Справа № 636/2719/20 Провадження № 1-кп/636/141/21
26 березня 2021 року Чугуївський міський суд Харківської області
у складі: головуючого - судді ОСОБА_1 ,
прокурора Чугуївської окружної прокуратури ОСОБА_2 ,
за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чугуєві обвинувальний акт по кримінальному провадженню № 12020220440000588, внесеного 30 травня 2020 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань, відносно обвинуваченого
ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Шевченкове, Шевченківського району, Харківської області, громадянина України, з неповною середньою освітою, працюючого за цивільно-трудовим договором, в силу ст. 89 КК України не засудженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,
у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України,-
30 травня 2020 року, близько 00 години 30 хвилин, точний час в ході досудового розслідування встановити не виявилось можливим, ОСОБА_4 знаходився на узбіччі дороги при виїзді з с. Залізничне (по вулиці Леонова), Чугуївського району, Харківської області до м. Чугуєва, де зупинив автомобіль швидкої допомоги з метою надання йому медичної допомоги, який прямував з вказаного села. Надалі на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин ОСОБА_4 вступив в словесний конфлікт з фельдшером швидкої допомоги - ОСОБА_5 . Впродовж раптово виниклого конфлікту, у ОСОБА_4 виник умисел, направлений на спричинення тілесних ушкоджень потерпілому. Діючи умисно, протиправно, знаходячись навпроти ОСОБА_5 , наніс йому один удар кулаком правої руки в область обличчя зліва, а саме ближче до ротової порожнини, в результаті чого останній впав до салону автомобіля швидкої допомоги. Після чого, ОСОБА_4 самостійно припинив свої протиправні дії та з місця скоєння злочину втік. Своїми умисними діями ОСОБА_4 спричинив ОСОБА_5 , згідно висновку судово-медичної експертизи № 12-14-275-4/20 від 12.06.2020, наступні тілесні ушкодження: забійна рана нижньої губи (по мед. документації), ЗЧМТ, струс головного мозку, які утворилися від ударної дії тупих твердих предметів, які за ступенем тяжкості по критерію тривалості розладу здоров'я кваліфікуються: синці як легке тілесне ушкодження /менше, як 6 діб/; ЗЧМТ, струс головного мозку як легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я /менше ніж 21 доби, більше 6 діб/.
Вказані дії ОСОБА_4 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч. 2 ст. 125 КК України умисне легке тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я.
Обвинувачений ОСОБА_4 у судовому засіданні свою вину в інкримінованому йому злочині визнав повністю, щиро розкаявся, погодившись з обставинами вчиненого як вони зазначені в обвинувальному акті, але надати пояснення відмовився.
За згодою сторін, згідно з ч. 3 ст. 349 КПК України, судом було визнано недоцільним дослідження таких доказів по справі, як покази свідків та інших доказів, що були зібрані в ході досудового розслідування стосовно фактичних обставин справи, оскільки обвинувачений та інші учасники судового розгляду правильно розуміють зміст цих обставин, немає сумнівів у добровільності та істинності їх позиції, а також фактичні обставини справи ніхто не оспорює.
Тому суд обмежив дослідження фактичних обставин справи, а саме: дослідженням матеріалів кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого:
- довідки ОСК ГУНП в Харківській області та ОСК МВС України № 158-02062020/63091 від 10.06.2020 про судимість ОСОБА_4 , згідно якої обвинувачений раніше притягувався до кримінальної відповідальності, останній раз 14.08.2012 Шевченківським районним судом Харківської області за ч. 3 ст. 185, ст. 71 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі, на підставі ухвали Червонозаводського районного суду м. Харкова на невідбутий строк 1 рік 22 дня (а.с. 34, 35);
- вироку Шевченківського районного суду Харківської області від 14.08.2012 про визнання ОСОБА_4 , винним у вчинені злочину, передбаченого за ч. 3 ст. 185 КК України, та призначення покарання в порядку ст. 71 КК України у вигляді позбавлення волі строком 3 роки 6 місяців (а.с. 38, 39);
- довідок КНП «Чугуївської ЦРЛ ім. М.І. Кононенка» № 01-14/2819 від 24.06.2020, згідно яких обвинувачений ОСОБА_4 на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває (а.с. 33).
Досліджені та проаналізовані надані у справі докази, дозволяють суду зробити обґрунтований висновок про те, що обвинувачений ОСОБА_4 своїми умисними, протиправними діями, які виразились у спричиненні умисного легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я, вчинив кримінальний проступок, передбачений ч. 2 ст. 125 КК України, - нанесення умисного легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я.
Відповідно до ст. 65 КК України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження нових злочинів, а згідно зі ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.
Призначаючи обвинуваченому покарання, суд враховує характер і ступінь скоєного злочину, який відноситься до категорії кримінальних проступків, конкретні обставини справи та дані про особу обвинуваченого, а саме: те, що він раніше не засуджений, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, має постійне місце проживання. Також суд враховує думку потерпілого, який при призначенні покарання погодився з позицією прокурора.
Обставинами, що пом'якшують покарання ОСОБА_4 , суд визнає щире каяття. Обставин, що обтяжують покарання, в судовому засіданні не встановлено.
Визначаючи ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, суд повинен виходити із сукупності всіх обставин справи, зокрема, форми вини, мотиву і цілі, способу, обстановки і стадії вчинення злочину, тяжкості наслідків, що настали.
