Іменем України
25 березня 2021 року м. Кропивницький
справа № 393/386/20
провадження № 22-ц/4809/529/21
Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: Єгорової С. М. (суддя-доповідач), суддів: Чельник О. І., Черненка В. В., розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» на рішення Новгородківського районного суду Кіровоградської області від 20 жовтня 2020 року у складі головуючого судді Рачкелюка Ю. В.
Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції.
28.07.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» (далі ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути заборгованість за кредитним договором №500948976 від 24.06.2014 у розмірі 28 524,03 грн, судовий збір в сумі 2102,00 грн та витрати на правничу допомогу в сумі 20 000 грн.
Позовні вимоги мотивовано тим, що між ОСОБА_1 та ПАТ «Альфа-Банк» 24.06.2014 був укладений кредитний договір №500948976, на підставі якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 10123,73 грн, зі сплатою 15,99 % річних. Згідно цього кредитного договору банк зобов'язався надати позичальнику кредит на умовах, визначених договором, а позичальник в свою чергу зобов'язалась здійснювати повернення грошових коштів шляхом внесення готівки до каси банку, або шляхом безготівкових перерахувань з метою погашення заборгованості за виданим кредитом та нарахованими процентами. Банк належним чином виконав свої зобов'язання та видав позичальнику кредитні кошти.
21.06.2016 між ПАТ «Альфа-Банк» та ТОВ «Кредитні ініціативи» було укладено договір про відступлення прав вимоги, відповідно до якого ТОВ «Кредитні ініціативи» набуло право вимоги заборгованості за кредитними договорами, в тому числі за договором кредиту №500948976 від 24.06.2014, укладеним між ПАТ «Альфа-Банк» та відповідачем.
26.12.2018 між ТОВ «Кредитні ініціативи» та ТОВ «ФК «ВЕСТА» було укладено договір про відступлення прав вимоги, відповідно до якого ТОВ «ФК «ВЕСТА» набуло право вимоги заборгованості за кредитними договорами, в тому числі за договором кредиту №500948976 від 24.06.2014, укладеним між ТОВ «Кредитні ініціативи» та боржником.
16.01.2019 між ТОВ «ФК «ВЕСТА» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено договір про відступлення прав вимоги відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» набуло право вимоги заборгованості за договорами кредиту, в тому числі за договором кредиту №500948976 від 24.06.2014, укладеним між ТОВ «Кредитні ініціативи» та боржником.
Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів, що підлягає стягненню з відповідача станом на 19.06.2020, становить 28 524,03 грн, з яких: нараховані 3% річних в розмірі 899,57 грн; втрати від інфляції - 2012,23 грн; подвійна облікова ставка НБУ - 2682,14 грн; заборгованість за кредитом (тілом кредиту) - 9981,29 грн; заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги - 9933,42 грн; заборгованість за нарахованими відсотками згідно кредитного договору (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості) - 2308,03 грн; заборгованість з пені - 707,35 грн.
Рішенням Новгородківського районного суду Кіровоградської області від 20 жовтня 2020 року відмовлено у задоволенні позову.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано доказів щодо переуступлення ПАТ «Альфа-Банк» права вимоги за кредитним договором № 500948976 від 24.06.2014, укладеним між ним та ОСОБА_1 ТОВ «Кредитні ініціативи», а те в свою чергу, переуступило - ТОВ «ФК «ВЕСТА», а останнє - ТОВ «Вердикт Капітал».
Суд вважав недоведеними обставини щодо порушення прав ТОВ «Вердикт Капітал» як кредитора за кредитним договором №500948976 від 24.06.2014, укладеним між ПАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 , на вимоги про стягнення заборгованості.
Також суд звернув увагу на видану ТОВ «КРЕДИТНІ ІНІЦІАТИВИ» довідку на ім'я ОСОБА_1 про отриманий дохід у вигляді прощеного боргу, згідно якої заборгованість останньої за укладеним з ПАТ «АЛЬФА БАНК» кредитним договором від 24.06.2014 анульовано, у зв'язку із прощенням боргу.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» подало апеляційну скаргу, в якій з підстав неправильного застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права ставить питання про скасування вказаного судового рішення і ухвалення нового рішення про задоволення позовну.
