Справа № 727/10037/20
Провадження № 2/727/188/21
22 березня 2021 року Шевченківський районний суд м.Чернівці в складі:
головуючого судді:Одовічен Я.В.
за участю:
секретаря: Кицинюка С.В.
позивача: ОСОБА_1
представника позивача: ОСОБА_2
представника відповідача: Остафійчука Я.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернівці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Чернівецької міської ради, треті особи без самостійних вимог: ПП «Едельвейс», Державна служба України з надзвичайних ситуацій про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю, -
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Чернівецької міської ради, треті особи без самостійних вимог: ПП «Едельвейс», Державна служба України з надзвичайних ситуацій про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю.
Посилався на те, що 17.09.2002 року житловою комісією Управління з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Чернівецької облдержадміністрації було виділено йому квартиру АДРЕСА_1 . Вказане житло виділено йому як підполковнику, начальнику відділу захисту населення і територій управління з питань надзвичайних ситуацій, військовослужбовцю з 1981 року, який проживав з 1997 року зі своєю сім'єю в одній кімнаті в гуртожитку військової частини НОМЕР_1 по АДРЕСА_2 та перебував на черзі на житло з 22.10.1999 року за місцем роботи в списку під номером №3.Після ухвалення рішення комісії він разом із дружиною та донькою вселились до зазначеної квартири. Однак, його донька ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , а дружина ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , а тому в цей час він проживає в житлі один.
Також, вказував на те, що проживав у квартирі, не знаючи хто є її власником, вселився у неї не самовільно, а на підставі рішення житлової комісії від 17.09.2002 року. Лише на початку 2020 року йому стали відомі обставини щодо власників спірної квартири.
Зокрема, 25.06.2001 року між Міністерством України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи та Приватним підприємством «Едельвейс» було укладено договір обміну військового майна на житло для військовослужбовців сил цивільної оборони та членів їх сімей №25/06-01.
На виконання договору №25/06-01 від 25.06.2001 року було розроблено акт приймання-передачі житла №1 від 11.12.2001 року, з якого слідує, що ПП «Едельвейс» передає МНС України дві квартири в м.Чернівцях, а саме квартиру АДРЕСА_3 та квартиру АДРЕСА_1 . На акті міститься підпис та печатка директора ПП «Едельвейс», в той час як підпис посадової особи та печатка МНС України відсуні, що свідчить про неприйняття вказаних квартир на баланс Міністерства.
Окрім того, зазначив, що в Міністерства та його правонаступника відсутні оригінали вказаних документів: договору та акту приймання-передачі, внаслідок чого Міністерство не змогло належним чином оформити право власності на квартиру.
У силу незалежних від позивача причин, при вселенні йому ордер не видавався, не оформлено право власності, внаслідок чого не проведено реєстрації місця проживання.
Власник спірної квартири ПП « ОСОБА_5 » ліквідоване 14.09.2005 року, а отже квартира у зв'язку з ліквідацією власника, починаючи з вересня 2005 року по даний час є безхазяйною у розумінні ч.1 ст.335 ЦК України.
За таких обставин, враховуючи зміст п.п.5,10 пункту «б» ст.30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» відповідачем в даній справі повинна бути територіальна громада м.Чернівці в особі Чернівецької міської ради.
Вважає, що він добросовісно заволодів чужим майном, оскільки на момент виділення йому квартири і його вселення власником житла було ПП «Едельвейс», хоча він про це дізнався лише у 2020 році. Проте, після ліквідації 14.09.2005 року підприємства власник майна відсутній. Його володіння квартирою, починаючи з 2002 року є відкритим, добросовісним та безперервним та на день звернення до суду становить понад 18 років.
На підставі ст.328, ст.344 ЦК України просив визнати за ним право власності на квартиру АДРЕСА_4 .
Ухвалою суду від 09.12.2020 року провадження по справі було відкрито та залучено до участі у справі в якості третіх осіб без самостійних вимог: ПП «Едельвейс» та Державну службу України з надзвичайних ситуацій.
Представником відповідача було подано до суду відзив на позов. У відзиві відповідач позов не визнав, вказуючи на те, що Чернівецька міська рада є неналежним відповідачем у справі. Так, у матеріалах справи відсутні докази того, що квартира АДРЕСА_1 взята на облік уповноваженим органом та є комунальною власністю територіальної громади м.Чернівці. Просив в позові до Чернівецької міської ради відмовити.
