать про порушення вимог Закону України "Про виконавче провадження", усі виконавчі дії у виконавчому провадженні у цій справі є незаконними, у зв'язку з чим просила суд визнати неправомірною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 22.02.2016 у виконавчому провадженні ВП №50227879.
У судове засідання з'явився представник скаржниці, вимоги скарги підтримав з мотивів, викладених у ній, просив скаргу задовольнити.
У судове засідання з'явився представник Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, який проти задоволення скарги заперечив. Вважає, що державним виконавцем при відкритті виконавчого провадження були дотримані усі вимоги Закону України "Про виконавче провадження", підстав для відмови у відкритті провадження не було, оскільки у виконавчому листі були наявні усі необхідні для виконавчого документу реквізити. Щодо коду ЄДРПОУ стягувача зазначив, що вказаний у виконавчому листі код належить структурному підрозділу ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" - Київській регіональній дирекції, і що адреса боржника не перевіряється при відкритті виконавчого провадження, а встановлюється в ході проведення виконавчих дій. Вважає, що оскільки фактично скаржниця обгрунтовує незаконність самого виконавчого документу, останній обрав невірний спосіб захисту своїх прав.
У судове засідання з'явилася представник Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м.Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції, проти задоволення скарги заперечила з мотивів, аналогічним поясненням представника заінтересованої особи 1.
Представник ПАТ "Райффайзен Банк Аваль"у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду скарги повідомлений у встановленому законом порядку, однак, його неявка не перешкоджає розгляду скарги. Представник надав письмові заперечення на скаргу, просив у її задоволенні відмовити, оскільки за відсутності судового рішення про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, твердження щодо його незаконності є безпідставними. Щодо коду ЄДРПОУ стягувача зазначив, що вказаний у виконавчому листі код належить структурному підрозділу ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" - Київській регіональній дирекції.
Вислухавши думку учасників процесу, дослідивши матеріали справи, зібрані у справі докази та матеріали виконавчого провадження, суд приходить до наступного висновку.
Згідно положень ст. 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.
Судом встановлено, що заочним рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 04.03.2011 у справі № 02/2-834-11 стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі Київської регіональної дирекції заборгованість за договором овердрафту № 015/08/4133 від 10.11.2008 в сумі 13405707 грн 96 коп та судові витрати в розмірі 1820 грн.
Дарницьким районним судом 05.05.2011 у цій справі видано виконавчий лист № 2-834/11 з відміткою, що рішення від 04.03.2011 набрало чинності 15.03.2011.
17.05.2011 ОСОБА_2 звернулася до Дарницького районного суду м. Києва з заявою про перегляд судового рішення.
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 30.06.2011 заява ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення була залишена без задоволення.
Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 14.12.2011 заочне рішення Дарницького районного суду м. Києва від 04.03.2011 було залишено без змін.
Згідно відмітки головного державного виконавця на виконавчому листі № 2-834/11 від 05.05.2011 він був повернутий стягувачу 29.12.2015 на підставі п. 5 ч. 1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження".
Відповідно до заяви про відкриття виконавчого провадження від 08.02.2016 за № 140-0-0-00/9/497 ПАТ "Райффайзенбанк Аваль" в особі Київської регіональної дирекції повторно направило до відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України виконавчий лист № 2-834/11 від 05.05.2011.
Постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Сивокозова О.М. від 22.02.2016 було відкрито виконавче провадження ВП №50227879, законність прийняття якої ставиться під сумнів скаржницею.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до цього Закону примусовому виконанню підлягають рішення, в т.ч. на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень (п. 1 ст. 3 Закону України "Про виконавче провадження").
За нормою ч. 1 ст. 5 зазначеного Закону примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Згідно до норми ч. 1 ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження" у виконавчому документі зазначаються:
1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім'я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала;
2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;
3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи;
4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності);
реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків);
5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень;
6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню);
7) строк пред'явлення рішення до виконання.
У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв'язку та адреси електронної пошти.
Виконавчий документ підписується уповноваженою посадовою особою із зазначенням її прізвища та ініціалів і скріплюється печаткою. Скріплення виконавчого документа печаткою із зображенням Державного Герба України є обов'язковим, якщо орган (посадова особа), який видав виконавчий документ, згідно із законом зобов'язаний мати таку печатку (ч. 3 ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження").
Вивченням копії виконавчого листа № 2-834/11 від 05.05.2011 встановлено, що у нього наявні усі необхідні реквізити виконавчого документа, встановлені ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження".