Зазначило, що суд неповно з'ясував усі фактичні обставини справи та не дав належної оцінки наявним у матеріалах справи доказам.
Вказує, що 21 червня 2016 року між Публічним акціонерним товариством «Альфа-Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кредитні Ініціативи» було укладено Договір факторингу, відповідно до якого ПАТ «Альфа-Банк» відступило ТОВ «кредитні Ініціативи», а ТОВ «Кредитні Ініціативи» набуло право вимоги заборгованості за договорами кредиту, в тому числі за Договором кредиту № 500948976 від 24 червня 2014 року, укладеному між ПАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 .
26 грудня 2018 року між ТОВ «Кредитні Ініціативи» та ТОВ «ФК «ВЕСТА» було укладено Договір факторингу № 2019-1КІ/ВЕСТА відповідно до якого ТОВ «Кредитні Ініціативи» відступило ТОВ «ФК «ВЕСТА», а ТОВ «ФК «ВЕСТА» набуло право вимоги заборгованості за договорами кредиту, в тому числі за Договором кредиту ДЬ 500948976 від 24 червня 2014 року, укладеному між ПАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 .
16 січня 2019 року між ТОВ «ФК «ВЕСТА» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено Договір відступлення прав вимоги № 16-01/19/1 відповідно до якого ТОВ «ФК «ВЕСТА» відступило ТОВ «Вердикт Капітал», а ТОВ «Вердикт Капітал» набуло право вимоги заборгованості за договорами кредиту, в тому числі за Договором кредиту № 500948976 від 24 червня 2014 року, укладеному між ПАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 .
Таким чином, Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт капітал» має право грошової вимоги до ОСОБА_1 .
На підтвердження факту відступлення права вимоги ТОВ «Вердикт Капітал» було надано повні копії Договорів факторингу, Договору про відступлення прав вимоги № 16-01/19/1 та Витягу з Договору про відступлення прав вимоги № 16- 01/19/1 з урахуванням знеособлення інших боржників, які не є учасниками справи.
Проте, суд першої інстанції не дав їм належної оцінки і помилково вважав, що ТОВ «Вердикт Капітал» не доведо перехід права вимоги за Договором кредиту № 500948976 від 24 червня 2014 року, і безпідставно відмовив у задоволенні вимог про стягнення заборгованості.
Позивач не погоджується з такими висновками суду і вважає, що надмірний формалізм у трактуванні національного процесуального законодавства, згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, визнається ним неправомірним обмеженням права на доступ до суду (як елементу права на справедливий суд згідно зі ст.6 Конвенції). Так у справі «Делькур проти Бельгії» (рішення від 17 січня 1970 року, скарга № 2689/95) Європейський суд з прав людини зазначив, що у демократичному суспільстві у світі розуміння Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення ст.6 не відповідало б меті та призначенню цього положення.