Представником третьої особи ДНС з надзвичайних ситуацій подано до суду письмові пояснення на позовну заяву. У наданих поясненнях представник зазначив, що за набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого не відомий, або власник якого відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно. Набуття у власність житлового приміщення державного чи комунального житлового фонду відбувається за нормами житлового законодавства, тобто на ці правовідносини не поширюються положення ст.344 ЦК України. Однак, вважає, що у даній справі позивач не надав доказів того, що він добросовісно володів майном. Натомість, він вселився у спірну квартиру без належних правових підстав - без ордера, а отже не міг не знати про відсутність у нього підстав для набуття прав на квартиру. Просив відмовити у задоволенні позову.
04.03.2021 року представник позивача уточнив позовні вимоги та зазначив, що на даний час ОСОБА_1 привів квартиру АДРЕСА_1 у попередній стан, а тому просив визнати за ним право власності на квартиру АДРЕСА_5 .
Позивач у судовому засіданні позовну заяву підтримав та підтвердив, викладені в ній обставини. Просив позов задовольнити.
Представник позивача пояснив суду, що у даній справі наявні підстави для визнання за позивачем права власності на спірну квартиру за набувальною давністю. Просив позов задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні пояснив суду, що Чернівецька міська рада є неналежним відповідачем у справі, будь-яких прав територіальна громада м.Чернівці на вказану квартиру не має. Відніс вирішення даного спору на розсуд суду.
Представник третьої особи Державної служби України з надзвичайних ситуацій у судове засідання не з'явився, у поданих до суду письмових поясненнях посив відмовити в задоволенні позову.
Суд, заслухавши вступне слово присутніх учасників справи, дослідивши письмові докази у справі, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Так, положеннями статті четвертої ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Як вбачається із змісту поданої до суду заяви, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання права власності за набувальною давністю на квартиру, оскільки іншим способом захистити свої права не в змозі.
Судом було встановлено наступні фактичні обставини справи та спірні правовідносини:
Зокрема, позивач ОСОБА_1 з 1981 року проходив військову службу та з 23.05.2001 року був призначений на посаду начальника відділу захисту населення і територій Управління з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Чернівецьої облдержадміністрації (а.с.6).
Протоколом засідання житлової комісії управління з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Чернівецької облдержадміністрації №3 від 17.09.2002 року було вирішено виділити трьохкімнатну квартиру, житловою площею 40,3 кв.м. по АДРЕСА_6 черговику Управління з 1999 року за №3; склад сім'ї 3 особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 (а.с.8-10).
ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , а ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.11-12).
Із дослідженої судом довідки КЖРЕП №4 від 02.04.2020 року вбачається, що ОСОБА_1 проживає без реєстрації з 2001 року по даний час за адресою АДРЕСА_6 . За вказаною адресою ніхто незареєстрований (а.с.13-14).
Таким чином, предметом спору у справі є квартира АДРЕСА_1 .
Як було встановлено судом, 25.06.2001 року між Міністерством України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи було укладно договір обміну військового майна на житло для військовослужбовців сил Цивільної оборони та членів їх сімей (а.с.23-24).
У пункті 1.1. Договору сторони погодили, що здійснюють взаємний обмін протигазів на житло для військовослужбовців та членів їх сімей. При цьому МНС передає підприємству протигази ГП-5 та ПДФ на суму 1120000 гривень у кількості 2000000 штук за ціною 0,56 грн. за один протигаз, а підприємство передає МНС житло в обсязі, що визначається додатком до цього Договору і є його невідємною частиною на суму, що , що дорівнює вартості протигазів - 1120000 гривень.
Підприємство бере на себе зобов'язання прийняти протигази від МНС на суму 200000 гривень і протягом двох тижнів після підписання цього договору передати актами дві квартири в м.Києві на суму 200000 гривень згідно додатку, що є невідємною частиною договору. У подальшому передача протигазів Підприємству здійснюється пропорційно переданій кількості житла МНС (п.2.1 договору).
МНС бере на себе зобов'язання після підписання цього Договору протягом двох тижнів передати підприємству протигази на суму 200000 гривень після передачі актами двох квартир від підприємства до МНС. У подальшому передача протигазів підприємству здійснюється пропорційно отриманій кількості житла МНС (п.2.2 Договору).