З урахуванням викладеного, ступені тяжкості вчиненого злочину, особи винного та його ставлення до вчиненого ним діяння, обставин, що пом'якшують покарання, відсутність обставин, які обтяжують покарання, те, що він вину визнав, в силу ст. 89 КК України не засуджений, має постійне місце проживання, однак вчинене ним кримінальне правопорушення хоча і відноситься до категорії злочинів невеликої тяжкості, однак є умисним, та враховуючи позицію потерпілого, суд вважає за доцільне призначити обвинуваченому покарання в межах санкції статті, за якою він обвинувачується у вигляді громадських робіт, що буде необхідним і достатнім для його виправлення і попередження скоєння ним нових злочинів та проступків, що на думку суду, відповідатиме меті покарання, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між захищеними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності та захистом інтересів потерпілого. Підстав для застосування до обвинуваченого дії ст. ст. 69, 75 КК України суд не вбачає. Суд вважає, що позбавлення обвинуваченого волі буде занадто суворим з урахуванням обставин які встановлені судом, тому суд призначає покарання у вигляді громадських робіт та, враховуючи локалізацію та тяжкість тілесних ушкоджень, призначити громадські роботи у максимальному розмірі.
Потерпілим ОСОБА_5 заявлений позов про відшкодування моральної та матеріальної шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення, в якому потерпілий просить стягнути з обвинуваченого в рахунок відшкодування моральної шкоди 10000,00 грн. та матеріальні збитки у розмірі 3189,00 грн.
Розглядаючи заявлений позов, суд приходить до наступного:
Відповідно до ч. 2 ст. 127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.
Відповідно до ст. 128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до обвинуваченого. В частині 5 цієї статті зазначено, що цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми ЦПК України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Як слідує зі змісту позовної заяви, потерпілий просить стягнути з обвинуваченого матеріальну шкоду в розмірі 3189,00 грн., а саме - витрати на лікування внаслідок заподіяння йому легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я. На підтвердження заявлених вимог суду надані виписка із медичної картки амбулаторного хворого № 2513, згідно якої потерпілий перебував на стаціонарному лікуванні з 01.06.2020 по 04.06.2020, та копію товарного чеку на придбання ліків та матеріалів на загальну суму 3189,00 грн. Обвинуваченим відзив на позовну заяву та будь-які заперечення не подавались, до теперішнього часу сума матеріального збитку обвинуваченим не відшкодована.
Стаття 1166 ЦК України передбачає, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Частина 2 цієї статті зазначає, що особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону - передбачено ст. 1177 ЦК України.
Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги потерпілого в частині стягнення з обвинуваченого витрат на його лікування в загальній сумі 3189,00 грн. підлягають задоволенню, оскільки винуватість обвинуваченого в причинені потерпілому тілесних ушкоджень встановлено під час розгляду справи в суді, сума понесених потерпілим затрат на лікування підтверджується наданими суду чеками.
Вирішуючи питання про стягнення з обвинуваченого на користь потерпілого моральної шкоди в сумі 10000,00 грн. суд виходить з наступного:
Зі змісту ст. 23 ЦК України слідує, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає в тому числі і у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої; у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з ушкодженням здоров'я.
Згідно ППВСУ за №4 від 31.03.1995 (з відповідними змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Згідно вимог ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених ч. 2 цієї статті.
Суд вважає, що потерпілий має право на відшкодування моральної шкоди, оскільки судом встановлено спричинення йому протиправними діями обвинуваченого страждань у зв'язку з протиправною поведінкою щодо нього з боку обвинуваченого, у душевних стражданнях, яких потерпілий зазнав із-за спричинення йому обвинуваченим тілесних ушкоджень, провина обвинуваченого в скоєнні дій відносно потерпілого, що потягли вказані наслідки, судом встановлена.
Між тим, визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд виходить з вимог ч. 3 ст. 23 ЦК України, відповідно яким розмір грошового відшкодування визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Як слідує з роз'яснюючих положень п. 9 ППВСУ за №4 від 31.03.1995 (з відповідними змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому, знов таки - суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
З урахуванням викладеного, виходячи з душевних страждань, перенесених потерпілим, зміни на певний період часу його життєвого укладу, порушення його спокою, додаткових зусиль, необхідних для організації свого життя у вказаний період, та враховуючи, що обвинуваченим цивільний позов потерпілого визнаний у повному обсязі, суд вважає розумним та справедливим стягнути з обвинуваченого на користь потерпілого в рахунок відшкодування спричиненої моральної шкоди у розмірі 10000,00 грн.
Судові витрати та речові докази відсутні.
У ході досудового розслідування обвинуваченому запобіжний захід не обирався. У судовому засіданні прокурор не заявляв клопотання про забезпечення кримінального провадження шляхом обрання обвинуваченому запобіжного заходу. За таких обставин у суду відсутні підстави для обрання обвинуваченому запобіжного заходу до вступу вироку у законну силу.
Керуючись ст. ст. 369-371, 373, 374, 376 КПК України, суд,-
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, та призначити йому покарання у вигляді громадських робіт строком 240 (двісті сорок) годин.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_5 про стягнення моральної шкоди та матеріальних збитків - задовольнити.
Стягнути з засудженого ОСОБА_4 на користь потерпілого ОСОБА_5 моральну збитки у сумі 10000 (десять тисяч) грн. 00 коп. та матеріальні збитки у сумі 3189 (три тисячі сто вісімдесят дев'ять) грн. 00 коп.
Роз'яснити, що учасники судового провадження мають право подати клопотання про помилування, право на ознайомлення з журналом та технічним записом судового засідання і подати на них письмові зауваження.
На вирок може бути подана апеляційна скарга до Харківського апеляційного суду через Чугуївський міський суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити засудженому та прокурору.
Копію вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надіслати потерпілому, який не був присутнім в судовому засіданні.
Суддя -