На підтвердження факту наявності у Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» права вимоги за Кредитним договором № 500948976 від 24 червня 2014 року та з метою повного та всебічного розгляду справи, додало до апеляційної скарги документи, а саме:
Витяг з Додатку 1 до Договору факторингу від 21 червня 2016 року за Договором кредиту № 500948976 від 24 червня 2014 року (номер у реєстрі № 24229); і
Витяг з Додатку 1-1 до Договору факторингу № 2019-1КІ/ВЕСТА від 26 грудня 2018 року за Договором кредиту № 500948976 від 24 червня 2014 року (номер у реєстрі №16167);
Витяг з Додатку 1 до Договору відступлення прав вимоги № 16-01/19/1 від 16 січня 2019 року за Договором кредиту № 500948976 від 24 червня 2014 року (номер у реєстрі № 24229);
Копію платіжного доручення № 10 від 22 січня 2019 року про сплату 13 223 000,00 у відповідності до п.п. 4.2 Договору відступлення прав вимоги № 16-01/19/1 від 16 січня 2019 року;
Копію платіжного доручення № 9 від 14 січня 2019 року про сплату 11 885 941,49 у відповідності до п.п. 4.2 Договору факторингу № 2019-1КІ/ВЕСТА від 26 грудня 2018 року;
Копію платіжного доручення № 88 від 27 грудня 2018 року про сплату 1 336 500,00 у відповідності до п.п. 4.2 Договору відступлення прав вимоги № 2019-1КІ/ВЕСТА 26 грудня 2018 року;
Копію платіжного доручення № 19339 від 21 червня 2016 року про сплату 2 300 000,00 у відповідності до п.п. 4.2 Договору факторингу № 2019-1КІ/ВЕСТА № 16- 01/19/1 від 21 червня 2016 року;
Також звертає увагу на лист директора ТОВ «Кредитні Ініціативи» ОСОБА_2 , де зазначено, що права вимоги до боржників, передані за Договором 1, є дійсними, заборгованість боржників перед ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» має місце та ця заборгованість виникла на законних підставах, вона повністю не погашена, не прощена, не стягнена. Довідки про отриманий дохід у вигляді прощеного боргу по боржникам, згідно списку, що є невід'ємною частиною цього листа, не набрали чинності, оскільки боржники не виконали програму дисконтування, що була затверджена програмою «Debt Settlement для беззаставних кредитів», що повідомлено боржникам, в тому числі ОСОБА_1 .
Позивач вважає, що оскільки ОСОБА_1 , яка за період користування кредитними коштами здійсненювала часткові платежі на погашення основної суми кредиту, проте не погасила заборгованість за кредитним договором в повному обсязі, зобов'язана також сплатити 3 % річних від простроченої суми та інфляційні втрати відповідно до частини 2 статті 625 ЦК.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.
Відповідач подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Вважає рішення суду законним й обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги безпідставними.
Позиція апеляційного суду.
Відповідно до ст.ст. 367, 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи (ч. 4 ст. 19 ЦПК).
Апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (ч. 1 ст. 369 ЦПК).
У порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи: 1) малозначні справи; 2) що виникають з трудових відносин; 3) про надання судом дозволу на тимчасовий виїзд дитини за межі України тому з батьків, хто проживає окремо від дитини, у якого відсутня заборгованість зі сплати аліментів та якому відмовлено другим із батьків у наданні нотаріально посвідченої згоди на такий виїзд. У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій ст. 274 ЦПК України (ч.ч.1-2 ст. 274 ЦПК).
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
З урахуванням вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.
Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах, передбачених ст. 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення без змін.
Встановлені судом першої інстанції неоспорені обставини, а також обставини встановлені апеляційним судом.
Згідно наданої позивачем фотокопії анкети-заяви про отримання кредиту ОСОБА_1 24.06.2014 виявила бажання отримати у ПАТ «АЛЬФА БАНК» кредит у розмірі 10123,73 грн, строком 60 місяців, вказана анкета-заява підписана ОСОБА_1 , що ніким не заперечується (а.с. 11).
24.06.2014 між ПАТ «АЛЬФА БАНК» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №500948976, згідно якого остання отримала кредит у розмірі 10123,73 грн, зі сплатою 15,99 % річних, із визначенням дати останнього повернення кредиту, яка є датою припинення нарахування відсотків та комісії 25.06.2019, відповідно до встановленого графіку платежів (а.с. 12-14).
Згідно витягу з договору факторингу від 21.06.2016 №1, укладеного між ПАТ «Альфа-Банк» (клієнт) і ТОВ «Кредитні ініціативи» (фактор), останнє зобов'язалось передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату, а Клієнт - відступити Факторові свої права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, перелік яких міститься у додатку № 1 до договору (а.с. 25).