Обсяг житла, що передається підприємством МНС, визначається, виходячи з домовленості сторін, передбаченій у Додатку до цього Договору. Підприємство до отримання протигазів надає МНС документи, що підтверджують право володіння ним житлом, що передається актами та реєструє акти приймання-передачі житла у квартироуправлінні м.Києва (а.с.23-24).
Із дослідженого судом договору купівлі-продажу від 16.08.2001 року, що наявний у матеріалах інвентарної справи, видно, що 16.08.2001 року між ОСОБА_6 , яка діє також в інтересах ОСОБА_7 та ПП «Едельвейс» було укладено договір купівлі-продажу квартири, відповідно до якого продавець продав, а покупець ПП «Едельвейс» купило квартиру АДРЕСА_7 (а.с.25). Отже, згідно матеріалів інвентарної справи, останнім власником спірної квартири є ПП «Едельвейс».
Судом також було досліджено Інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 03.03.2020 року, відомості про власника нерухомого майна: квартири АДРЕСА_1 у реєстрі відсутні (а.с. 19).
З урахуванням зазначеного та вимог ст.77 ЦПК України, у даній справі безумовному встановленню підлягає особа власника спірного нерухомого майна
Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів, показаннями свідків (стаття 76 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин, які входять до предмета доказування у справі. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Розглядаючи наведені обставини, а також доводи, викладені у відзиві та поясненнях третьої особи, суд вважає за необхідне дати оцінку договору обміну військового майна на житло № НОМЕР_2 .
Так, договір обміну військового майна на житло було укладено 25.06.2001 року, тобто до спірних правовідносин підлягає застосуванню Цивільний кодекс УРСР в редакції 1963 року.
Згідно ст.241 Кодексу за договором міни між сторонами проводиться обмін майна одного майна на інше. Кожний з тих, хто бере участь у міні, вважається продавцем того майна, яке він дає в обмін, і покупцем майна, яке він одержує.
До договору міни застосовуються відповідно правила про договір купівлі-продажу, якщо інше не випливає з змісту відносин сторін (стаття 242).
За змістом ст.224 зазначеного Кодексу за договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.
Як видно із встановлених судом умов договору, ПП «Едельвейс» взяло на себе зобов'язання прийняти протигази від МНС на суму 200000 гривень і протягом двох тижнів після підписання цього договору передати актами дві квартири в місті Києві на суму 200000 гривень, згідно додатку, що є невідємною частиною договору.
Натомість, 11.12.2001 року ПП «Едельвейс» звернулось до заступника Державного секретаря МНС України з листом, в якому запропонувало для передачі квартири в АДРЕСА_8 . Копії договорів та акти прийому-передачі додаються (а.с.26).
Тоді ж ПП «Едельвейс» запропонувало направити від Міністерства листа до виконавчої влади м.Чернівців, начальнику Управління МНС в Чернівеькій області для контролю за передачею квартир, переданих ПП «Едельвейс» в комунальну власність, для військовослужбовців МНС в Чернівецькій області (а.с.27-28).
Окрім того, позивачем було надано суду для дослідження копію акта приймання-передачі житла №1 від 11.12.2001 року. Із змісту вказаного акту вбачається, що ПП «Едельвейс» передає, а заступник державного секретаря Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах населення від наслідків Чорнобильської катастрофи приймає: квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 58, 00 кв.м., в тому числі житловою площею 39,9 кв.м. (а.с.29).
Зазначений акт було підписано лише директором ПП «Едельвейс», підпис заступника Державного секретаря МНС України Марченко Г.Б. в акті відсутній.
Судом було досліджено лише копії зазначених документів, у зв'язку з чим ухвалою суду від 02.02.2021 року витребувано у третьої особи Державної служби України з надзвичайних ситуацій, яка є правонаступником МНС України, оригінал договору обміну військового майна на житло від 25.06.2001 року та акту №1 приймання-передачі житла від 11.12.2001 року.
На виконання ухвали суду третьою особою було повідомлено, оригінали запитуваних документів у ДСНС відсутні.
Також, судом було досліджено лист заступника міністра Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 21.06.2006 року, відповідно до якого Міністерство розглянуло лист начальника Головного управління МНС України в Чернівецькій області щодо сприяння в оформлення документів на квартири в АДРЕСА_6 . Повідомило, що не може належним чином оформити документи через відсутність оригіналів документів, що відносяться до порушеного питання. Разом із тим, МНС пропонує особам, які проживають у зазначених квартирах, звернутися до суду за захистом своїх прав щодо приватизації квартири, відповідно до вимог чинного законодавства(а.с.31).
