Справа № 727/10780/20
Провадження № 2/727/219/21
24 березня 2021 року Шевченківський районний суд м. Чернівці в складі:
Головуючого - судді: Одовічен Я.В.
За участю секретаря: Кицинюка С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернівці цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРСК» до ОСОБА_1 про повернення безпідставно набутого майна , -
Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про повернення безпідставно набутого майна.
Посилався на те, що 16.06.2019 року в с. Магала відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу марки «Тойота» д.н. НОМЕР_1 та транспортного засобу марки «Фольксваген» д.н. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 .
Цивільно-правова відповідальність водія автомобіля марки «Фольксваген» д.н. НОМЕР_2 була застрахована за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АО 3468354.
16.01.2020 року відповідач звернулася до АТ «СК «АРКС» з заявою про виплату страхового відшкодування та надала всі необхідні документи для проведення виплати страхового відшкодування.
На підставі поданої заяви та наданих документів було складено страхові акти ARX 2543852 від 24.02.2020 року та ARX 2543853 від 24.02.2020 року та здійснено виплату страхового відшкодування в розмірі 62570 грн. 49 коп.
Однак, у подальшому, ОСОБА_2 , не погоджуючись із складеним відносно неї протоколом про адміністративне правопорушення, заявила клопотання про проведення по справі судової автотехнічної експертизи.
Звітом №443-А від 18.12.2019 року встановлено, що в діях ОСОБА_2 вбачаються порушення вимог дорожніх знаків 5.16, 5.26 та п.101, п.104 ПДР. Проте своїми одноособовими діями вона не мала технічної можливості уникнути ДТП, а тому в її діях не вбачаються невідповідності вимогам ПДР, які могли б перебувати в причинному зв'язку з настанням дорожньо-транспортної пригоди.
У той же час в діях водія ОСОБА_1 вбачаються невідповідності вимогам ПДР, що перебуває в причинному зв'язку із настанням дорожньо-транспортної пригоди, оскільки вона мала технічну можливість уникнути зіткнення.
Постановою Новоселицького районного суду Чернівецької області від 02.03.2020 року у справі №720/1338/19 провадження по справі відносно ОСОБА_2 було закрито у зв'язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.
ОСОБА_1 , не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, оскаржила її в апеляційному порядку. Постановою Чернівецького апеляційного суду від 27.08.2020 року апеляційну скаргу було задоволено частково. Постанову Новоселицького районного суду Чернівецької області від 02.03.2020 року було змінено та виключено з мотивувальної частини постанови посилання на висновок експертного дослідження №17/19-29 від 27.06.2019 року. Резолютивну частину постанови суду від 02.03.2020 року залишено без змін.
Таким чином, враховуючи те, що ОСОБА_2 є невинуватою у настанні ДТП, а отже відповідач безпідставно одержала страхове відшкодування.
Зазначив, що в АТ «СК «АРСК» виникло право повернути сплачені на рахунки ОСОБА_1 кошти у зв'язку з не настанням підстав для цивільно-правової відповідальності застрахованої особи ОСОБА_2 .
На підставі ст.1188, ст.1212 ЦК України просив стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ «СК «АРКС» безпідставно отримане страхове відшкодування у розмірі 62570 грн. 49 коп. та понесені судові витрати.
Представником відповідача було подано відзив на позов, в якому останній позов не визнав. Зазначив, що правовідносини, які виникли між ПАТ «Страхова компанія «АРКС» та ОСОБА_1 у цій справі, є суброгацією, а не регресом. Тому вважає, що позивачем обрано не вірний спосіб захисту власних інтересів, що є підставою для відмови у задоволенні позову.
Окрім того, вказував на те, що твердження позивача щодо того, що постановою Чернівецького апеляційного суду від 27.08.2020 року ОСОБА_2 визнано невинною є хибними. Протокол про адміністративне правопорушення відносно іншого учасника ДТП ОСОБА_3 не складався, її вина в ДТП судовим рішенням не встановлена. Факт існування шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 16.06.2019 року ніхто не заперечує. Підстава здійснення страхового відшкодування - факт події дорожньо-транспортної пригоди 16.09.2019 року за участю транспортних засобів «Фольксваген» д.н. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 , а також автомобілю марки «Тойота» д.н. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_3 , а також факт завдання шкоди не оскаржено та не скасовано у визначеному законом порядку.
Не притягнення водіїв до адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху не може бути підставою для звільнення володільця джерела підвищеної небезпеки від цивільно-правової відповідальності за завдану шкоду, оскільки вину особи в дорожньо-транспортній пригоді може бути підтверджено чи спростовано іншими належними доказами.
Тому вважає, що підстава, відповідно до якої ОСОБА_1 отримано виплату страхового відшкодування не відпала.
Просив відмовити у задоволенні позову.
Позивачем було подано відповідь на відзив та уточнену позовну заяву.
Представником відповідача було подано заперечення на відповідь на відзив та відзив на уточнену позовну заяву.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, надав суду заяву про розгляд справи у його відсутності, позов підтримав. Просив позов задовольнити.