Згідно фотокопії договору факторингу від 26.12.2018 №2019-1КІ/ВЕСТА ТОВ «ФК «ВЕСТА» як фактор зобов'язалось передати у розпорядження клієнта ТОВ «Кредитні ініціативи» грошові кошти в розмірі 13 365 000,00 грн (п.п.4.2.) за плату, в обмін належних ТОВ «Кредитні ініціативи» прав вимоги до боржників за договорами, перелік яких міститься у додатку №1-1 до договору, на умовах передбачених основними договорами, за виключенням права нарахування відсотків, комісій, неустойки, що передбачені умовами основних договорів (а.с.26-36).
П.2.3. та п.2.3.1. договору передбачено, що право вимоги вважається відступленим фактору з дати повної (остаточної) оплати фактором ціни прав вимоги відповідно до п 4.2 цього договору. В дату здійснення повної (остаточної) оплати Фактором Ціни Прав Вимоги відповідно до п 4.2 цього договору сторони підписують акт приймання-передачі реєстру боржників, за формою встановленою в додатку № 2 до цього договору. Клієнт зобов'язаний в день здійснення повної (остаточної) оплати Фактором Ціни Прав Вимоги відповідно до п 4.2 цього Договору підготувати і передати Фактору в електронній формі, електронною поштою або кур'єрською доставкою на електронному носієві (флеш карта, компакт-диск та інші оптичні носії інформації) Реєстр Боржників за формою, встановленою в Додатку №1-2 (Реєстр Боржників має містити поля відповідно до переліку згідно Додатку №1-2) до цього Договору, з усіма заповненими даними про Боржників.
16.01.2019 між ТОВ «ФК «ВЕСТА» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір відступлення прав вимоги №16-01/19/1, відповідно до якого ТОВ «ФК «ВЕСТА» відступило, а ТОВ «Вердикт Капітал» зобов'язалось прийняти право вимогидо боржників за договорами, перелік яких міститься у додатку №1-1 до договору, щодо заборгованості за основними договорами, що включає заборгованості за сумою кредитів, нарахованими процентами, комісіями та іншими платежами (крім штрафних санкцій за основними договорами, право на одержання яких, належить Первісному Кредитору та відступається Новому Кредитору) (а.с. 37-46).
Відповідно до витягу вказаного додатку №1 до договору про відступлення прав вимоги від 16.01.2019 до реєстру договорів, права вимоги за якими відступаються, та боржників за такими договорами, входить боржник ОСОБА_1 , № кредитного договору 500948976 від 24.06.2014, залишок по тілу кредиту значиться в сумі 9 981,29 грн, залишок по відсотках - 9 933,42 грн, залишок по комісії - 0,00 грн, залишок по пені і штрафам - 10 600,00 грн (а.с.24).
П.2.3. та п.2.3.1. договору відступлення прав вимоги від 16.01.2019 передбачено, що Право Вимоги вважається відступленим Новому Кредитору з дати підписання даного Договору, але не раніше дати здійснення повної оплати Новим Кредитором Ціни Прав Вимоги відповідно до п 4.2 цього Договору. В дату підписання даного Договору, після здійснення повної оплати Новим Кредитор Ціни Прав Вимоги відповідно до п 4.2 цього Договору Сторони підписують Акт приймання-передачі Реєстру Боржників, за формою встановленою в Додатку лГа 2 до цього Договор. Первісний Кредитор зобов'язаний в день підписання даного Договору та здійснення Новим Кредитором повної оплата Ціни Прав Вимоги відповідно до П 4.2 цього Договору підготувати і передати Новому Кредитору в електронній формі, електронною поштою -Зо кур'єрською доставкою на електронному носієві (флеш карта, компакт-диск та інші оптичні носії інформації) Реєстр Боржників за формою, встановленою В Додатку №1-2 (Реєстр Боржників має містити поля відповідно до переліку згідно Додатку № 1 -2) до цього Договору, з усіма заповненими даними про Боржників.
