Справа № 697/227/21
Провадження № 1-кп/697/102/2021
26 березня 2021 року м. Канів
Канівський міськрайонний суд Черкаської області у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021250340000036 від 27.01.2021 за обвинуваченням:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Черкаси, зареєстрованого та проживаючого по АДРЕСА_1 , громадянина України, не одруженого, з середньою освітою, непрацюючого, раніше не судимого в силу ст. 89 КК України,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 357, ч. 1 ст. 185, ч. 2 ст. 185 КК України, -
ОСОБА_4 , 23.01.2021, близько 10:00 год., перебуваючи в житловому будинку за місцем проживання ОСОБА_5 , що розташований по АДРЕСА_2 , діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою подальшого зняття готівкових коштів, що перебували на банківському рахунку потерпілої ОСОБА_5 , скориставшись відсутністю останньої, таємно викрав з гаманця, який знаходився в кімнаті житлового будинку, банківську картку АТ «Укрсиббанк» за № НОМЕР_1 , яка є матеріальною формою одержання, зберігання, використання і поширення інформації, зафіксованої на носії, і у контексті положень ст. 1 Закону України «Про інформацію» від 02.10.1992, ст.ст. 1, 15 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» від 05.04.2001, ст. 51 Закону України «Про банки та банківську діяльність» від 07.12.2000, є офіційним документом, тобто електронним платіжним документом, як засобом доступу до банківського рахунку, що належить потерпілій ОСОБА_5 , та в подальшому, а саме 23.01.2021 здійснив розрахунок у магазині «Маркет» за придбання товарів за допомогою вказаної викраденої банківської картки, та 24.01.2021, 25.01.2021, 26.01.2021, 27.01.2021 неодноразово знімав грошові кошти з банківського рахунку потерпілої.
Своїми умисними діями ОСОБА_4 вчинив кримінальний проступок, передбачений ч. 1 ст. 357 КК України, тобто таємне викрадення офіційного документу, вчинене з корисливих мотивів.
Він же, 23.01.2021, близько 13:00 год., перебуваючи в приміщенні магазину «Маркет», що розташований по вул. 206 Дивізії, 3, в м. Каневі, Черкаської області, маючи доступ до банківської картки АТ «Укрсиббанк» за № НОМЕР_1 , яка належить потерпілій ОСОБА_5 , розуміючи, що на даній картці наявні грошові кошти усвідомлюючи протиправний характер своїх намірів, щодо посягання на чужу власність та її вилучення, передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків у вигляді спричинення матеріальної шкоди власнику майна, та бажаючи настання таких наслідків, тобто умисно, таємно, з корисливих мотивів, з метою особистого незаконного збагачення, здійснив розрахунок у даному магазині за придбання товарів за допомогою вказаної викраденої банківської картки на суму 317 грн., чим завдав потерпілій майнової шкоди на вказану суму.
Своїми умисними діями ОСОБА_4 вчинив кримінальний проступок, передбачений ч. 1 ст. 185 КК України, - таємне викрадення чужого майна (крадіжка).
Він же, 24.01.2021, близько 10:30 год., перебуваючи поруч банкомату Приватбанку, що розташований по вул. Олега Кошового, в м. Каневі, Черкаської області, маючи доступ до банківської картки АТ «Укрсиббанк» за № НОМЕР_1 , яка належить потерпілій ОСОБА_5 , розуміючи, що на даній картці наявні грошові кошти, усвідомлюючи протиправний характер своїх намірів, щодо посягання на чужу власність та її вилучення, передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків у вигляді спричинення матеріальної шкоди власнику майна, та бажаючи настання таких наслідків, тобто умисно, таємно, діючи повторно, з корисливих мотивів, з метою особистого незаконного збагачення, зняв грошові кошти в сумі 300 грн. з банківського рахунку потерпілої, чим завдав їй майнової шкоди на вказану суму.