У ч. 4 ст. 4 цього Закону визначений виключний перелік підстав, за якими виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, а саме:
1) рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання);
2) пропущено встановлений законом строк пред'явлення виконавчого документа до виконання;
3) боржника визнано банкрутом;
4) Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника;
5) юридичну особу - боржника припинено;
6) виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону;
7) виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень;
8) стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов'язковим;
9) виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем;
10) виконавчий документ пред'явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю;
11) Фондом гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення про початок процедури тимчасової адміністрації або ліквідації банку.
Вивченням матеріалів виконавчого провадження судом встановлена відсутність підстав для повернення виконавчого документу стягувачу, проте окремо слід ще розглянути п.п. 1 та 6 ч. 4 ст. 4 цього Закону.
Враховуючи те, що станом на 22.02.2016 (дата відкриття виконавчого провадження) заочне рішення Дарницького районного суду м. Києва від 04.03.2011 у справі № 02/2-834-11, на виконання якого був виданий виконавчий лист № 2-834/11 від 05.05.2011, не було скасовано та набрало законної сили, у державного виконавця булі відсутні навіть формальні підстави для його повернення стягувачу на підставі п. 1 ч. 4 ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження".
Щодо п. 6 ч. 4 ст. 4 зазначеного Закону, то судом була встановлена відповідність виконавчого листа № 2-834/11 від 05.05.2011 вимогам до виконавчого документу, визначених у ч. 1 ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження", тому підстави для його повернення за цим пунктом також відсутні.
Стосовно доводів скарги про неналежність стягувачу - ПАТ "Райффайзенбанк Аваль" у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України зазначеного у виконавчому листі коду 23494105, то суд вважає необхідним зазначити наступне.
Заочним рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 04.03.2011 стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі Київської регіональної дирекції. Виконавчий лист від 05.05.2011 був виданий також на користь ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі Київської регіональної дирекції із значенням коду ЄДРПОУ останньої - 23494105, яка відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України є відокремленим структурним підрозділом ПАТ "Райффайзен Банк Аваль". Тому посилання скаржниці щодо неналежного стягувача суд відхиляє.
Щодо аргументів скаржниці про невідповідність між зазначеним у виконавчому листі місцем проживання ОСОБА_2 та її фактичного місця проживання станом на дату відкриття виконавчого провадження, суд зауважує на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені законом.
Ст. 36 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що у разі відсутності відомостей про місце проживання, перебування боржника - фізичної особи, виконавець звертається до суду з поданням про винесення ухвали про розшук боржника.
Аналізуючи зазначені норм у сукупності зі ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження", суд приходить до висновку, що інформація про місце проживання боржника зазначається у виконавчому документі з метою первинної його ідентифікації та для здійснення першочергових заходів по примусовому виконанню судового рішення. У випадку ж зміни боржником місця проживання (у разі зміни життєвих обставин чи при ухиленні від виконання зобов'язання) у державного виконавця існує механізм розшуку боржника без внесення змін до виконавчого документу в частині його місця проживання (перебування). Тому доводи скаржниці щодо зміни нею місця проживання як підстави для визнання дій державного виконавця незаконними судом відхиляються.
З системного аналізу норм ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження" також вбачається, що приймаючи виконавчий документ до виконання державний виконавець досліджує його суто по формальних ознаках, визначених у Законі (наявність усіх реквізитів документу, дотримання строків його подання тощо). Державний виконавець не наділений повноваженнями вивчати обставини видачі виконавчого документу та його обгрунтованість. Тим більше, він не може робити висновки про законність виконавчого документу, оскільки це є виключним повноваженням суду.
Так, у відповідності до ст. 232 ЦПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
У своїх поясненнях від 10.03.2021 представник скаржниці ОСОБА_1 зазначає, що виконавчий документ був виданий помилково, оскільки в ньому невірно зазначено дату набрання законної (юридичної) сили рішенням, згідно з яким видано виконавчий лист від 05.05.2011.
З урахуванням наведених обставин суд приходить до висновку, що оскаржуючи дії державного виконавця в порядку ст. 447 ЦПК України скаржниця обрала неналежний спосіб захисту своїх прав, оскільки фактичним предметом оскарження є не дії державного виконавця по відкриттю виконавчого провадження, а правильність (законність) видачі виконавчого документа, на підставі якого було відкрито виконавче провадження.
Таким чином, захист прав скаржниці можливий в порядку ст. 232 ЦПК України.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про те, що у задоволенні скарги ОСОБА_2 на постанову державного виконавця про відкриття виконавчого провадження слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 447, 449-451 ЦПК України, Законом України «Про виконавче провадження», суд -
У задоволенні скарги ОСОБА_2 , заінтересовані особи: головний державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Сивокозов О.М., Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м.Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль", на постанову про відкриття виконавчого провадження - відмовити.
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом 15 днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Повний текст ухвали суду складено 25.03.2021.
Суддя В.Л.Котвицький