Додатків №1-1 до договорів факторингу від 26.12.2018 №2019-1КІ/ВЕСТА та договору про відступлення прав вимоги від 16.01.2019 №16-01/19/1 матеріали справи не містять.
Позивач в обгрунтування своїх вимог до позову долучив розрахунок боргу з урахуванням 3 % річних з урахуванням подвійної облікової ставки НБУ по ОСОБА_1 , згідно якого вказав, що відповідач станом на 19.06.2020 має заборгованість у розмірі 28 524,03 грн, яка складається із:
- нараховані 3% річних - 899,57 грн;
- втрати від інфляції - 2012,23 грн;
- подвійна облікова ставка НБУ - 2682,14 грн;
- заборгованість за кредитом (тілом кредиту) - 9981,29 грн;
- заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги - 9933,42 грн;
- заборгованість за нарахованими відсотками згідно кредитного договору (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості) - 2308,03 грн;
- заборгованість з пені - 707,35 грн (а.с. 19-23).
В матеріалах справи міститься рішення Новгородківського районного суду Кіровоградської області від 22 травня 2020 року, що набрало законної сили, яким задоволено позов ОСОБА_1 до ТОВ ''ВЕРДИКТ КАПІТАЛ'', треті особи, що не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача приватний нотаріус Броварського районного нотаріального округу Київської області Гамзатова Аліна Анатоліївна, приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Клітченко Оксана Анатоліївна про визнання таким, що не підлягає виконанню, виконавчого напису нотаріуса. (справа №755/20862/19) (а.с.83-88). Виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Гамзатовою Аліною Анатоліївною 16.09.2019, зареєстрований в реєстрі за № 4793 про стягнення з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» суми боргу в розмірі 34769,47 грн, визнано таким, що не підлягає виконанню .
За висновком суду нотаріус при вчиненні напису не переконався у безспірності розміру суми, що підлягає стягненню за написом, чим порушив норми ст. 88 Закону України «Про нотаріат», п.284 Інструкції та п.1 Переліку.
Судом встановлено, що 24.06.2014 між ПАТ «АЛЬФА БАНК» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №500948976, згідно якого ПАТ «АЛЬФА БАНК» надав, а ОСОБА_1 отримала грошові кошти у тимчасове користування зі сплатою процентів за користування коштами. 16 вересня 2019 року приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Гамзатовою А. А. було вчинено виконавчий напис про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості в сумі 34 119,47 грн (яка складається з: 9 981,29 грн - простроченої заборгованості за сумою кредиту; 0,00 грн - прострочена заборгованість за комісією; 9 933, 42 грн - простроченої заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом; 337,08 грн - строкової заборгованості за сумою кредиту; 0,00 - строкова заборгованість за комісією; 3267,68 грн - строкова заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом; 10600,00 грн - строкова заборгованість за штрафами і пенями). Згідно виконавчого напису, заборгованість виникла за кредитним договором № 500948976 від 24.06.2014 у відповідності до якого ПАТ «АЛЬФА БАНК» надав позивачу кредитні кошти з вимогою поступового погашення та сплатою відсотків за користування кредитом, та в подальшому відступив ТОВ «КРЕДИТНІ ІНІЦІАТИВИ» право вимоги до позивача за вказаним кредитним договором відповідно до договору факторингу 2019-1КІВЕСТА від 26.12.2018, а ТОВ «Фінансова компанія «ВЕСТА» в подальшому відступило відповідачу - ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» право вимоги до позивача за вказаним кредитним договором відповідно до договору відступлення прав вимоги 16-01\19\1 від 16.01.2019.