Він же, 25.01.2021, близько 13:20 год., перебуваючи поруч банкомату Ощадбанку, що розташований по вул. Шевченка, в м. Каневі, Черкаської області, маючи доступ до банківської картки АТ «Укрсиббанк» за № НОМЕР_1 , яка належить потерпілій ОСОБА_5 , розуміючи, що на даній картці наявні грошові кошти, усвідомлюючи протиправний характер своїх намірів, щодо посягання на чужу власність та її вилучення, передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків у вигляді спричинення матеріальної шкоди власнику майна, та бажаючи настання таких наслідків, тобто умисно, таємно, діючи повторно, з корисливих мотивів, з метою особистого незаконного збагачення, зняв грошові кошти в сумі 300 грн. з банківського рахунку потерпілої, чим завдав їй майнової шкоди на вказану суму.
Він же, 26.01.2021, близько 16:00 год., перебуваючи поруч банкомату Приватбанку, що розташований по вул. Олега Кошового, в м. Каневі, Черкаської області, маючи доступ до банківської картки АТ «Укрсиббанк» за № НОМЕР_1 , яка належить потерпілій ОСОБА_5 , розуміючи, що на даній картці наявні грошові кошти, усвідомлюючи протиправний характер своїх намірів, щодо посягання на чужу власність та її вилучення, передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків у вигляді спричинення матеріальної шкоди власнику майна, та бажаючи настання таких наслідків, тобто умисно, таємно, діючи повторно, з корисливих мотивів, з метою особистого незаконного збагачення, зняв грошові кошти в сумі 300 грн. з банківського рахунку потерпілої, чим завдав їй майнової шкоди на вказану суму.
Він же, 27.01.2021, близько 11:20 год., перебуваючи поруч банкомату Ощадбанку, що розташований по вул. Маршала Рибалко в м. Каневі, Черкаської області, маючи доступ до банківської картки АТ «Укрсиббанк» за № НОМЕР_1 , яка належить потерпілій ОСОБА_5 , розуміючи, що на даній картці наявні грошові кошти, усвідомлюючи протиправний характер своїх намірів, щодо посягання на чужу власність та її вилучення, передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків у вигляді спричинення матеріальної шкоди власнику майна та бажаючи настання таких наслідків, тобто умисно, таємно, діючи повторно, з корисливих мотивів, з метою особистого незаконного збагачення, зняв грошові кошти в сумі 300 грн. з банківського рахунку потерпілої, чим завдав їй майнової шкоди на вказану суму.
Всього ОСОБА_4 завдав потерпілій ОСОБА_5 збитків на загальну суму 1517 грн.
Своїми умисними діями ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 185 КК України, - таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно.
Будучи допитаним під час судового розгляду, обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 185, ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 357 КК України, визнав повністю, факт і обставини вчинення кримінальних правопорушень підтвердив, розкаявся у вчиненому та просив суд суворо його не карати.
Потерпіла ОСОБА_5 в судове засідання не з'явилася, через канцелярію суду надала заяву від 24.02.2021 про розгляд даного кримінального провадження у її відсутності, вказала що претензій до обвинуваченого не має, у вирішенні питання щодо призначення міри покарання поклалася на розсуд суду (а.с.33).
Учасники судового провадження не заперечували проти проведення судового засідання без участі потерпілого.
За вказаних обставин, враховуючи думку учасників судового провадження, відповідно до положень ст. 325 КПК України, суд вважає можливим за відсутності потерпілої з'ясувати всі обставини під час судового розгляду та провести судовий розгляд у відсутності потерпілої.
Заслухавши думку сторін кримінального провадження, які вважають, що вказане кримінальне провадження доцільно розглянути відповідно до частини 3 статті 349 КПК України, суд відповідно до частини 3 статті 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження всіх доказів стосовно обставин справи, що підтверджують вину обвинуваченого та ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого та дослідженням письмових доказів, які характеризують особу обвинуваченого.
При цьому, суд з'ясував, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст таких обставин і не має сумнівів у добровільності їх позиції.