Положеннями статті 128 ЦК в редакції від 1963 року було визначено, що право вланості у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором.
Отже, враховуючи наведене, суд зауважує, що предметом договору обміну військового майна на житло від 25.06.2001 року були квартири саме в м.Києві, доказів внесення змін до договору сторонами в частині передачі квартири в м.Чернівці суду надано не було. Акт приймання-передачі майна від 11.12.2001 року стороною договору Міністерством України в питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи підписано не було, оригінали вказаних документів на даний час відсутні, а отже Міністерство у визначеному Законом порядку право власності на квартиру АДРЕСА_1 - не набуло.
Таким чином, суд приходить до висновку, що у даному спорі будь-які права чи законні інтереси Державної служби України з питань надзвичайних ситуацій не порушуються.
Судом також встановлено, що діяльність титульного власника спірного нерухомого майна ПП «Едельвейс» 14.09.2005 року була припинена, правонаступники юридичної особи відсутні. Зазначена обставина підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних-осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.22).
Отже, починаючи з 15.09.2005 року власник квартири АДРЕСА_1 - відсутній.
Відповідно до ст.335 ЦК України безхазяйною є річ, яка не має власника або власник якої невідомий. Безхазяйні нерухомі речі беруться на облік органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, за заявою органу місцевого самоврядування, на території якого вони розміщені. Про взяття безхазяйної нерухомої речі на облік робиться оголошення у друкованих засобах масової інформації.
Після спливу одного року з дня взяття на облік безхазяйної нерухомої речі вона за заявою органу, уповноваженого управляти майном відповідної територіальної громади, може бути передана за рішенням суду у комунальну власність.
Безхазяйні рухомі речі можуть набуватися у власність за набувальною давністю, крім випадків, встановлених статтями 336, 338, 341 і 343 цього Кодексу.
Враховучи наведені положення закону, квартира АДРЕСА_1 є безхазяйною річчю, а тому належним відповідачем у справі є саме Чернівецька міська рада як орган місцевого самоврядування, на території якого вона розміщена.
Будь-яких доказів взяття безхазяйної нерухомої речі на облік та передачі за рішенням суду у комунальну власність суду надано не було.
Звертаючись до суду з позовом, позивач посилався на те, що він добросовісно, відкрито, безперервно володів спірною квартирою, а тому на підставі ст.344 ЦК України має право на набуття її власність за набувальною давністю.
Положеннями статті 328 Цивільного кодексу України регламентовано, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до частини першої статті 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Набуття права власності на земельну ділянку за набувальною давністю регулюється законом. Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.
Згідно частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Даючи оцінку, зазначеним аргументам, суд керується правовою позицією, викладеною в постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.05.2019 року у справі №910/17274/17.
Так, Велика Палата Верховного Суду роз'яснила наступне:
Аналізуючи поняття добросовісності заволодіння майном як підстави для набуття права власності за набувальною давністю відповідно до статті 344 Цивільного кодексу України, слід виходити з того, що добросовісність як одна із загальних засад цивільного судочинства означає фактичну чесність суб'єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити свої цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов'язків. При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна (заволодіння майном), тобто на той початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння майном, визначений законом. Володілець майна в момент його заволодіння не знає (і не повинен знати) про неправомірність заволодіння майном. Крім того, позивач як володілець майна повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього.
Звідси, йдеться про добросовісне, але неправомірне, в тому числі безтитульне, заволодіння майном особою, яка в подальшому претендуватиме на набуття цього майна у власність за набувальною давністю. Підставою добросовісного заволодіння майном не може бути, зокрема, будь-який договір, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність. Володіння майном за договором, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність, виключає можливість набуття майна у власність за набувальною давністю, адже у цьому разі володілець володіє майном не як власник.
Якщо володілець знає або повинен знати про неправомірність заволодіння чужим майном (у тому числі і про підстави для визнання договору про його відчуження недійсним), то, незважаючи на будь-який строк безперервного володіння чужим майном, він не може його задавнити, оскільки відсутня безумовна умова набуття права власності - добросовісність заволодіння майном.