Згідно наданої позивачем копії довідки про отриманий дохід у вигляді прощеного боргу, виданої директором ТОВ «Кредитні ініціативи» ОСОБА_2 , ТОВ «Кредитні ініціативи» повідомило ОСОБА_1 про те, що вона отримала дохід у вигляді прощенного боргу у розмірі 20936,68 грн за Кредитним договором №500948976_КІ від 24.06.2014 (загальна сума непогашеного боргу за Кредитним договором). У зв'язку із вищевикладеним, ТОВ «Кредитні ініціативи» повідомило, що заборгованість позичальника ОСОБА_1 за Кредитним договором 500948976_КІ від 24.06.2014, укладеним з ПАТ«АЛЬФА-БАНК», анульовано. У відповідності до вимог Податкового Кодексу України, до складу її річного доходу за 2017 р - включається дохід у вигляді основної суми прощеного (анульованого) боргу в розмірі 9981,29 грн (вказується основна сума непогашеного боргу за Кредитним договором) (а.с.89).
Мотиви, з яких виходить колегія суддів апеляційного суду.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд.
Кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст.4 ЦПК).
Частинами 1 та 3 статті 13 ЦПК встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом (ч.ч. 1, 2 ст. 12 ЦПК).
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК).
Статтею 203 ЦК України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину; а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Встановлено, що 24.06.2014 між ПАТ «АЛЬФА БАНК» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №500948976, згідно якого остання отримала кредит у розмірі 10123,73 грн, зі сплатою 15,99 % річних (а.с. 12-14).
ОСОБА_1 належним чином умови кредитного договору не виконувала, допускала несвоєчасне зарахування коштів, у зв'язку з чим виникла заборгованість.
Пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Одним із випадків відступлення права вимоги є факторинг (фінансування під відступлення права грошової вимоги).
Визначення факторингу як кредитної операції міститься у статті 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність», відповідно до якої факторинг - це придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог і прийом платежів.
Згідно ч. 1 ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1082 ЦК України, боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним.
На день розгляду справи судом першої інстанції матеріали справи містили лише витяг договору факторингу № 1 від 21.06.2016, укладеного між ПАТ «АЛЬФА БАНК» та ТОВ «Кредитні ініціативи» (а.с.25), до якого не було долучено позивачем інформації (додатку № 1 до договору) щодо боржників за кредитними договорами, в тому числі щодо передачі права вимоги до ОСОБА_1 за договором кредиту № 500948976 від 24.06.2014.
З наявного у справі договору факторингу від 26.12.2018 №2019-1КІ/ВЕСТА між ТОВ «Кредитні ініціативи» (клієнт) і ТОВ «ФК «ВЕСТА» (фактор) суд з'ясував, що після повної сплати фактором ціни прав вимоги до останнього переходять всі права, які належать ТОВ «Кредитні ініціативи» за основними договорами, за виключенням права нарахування відсотків, комісій, неустойки, перелік яких міститься у додатку №1-1 до договору (а.с.26-36).
ТОВ «ФК «ВЕСТА» 16.01.2019 за договором відступлення прав вимоги №16-01/19/1 відступило ТОВ «Вердикт Капітал» право вимоги до боржників за договорами, перелік яких міститься у додатку №1-1 до договору (а.с. 37-46).
Рішенням Новгородківського районного суду Кіровоградської області від 22 травня 2020 року задоволено позов ОСОБА_1 до ТОВ ''ВЕРДИКТ КАПІТАЛ'', треті особи - приватний нотаріус Броварського районного нотаріального округу Київської області Гамзатова А. А., приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Клітченко О. . про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, та визнано виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Гамзатовою А. А. 16.09.2019, зареєстрований в реєстрі за № 4793 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» суми боргу в розмірі 34769,47 грн, таким, що не підлягає виконанню (а.с.83-88), встановлено, що 16 вересня 2019 року приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Гамзатовою А. А. було вчинено виконавчий напис про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості в сумі 34 119,47 грн. Згідно виконавчого напису, заборгованість виникла за кредитним договором № 500948976 від 24.06.2014 у відповідності до якого ПАТ «АЛЬФА БАНК» надав позивачу кредитні кошти з вимогою поступового погашення та сплатою відсотків за користування кредитом, та в подальшому відступив ТОВ «КРЕДИТНІ ІНІЦІАТИВИ» право вимоги до позивача за вказаним кредитним договором відповідно до договору факторингу 2019-1КІВЕСТА від 26.12.2018, а ТОВ «Фінансова компанія «ВЕСТА» в подальшому відступило відповідачу - ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» право вимоги до позивача за вказаним кредитним договором відповідно до договору відступлення прав вимоги 16-01/19/1 від 16.01.2019.