Прийняття судом рішення про проведення скороченого судового розгляду свідчить про те, що обставини, які сторони не оспорюють, будуть вважатися встановленими в судовому засіданні і суд буде це враховувати при постановленні вироку.
Крім того, дане рішення повністю узгоджується з вимогами пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу III Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи "Відносно спрощеного кримінального правосуддя" та практики Європейського суду з прав людини щодо їх застосування, згідно з якими, суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У своїх рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), Series А, заява № 25, від 18 січня 1978 року, пункт 161, та «Коробов проти України», заява № 39598/03, від 21 липня 2011 року, пункт 65, Європейський суд з прав людини повторює, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.
Будь-яких вагомих, достовірних доказів, які надають розумні підстави сумніватися у доведеності вини ОСОБА_4 у судовому засіданні не здобуто.
При цьому, суд з'ясував, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст таких обставин і не має сумнівів у добровільності їх позиції.
Також суд роз'яснив, що учасники судового провадження будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), за ч. 2 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно та за ч. 1 ст. 357 КК України, як викрадення офіційного документу, вчинене з корисливих мотивів.
При визначенні та призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , згідно з вимогами ст.65-67 КК України та роз'ясненнями, що містяться в п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», суд враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, передбачених ч.ч. 1, 2 ст. 185 КК України та ч. 1 ст. 357 КК України, які відповідно до ст. 12 КК України, відносяться до кримінальних проступків та нетяжкого злочину.
Крім того, при призначенні покарання суд враховує дані про особу обвинуваченого, обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання та вимоги ч. 2 ст. 50 КК України, якою передбачено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення особи та попередження нових злочинів.
Вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд, відповідно до вимог ст. 65 КК України, враховує наступне:
- позицію сторін судового провадження щодо необхідної міри покарання (прокурор просив суд призначити обвинуваченому покарання у вигляді обмеження волі на строк 2 роки та на підставі ст. 75 КК України, звільнити обвинуваченого від відбування призначеного покарання з іспитовим строком 2 роки);
- відношення обвинуваченого до вчиненого (визнання вини, щире каяття);
- ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, які відповідно до статті 12 КК України, є нетяжким злочином (ч. 2 ст. 185 КК України) та кримінальними проступками (ч. 1 ст. 185, ч. 1 ст. 357 КК України);
- особливості й обставини вчинення кримінальних правопорушень: форму вини (прямий умисел), мотив і мету (корисливий мотив, мета - збагачення за рахунок чужого майна та чужих грошових коштів), стадію вчинення (закінчені кримінальні правопорушення), характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали (завдання матеріальної шкоди потерпілому);
- особу обвинуваченого, який раніше притягувався до кримінальної відповідальності, однак на момент вчинення інкримінованих діянь в силу статті 89 КК України, вважався раніше не судимим; визнав свою вину; щиро розкаявся; має постійне місце проживання, за яким характеризується посередньо, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває; є непрацюючим, є неодруженим.
Обставин, які б обтяжували покарання обвинуваченого, судом не встановлено.
Особа обвинуваченого ОСОБА_4 характеризується посередньо.
Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_4 покарання, суд враховує, що покарання, як захід державного реагування на осіб, котрі вчинили кримінальне правопорушення, є головною і найбільш поширеною формою реалізації кримінальної відповідальності, роль і значення якого багато в чому залежать від обґрунтованості його призначення і реалізації. Застосування покарання є одним із завершальних етапів кримінальної відповідальності, на якому суд вирішує питання, визначені ч. 1 ст. 368 КПК, та яке виступає правовим критерієм, показником негативної оцінки як самого правопорушення, так і особи, котра його вчинила. Покарання завжди має особистий, індивідуалізований характер, а його призначення і виконання можливе тільки щодо особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення. При цьому, призначення необхідного і достатнього покарання певною мірою забезпечує відчуття справедливості як у потерпілого, так і суспільства.