Відповідач та його представник у судове засідання не з'явилися. Представник відповідача подав до суду заяву, в якій просив розглянути справу у його відсутності. У задоволенні позову просив відмовити.
Згідно положень ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.
Так, підстави та умови відповідальності за завдану майнову шкоду встановлені ст.22 та Главою 82 Цивільного кодексу України.
Відповідно до частини першої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків, має право на їх відшкодування.
Згідно з частиною першою статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Частиною другою статті 1187 ЦК України встановлено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
За змістом ч.1 ст. 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Таким чином, обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.
Як було встановлено судом, 16.06.2019 року в с. Магала відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу марки «Тойота» д.н. НОМЕР_1 та транспортного засобу марки «Фольксваген» д.н. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 .
Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована в АТ «СК «АРСК» на підставі полісу №АО/3468354 (а.с.23).
Постановою Новоселицького районного суду Чернівецької області від 02.03.2020 року провадження по справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за ст.124 КУпАП було закрито у зв'язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення (а.с.13-16).
Постановою Чернівецького апеляційного суду від 27.08.2020 року апеляційну скаргу було задоволено частково. Постанову Новоселицького районного суду Чернівецької області від 02.03.2020 року було змінено та виключено з мотивувальної частини постанови посилання на висновок експертного дослідження №17/19-29 від 27.06.2019 року. Резолютивну частину постанови суду від 02.03.2020 року залишено без змін (а.с.17-21).
Відповідно до ч.6 ст. 82 ЦПК України, постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов'язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалено постанову суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.
Таким чином, на час розгляду справи в суді, встановлено, що вини ОСОБА_2 в настанні дорожньо-транспортної пригоди 16.06.2019 року немає.
Згідно ст.81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом також встановлено, що ОСОБА_1 21.02.2020 року звернулася до АТ «СК «АРКС» з заявою про виплату страхового відшкодування та надала всі необхідні документи для проведення виплати страхового відшкодування (а.с.9).
На підставі поданої заяви та наданих документів було складено страхові акти ARX 2543852 від 24.02.2020 року та ARX 2543853 від 24.02.2020 року та здійснено виплату страхового відшкодування в розмірі 62570 грн. 49 коп.
Даючи оцінку спірним правовідносинам та аргументам сторін, суд виходить із наступних положень Закону.
Так, відповідно до статті 1 Закону України "Про страхування" страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Статтею 990 Цивільного кодексу України визначено, що страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката). Страховий акт (аварійний сертифікат) складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що встановлюється страховиком.
До сфери обов'язкового страхування належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України № 1961-IV.
За вимогами статті 3 Закону № 1961-IV обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
Згідно ст.6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Статтею 5 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" регламентовано, що об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.
За змістом ст. 22 Закону, у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Аналізуючи положення статей 509, 979, 980 Цивільного кодексу України та статей 3, 6, 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", суд приходить до висновку, що обов'язок страховика щодо здійснення страхової виплати особі, якій заподіяна шкода, виникає у разі настання страхового випадку - дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність страхувальника. Тобто, за відсутності підстав для настання цивільно-правової відповідальності страхувальника, у страховика також не виникає зазначений обов'язок.
Для застосування цивільно-правової відповідальності страхувальника у вигляді відшкодування шкоди, необхідною є наявність чотирьох елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправна поведінка заподіювача шкоди; наявність шкоди; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою; вина заподіювача шкоди.
Однак, як було встановлено судом, вина страхувальника ОСОБА_2 у настанні дорожньо-транспортної пригоди відсутня, а отже у позивача ПАТ «СК «АРКС» був відсутній обов'язок зі сплати страхового відшкодування відповідачу.
Статтею 1212 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Таким чином, у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень глави 83 ЦК України.
Вина заподіювача шкоди є обов'язковим елементом настання відповідальності у деліктних зобов'язаннях. Натомість, для кондикційних зобов'язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.
Обов'язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов'язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.
Відповідно до статті 1213 ЦК України набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.
Тобто відсутність правової підстави, означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Суд приймає до уваги положення ст.1215 ЦК України, відповідно до яких не підлягають поверненню безпідставно набуті: 1) заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача; 2) інше майно, якщо це встановлено законом.
Отже на спірні правовідносини, норми вказаної статті не поширюються.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Враховуючи вищевикладене, зокрема, те, що постановою суду від 02.03.2020 року провадження у справі щодо притягнення страхувальника до адміністративної відповідальності було закрито у зв'язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача безпідставно набутих коштів у розмірі 62570 грн. 49 коп. обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 141 ч. 1 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст.979, 980, 1166, 1187, 1191 ЦК України, ст.ст. 4, 5, 10, 18, 80, 89, 141, 259, 263-265, 273 ЦПК України, суд,
Позов Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ), проживаючої в АДРЕСА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» (код ЄРДПОУ 20474912), яке знаходиться в м.Київ вул.Іллінська, 8, безпідставно набуті кошти у розмірі 62570 грн. 49 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС'понесені судові витрати у розмірі у розмірі 2102 грн. 00 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Шевченківського
районного суду м.Чернівці Одовічен Я.В.