Відповідно до частин 4 та 5 статті 82 ЦПК обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Рішенням Новгородківського районного суду Кіровоградської області вирішене питання щодо законності і обгрунтованості виконавчого напису, вчиненого приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Гамзатовою А. А. від 16.09.2019, при цьому договір факторингу від 26.12.2018 №2019-1КІ/ВЕСТА та договір про відступлення прав вимоги від 16.01.2019 №16-01/19/1, і додатки до них судом не досліджувалися, й правова оцінка їм не надавалася.
До цієї справи додатки №1-1 до договорів факторингу від 26.12.2018 №2019-1КІ/ВЕСТА, та договору про відступлення прав вимоги від 16.01.2019 №16-01/19/1 позивачем не надано.
Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів переходу від ТОВ «Кредитні ініціативи» права вимоги відповідача ОСОБА_1 , за договором кредиту № 500948976 від 24.06.2014 до ТОВ «ФК «ВЕСТА», а в подальшому до ТОВ «Вердикт Капітал».
Крім того, згідно п. 5.4.5 наданого позивачем Договору відступлення прав вимоги №16-01/19/1 від 16.01.2019, новий кредитор протягом 30 (тридцяти) робочих днів з моменту переходу Права Вимоги, готує та направляє повідомлення Боржникам про відступлення новому Кредитору права вимоги, підготовлені за формою згідно додатку №4 до цього договору, та протягом 30 (тридцяти) робочих днів надає первісному кредитору документи, що підтверджують здійснення даного відправлення, та гарантійний лист Первісного кредитора з повним переліком Боржників, яким здійснено відправлення письмових повідомлень згідно п. 5.4.5 цього Договору.
Докази направлення на адресу відповідача ОСОБА_1 повідомлення про відступлення права вимоги за кредитним договором №500948976 від 24.06.2014 на користь ТОВ «Вердикт Капітал», про наявну суму заборгованості, та порядок подальшого обслуговування кредиту шляхом внесення грошових коштів на поточний рахунок, відкритий в банку, суду не надано.
Також позивачем не надано доказів на виконання умов договору ТОВ «ФК «Веста» та ТОВ «Кредитні ініціативи».
Суд першої інстанції встановив, що за даними довідки про отриманий дохід у вигляді прощеного боргу, виданої ТОВ «Кредитні ініціативи», заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором від 24.06.2014, укладеним з ПАТ «АЛЬФА БАНК», анульовано у зв'язку із прощенням боргу.
