Провадження № 22-ц/803/1754/21 Справа № 203/3905/20 Суддя у 1-й інстанції - Ханієва Ф. М. Суддя у 2-й інстанції - Куценко Т. Р.
23 березня 2021 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:
Головуючого - Куценко Т.Р.
суддів: Демченко Е.Л., Макарова М.О.
за участю секретаря - Синенка Є.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу
за апеляційною скаргою
ОСОБА_1 ,
на ухвалу Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 04 листопада 2020 року про відмову у відкритті провадження по цивільній справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_2 про встановлення факту проживання малолітньої дитини з матір'ю,
У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про встановлення факту проживання малолітньої дитини з матір'ю, встановлення цього факту їй необхідно для беспосереднього виїзду з дитиною за межі України строком до одного місяця.
Ухвалою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 04 листопада 2020 року відмовлено у відкритті провадження по справі /а.с. 40-21/.
Своє рішення суд обгрунтував тим, що заявник, при відсутності спору з батьком дитини, має право отримати від батька нотаріально посвідчену згоду, довіреність на виїзд дитини за кордон для лікування, що за своїм юридичним змістом вимога про визначення місця проживання дитини не підлягає розгляду в порядку окремого проживання шляхом встановлення факту проживання малолітньої дитини разом з матір'ю.
З ухвалою суду не погодилася ОСОБА_1 , яка подала апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду скасувати посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а саме те, що у неї немає спору про місце проживання дитини, а встановлення через суд факту проживання дитини з матір'ю надасть їй право реалізувати законні права та інтереси дитини на лікування, оздоровлення передбачені ч.5 ст. 157 Сімейного Кодексу України та реалізувати її обв'язки як матері щодо сина відповідно до ст. 59 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров'я" /а.с. 43-45/.
Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що скаргу необхідно задовольнити, ухвалу суду скасувати, з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 перебувала у шлюбі з ОСОБА_2 з 06 вересня 2004 року по 11 листопада 2011 року, від якого мають доньку ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 03 серпня 2015 року встановлено, що сторони з 20 березня 2015 року спільне господарство не ведуть та з 01 липня 2015 року проживають окремо.
Також в рішенні суду зазначено, що спір з приводу розподілу сумісного майна відсутній, вирішено питання щодо проживання малолітніх дітей з матір'ю, про що сторони подали заяви /а.сю 11-12/.
Малолітньому сину сторін ОСОБА_4 встановлено інвалідність до 18 грудня 2028 року, яка пов'язана з помірною розумовою відсталістю з загальним недорозвитком мовлення 1 рівня, що підтверджується довідками.
Заявник посилається на те, що за медичними прогнозами покращити стан хворого можливо, але для цього необхідно діагностувати причину, яка спричинила виникнення розумової відсталості та пройти курс лікування. Тривале лікування на території України не ждало позитивних результатів, тому вона звернулася до приватного центру реабілітації та приватного виховання у Турецькій республіці, де їй запропоновано періодичне проходження сином відповідних тренувальних програм для аутистів, яка поліпшує стан відповідних хворих.
З метою з'ясування достатності правових підстав для перетину кордону з малолітнім сином на підставі наявних документів, заявник звернулася до Державної прикордонної служби України за відповідними роз'ясненнями.
Листом від 13 жовтня 2020 року Адміністрацією Держприкордонслужби їй рекомендовано звернутися до суду з метою визначення (підтвердження) проживання ОСОБА_4 разом з матір'ю /а.с. 35-36/.
Згідно зі ст. 293 УПК України окреме провадження це вид не позовного цивільного судочинства в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно до положень частини другої статті 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, заміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
28 серпня 2018 року набрав чинності Закон № 2475-VІІІ від 03 липня 2018 року, яким внесено зміни до Сімейного Кодексу України, та інших законів України щодо посилення захисту прав дитини на належне утримання.
Той з батьків, з яким проживає дитина самостійно вирішує питання тимчасового виїзду за межі України на строк, що не перевищує одного місяця.
Мета, з якою дозволено самостійно вивозити дитину за межі України: лікування; навчання; участь в фестивалях; участь дитини в наукових виставках; участь дитини в учнівських олімпіадах та конкурсах; участь дитини в екологічних, технічних, мистецьких, туристичних, дослідницьких, спортивних заходах; оздоровлення та відпочинку дитини за кордоном, у тому числі у складі організованої групи дітей.
Факт проживання з одним із батьків підтверджується рішенням суду, яким визначено місце проживання дитини або висновком органів опіки та піклування.
Висновок органів опіки та піклування надається виключно за наявністю спору батьків щодо місця проживання малолітньої дитини та за наслідками його розгляду по суті з подальшим визначенням місця проживання дитини.
З матеріалів справи вбачається, що відсутній спір щодо місця проживання дитини, але у заявника існує необхідність встановлення судом факту проживання малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з матір'ю ОСОБА_1 для самостійної реалізації нею наданого Сімейним Кодексом України особистого права на виїзд за межі України з метою лікування та оздоровлення.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції помилково відмовив ОСОБА_1 у відкритті провадження по цивільній справі в порядку окремого провадження.
За таких обставин апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції - скасуванню, з направленням справи для продовження розгляду до того ж суду першої інстанції.
керуючись ст.ст. 367, 374, 379, 381-383 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 04 листопада 2020 року - скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Постанова суду може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Головуючий: Т.Р. Куценко
Судді: Е.Л. Демченко
М.О. Макаров