Справа № 362/5527/20
Провадження № 2/362/976/21
26 березня 2021 року
суддя Васильківського міськрайонного суду Київської області Марчук О.Л., розглянувши в порядку спрощеного провадження у місті Василькові Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів та додаткових витрат на дитину,
Позивачка звернулась до суду з позовною заявою, в обґрунтування вимог якої зазначила, що вона має з відповідачем спільну дитину, яка проживає разом з нею та перебуває на її утриманні.
Посилаючись на те, що відповідач не надає в добровільному порядку кошти на утримання їх дитини, позивач, збільшивши до початку розгляду справи по суті розмір позовних вимог, просить стягнути з відповідача на свою користь аліменти на утримання дитини в розмірі двох прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку щомісячно, аліменти за минулий час з дати народження дитини в розмірі двох прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку щомісячно та суму додаткових витрат у зв'язку із хворобою дитини, що дорівнює половині суми грошових коштів, затрачених позивачем на лікування дитини.
Дану справу розглянуто в порядку спрощеного провадження.
Відповідач подав відзив на позов у якому повідомив, що за його власним бажанням він добровільно надавав позивачці грошові перекази на утримання їх дитини та не ухилявся від сплати аліментів.
Також, зазначив, що позивачем не доведено факту здійснення додаткових витрат на дитину у зв'язку із її хворобою.
Позивачем надано відповідь на відзив на позов у якому позивачка не погодилась із запереченнями відповідача.
Дослідивши письмові докази по справі у їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.
Сторони є батьками дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується відповідним Свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 12 червня 2012 року (а.с. 5).
Дитина проживає разом із матір'ю.
Вказану обставину відповідач визнав, не заперечив і не оспорив.
Відповідно до статті 180 СК України, батьки зобов'язанні утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття.
Частиною третьою статті 181 СК України передбачено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Згідно із частиною другою статті 182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Згідно із статтею 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
На підставі наданих позивачем виписки із медичної карти № 652/126 від 19.06.2020 року і обмінної карти пологового будинку від 19.06.2020 року, судом встановлено, що дитина сторін була передчасно народжена і має незадовільний стан здоров'я (а.с. 6 - 7, 8).
Будь-які обставини щодо матеріального становища дитини; стану здоров'я та матеріального становища платника аліментів; наявності у платника аліментів інших дітей, непрацездатних батьків, дочки, сина; наявності на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення - судом не встановлено.
Також, судом встановлено, що відповідач офіційно працевлаштований на посаді водія в ТОВ «Матоні» та має середньомісячний дохід в сумі до 4 100 гривень, що підтверджено відповідною довідкою товариства № 2/21 від 02 лютого 2021 року.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини; мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку; мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів (ч. 2 ст. 182 СК України).
У статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», установлено прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 01 січня 2021 року для дітей віком до 6 років - 1 921 гривня 00 копійок.
Натомість, суд об'єктивно вважає зазначену суму вкрай низькою та недостатньою для утримання дитини відповідного віку.
Таким чином, враховуючи встановлені під час розгляду обставини справи у їх сукупності, суд приходить до висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача аліментів на утримання дитини в сумі 3 000 гривень 00 копійок щомісячно.
Згідно із нормами частин першої та другої статті 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову; аліменти за минулий час можуть бути присуджені, якщо позивач подасть суду докази того, що він вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати у зв'язку з ухиленням останнього від їх сплати; у цьому разі суд може присудити аліменти за минулий час, але не більш як за десять років.
Зокрема, на підтвердження своїх заперечень відповідачем надано копії фіскальних чеків та квитанції, які підтверджують обставини здійснення відповідачем витрат на утримання його дитини та переказу позивачці грошових коштів.
У зв'язку із цим, суд не вбачає ознак ухилення відповідача від сплати аліментів на користь позивача.
Як наслідок, суд приходить до висновку, про відсутність передбачених нормами частин першої та другої статті 191 СК України підстав для стягнення аліментів за минулий час.
Відповідно до статті 185 СК України, той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо); розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення; додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.
Так, із наданих позивачем на підтвердження своїх доводів копій фіскальних чеків, квитанцій і товарних чеків, судом достовірно встановлено здійснення позивачем оплату додаткових витратах на дитину, що викликані її хворобою в загальному розмірі на понад 40 000 гривень 00 копійок (а.с. 14 - 28).
Отже, на підставі статті 185 СК України, у відповідача виник обов'язок брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані її хворобою, а тому, вимоги позивача про стягнення з відповідача додаткових витрат на дитину, підлягають задоволенню в обсязі заявленому позивачем в розмірі 1/2 усіх підтверджених витрат.
Натомість, відповідно до положень статей 10 і 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позивачем вимог та зазначених і доведених ним обставин.
За таких обставин, позов підлягає задоволенню в частині вимог, що ґрунтуються на відповідних положеннях сімейного законодавства та в обсязі розмірів сум стягнення, що встановлені судом як обґрунтовані.
На підставі пункту 1 частини першої статті 430 ЦПК України, необхідно допустити негайне виконання рішення у межах суми платежу за один місяць.
При цьому, згідно із вимогами пункту 1 частини другої статті 141 ЦПК України, у зв'язку із задоволенням позову, судовий збір слід покласти на відповідача.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 180, 181, 182, 184, 191 СК України, ст. ст. 1 - 13, 19, 23, 27, 34, 76 - 83, 89, 92, 95, 133, 141, 258, 259, 263 - 265, 273 - 279 ЦПК України,
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в сумі 3 000 (три тисячі) гривень 00 копійок, починаючи з 28 жовтня 2020 року до досягнення дитиною повноліття.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 додаткові витрати на дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в сумі 17 107 (сімнадцять тисяч сто сім) гривень 00 копійок.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок у відшкодування судових витрат.
Допустити негайне виконання рішення у межах суми платежу за один місяць.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено учасниками справи, а також особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя
Дата складення повного рішення суду - 26 березня 2021 року.