Відповідно до норм статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
До апеляційної скарги ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» долучило фотокопії: витяги з додатку №1 до договору факторингу від 21.06.2016, додатку №1-1 до договору факторингу від 26.16.2018, додатку №1 до договору відступлення права вимоги від 16.01.2019, платіжного доручення №10 від 22.01.2019 про сплату 13223000,00 грн, платіжного доручення №9 від 14.01.2019 про сплату 11885941,49грн, платіжного доручення №88 від 27.12.2018 про сплату 1336500,00 грн, платіжного доручення №19339 від 21.06.2016 про сплату 2300000,00 грн (а.с. 138-146,149-152), клопотання про долучення їх як доказів не заявлялось.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 травня 2018 року у справі № 404/251/17 (провадження № 61-13405св18) зазначено, що:
«відповідно до частини третьої статті 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. У пункті 14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» судам роз'яснено, що вирішуючи питання щодо дослідження доказів, які без поважних причин не подавалися до суду першої інстанції, апеляційний суд повинен врахувати як зобов'язання особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої права та виконувати процесуальні обов'язки, так і виключне значення цих доказів для правильного вирішення справи. Про прийняття та дослідження нових доказів, як і відмову в їх прийнятті, апеляційний суд зобов'язаний мотивувати свій висновок в ухвалі при обговоренні заявленого клопотання. Апеляційний суд у порушення норм процесуального права, приймаючи докази, які не були подані до суду першої інстанції, не навів мотивів такого рішення».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2018 року у справі № 346/5603/17 (провадження № 61-41031св18) вказано, що:
«за змістом частини першої та другої статті 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Дослідження нових доказів провадиться, зокрема, у таких випадках: якщо докази існували на час розгляду справи судом першої інстанції, але особа, яка їх подає до апеляційного суду, з поважних причин не знала й не могла знати про їх існування; докази існували на час розгляду справи в суді першої інстанції і учасник процесу знав про них, однак з об'єктивних причин не міг подати їх до суду; додаткові докази, які витребовувалися раніше, з'явилися після ухвалення рішення судом першої інстанції; суд першої інстанції неправомірно виключив із судового розгляду подані учасником процесу докази, що могли мати значення для вирішення справи; суд першої інстанції необґрунтовано відмовив учаснику процесу в дослідженні доказів, що могли мати значення для вирішення справи (необґрунтовано відмовив у призначенні експертизи, витребуванні доказів, якщо їх подання до суду для нього становило певні труднощі тощо); наявні інші поважні причини для їх неподання до суду першої інстанції у випадку відсутності умислу чи недбалості особи, яка їх подає, або вони не досліджені судом унаслідок інших процесуальних порушень.
У справі, що переглядається, ТОВ«ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» не доведено неможливості подання долучених ним до апеляційної скарги документів до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від позивача, апеляційному суду не надано, а тому не беруться судом до уваги.
Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
Посилання у відповіді на відзив про на апеляційну скаргу ТОВ«ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» зазначено, що відповідні додатки до договорів про відступлення права вимоги за кредитними договорами не надавались через відсутність такої вимоги з боку суду першої інстанції.
Колегія суддів не може погодитись з доводами позивача щодо наявності поважних причин неподання всіх наявних у нього документів, якими підтверджується його право вимоги до відповідача за кредитним договором №500948976 від 24.06.2014, оскільки в силу ст. 12, 13, 43, 81, 83, 84 ЦПК України сторони розпоряджаються своїми правами щодо визначення підстав і предмету позовних вимог, обсягу доказів, якими вони доводять обставини, на які посилаються в обгрунтування своїх вимог або заперечень, і суд не може збирати докази з власної ініціативи.
В даному випадку суд першої інстанції розглянув справу в межах заявлених вимог та зробив висновки за результатом встановлених обставин, на підставі досліджених і оцінених доказів, що були надані сторонами.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
Судом першої інстанції правильно визначено характер правовідносин між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює, повно і всебічно досліджено матеріали справи та надано належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам, та правомірно дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, у зв'язку з їх недоведеністю та безпідставністю.
Наведені в апеляційній скарзі доводи, які зводяться до переоцінки доказів у справі, що знайшли свою належну оцінку у мотивувальній частині оскарженого судового рішення, та незгоди заявника з висновками суду щодо їх оцінки, колегією суддів відхиляються, оскільки судом першої інстанції правильно застосовано до спірних правовідносин норми матеріального права та не порушено норми процесуального права.
Апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржене судове рішення - без змін із підстав, передбачених статтею ст. 375 ЦПК України.
Оскільки оскаржене судове рішення залишене без змін, а скарга без задоволення, то згідно ст. 141 ЦПК України судовий збір за подання апеляційної скарги покладається на особу, яка подала апеляційну скаргу, і поверненню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 7, 367, 368, 371, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, Кропивницький апеляційний суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» залишити без задоволення.
Рішення Новгородківського районного суду Кіровоградської області від 20 жовтня 2020 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня їїприйняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий С. М. Єгорова
Судді О. І. Чельник
В. В. Черненко