Відповідна особа має добросовісно заволодіти саме чужим майном, тобто об'єкт давнісного володіння повинен мати власника або бути річчю безхазяйною (яка не має власника або власник якої невідомий). Нерухоме майно може стати предметом набуття за набувальною давністю якщо воно має такий правовий режим, тобто є об'єктом нерухомості, який прийнято в експлуатацію.
Відкритість володіння майном означає, що володілець володіє річчю відкрито, без таємниць, не вчиняє дій, спрямованих на приховування від третіх осіб самого факту давнісного володіння. При цьому володілець не зобов'язаний спеціально повідомляти інших осіб про своє володіння. Володілець має поводитися з відповідним майном так само, як поводився б з ним власник.
Давнісне володіння є безперервним, якщо воно не втрачалося володільцем протягом усього строку, визначеного законом для набуття права власності на майно за набувальною давністю. При цьому втрата не зі своєї волі майна його володільцем не перериває набувальної давності в разі повернення майна протягом одного року або пред'явлення протягом цього строку позову про його витребування (абзац 2 частини третьої статті 344 Цивільного кодексу України); не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є правонаступником іншого володільця, адже в такому випадку ця особа може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (частина друга статті 344 Цивільного кодексу України). Також не перериває набувальної давності здійснення володільцем фактичного розпорядження майном у вигляді передання його в тимчасове користування іншій особі.
Як було встановлено судом, ОСОБА_1 заволодів спірним нерухомим майном на підставі протоколу №3 засідання житлової комісії Управління з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 17.09.2002 року як особа, яка перебувала на квартирному обліку на черзі під №3. Останній вважав, що йому було передано квартиру у визначений Законом спосіб, був впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи.
Проте, МНС у визначеному Законом порядку не набуло право власності на квартиру АДРЕСА_1 , а отже Управління не мало права розпоряджатись нею.
При цьому, суд враховує, що позивач не знав і не повинен був знати про неправомірність заволодіння чужим майном, що підтверджується дослідженими судом письмовими доказами.
Об'єкт давнісного володіння на момент заволодіння мав власника, який вважав, що майно вибуло з його володіння, та в подальшому став річчю безхазяйною.
Крім того, суд зауважує, що ОСОБА_1 відкрито та безперервно володів майном, не приховував від третіх осіб факт володіння ним, що підтверджується дослідженими судом договором про користування тепловою енергією від 11.04.2007 року, договором про користування електричною енергією від 18.10.2014 року, договором про надання населенню послуг з газопостачання від 20.06.2014 року, договором про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій від 27.04.2011 року, договором про надання послуг з поводження з побутовими відходами від 02.04.2020 року та квитанціями про сплату комунальних платежів (а.с.32-42).
У даному спорі, виконуючи завдання цивільного судочинства, окрім основних принципів: справедливості, добросовісності та розумності, суд також керується аксіомою цивільного судочинства: «Placuit in omnibus rebus praecipuum esse iustitiae aequitatisque quam stricti iuris rationem», яка означає «У всіх юридичних справах правосуддя й справедливість мають перевагу перед строгим розумінням права».
При оцінці встановлених обставин, суд враховує не тільки умови застосування правил ст.344 ЦК України, але і загальні засади цивільного судочинства та європейські принципи, зокрема, принцип верховенства права з його складовими.
Так, запроваджене статтею 8 Конституції України та статтею 10 Цивільного процесуального кодексу України верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об'єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості. Таке розуміння права не дає підстав для його ототожнення із законом, який іноді може бути й несправедливим. Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права (рішення Конституційного Суду України від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004).
Враховуючи вище викладене, зокрема наявності усіх необхідних умов для набуття особою права власності за набувальною давністю, а саме: добросовісності заволодіння чужим майном, відкритості та безперервності володіння, спливу встановлених строків володіння, відсутності заборонних норм Закону у даному випадку, суд приходить до переконливого висновку, що позов ОСОБА_1 обґрунтований та підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст.316, 317, 319, 322, 335, 344 ЦК України, ст. 4, 5, 10, 18, 76-80, 81, 89, 95, 141, 259, 263-265, 273 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною власністю - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_3 ), який проживає в АДРЕСА_6 , право власності на квартиру АДРЕСА_7 .
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст судового рішення буде складено 23.03.2021 року.
Суддя Шевченківського
районного суду м.Чернівці Одовічен Я.В.