Згідно з приписами ст. 8 КПК України, кримінальне провадження здійснюється з дотриманням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
За змістом статей 50, 65 КК України, особі, яка скоїла кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження скоєння нових кримінальних правопорушень. Це покарання має відповідати принципам законності, обґрунтованості, справедливості, співмірності та індивідуалізації, що є системою найбільш істотних правил і критеріїв, які визначають порядок та межі діяльності суду під час обрання покарання. Суд повинен ураховувати ступінь тяжкості кримінального правопорушення, конкретні обставини його скоєння, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення особи до своїх дій, інші особливості справи, які мають значення для забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості кримінального правопорушення.
Покарання завжди призначається як відповідний захід примусу держави за вчинене кримінальне правопорушення, виконує виправну функцію і водночас запобігає вчиненню нових кримінальних правопорушень як самим засудженим, так і іншими особами.
Зокрема, індивідуалізація покарання ґрунтується на прогностичній діяльності суду. Оптимальним орієнтиром такої діяльності є визначення покарання в тому обсязі, який був би достатнім для досягнення найближчої мети покарання - виправлення засудженого.
Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_4 відповідно до вимог ст. 65 КК України, суд приймає до уваги суспільну небезпеку, ступінь тяжкості та характер вчинених обвинуваченим кримінальних правопорушень, які відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до кримінальних проступків та нетяжкого злочину, а також враховуючи обставини справи, особу обвинуваченого, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому міру покарання у виді обмеження волі, застосувавши вимоги ст. 70 КК України та на підставі ст. 75 КК України, звільнити його від відбування призначеного покарання з випробуванням, якщо він протягом визначеного судом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки вважаючи, що саме ця міра покарання з урахуванням обставин даної справи буде достатньою для його виправлення та перевиховання і попередження вчинення ним нових злочинів та надасть можливість останньому довести розуміння своїх протиправних дій та своє виправлення.
Зазначене узгоджується із положеннями ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка, відповідно до вимог ч. 1 ст. 9 Конституції України, ратифікована Законом від 17.07.1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 Конвенції» і є частиною національного законодавства України, якою встановлено, що кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов'язків або при встановленні обґрунтованості будь-якого кримінального обвинувачення, висунутого проти нього, має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Підстав для обрання засудженому ОСОБА_4 міри запобіжного заходу на даний час немає.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений.
Витрати на залучення експерта відсутні.
Питання про речові докази підлягає вирішенню в порядку ст. 100 КПК України.
Керуючись ст.ст. 349, 369-371, 374 КПК України, суд -
ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінальних проступків, передбачених ч. 1 ст. 185 та ч. 1 ст. 357 КК України та кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України та призначити йому покарання:
- за ч. 1 ст. 185 КК України у вигляді 1 (одного) року обмеження волі;
- за ч. 1 ст. 357 КК України у вигляді 1 (одного) року обмеження волі;
- за ч. 2 ст. 185 КК України у вигляді 2 (двох) років обмеження волі.
На підставі ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначити остаточне покарання ОСОБА_4 у вигляді обмеження волі на строк 2 (два) роки.
Відповідно до ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк терміном на 1 (один) рік.
На підставі п.п. 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 статті 76 КК України, покласти на ОСОБА_4 наступні обов'язки:
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- протягом іспитового строку не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Контроль за поведінкою ОСОБА_4 покласти на Канівський міськрайонний відділ філії Державної установи "Центр пробації" в Черкаській області.
Підстав для обрання засудженому ОСОБА_4 міри запобіжного заходу на даний час немає.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений.
Речові докази: банківська картка АТ «Укрсиббанк», що належить ОСОБА_5 за № НОМЕР_2 , та яку передано їй на зберігання - залишити у розпорядженні власника ОСОБА_5 .
На вирок може бути подана апеляційна скарга до Черкаського апеляційного суду через Канівський міськрайонний суд Черкаської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок не може бути оскаржено в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.
Головуючий ОСОБА_1